Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

нові РП.НП / рп / sam_work

.pdf
Скачиваний:
27
Добавлен:
20.05.2015
Размер:
848.22 Кб
Скачать

САМОСТІЙНА РОБОТА ЗІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи Творчість Шарля Бодлера Література:

1 Импрессионисты, их современники, их соратники. Живопись. Графика.

Литература.— М., Иск-во. 1976.; 2. Нельман М. Я. Шарль Бодлер. Судьба. Эстетика. Стиль.— М., Худ. лит., 1979

Запитання для самоконтролю

1.Біографія Шарля Бодлера.

2.Аналіз збірки «Квіти зла»

3.Цикл «Сплін та ідеал»

4.Назвіть прізвища українських письменників, що перекладали твори Бодлера.

Додаткові матеріали

Бодлер Шарль П’єр

Шарль П’єр Бодлер народився в Парижі 21 квітня 1821 року. У дев'ять років Шарль пішов у коледж у Ліоні. Допитливий і здатний, він мав украй живий, неспокійний розум, що заважав посидючості й уважності, і успіхи його в коледжі були посередні. Вже в ті ранні роки майбутній письменник відрізнявся незалежним і оригінальним характером. Шарль Бодлер належить до тих поетів, які не знайшли розуміння і визнання у сучасників. Читачі вважали його небезпечним аморальним богохульником, анархістом, напівбожевільним. Лише окремі, переважно діячі мистецтва,

вбачали в Бодлерові великого поета. Таке ставлення до нього пояснюється насамперед тим, що з ранньої юності і до самої смерті Бодлер перебував у стані конфронтації з тогочасним суспільством. Цей конфлікт був непримиренним, що й зробило неможливою будь-яку іншу розв'язку, крім трагічної, для поета.

Доля подарувала Шарлю Бодлеру лише 46 років, але він назавжди увійшов до еліти світової класики Літературну долю Бодлера визначила його єдина поетична збірка «Квіти

зла». Задум збірки визрів у Бодлера досить рано: в «Салоні 1846 року» автор згадує про намір випустити книгу віршів. А через два роки в пресі з'являється повідомлення, що Бодлер готує до друку збірку «Лімби». У 1851 році під цим заголовком в одній із газет друкується цикл із 11 віршів, і, нарешті, в 1855 році респектабельний журнал «Ревю де Дю Монд» публікує 18 віршів поета. Це був безумовний успіх. До Бодлера прийшла популярність, хоча ще ледве помітна, але і її було досить, щоб у грудні 1836 року модний видавець Огюст Пуле-Малассі купив у нього права на «Квіти зла». Всього через півроку книга вийшла у світ.

Назву збірки шукав поет довго, зате виявилася вона напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера. У стислій формі передано сприйняття поетом сучасного світу як царства зла й водночас його власне бачення цієї сумної реальності. Збірка трактувалася сучасниками як поетизація аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книгу треба оцінювати цілісно, лише тоді з неї випливає жорстокий моральний урок.

Після 1848 року Бодлер переживає гостру духовну драму. Він переосмислює події французької революції, намагається трактувати їх із філософської точки зору. І якщо раніше поет прагне схилятися до того, що світ — це хистка збалансованість добра і зла, то тепер він визнає, що зло всесильне. Від злих намірів Бодлер і сам неодноразово потерпав, тому у збірці «Квіти зла» він усе більше звертає увагу на суперечності життя. На відміну від міщанської звички самовпевнено робити висновок про все, заперечуючи однозначне оптимістичне трактування людини й людської

душі, Бодлер стверджував, що в кожній людині є два прагнення: одне спрямовано до Бога, інше — до Сатани. Поклик до Бога — це духовність, прагнення внутрішньо піднятися. Поклик до Сатани — це тваринність і насолода від власного падіння. Не без виклику Бодлер часто поетизував те, що можна назвати падінням. Але це не означає, що він визнавав перевагу зла. Засловами О.Блока, своєю поезією він переконував, що й, «перебуваючи в пеклі, можна марити про білосніжні вершини». Збірка «Квіти зла» створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на «Листя трави» Уїтмена чи «Кобзар» Тараса Шевченка. «Квіти зла» — цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів — «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть». Усі цикли об'єднані за проблемно-тематичним принципом. Двополюсність відчуття визначила композиційну структуру збірки «Квіти зла» і передусім її основної частини «Сплін та ідеал», яка відкривається трьома віршами («Благословіння», «Альбатрос», «Лет»), де утверджується божественна природа людини, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета, чий «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб злетіти ввись — в «осяйну даль», у «таємні сфери». Але поет і не прагне втриматися на цій висоті. Від першої частини «Спліну та ідеалу» до заключної (вірші: «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується низхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеалу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога — до Сатани.

Цикл «Сплін та ідеал», як і в цілому вся збірка, — це лірична драма, де ідеалові протистоїть не сама дійсність, а «сплін» — хворобливий душевний стан, породжений цією дійсністю. Бодлеру вдалося заглянути у безодню людського відчаю й душевного мороку. У всіх віршах («Квіти зла») протиставляються Добро і Зло. Бодлерівське добро — це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом — жага, що може бути задоволена тільки тілесними засобами, які мають позаморальну природу. І саме в цьому

— корінь амбівалентності Бодлера. Два протилежні полюси — Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана — починають перетворюватись одне в одне. Сатана виступає як втілений голос плоті, але цей голос є тугою за неможливим, яка, у свою чергу, може знайти хоча б якесь задоволення лише за допомогою матеріального. Ось чому бодлерівський Сатана не ангел, а передусім земне втілення Бога, а Бог — земний Сатана, ці дві «безодні» притягують і водночас відштовхують поета, і він завмирає між ними, зачарований і обійнятий жахом. Саме про це вірш Бодлера «Гімн краси», де утверджується думка, що Добро й Зло однаковою мірою можуть бути джерелом прекрасного.

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим, Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна, Зробила легшим ти,

а всесвіт — менш гидким! (переклад Д.Павличка)

Краса у віршах Бодлера виявляється то в образі жінки, котрій смуток додає чарівності («Сумний мадригал», «Рудій жебрачці», «До перехожої»), то у статуї, незворушній і непохитній, об груди якої розбивається кожний, хто намагається осягнути її таємницю («Гімн краси»). Поетові невідоме походження краси: можливо, вона зійшла з ' небес, а може,піднялася з морської безодні. Але саме краса, якого б походження вона не була, робить світ ближчим, а удари долі слабкішими. Відчуття «жахів життя» штовхало поета до пошуків нової незнаної краси, що зростає на ґрунті розкладу й відчаю, у світі, де торжествує зло. Не випадково у передмові до «Квітів зла» Бодлер сформулював основний пункт своєї естетичної програми як «видобування краси із зла».

Домінантами поетики збірки Бодлера «Квіти зла» є контраст і символіка. Протилежності доводяться до крайньої поляризації. Так, у вірші «Падло» парадоксально оспівується вічність порівняно з тимчасовістю матеріального.

Так скажіть же, красо, хробакам, що в жадобі поцілунками тіло пожруть,

Я зберіг од кохання, що тліє у гробі, божественну і форму, і суть.

(переклад М.Драй - Хмари)

Шарль Бодлер є одним із зачинателів символ му, але у його творчості, і зокрема у збірці «Квіти зла», поєдналися романтичні й власне символьні елементи. Вірші у «Квітах зла» мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані — предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, якими ховається ідея, абстракція, що перетворює предметноемпіричні образи в символи («Альба рос»).

«Квіти зла» зробили Бодлера відомим, але принесли літературного визнання. Немолоді денді, котрий веде дивний спосіб життя, він б схожий на поетів-романтиків старшого покоління: Ламартіна, Віньї, Гюго, Готьє. Однак літературна молодь готова була визнати Бодлера своїм «метром»: у 1864 році 20річні Поль Верлен опублікував захоплений дифірамб і його адресу, але Бодлер відштовхнув протягну руку: «Нічого так я не люблю, як бути на самоті»Після виходу у світ «Квітів зла» поетові залишалося жити 10 років і два місяці. Шарль Бодлер вірив, що його вірші, як і найкращі твори Гюго, Готьє, Байрона, залишать слід у людській пам'яті. Так і сталося. Його не лише читали — у нього вчилися. Учителем Бодлера назвали: Верлен, Малларме, Рембо, Пруст, Валері, Елюар, Рільке, Еліот, Брюсов...

Про нього писали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. Українською мовою його твори зазвучали завдяки майстерним перекладам П. Грабовського, В.Щурата, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Терещенка. Яцківа.

Тема: Джеймс Джойс. Біграфія. Творчість.

Література.

1.Бігун Б.Я. Історія та міфи у творах письменника-модерніста // ВЛ - 2002. - №2. – С. 56-59.

2.Бегун Б. Джеймс Джойс и его ―Джакомо‖ // Вікно в світ – 2001. - № 3. – С. 123126.

3.Головченко Н.І. Дослідження авторської концепції шляхом аналізу структурностильових домінант твору у стилі ―потоку свідомості‖ ―Джа-комо Джойс‖ // ВЛК

2006. - № 3. – С. 32-39.

4.Кабкова О. Складний і чарівний ―Ждакомо Джойс‖ // Газ. ЗЛ – 2000. - № 17. – С.

8.

5.Ковбасенко Ю. Дж.Джойс. Штрихи до портрета. // Тема. – 2002. – № 2.

6.Козорог О. В. Флобер и Джойс: поиски стиля // Харківський держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сквороди. Наукові записки. Сер. Літературознавство. - Х., , 2000. - Вип.2 (26). - С.158–160.

7.Мітроусова Т. В. Мотив і потік свідомості в романі Джеймса Джойса ―Улісс‖ // Наукові праці. - Кам’янець-Подільський, 2007. - Вип.14, т.1. - С. 198–210.

8.Фоменко Е. Г. Светоцветовая среда в текстовой модели Джеймса Джойса // Вісник. - Запоріжжя, 2005. - №1. - С.207–211.

Запитання для контролю знань:

1.Біографія Джойса.

2.Літературні шедеври: «Уліс»»

3.Психологічне есе ―Джакомо Джойс

4.Ключова лексика і символіка тексту

Джеймс Августин Алоизий Джойс [James Augustine Aloysius Joyce] родился 2 февраля 1882 г. в пригороде Дублина, в Ратгаре [Rathgar], в многочисленной семье Джона Станислауса Джойса (04 июля 1849 года, Корк - 29 декабря 1931 года, Дублин) и Мэри Джейн (Мэй) Марри [Мюррей] (15 мая 1859 года,

Раундтаун (пригород Дублина) - 13 августа 1903 года, Дублин). В семье Джойсов за 13 лет родилось девятеро детей, и будущий великий писатель был старшим. 18 января 1884 года родилась Маргарет Элис, и следом за ней, через одиннадцать месяцев, 17 декабря - Станислаус, с которым Джеймс Джойс дружил всю жизнь. В 1887 году, 4 июля на свет появился Джордж Альфред. 22 января 1889 родилась вторая девочка, Айлин Изабелла, и так дальше и пошли дочери: Мэри Кэтлин - 18 января 1890 года, Ивэй Мэй - 26 октября 1891 года, Флоренс Элизабет - 8 ноября 1892 года, Мэйбл Джозефин - 27 ноября 1893 года. Отец Джойса разорился и, как результат, вынужден был работать во многих местах и по многим специальностям. Естественно, банкротство отца повлияло и на жизнь семьи — несколько раз они переезжали из одного района Дублина в другой. За время, пока Джеймс жил с семьѐй, переезжали они четырнадцать раз. Джеймсу удалось получить неплохое образование, однако нищета и неустроенность его жизни в юности навсегда остались в его памяти, что отчасти нашло отражение в его произведениях. Сам Джойс часто проводил биографические аналогии с главным героем некоторых его работ и одним из главных персонажей его романов "Портрет художника в юности" и "Улисс" Стивеном Дедалом. В сентябре 1888 Джойс поступает в Клонгоуз Вуд колледж

[Clongowes Wood College, Salins, County Kildare] - школа для мальчиков под управлением Ордена иезуитов на западе Дублина в Килдере, основанная в 1814 г. преподобным Питером Кенни [Rev. Peter Kenny] Считалась в то время лучшей католической школой Ирландии. Джойс поступил в подготовительные классы школы в возрасте 6 с половиной лет в сентябре 1888 и оставался ее учеником до июня 1891 г. Годы, проведенные в Клонгоузе, Джойс позже опишет в автобиографическом романе "Портрет художника в юности". В 1891 Джон Джойс теряет работу сборщика налогов и не в состоянии больше оплачивать обучение сына в престижном Клонгоузе. Джеймса переводят в школу Христианских братьев в Северном Ричмонде. В 1993 г. Джон Джойс встречает на улице отца Комни - бывшего ректора Клонгоуза, который помогает устроить Джеймса и его брата Станислауса в иезуитский колледж Бельведер (Дублин) за казенный счет, где братья начинают учиться с апреля. 1898-1902 Учеба в Королевском Университете [Royal University], он же Университетский колледж [University College, Dublin].После окончания Королевского университета Джойс намеревается изучать медицину, для чего 1 декабря отправляется в Париж. Вскоре медицина перестает интересовать его, и

он становится частым посетителем Национальной библиотеки, пишет стихотворения, из которых будет составлен сборник "Камерная музыка", и короткую прозу, которую он называет "Эпифаниями". 10 апреля 1903: Отец телеграммой сообщает, что мать умирает. Джойс покидает Париж и возвращается в Дублин. 13 августа - мать Джойса умирает. Джойс, отказавшийся по просьбе матери сходить в церковь на исповедь (его брат Станислаус отказал матери помолиться на ее смертном одре), после ее смерти испытывает чувство вины, которое глушит алкоголем. В 1904 Джойс зарабатывает немного денег, делая книжные обзоры для газет, а также преподаванием (апрель-май в школе Клифтон) и пением. Он продолжает писать стихотворения, работает над большим романом "Герой Стивен" и создает небольшие рассказы , которые позже войдут в сборник "Дублинцы". 10 июня - первая встреча с Норой Барнакл (Nora Barnacle), девушкой из Голуэя, работавшей горничной в отеле Finn's Hotel.

16 июня - свидание Норы и Джойса, который позже обессмертит этот день. Отец писателя, узнав, что сын встречается с девушкой по фамилии Барнакл (barnacle по-английски - прилипала), заявил: "Она не оставит его никогда". Его слова оказались пророческими, хотя официально брак между ними был заключен только спустя 27 лет (в 1931 г.) в Лондоне.9-15 сентября - Джойс живет в башне Мартелло (Сэндиков) [Martello tower at Sandycove] в компании Оливера Гогарти (прототип Быка Маллигана) и Сэмюэля Тренча (Хейнс). Сейчас в Мартелло располагается музей. После инцидента с ночной пальбой Джойс оставляет башню. 9 октября - Джойс и Нора покидают Дублин и направляются в Европу. Вначале они обосновываются в Поле (Австро-Венгрия), а в следующем году переезжают в Триест. 27 июля 1905 - у Джойса рождается сын Джорджио. А 26 июля 1907 рождилась дочь Лючия (Lucia Anna Joyce). Лючия родилась в палате для бедняков. После начала Первой мировой войны и вступления в войну Италии из-за британского гражданства Джойсу с семьей приходится уехать на четыре года из австрийского Триеста в Цюрих (в Цюрихе Джойс оставался до октября 1919 г). 8 июля 1920 - Джойс предпринимает недельную экскурсию с Эзрой Паундом в Париж, где писателю так понравилось, что вскоре вся его семья перебирается во французскую столицу. В Париже они живут до начала следующей войны, заставившей Джойса вновь искать прибежище в Цюрихе.

В 1925 году Джорджио, сын Джойса, вступает в брак с американкой Хелен Катор Фляйшман, бывшей на двадцать лет его старше. В 1931, 4 июля Джойс и Нора официально регистрируют свои отношения в Лондоне.29 декабря - смерть Джона Джойса, отца писателя. 15 февраля 1932 - день рождения внука Джойса. Джорджио с женой называют его Стивен.

В мае того же 1932 у Лючии диагностирована шизофрения. Из-за агрессивного поведения ее рекомендуют поместить в клинику. Развитие болезни могло быть вызвано безответной любовью к другому знаменитому ирландцу, жившему в Париже и помогавшему Джойсу в качестве секретаря - Самюэлю Беккету. Отец навещал еѐ каждую неделю и находил с ней общий язык, даже когда она совсем не могла общаться. Лючия Джойс скончалась 12 августа 1982 года, проведя последние 47 лет своей жизни в психиатрической клинике. В 1998 г. в Ирландии в день рождения Лючии (26 июля) был учрежден специальный "Lucia Day", призванный обратить внимание обывателей на шизофрению и повысить осведомленность граждан об этой болезни.

1941

9 января - Джойс госпитализирован с желудочными коликами 11 января - хирург диагностирует у Джойса язву желудка.

12 января - операция 13 января, 2 часа 15 минут - Джеймс Джойс внезапно скончался в возрасте 58

лет в больнице Schwesternhaus von Rotenkreuz Hospital, когда его послеоперационное состояние было удовлетворительным и вне опасности.

Тема: Оден Вістен Гью. Життєвий і творчий шлях.

“Куди ж ти, куди?..”, “1 вересня 1939 року”, “В музеї образотворчого мистецтва”, “Популярний життєпис ”

Література:

1.Алякринский О. У.Х.Оден // Писатели США: Краткие творческие биографии. – М.: Радуга, 1990. – С.7.

2.Бродський И.А. У.Х.Оден: осень 1978 – весна 1983. // Волков С. Диалоги с Иосифом Бродским: Литературные биографии. – М., 1998. С. 141143.

3.Оден У.Х. Стихи / Пер. с англ. В.Топорова. Вступление А.Зверева // Иностранная литература. – 1989. - № 12. – С. 146 – 156.

4.Оден У.Х. Чтение. Письмо. Эссе о литературе. – М., 1998.

Стріха М. Про Вістана Г’ю Одена на тлі українських сюжетів // Література плюс. – 2001.- № 3. – С.4.

Запитання для самоконтролю.

1.Схарактеризуйте творчість Одена.

2.Особливості інтелектуальної поезії Одена.

3.Які проблеми порушуються автором у поезії?

4.Дайте визначення поняттю: лірика , її види, інтелектуальний характер поезії.

Додаткові матеріали до вивчення творчості поета.

Оден Вістен Гью

ОДЕН, Вістен Х'ю (Auden, Wystan Hugh - 21.02.1907, Йорк - 28.09.1973, Відень) - англо-американський письменник. Оден народився в англійському Йорку в родині знаного лікаря. У спогадах про своє дитинство він дещо іронічно-гіперболізовано зауважив: «Я був мудрагелем не за роками, фізично кволим, короткозорим, слабким у всіх іграх, замазурою та нечепурою, нігтегризом, боягузливим, брехливим і сентиментальним хлопцем...»

Соседние файлы в папке рп