2.2. Нормативність уживання граматичних форм прикметника

Якісні прикметники утворюють вищий і найвищий ступені порівняння. Слід запам'ятати й правильно, відповідно до стилістичної норми, вживати форми ступенів порівняння прикметників.

Відомо, що є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста, (синтетична), яка передається одним словом, і складена (аналітична), яка передається двома словами. Кожна форма має свій спосіб творення. Однак на практиці спостерігаємо змішування способів, що веде до порушення норм.

Вищий ступінь.

Проста форма утворюється додаванням суфіксів -ш, -іш до кореня або основи прикметника: довгий – довший, сильний – сильніший. При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -іш- основа прикметника залишається без зміни: тугий – тугіший, сухий – сухіший.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- основа прикметника може зазнавати певних змін:

1. суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: солодкий – солодший, глибокий – глибший, далекий – дальший;

2. приголосні г, з, ж, разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників сім): важкий – важчий, тяжкий – тяжчий, близький – ближчий, низький – нижчий, вузький – вужчий, дужий – дужчий, дорогий – дорожчий;

3. у двох прикметниках ці зміни не відбуваються: легкий – легший, довгий – довший;

4. приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ- (таких прикметників три): високий – вищий, товстий – товщий (і товстіший), красивий – кращий.

В інших випадках основа прикметника залишається без зміни: м’який – м’якший, дешевий – дешевший.

Вищий ступінь кількох прикметників утворюється від інших основ, а саме: добрий, хороший – кращий, ліпший; гарний – кращий; поганий – гірший; великий – більший; малий – менший.

Від деяких прикметників проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою різних варіантів суфікса: гладкий – гладший – гладкіший; товстий – товщий – товстіший, багатий – багатший – багатіший. Окрім цього, одна із варіантних ступеневих форм може бути пов’язана з різними відтінками значення. Як правило, форма на -ш семантично ширша від форми із суфіксом -іш. Наприклад, старший може бути за: 1) віком, 2) соціальним статусом, положенням; але старіший – лише за віком.

Складена форма утворюється додаванням до звичайної прикметникової форми слів більш або менш: менш рішучий, більш зручний; але утворення на зразок: більш правильніший, менш витриваліший вважаються ненормативними.

Найвищий ступінь.

Проста форма утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найсильніший, найглибший, найдовший; складна форма підсилюється додаванням часток що-, як- до простої форми найвищого ступеня: щонайсильніший, якнайкращий, щонайглибший.

Складена форма утворюється додаванням до звичайного прикметника слів найбільш, найменш: найбільш прогресивний, найбільш високий, найменш глибокий. Ці форми властиві науковому та офіційно-діловому стилю.

Ненормативними є утворення на зразок: найбільш прогресивніший, найбільш передовіший.

Складена форма вищого і найвищого ступенів порівняння прикмет­ників має відтінок книжності, вживається переважно в науко­вому й офіційно-діловому стилях паралельно з простою формою: більш ефективний метод, найбільш пріоритетний напрям.

У розмовному мовленні перевага надається простим формам.

Порушенням норми вважається творення ступенів порівняння від відносних і присвійних прикметників, наприклад: Серед молодих спеціалістів він найпрофесійніший програміст. Слово професійний позначає відношення до професії, а не якість. Тому ступені порівняння від нього утворювати не можна.

Не утворюють ступенів порівняння і ті якісні прикметники, які:

1. виражають назви абсолютних ознак, що не підлягають кількісному вимірові: босий, сліпий, хворий, німий, заміжня, жонатий;

2. означають назви мастей тварин: буланий, гнідий, вороний, попелястий;

3. означають назви кольорів за подібністю: вишневий, салатовий, цегляний;

4. мають суфікси -уват(-юват), -ав(-яв), -езн, -елезн, -ущ(-ющ), а також префікс пре- і вказують на більший або менший ступінь вияву ознаки в предметі без зіставлення його з іншим, напр.: синявий, жовтуватий, величезний, здоровенний, пречудовий, ультрамодний, надшвидкісний. Форми білявіший, чорнявіший – ненормативні;

5. виражають суб’єктивну оцінку якості за допомогою суфіксів –еньк, -есеньк, -ісіньк, -усіньк (-юсіньк): маленький, чистесенький, тонюсінький, дрібнесенький;

6. складаються з кількох основ: чорно-білий, темноокий, дзвінкоголосий;

7. віддієслівного походження з префіксом не-: невмирущий, незламний, непохитний, неподільний;

8. мають суфікси –анн(-янн), -енн і означають дуже велику міру вияву ознаки: невблаганний, непримиренний, нескінченний.

Велика міра якості може бути передана й без порівняння — за допомогою префіксів пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-: премудрий, надчутливий, завеликий, всесильний, супермодний, архіважливий. Причому прикметники з префіксами ультра-, архі-, гіпер-, над- нейтральні, виконують у науковому та офіційно-діловому тексті функцію уточнення: надлишкова вартість, ультрафіолетовий промінь.

Прикметники з префіксами пре-, все-, за- та суфіксами -ущ-, -уч-, -езн-,  ‑анн-, -енн- та ін. надають художнім текстам та розмовно-побутовому мовленню образності та емоційності: худющий, височезний, незрівнянний, пречудовий, широчезний, незбагненний.

В офіційно-ділових документах не вживаються прикметники, у яких велика або зменшена міра якості передається за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, занадто, надзвичайно, трохи, ледь, не дуже та суфіксів -уват-, -ав-: дуже вигідний, надзвичайно популярний, занадто самовпевнений, ледь теплий, трохи вузький, не дуже світлий, золотавий, темнуватий.

Типові помилки щодо вживання прикметникових форм пов’язані:

1. З утворенням форм ступенів порівняння від відносних прикметників: найдемократичніша держава;

2. З творенням плеонастичних ступеневих форм: більш краща ситуація, більш глибше вивчення історії;

3. З уживанням застарілих форм, які залишилися нормативними у російській мові: самий відважний, самий красивий;

4. З творенням безприйменникових порівняльних конструкцій: масштаби значніші наших, (норма: масштаби значніші за наші).

Повні прикметники (у яких є закінчення: зелені, батькового) в українській мові загальностильові. Вони єдино можливі в офіційно-діловому, науковому стилях. Залежно від стильового призначення такі прикметники увиразнюють, конкретизують висловлене: стислий виклад, крайній випадок. Короткі прикметники (у яких немає закінчення: повен, зелен, винен) застосовуються тільки в художньому стилі, зокрема в народнопоетичній творчості: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. творчість). Паралельно з повними короткі форми вживаються в ролі присудків: Він мені дуже потрібен. Я згоден на все.

З погляду сучасної норми прикметники на зразок рідная, великеє, сучаснеє ненормативними і вживаються в основному в поетичних текстах.