Теоретичні та методичні основи стратегічного планування
1. Сутність стратегічного планування
2. Диверсифікація як стратегічна орієнтація підприємств
3. Сучасний інструментарій стратегічного планування
1. Сутність стратегічного планування
Стратегічне планування – відносно молодий вид управлінської діяльності підприємства. Його витоки відносяться до 50-х років 20 ст., коли в підприємницькій діяльності широко застосовувалося перспективне планування. Воно було значним кроком уперед в науці управління, бо дало можливість підприємцям розширити горизонти майбутнього, пов'язати поточну дiяльнicть з більш масштабними завданнями. В кінці 1960-х років на зміну перспективному приходить стратегічне планування, за якого діяльність підприємства стає біль об’ємною, оскільки охоплює, крім елементів внутрішнього середовища, зовні аспекти — соціальні i політичні, поведінку споживачів, дії конкурентів, замінників тощо.
У пpoцeci розвитку стратегічного планування створено чисельні методи i моделі стратегічного аналізу, формальні способи вирішення завдань. Пік популярності стратегічного планування припав на кінець 70-х — початок 80-х рр XX ст., коли його розглядали як панацею, радикальний cnoci6 вирішення будь-яких проблем підприємства.
Однак у 1980-х роках виявилась обмеженість у застосуванні формальних методів стратегічного планування. Основними причинами цього стали:
посилення значення людського, гуманітарного фактора у підприємництві;
розвиток концепції корпоративної культури, «внутріфірмової демократії», протиріччя в методах стратегічного планування і нових течіях в менеджмент;
зросла невизначеність ділового середовища, зменшилася передбачуваність змін.
У даний час стратегічне планування розглядається як функція менеджменту. Воно набуло нового змісту, збагатилося за рахунок синтезу з гуманізованим підходом, використання творчого, інтуїтивного підходу. Його розглядають не як універсальний засіб досягнення ycпіxy в підприємництві, а як основу для функціонування підприємницьких структур.
* Стратегічне планування розглядається як фундамент, на якому здійснюється вся система управлінських функцій. Стратегічне планування – це інструмент, з допомогою якого формується система цілей функціонування підприємництва та об’єднуються зусилля всього колективу з їx досягнення.
Стратегічне планування – це вид планової роботи, що передбачає формування цілей та стратегії підприємства, розробку стратегічного плану для забезпечення ефективного функціонування підприємства на довготривалу перспективу, швидку адаптацію його до умов зовнішнього середовища. На основі СП складається решта планів підприємства (план інвестицій, план обсягу продажу, виробнича програма, план з паці і персоналу, план забезпечення МТР, план витрат, фінплан).
Загальновідомо, що стратегічне планування отримало свій розвиток у військовій галузь Воно означало мистецтво військового керівництва знаходити правильні шляхи для досягнення перемоги. В сучасних умовах сфера застосування стратегічного планування значно розширилася i охоплює вci сторони суспільного життя, у тому числі й економічну.
В період переходу до ринкових відносин більшість підприємницьких структур усвідомила значення стратегічного планування i прагне використовувати його методи в своїй практичній діяльності. Широке застосування стратегічного планування у вітчизняній практиці господарювання стримується низьким piвнем знань про методи i засоби розробки стратегічних планів та їхньою недостатньою адаптованістю до умов національного ринку.
Стратегічне планування — неперервний творчий процес, зумовлений невизначеністю майбутнього та необхідністю внесення змін в цілі підприємницької структури, зумовлені впливом зовнішнього та внутрішньoгo середовища.
Основне завдання стратегічного планування полягає в забезпеченні нововведень та організаційних змін, необхідних для функціонування підприємства та його конкурентоспроможності.
*Стратегічне планування можна розглядати як процес, що виконує декілька функцій: ** розподіл ресурсів, ** адаптація до зовнішнього середовища, ** внутрішня координація та регулювання,** організаційні зміни.
Стратегія функціонування підприємницької структури формується не лише на забезпеченні отримання високих фінансових результатів, розширенні бізнесу, задоволенні ринкового попиту, але й на ефективному використанні матеріальних, трудових, інформаційних, фінансових ресурсів, постійному зниженні витрат виробництва.
Тому * ефективний розподіл pecypciв між різними сферами діяльності, пошук оптимальних шляхів їx використання є важливою функцією стратегічного планування.
*Адаптація підприємницьких структур до зовнішнього середовища передбачає систему дій з пристосування підприємства до зміни ринкових умов господарювання — використання його переваг та зменшення загроз.
* Функція координації та регулювання передбачає узгодження зусиль структурних підрозділів підприємства для досягнення стратегічної цілі, передбаченої стратегічним планом. * Стратегія підприємства — це складна система цілей i завдань, закріплених за відповідними структурними підрозділами i виконавцями. Для реалізації стратегії необхідна координація дій всіх учасників.
*Функція внесення організаційних змін проявляється в проведенні piзниx організаційних перетворень на підприємстві — перерозподілі управлінських функцій, повноважень, відповідальності, створення мотиваційної системи для досягнення стратегічних цілей. При цьому дуже важливо, щоб щ дії були результатом стратегічного передбачення, а не реакцією на господарську ситуацію.
Стратегічне планування як окремий вид управлінської діяльності висуває ряд вимог до фахівців апарату управління:вміння моделювати господарські ситуації, виявляти необхідність і характер змін на підприємстві, розробляти стратегію змін, використовувати надійні методи, реалізовувати стратегію.
Сучасні темпи змін в економіці — дуже високі, тому їх врахування в діяльності підприємств є надзвичайно важливим. Стратегічне планування <=> дозволяє прогнозувати майбутні проблеми і можливості підприємств, <=> сприяє зменшенню ризику при прийнятті рішень, <=> забезпечує інтеграцію цілей і завдань всіх структурних підрозділів і виконавців.
УВАГА!
Основна перевага стратегічного планування полягає у вищому рівні обґрунтованості планових показників, більшій ймовірності реалізації планових сценаріїв розвитку подій, ніж при традиційному техніко-економічному плануванні.
У вітчизняній практиці управління підприємствами стратегічне планування застосовується рідко, хоча в останні роки увага до нього значно зросла. Поряд з перевагами стратегічне планування має ряд недоліків, які обмежують сферу його застосування, позбавляють універсальності при вирішенні господарських завдань.
стратегічне планування не має чіткого алгоритму розробки і реалізації;
конкретний інструментарій стратегічного планування залежить від особистих здібностей спеціаліста, його професійного досвіду та інтуїції;
процес стратегічного планування вимагає значних витрат часу, ресурсів і не завжди забезпечує отримання результату.
!Наслідки помилок стратегічного планування значно серйозніші порівняно з помилками управлінських рішень і дій іншого характеру, особливо при прогнозуванні випуску нової продукції, виборі напрямків вкладання коштів, обґрунтуванні нових можливостей бізнесу.
З метою забезпечення результативності стратегічне планування повинне доповнюватися заходами підвищення організаційної культури, зміцнення виконавської дисципліни, вдосконалення обробки даних.
Стратегічне планування є результативним за умов:
доповнення стратегічного планування поточним;
щорічної деталізації стратегічних планів розвитку;
збереження тісного зв'язку стратегічного плану з річним фінансовим планом;
вдосконалення механізму стратегічного планування.
Стратегічне планування можна розглядати як динамічну сукупність взаємопов'язаних процесів, які логічно витікають один з одного і забезпечують стійкий зворотний зв'язок (рис. 1). Воно є одним із основних компонентів стратегічного управління.
Рис. 1. Процес стратегічного планування