Тема 3. Виробництво
ПЛАН
3.1 Технологія виробництва
3.2 Ізокванти
3.3 Виробництво з одним змінним фактором виробництва (працею)
3.4 Виробництво з двома змінними факторами
3.1 Технологія виробництва
Теорія виробництва та витрат є центральною в економічному управлінні фірмою. Виробництво – основна область діяльності фірми.
Фірми використовують виробничі фактори, які називаються також вхідними факторами виробництва. Ми можемо підрозділити виробничі фактори на великі категорії – праця, матеріали та капітал, кожна з яких включає більше вузькі угруповання.
Взаємовідносини між факторами, які вводять, виробничим процесом і підсумковим виходом продукції описується виробничою функцією. Виробнича функція вказує максимальний випуск продукції Q, що може зробити фірма при кожному окремому сполученні факторів виробництва. Припустимо, що вводять два фактора: працю L і капітал К. Тоді:
Q = F (L, К)
Дане рівняння показує, що обсяг випуску продукції, залежить від кількості двох виробничих факторів – капіталу та праці. Наприклад, за допомогою виробничої функції можна визначити обсяг максимального врожаю, що одержить фермер при тих або інших сполученнях погодних умов, фондоозброєності праці та зайнятої робочої сили. Отже, виробнича функція відбиває різноманітні способи з'єднання виробничих факторів для виробництва певного обсягу продукції. Рівняння може бути застосовано до певної технології. Тому що технологія стає усе більше прогресивної, фірма може збільшити обсяг виробництва продукції при фіксованому наборі виробничих факторів.
Виробничі функції не допускають марнотратних або нерентабельних виробничих процесів – вони передбачають економічну ефективність фірм.
Ізокванти
Припустимо, що продукти харчування (готова продукція) виробляються з використанням праці та капіталу.
Таблиця 3.1
Результати випуску продукції при різних сполученнях факторів виробництва
-
Капітальні вкладення
Трудові витрати
1
2
3
4
5
1
20
40
55
65
75
2
40
60
75
85
90
3
55
75
90
100
105
4
65
85
100
110
115
5
75
90
105
115
120
Кожен результат являє собою максимальний обсяг випуску продукції, що може бути вироблена при відповідному сполученні праці й капіталу.
Інформацію, що наведена в таблиці, можна представити графічно за допомогою ізоквант.
Ізокванта являє собою криву, на якій розташовані всі сполучення виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.
Ізокванти аналогічні кривим байдужності, якими ми користувалися при вивченні теорії споживчого вибору.
Карта ізоквант являє собою набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний випуск продукції, що досягається при використанні певних сполучень факторів, і є альтернативним методом опису виробничої функції.
Рис. 3.1- Графік випуску продукції при зміні 2-х виробничих факторів у часі
Короткостроковість і довгостроковість
Короткостроковимназивають період часу, протягом якого неможливо змінити хоча б один виробничий фактор, при тому що всі інші фактори можуть змінюватися. Фактори, які не можуть змінюватися в даний період, називаються фіксованими виробничими факторами.
Довгостроковий період являє собою відрізок часу, достатній для внесення змін в усі фактори. Такі фактори називаються змінними. На короткостроковому відрізку часу фірми можуть змінювати інтенсивність, з якої вони використовують завод і встаткування. На довгостроковому ж відрізку вони можуть змінювати й потужність заводу. Необхідно розрізняти дії короткострокових і довгострокових факторів у кожному окремому випадку. Розходження між періодами концептуальне. Наприклад, довгостроковий період для підприємця , що продає з лотка дитячий лимонад, становить день або два, а для автобудівної фірми – 10 років.