39

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра публічно – правових дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

Кандидат юридичних наук, доцент

______________О.А. Сокиринська

____. ______________ 2012

ЛЕКЦІЯ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС”

ТЕМА № 15

Судовий розгляд.

Навчальний час 2 години

Для студентів юридичного факультету

Обговорена та схвалена

на засіданні кафедри

____. ___________2012

протокол № ____

Біла Церква 2012

Вид лекції:Інформаційна (тематична).

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок щодо правильного застосування загальних положень та процедури судового розгляду.

2. Розвиваючі:розвити інтелектуальні здібності, мовлення, пам’ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність студентів, прищепити їм раціональний спосіб пізнавальної діяльності.

3. Виховна:сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу.

Міжпредметні та міждісциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Конституційне право, Судові та правоохоронні органи України, Кримінальне право.

Забезпечувані дисципліни: Криміналістика, Кримінологія, Оперативно-розшукова діяльність, Дізнання в ОВС.

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність:схеми, телезаставки.

Технічні засоби навчання: мультимедійні засоби.

План лекції:

Вступ

1. Поняття, суть і значення стадії судового розгляду.

2. Загальні положення судового розгляду у кримінальному провадженні.

3. Межі судового розгляду.

4. Процедура судового розгляду.

Висновки

Список нормативних та літературних джерел:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р (із змінами і доп.). – К.: Атіка, 2006. – 64 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13.04.2012 р.

3. Наказ МВС України від 07 вересня 2005 р. № 777 “Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами ОВС на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді”.

4. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9.

5. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 4 (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 1997 року № 12)

6. Азаров Ю.І., Заїка С.О., Фатхутдінов В.Г. Кримінально-процесуальне право України: Навчальний посібник. – К.: Видавництво “Кутеп”, 2008. – 430 с.

7. Бартовщук О. Судовий розгляд у розумні строки: мрії чи реальність / О. Бартовщук // Право України. — 2006. — N 7. — С. 46-51

8. Бігун В.С. Філософія правосуддя (до постановки проблеми) / В.С. Бігун // Пробл. філософії права. — 2006/2007. — Т. 4/5 — С. 113-119.

9. Загурський О.Б. Судові дебати в кримінальному процесі: правові та психологічні проблеми: Монографія. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. – 208 с.

10. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 688 с.

11. Кошинець В.В., Марчак В.Я. Спеціальні психологічні знання в кримінальному процесі: теоретичні засади та практичні проблеми: навч. посіб.. — Чернівці : Рута, 2007. — 215с.

12. Нор В.Т., Павлишин А.А. Судові витрати у кримінальному процесі України / Львівський національний ун- т ім. Івана Франка. — К. : Атіка, 2003. — 175с.

13. Попелюшко В. Чи можливий справжній змагальний судовий розгляд в українському кримінальному процесі / В. Попелюшко // Право України. — 2006. — N 3. — С. 94-97.

14. Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України: монографія. — К. : Атіка, 2006. — 160с.

15. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі / Міністерство внутрішніх справ України. Юридична академія. — Д., 2002. — 432с.

16. Яновська О. Г. Основні напрями розвитку змагального кримінального судочинства в Україні у світлі євроінтеграційних процесів / О. Г. Яновська // Юридична Україна : наук. журнал.– 2011. – №11. – С. 91–96.

Вступ

Встановлюючи, що правосуддя здійснюється виключно судами, законодавець виходить із того, що правовий статус суду, його функції та суворо визначений порядок діяльності створюють такі переваги в забезпеченні правильного застосування правових норм і закріплення законності в країні, які не може мати жодна форма державної діяльності. Прикладом цього є кримінальний процес і його одна з основних стадій – провадження у суді першої інстанції. У 2010 р. на розгляді місцевих та апеляційних загальних судів як судів першої інстанції перебувало 771,5 тис. кримінальних проваджень. Обвинувальний чи виправдувальний вирок суди постановили у 164,7 тис. проваджень, що становить 83,1% від кількості тих, провадження в яких закінчено. При цьому місцеві та апеляційні загальні суди як суди першої інстанції постановили виправдувальні вироки лише стосовно 365 осіб; їх питома вага від кількості осіб, щодо яких постановлено вироки, становила 0,2 %.

Необхідність точного і правильного додержання кримінального процесуального законодавства при здійсненні судового розгляду спрямовано на додержання встановлених законом процесуальних гарантій всіх учасників кримінального провадження. Це необхідно для забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин в кримінальному провадженні, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, постановлення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення. Іншими словами, чим більше суд і учасники судового розгляду звертатимуться до форми (тобто до встановленого законом порядку судового розгляду), тим менше можливість допустити судову помилку і більше гарантій для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства, що закріплені в ст. 2 КПК.