Тема. Класифікація, види підприємств та основи підприємницької діяльності

3. 1. Поняття виробництва, підприємництво і підприємство

3. 2. Класифікація підприємств

3. 3. Види підприємств

3. 1. Поняття виробництва, підприємництво і підприємство

У процесі виробництва, в аграрних підприємствах, між людьми, між людьми і засобами виробництва, відбуваються особливі взаємовідносини, які є характерними для сільського господарства. Особливість відносин пов’язана з тим, що люди, використовуючи засоби виробництва, діють на предмети праці і при цьому використовують сили природи.

Виробництво - це створення матеріальних благ, що необхідні для існування і розвитку суспільства. Щоб здійснювався процес виробництва необхідно забезпечити:

- цілеспрямовану працю, робочу силу;

- предмети праці - на, що повинна бути направлена діяльність людей;

- засоби праці - з допомогою яких люди перетворюють праці у споживчі вартості.

В процесі виробництва створюється кінцевий чи проміжний продукт, який повинен відповідати передбаченим споживчим якостям. Сучасне виробництво ставить за мету якнайкраще використати науково-технічний прогрес, щоб механізувати і автоматизувати виробничі процеси і при цьому, щоб не було нанесено шкоди для навколишнього середовища.

Виробництво може успішно і динамічно розвиватися за умови наявності чинників, що характеризують постійний рух виробничих ресурсів і результатів господарської діяльності між підприємствами і галузями економіки. Механізм регулювання потоків є простий і побудований на принципах саморегуляції. Ресурси спрямовуються в те виробництво, де можна одержати більше прибутку. Формування і використання потенціалу виробництва за своєю суттю є поняттям – підприємництва.

Підприємництвом - називають ініціативну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних і юридичних осіб зорієнтовану на одержання прибутку. Така діяльність може здійснюватися однією особою на власний ризик і під особисту відповідальність окремої фізичної особи-підприємця або юридичної особи –підприємства не залежно від форм власності, без будь-якого втручання.

Державні закони, що діють в економічній сфері визначають, в основному, компетенцію держави і дозволену межу втручання в роботу підприємств лише в окремих випадках. Приватні, кооперативні, акціонерні і інші підприємства не звільняються від державного контролю за:

-- прибутками і сплатою податків;

--санітарними умовами виробництва і техніки безпеки;

--екологічною безпекою діяльності підприємства;

--правовим захистом працюючих.

Відповідно до чинного законодавства підприємства несуть повну відповідальність за всі види своєї діяльності. При цьому, діяльність підприємства не повинна створювати перешкод для умов роботи і діяльності інших підприємств і організацій, а також погіршувати умови проживання громадян в будинках, що розташовані поряд з ним.

У внутрішньому середовищі, адміністрація підприємства зобов’язана створювати нормальні умови праці і відпочинку персоналу та вирішувати питання соціально-економічного характеру, залучаючи до цього трудовий колектив. Особлива увага надається при укладенні трудової угоди зобов’язанням:

• по санітарних умовах праці і техніки безпеки виконання робіт;

• умов режиму роботи підприємства і його підрозділів, включаючи тривалість робочого дня;

• тривалість і оплати відпусток;

• умов і форми оплати праці по категоріях працівників.

Прийнято розрізняти дві моделі підприємництва з альтернативним варіантом їх поєднання.

Класична модель в основному орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства. При цьому дії підприємця зосереджуються на оцінці наявних ресурсів і виявлення реальних можливостей досягнення мети виробництва та ставиться завдання забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів.

Інноваційна модель базується на активному використанні інноваційних організаційно - управлінських, технологічних і економічних рішень у сфері бізнесу. Послідовність реалізації цієї моделі спирається на систему дій. Зокрема:

• наукове обґрунтування основної мети виробництва;

• усестороння оцінка ринкового середовища і пошук альтернативних можливостей реалізації підприємницької ідеї;

• достовірна і реальна оцінка власних матеріально-грошових ресурсів і їх можливості на прогнозовану мету;

• пошук додаткових джерел необхідних ресурсів, при потребі виробництва;

• достовірний аналіз потенційних можливостей конкурентів на ринку даного

виду продукту;

• розроблена концепція і практична реалізація завдань інноваційного характеру.

Підприємства повинні дотримуватись у своїй бізнесовій діяльності певних принципів:

• вільний вибір бажаного виду діяльності;

• залучення на добровільних засадах матеріальних і трудових ресурсів;

• самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції;

• вільне ціноутворення, що передбачає встановлення цін на товари та послуги, які підприємство вбачає за доцільне;

- самостійне і вільне розпорядження прибутком, що залишився після сплати

обов’язкових платежів і податків;

• самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Місцеві органи і інші організації не мають права втручатися в діяльність підприємства і виконання ними внутрішніх адміністративних і господарських функцій. Їм надано право лише контролювати правомірність господарської діяльності і вимагати від керівництва підприємства виконання діючого законодавства країни.

2. Класифікація підприємств