ZPU (1) / 26

У наш час Україна послідовно розвиває зовнішні економічні зв'язки з країнами всіх континентів. Як незалежна держава, збері- гши висококваліфіковані кадри, здатні до наукомісткої праці, володіючи значними земельними та сировинними ресурсами, маючи сприятливий клімат, вигідне географічне положення у Центральній Європі, кордони з багатьма державами, вихід до моря, Україна має достатньо потужний потенціал для ефективної інтеграції до світової економіки, а отже, і успішного розвитку.

У перші роки незалежності зовнішня економічна діяльність України була незначною і нераціональною, з властивою вузькою географією, нерозвиненою структурою і суттєвою перевагою імпорту над експортом. Причиною такої ситуації був досить високий рівень інтеграції і кооперування всіх без винятку галузей господарства України з господарствами колишніх республік Радянського Союзу.

Така ситуація обумовила в 1991 р. денонсування попереднього Союзного договору і підписання угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої спочатку ввійшли Росія, Україна і Білорусь, а згодом приєдналися інші республіки колишнього СРСР, крім країн Балтії. Проте з часом структура і динаміка зовнішньоекономічних зв'язків поступово змінюється як в кількісному, так і якісному аспектах (табл. 1.2).

У 2009 р. зовнішньоекономічні операції Україна здійснювала з 212 країнами (проти 216 країн у 2008 p., 187 країн в 2000 p., 185 країнами у 1995 р. і 135 країнами у 1994 р.) [12].

До країн СНД експортовано 34 % усіх товарів, до країн ЄС — 23,8 % (у 2008 р. — відповідно 34,4 і 26,9 %). Найбільші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації — 21,1 %, Туреччини — 5,3, Китаю — 3,8, Казахстану — 3,7, Білорусі — 3,3, Німеччини і Польщі — по 3,1 % загального обсягу експорту. У 2009 р. зменшились обсяги експорту до більшості головних торгових партнерів, крім Китаю та Індії (табл. 1.3, 1.4). Обсяги експорту в 2009 р. порівняно з 2008 р. зменшилися на 62,5 %, імпорту — на 55,0 %. Від'ємне сальдо становило 1,4 млрд дол. (2008 р. — 13,3 млрд дол.).

Російська Федерація залишається основним торговим партнером України, частка якої становить 21,1 % в українському експорті та 28,0 % українського імпорту. Найбільшими партнерами з експорту також були: Туреччина, Китай, Німеччина, Польща, Білорусь; Казахстан, Італія, Індія. За 2009 р. експортні поставки найбільше зросли до Китаю

у 2,6 рази (за рахунок поставляння чорних металів, а також руд, шлаків і золи) та Індії — на 13,1 % (за рахунок постачання жирів і олій тваринного або рослинного походження і чорних металів). Зменшився обсяг експорту до Італії — 39,5 % від рівня 2008 p., Туреччини — 42,7 %, Польщі — 50,2, Російської Федерації — 50,6, Білорусі — 59,4, Німеччини — 64,9, Казахстану — 83,1 %.

Основу товарної структури зовнішньої торгівлі України, як і раніше, становлять мінеральні продукти, недорогоцінні метали і вироби з них, механічні та електричні машини, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, продукти рослинного походження.

Основним позитивним впливом на динаміку українського експорту до країн ЄС, США, країн Африканського континенту, Азійсько- Тихоокеанського регіону є припинення квотування української мета- лопродукції та продукції хімічної промисловості у зв'язку зі вступом України до COT.

У 2009 р. порівняно з 2008 р. зменшилися обсяги імпорту до України всіх головних торгових країн-партнерів. Імпортні поставляння з Китаю становили 47,2 %, Польщі — 47,9, Німеччини — 51,7, Білорусі

55, Російської Федерації — 60,5, Казахстану — 68,3, Узбекистану

81,9 % від обсягів 2008 р.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, електричних машин, полімерних матеріалів, пластмас, фармацевтичної продукції, паперу та картону. Зменшилась частка механічних машин, чорних металів, наземних транспортних засобів, крім залізничних.

Від 'ємне сальдо наявне в торгівлі з такими країнами:

СНД: Росія, — 4,7 млрд дол. США; Узбекистан — 1,2 млрд дол., Казахстан — 0,6 млрд дол., Туркменістан — 0,4 млрд дол., Білорусь — 0,4 млрд дол.;

ЄС: Німеччина — 2,6 млрд дол. США; Польща — 1,0 млрд дол.; Франція — 0,5 млрд дол.; Чехія — 0,3 млрд дол.;

США: близько 1,0 млрд дол. США;

Азія: Китай — 1,2 млрд дол. США.

Серед регіонів України найбільші обсяги зовнішньоекономічних операцій припадають на м. Київ, Донецьку, Дніпропетровську, Одеську, Запорізьку, Київську та Харківську обл. [16].

Вплив фінансової та економічної кризи, виникнення якої в Україні стало очевидним восени 2008 року, мав наслідком погіршення низки фінансово-економічних показників в усіх галузях економіки. Негативні зміни відбулися і в зовнішньоекономічній діяльності країни. У цьому зв'язку насамперед потрібно зазначити істотне скорочення попиту на залізо і сталь, що призвело до зменшення обсягів експорту продукції чорної металургії (на 55,4 %) і надходження валюти до української економіки.

Також суттєво знизився експорт продукції хімічної галузі та мінеральних продуктів (на 48,6 і 44,6 % відповідно). Необхідно додати, що до основних країн — імпортерів українських чорних металів у 2009 p., крім Туреччини та Росії, приєдналися Ліван і Китай — частка кожної з цих країни зросла до 6,0 %.

Дещо меншим було падіння експорту машин та устаткування (на 36,8 %) і продукції АПК (на 12,2 %). Таке невелике зменшення експорту продовольчих товарів відбулось насамперед за рахунок достатньо високих обсягів експорту зерна (знизились всього на 4 %) та олій (знизились на 7,7 %).

У географічному розподілі експорту в 2009 р. порівняно з 2008 р. найбільше скоротились обсяги поставок до Європи, Америки та Російської Федерації (відповідно у 1,9; 3,7 та 1,9 рази). Відповідно частка Європи в загальному обсязі експорту знизилась з 29,1 до 25,4 %, Америки — з 6,1 до 2,8 %, Російської Федерації — з 23,2 до 21,0 %. Серед регіонів найменше знизились обсяги експорту до країн Азії — на 23,6 %, що зумовило зростання частки цього регіону до 30 % (у 2008 р. — 23,5 %).

Імпорт. У 2009 р. в Україну було ввезено товарів на загальну суму

млрд дол. США, що на 46,2 % менше, ніж у минулому році. Зменшення вартісних обсягів імпорту в 2009 р. обумовлено зменшенням фізичних обсягів імпорту (на 43,2 %).

За товарними групами у 2009 р. найбільше знизились вартісні обсяги імпорту машинобудівної та металургійної продукції (на 66 і

% відповідно). Зменшення імпорту машинобудівної продукції відбулось здебільшого за рахунок падіння майже вшестеро імпорту наземних транспортних засобів. Імпорт мінеральних продуктів скоротився на 35,5 % у першу чергу через зменшення вартісних обсягів нафти і нафтопродуктів (на 33,8 і 54,8 % відповідно). Вартісні ж обсяги імпорту газу майже не змінились. Фізичні обсяги імпорту газу зменшились на 28 % за одночасного підвищення ціни на 17,1 %. Як наслідок — частка імпорту природного газу в товарній структурі імпорту зросла до 16,5 % (у 2008 р. — 9 %). Імпорт хімічної продукції впав на 30,9 % за рахунок падіння імпорту пластмас на 39,1 %. Імпорт продукції АПК скоротився найменше — на 23,5 %, причому найбільше впав імпорт олії та м'яса (на 38,9 і 32,6 % відповідно), а імпорт цитрусових навіть збільшився на 8,6 %.

У географічному походженні імпорту товарів зросла частка країн СНД (з 38,6 до 43,4 %) і особливо Росії (з 23,2 до 29,4 %) за рахунок енергетичної складової. Відповідно знизилась частка країн далекого зарубіжжя (з 61,4 до 56,6 %) через падіння обсягів імпорту з Азії в 2,4 рази, з Америки та Європи — в 1,9 рази.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності України у 2009 р. дає підстави констатувати такі ознаки розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

наявність впродовж останніх років від'ємного сальдо зовнішньоторговельного обороту;

закріплення сировинної структури товарного експорту, яка не відповідає національним пріоритетам;

посилення залежності загальної торгової динаміки від коливань динаміки експорту недорогоцінних металів, враховуючи, що експорт металопродукції становить від 40 до 45 % загального експорту товарів, коливання цін на світовому ринку металів впливають на всю економіку країни;

невисокі обсяги зовнішньої торгівлі, навіть порівняно з постсоці- алістичними країнами, — унаслідок переважно сировинної структури експорту, вартісні обсяги середньомісячного експорту товарів до України у вимірі на душу населення досі в кілька разів нижчі, ніж у країнах Центральної та Східної Європи.

Виходячи з зазначеного з метою запобігання розвитку негативних тенденцій і поліпшення становища у зовнішньоторговельній сфері України, на нашу думку, потрібно:

активізувати переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі «плюс» між Україною та Європейським Союзом — обіцяний Україні статус асоційованого членства в ЄС відкриває певні перспективи, адже всі нові члени Євросоюзу пройшли через це;

прискорити діяльність із гармонізації сертифікації української продукції відповідно до стандартів ЄС у зв'язку з тим, що досі чимало українських підприємців акцентують увагу на низькій вартості робочої сили і сировини, а не на підвищенні якості продукції;

активізувати співпрацю зі структурами COT щодо реалізації позитивного потенціалу членства України — українські підприємці до цього часу не відчули переваг участі країни в COT, тому чимало залежить від діяльності представництва України при COT, активності торговельно-економічних місій України за кордоном, кваліфікованої роботи юристів щодо скасування антидемпінгових санкцій проти України, відшкодування збитків, завданих країнами, які не входять до COT;

використати можливості для активізації зовнішньої торгівлі, які відкриваються завдяки проведенню фінальної частини європейського Чемпіонату з футболу в 2012 р. — підготовка до змагань є сприятливою нагодою для поліпшення іміджу країни, для розбудови в кооперації з іноземними партнерами сучасної інфраструктури (доріг, готелів, стадіонів), імпорту в Україну сучасного устаткування, створення спільних підприємств для випуску спортивного інвентаря, виготовлення спеціального одягу, атрибутики для українського та іноземного споживача, що повинно сприятливо позначитися, зокрема, на збільшенні обсягів випуску продукції української легкої промисловості;

сприяти динамічному розвитку експорту сільськогосподарської продукції — потужний аграрний потенціал України дає змогу динамічно нарощувати експортні поставки продовольчих товарів. Проте застаріла транспортна інфраструктура, брак зерносховищ, відсутність держави як потужного гравця на ринку для забезпечення прийнятних для виробників цін, відсутність системи сертифікації продукції, гармонізованої відповідно до норм ЄС не дозволяють аграрному сектору повністю реалізувати експортні можливості;

забезпечити створення структури кредитного сприяння експорту — це особливо важливо в умовах погіршення становища банківського сектору України під впливом як внутрішніх суперечностей, так і світової фінансової кризи;

ініціювати використання гривні у зовнішньоторговельних розрахунках — доцільно розпочати роботу щодо поступового поширення використання гривні в експортно-імпортних операціях передусім із сусідніми країнами-партерами — Білоруссю, Грузією, Молдовою та ін. Це дасть змогу зменшити курсові ризики учасників зовнішньої торгівлі [12; 16].