13

Вступ

За географічним поширенням та обсягами споживання культура картоплі займає одне з провідних місць у структурі продовольчої продукції в Україні. Вона значною мірою використовується і як кормова культура. Виходячи з історичних, природно-кліматичних та соціально-економічних умов формування ринку, картопля має виключно специфічні особливості, які зумовлюються рядом чинників, зокрема таких, як ступінь забезпечення, матеріально-технічними засобами виробництва, формування нових економічних взаємовідносин, зміна структури виробництва і використання продукції, ціноутворення та інше.

Картопля належить до найважливіших сільськогосподарських культур. У світовому землеробстві їй належить одне з перших місць поряд з рисом, пшеницею і кукурудзою. Це культура універсального використання. Картопля є важливою продовольчою, кормовою і технічною культурою.

Картопля - одна з найбільш поширених сільськогосподарських культур. її вирощують більш як у 125 країнах з різними ґрунтово- кліматичними умовами на всіх континентах планети. Площі її сягають 18 млн. га, а валові збори - 270 млн. тон при середній урожайності 148 ц/га.

Ще Гіппократ писав, що людина має шукати і віднайти ліки від усіх хвороб у продуктах харчування. Одним із таких продуктів харчування, який містить ліки від десятків, а то й сотень хвороб, є картопля. її широко використовують у народній та офіційній медицині для лікування верхніх дихальних шляхів, хвороб горла, вуха, носа. Сік з бульб картоплі має протизапальні, ранозагоювальні, сечогінні, спазмолітичні властивості, сприяє зниженню кислотності шлунку, зниженню артеріального тиску. Сік лікує геморой, має добрий лікувальний ефект при гастритах, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, при запорах, при стійких головних болях і діабеті, хворобах печінки і нирок, захворюваннях шкіри. Є дані, що сік картоплі згубно діє на ракові клітини, сприяє виведенню радіонуклідів з організму людини.

Картопля - цінний і незамінний продукт харчування. Недаремно в народі її називають другим хлібом. Вуглеводи картоплі є істотним джерелом енергії для людського організму. Картопля - своєрідний регулятор травлення, що поліпшує засвоєння та підвищує біологічну цінність інших продуктів. Подібно до хліба картопля ніколи не приїдається. Вона також широко використовується в дієтичному харчуванні.

Переміщення основних площ картоплі за останні роки в особисті підсобні господарства і на дачні ділянки із середнім розміром 0,15-0,20 га, призвело до значного зростання витрат на її виробництво. У той же час зростання рівня забезпечення населення продукцією власного виробництва спричинило ряд негативних наслідків, зокрема погіршення фітосанітарного стану умов вирощування, різке зниження рівня механізації, втрата організованого ринку та сировинної бази для переробної промисловості.

Досвід передових країн свідчить, що високопродуктивне картоплярство у них базується на досягненнях науково-технічного прогресу, основними напрямками якого є використання інтенсивних сортів та високоякісного насіннєвого матеріалу, застосування високоефективних пестицидів, високопродуктивних тракторів, комбайнів, іншої сільськогосподарської техніки та надійне матеріально-технічне забезпечення.

Для створення кращих і стабільних умов вирощування високого врожаю якісної продукції картоплі необхідний комплексний підхід до сільськогосподарського виробництва, з системно-організаційних позицій на базі науково-технічного прогресу з урахуванням економічних, енергетичних, матеріально-технічних і екологічних чинників.

Розділ 1. Наукові основи насінництва

1. Сортові і посівні якості та врожайності насіння.

Вимоги Державних стандартів в Україні.

Насінництво - це важлива ланка в організаційній структурі виробництва. Насінництво реалізує досягнення селекції шляхом розмноження високоврожайного насіння нових сортів і впровадження їх у виробництво. Ця спеціальна галузь сільськогосподарського виробництва забезпечує: розмноження високоякісного сортового насіння; зберігання в процесі розмноження всіх морфологічних ознак, біологічної чистоти й сортової якості, властивих цьому насінню і рослинам; формування високих урожайних і посівних якостей насіння спеціальними прийомами вирощування, збирання й післязбиральної обробки насіння.

Згідно Закону України "Про підтвердження відповідності" підтвердження відповідності — діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим законодавством вимогам; сертифікація — процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвічує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управлінням довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Державні стандарти України на насіннєву картоплю - норми і вимоги до сортових та посівних якостей картоплі насіннєвої та відбору проб і методики визначення посівних якостей картоплі.

Затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 30 березня 2001р. №145 такі стандарти на насіннєву картоплю ДСТУ 4013-2001 "Сортові та посівні якості картоплі насіннєвої". Технічні умови та ДСТУ 4014-2001 "Картопля насіннєва. Відбір проб і методики визначення посівних якостей". Стандарти чинні від 2002-01-01. Вимоги цих стандартів є обов'язковими.

ДСТУ 4013-2001 поширюється на насіннєвий матеріал картоплі, а саме: оригінальний, елітний та репродукційний насіннєвий матеріал сортів, занесених до Реєстру сортів рослин України, визначених перспективними за результатами, державного сортовипробування та придатними для розмноження. Стандарт не поширюється на генетично модифіковану картоплю, на етапи оздоровлення та розмноження насіннєвого матеріалу картоплі, до етапу "оригінальне насіння" та на картоплю, призначену для селекційної роботи.

ДСТУ 4014-2001 встановлює правила відбору проб і методики визначення посівних якостей бульб насіннєвого матеріалу картоплі, а саме: оригінального (супер-супереліта і супереліта), еліти та репродукційного насіннєвого матеріалу (перша-четверта репродукції) сортів, занесених до Реєстру сортів рослин України, а також визнаних перспективними за результатами сортовипробування.

Таблиця 1. ДСТУ 4013 - 2001. Основні показники якості насіннєвої картоплі (Полісся, Лісостеп).

Показники сортової якості (за апробацією)	ОН		ЕН	РН 1-2		РН 3-4
Сортова чистота,%	100		100	97		95
Рослини уражених хворобами, % всього	2,5		4,8	8,0		12,8
в т. ч. тяжкими вірусними	0,5		1,0	1,5		2,0
легкими вірусними	2,0		3,5	6,0		9,5
чорною ніжкою	0		0,3	0,5		1,0
Кільцевою і бурою гниллю	0		0	0		0,3
Продовження таблиці 1.
Показники посівних якостей за аналізом бульб
Розмір бульб за поперечним діаметром, мм
для сортів з видовженою формою бульб	28-55		28-55	28-55		28-55
для сортів з округлою формою бульб	30-60		30-60	30-60		30-60
Бульб, що не відповідають розміру,%	3		3	5		7
Бульб, уражених хворобами,% -всього	5,0		6,8	7,8		13,0
В т. ч. мокрою гниллю	Не допускається
Фітофторозом	0,5		1,5	2,0		4,0
Чорною ніжкою	0,0		0,3	0,3		0,5
Сухими гнилями (фомоз, фузаріоз)	0,5		0,5	1,0		1,5
Ризоктоніоз (1/8-1/4 поверхні)	1,0		1,5	1,5		2,0
Ризоктоніоз понад 1/4 поверхні	Не допускається
Паршою сріблястою і звичайною (1/4 і більше поверхні )	3,0		3,0	3,0		5,0
Паршою порошистою	Не допускається
Пошкодження, механічне, шкідниками, всього	5,5		6,0	8,0		10,5
В т. ч. пошкодження дротяником (більше 3-ьох ходів)	1,0		1,0	2,0		2,0
Гризунами, хрущами, совками	1,0		1,0	1,0		1,0
Механічні (глибиною понад 10 мм)	3,5		3,5	4,5		6,5
Стебловою нематодою	Не допуск.			0,5		1,0
Пошкодження від: хімікатів, задухи, опіків, розчавленні	Не допускається
Різаних (≤1/2 розміру), обідр. шкіркою (≥ ¼ поверхні)	Не допускається
Наявність землі і сторонніх домішок, %	2	2		2	2

1.2. Система насінництва картоплі.

Система насінництва - це комплекс взаємопов’язаних організаційних, наукових і агротехнічних заходів, що спрямовані на забезпечення виробництва, реалізації та використання насіннєвого матеріалу. Вона включає виробництво оригінального, елітного і репродукційного садивного матеріалу.

Система насінництва у картоплярстві включає наступні ланки:

• Міністерство аграрної політики і Українську академію аграрних наук, які здійснюють стратегічну політику насінництва, організаційні засади його ведення, контроль за якістю садивного матеріалу;

• Державну службу України з випробування та охорони сортів рослин, яка проводить випробування нових сортів та їх реєстрацію;

• Державну насіннєву інспекцію, яка контролює якість садивного матеріалу;

• науково-дослідні установи і навчальні заклади, які працюють над створенням нових сортів та вирощуванням вихідного і оригінального насіння;

• елітні і насінницькі господарства різних форм власності, організації і підприємства, які виробляють оригінальний садивний матеріал, еліту та репродукційне насіння.

Система насінництва визначає схему відтворення еліти та її репродукування, технологію вирощування садивного матеріалу та його розмноження в різних ґрунтово-кліматичних зонах залежно від ступеня виродження картоплі. У ній відображені шляхи реалізації садивного матеріалу колективним, державним, селянським і фермерським господарствам, городникам і дачникам. Об’єктами насінництва є сорт, садивний матеріал, сортові насадження.

Принципи ведення насінництва визначені Законом України «Про насіння і садивний матеріал» і «Системою насінництва картоплі в Україні», яка затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України від 16.03.2004 р.№ 83 [16].

Наукове та організаційне забезпечення насінництва здійснює Українська академія аграрних наук, зокрема Інститут картоплярства, а також регіональні наукові установи, а саме:

• проводять наукові дослідження з отримання та формування вихідного матеріалу, вирощування оригінального, елітного садивного матеріалу;

• розробляють нові технології вирощування насіннєвого матеріалу;

• визначають з відповідними органами виконавчої влади та суб’єктами господарювання організаційні заходи та методики виробництва садивного матеріалу, інші нормативні документи, що регламентують галузь насінництва, співпрацюють із науковими установами інших держав.

На Інститут картоплярства покладаються також обов’язки селекційно-насінницького науково-методичного центру та забезпечення контролю якості вихідного і оригінального насіння. Роботу з забезпечення вимог елітного насінництва Інститут картоплярства проводить через опорні пункти з первинного насінництва, які виконують її безпосередньо в елітгоспах, розміщених у різних регіонах України.

1.3. Сорти як об’єкти насінництва, характеристика садивного матеріалу, що вирощуються в інституті картоплярства наану.

Під сортом картоплі розуміють нащадків особини чи клону, які розмножуються вегетативно і здатні на великих площах відтворювати свої властивості, зберігаючи протягом репродукцій характерні для них морфологічні ознаки. При селекційній роботі беруться до уваги всі ознаки, обов'язкові для всіх сортів: висока врожайність, округла або округло-овальна форма бульб, поверхневі або дрібні вічка (для кормових сортів допускаються середньо глибокі і глибокі), стійкість до раку, відносна стійкість до фітофторозу, бактеріальних гнилей, парші та вірусних хвороб, стабільна хороша якість під час зберігання, придатність для індустріального вирощування. Крім цього, селекція може проводитися і за додатковими ознаками (підвищений вміст білка і крохмалю, стійкість до засухи тощо).

Користуються різними методами статевої гібридизації: внутрівидовою — в межах одного виду і міжвидовою - схрещуванням двох, трьох і більше видів, гібридів. На сьогодні у селекції картоплі застосовують такі способи одержання вихідного матеріалу, як поліплоїдія, гаплоїдія, експериментальний мутагенез та інцухт з наступним схрещуванням. У вирішенні складних проблем селекції поряд з ними методами одержання вихідного матеріалу для створення нових сортів перспективне застосування клітинної селекції, гібридизації соматичних клітин.

В останні роки розробляються методи генної інженерії з метою введення у високопродуктивні генотипи окремих цінних генів, що підвищують стійкість до хвороб та інші цінні властивості й ознаки. В західних районах України селекційна робота по картоплі почала інтенсивно розвиватися лише після Великої Вітчизняної війни - спочатку у Львівському сільськогосподарському інституті, а пізніше в Науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва західних районів України.

У гірських районах Карпат були виявлені ендемічні форми картоплі, стійкі проти фітофторозу, і вивчені їх генетичні особливості. Шляхом самозапилення ендемічної форми картоплі виведено унікальний високопродуктивний, з 24%-ним вмістом крохмалю в бульбах, фітофторостійкий сорт картоплі Карпатська, який широко використовується в селекції як «донор» комплексу господарсько цінних ознак. Сорт Карпатська і виведені з його участю сорти Мавка та Полонина внесені в список сортів з високою комбінаційною здатністю, екологічною пластичністю.

У практичному картоплярстві всі існуючі сорти класифікуються за строками дозрівання, або тривалістю вегетаційного періоду, і господарським призначенням.

За строком дозрівання виділяють сорти:

• ранні - дозрівають за 50-60 днів, виключно столові для літнього використання;

• середньоранні - за 60-80 днів, виключно столові для літнього й осінньо-зимового використання;

• середньостиглі - за 80-100 днів, переважно столові;

• середньопізні - за 100-120 днів, різного призначення;

• пізні - понад 120 днів, переважно універсальні й технічні.

За господарським призначенням розрізняють сорти:

• столові - мають хороший "смак, нетемніючий м’якуш, хорошу форму бульб з дрібними вічками;

• технічні - відзначаються підвищеним вмістом крохмалю (20- 25%) і високим урожаєм з одиниці площі, використовуються для заводської переробки;

• столово-технічні - характеризуються підвищенім вмістом крохмалю, хорошим смаком, нетемніючим м’якушем, використовуються для харчування та переробці;

• кормові - містять підвищену кількість білка і сухих речовин, високоврожайні, йдуть на корм худобі;

• універсальні - високоврожайні, з хорошим смаком, нетемніючим м'якушем, високим вмістом крохмалю і білка, використовуються для їжі, переробки, на корм тваринам;

• столово-заводські - для виготовлення напівфабрикатів (чіпсів, крекерів тощо) - мають підвищений вміст сухих речовин, нетемніючий м'якуш, низький вміст редукуючих цукрів і короткий період ресинтезу крохмалю.

Сорти:

Явір Середньостиглий, столового призначення.

Технологiчна урожайнiсть: 440 ц/га в кінці вегетації.

Вмiст крохмалю: 17-18 %.

Смаковi якостi: 4,5 бала.

Морфологiчнi ознаки: бульби кремові, округлі; м'якуш кремовий, квітки білі.

Стiйкiсть проти хвороб i шкiдникiв: стійкий проти звичайного патотипу раку; висока польова стійкість проти фітофторозу, альтернаріозу, мокрої бактеріальної гнилизни, парші звичайної та вірусних хвороб.

Рекомендованi зони вирощування: Полісся, Лісостеп, Степ.

Cтворений в Iнститутi картоплярства УААН.

Занесений до Реєстру сортiв рослин України з 1997 року.

Тетерів Середньопізній, універсального призначення.

Технологiчна урожайнiсть: 455 ц/га в у кінці вегетації.

Вмiст крохмалю: 15-16%.

Смаковi якостi: 4,2 бала.

Морфологiчнi ознаки: бульби рожеві, м'якуш білий.

Стiйкiсть проти хвороб i шкiдникiв: стійкий проти звичайного біотипу раку, відносно стійкий проти фітофторозу та кільцевої гнилизни.

Рекомендованi зони вирощування: Полісся, Лісостеп.

Занесений до Реєстру сортiв рослин України з 2002 року.

Немішаївська 100 Середньоранній, столового призначення.

Технологiчна урожайнiсть: 160 ц/га на 40-45 день після сходів, 425 ц/га в кінці вегетації.

Вмiст крохмалю: 13,1%.

Смаковi якостi: 3,8 бала.

Морфологiчнi ознаки: бульби овальні, рожеві; м'якуш кремовий; квітки червоно-фіолетові.

Стiйкiсть проти хвороб i шкiдникiв: стійкий проти раку картоплі, золотистої цистоутворюючої нематоди; відносно стійкий проти кільцевої гнилі, проти стеблової нематоди. придатний для двоврожайної культури.

Рекомендованi зони вирощування: Полісся, Лісостеп, Степ.

Створений в Інституті картоплярства УААН.

Занесений до Реєстру сортiв рослин України з 2004 року.

Подолянка Ранній, універсального призначення.

Технологiчна урожайнiсть: 170 ц/га на 40-45 день після сходів, 450 ц/га в кінці вегетації.

Вмiст крохмалю: 14,4%.

Смаковi якостi: 4,3 бала.

Морфологiчнi ознаки: бульби округлі, білі, м'якуш світло-жовтий, квітки білі.

Стiйкiсть проти хвороб i шкiдникiв: стійкий проти раку, стеблової нематоди; відносно стійкий проти фітофторозу, парші звичайної, вірусних та бактеріальних хвороб.

Рекомендованi зони вирощування: Полісся, Лісостеп, Степ.

Занесений до Реєстру сортiв рослин України з 2006 року.

Взагалі у Реєстрі сортів рослин України у 2008 році було занесено 125 сортів, з них 60% відчизнянної селекції. Сучасні сорти відмічаються високою крохмалистістю бульб від 17,7 до 21%.

Розділ 2. Виробництво високоякісного насіння в господарстві

1. Грунтово-кліматичні та погодні умови.

Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук України розміщений у Бородянському районі, Київської області, смт. Немішаєве, вул. Чкалова, 22.

Картопля відносно невимоглива до ґрунтових умов. Краще всього вона росте і дає високий урожай якісних бульб на достатньо аерованому, розпушеному ґрунті. В умовах України її можна вирощувати майже на всіх ґрунтах. Проте одержання високого і якісного врожаю бульб значною мірою залежить від генетичних властивостей ґрунту, його водного режиму, здатності протистояти несприятливим умовам тощо.

Кращими ґрунтами для вирощування картоплі є дерново-підзолисті, сірі опідзолені, темно-сірі опідзолені.

Більшу частку Київської області займають дерново-підзолисті та сірі лісові опідзолені ґрунти. Найважливішими заходами окультурення дерново-підзолистих ґрунтів є поглиблення орного шару, внесення органічних і мінеральних добрив, вирощування багаторічних бобових трав, сидератів, використання післяжнивних решток, вапнування кислих ґрунтів, дренаж на перезволожених ґрунтах. При окультурені ґрунту покращуються його агрономічні властивості: збільшуються запаси рухомих поживних речовин, вміст гумусу, ємність вбирання, насиченість основами, насамперед активним кальцієм, який зменшує обмінну й гідролітичну кислотність. Збільшення у вбирному комплексі ґрунту кальцію та магнію поліпшує живлення рослин, змінює його фізико - механічні властивості, що позитивно впливає на якість його обробітку.

Для гарантованого вирощування високого врожаю картоплі необхідно поглиблювати орний шар, оптимізувати поживний режим внесенням органічних і мінеральних добрив, доводити реакцію ґрунтового розчину до слабокислої за допомогою вапнування.

За хімічним складом ґрунти господарства, майже повністю складаються з кремнієвої кислоти Н₃SiO₃ і бідні на поживні речовини.

Мінералогічний і гранулометричний склад материнських порід визначає наявність і форми мікроелементів у них, їх вміст, як і всіх хімічних елементів, у материнських породах різний.

Клімат зони, в якій знаходиться Інститут картоплярства УААН – помірно - континентальний з теплим вологим літом і м'якою зимою.

Сумарна річна радіація становить 380-420 кДж/см². Величина радіаційного балансу за рік коливається в межах 167-176 кДж/см². Період з сумою активних температур плюс 10 °С за рік становило 150 днів, а плюс 5°С - 270 днів. Без морозний період триває 170-175 днів.

Для вирощування сільськогосподарських рослин важливе значення має не абсолютна кількість тепла і його розподіл у просторі, а тепловий режим.

Характерною рисою термічного режиму в зимовий період є порівняно незначні зміни температури з місяця в місяць.

Тепло - необхідна умова існування рослин. За його участю здійснюється метаболізм, морфогенез, ріст і розвиток останніх. Поглинання води і мінеральних солей відбувається за певних температурних умов середовища. Ферментативна активність, фотосинтез, дихання, проростання насіння, ріст і розвиток рослин перебігають лише при певному температурному режимі.

При оцінці клімату за світловими ресурсами враховують тривалість освітлення, інтенсивність і спектральний аналіз сонячного світла. Чітко проявляється реакція картоплі на довжину дня і тривалість фотосинтетичної діяльності листкового апарату.

Зимовий характер розподілу температури повітря зберігається ще й у березні. Проте з цього місяця починається її швидке зростання і вона стає на 3-5°С вище, ніж у лютому. У квітні середня температура повітря на 5-9°С вища від березневої і повсюди позитивна. Середня місячна температура у квітні становить 6-7°С.

У травні переважає погода літнього типу. Середня місячна температура

повітря на 5-7°С вища, ніж у квітні. Від травня до червня середня температура повітря підвищується на 3-4 °С. Влітку зростання температури від місяця до місяця відбувається повільніше.

Річна кількість опадів становить 586 мм, більшість яких припадає на теплий період року - з квітня по жовтень. Коефіцієнт зволоження - 1,1 - 1,3. Таким чином, господарство знаходиться в зоні достатнього зволоження і за ресурсами вологи відповідає біологічним вимогам картоплі.

Найбільш сприятливе співвідношення між кількістю опадів і сумою температур за період вегетації виражається величиною гідротермічного коефіцієнта. Ці величини вказують на сприятливі умови вирощування картоплі тільки при середній температурі повітря, близькій до 19°С.

Таблиця 2. Багаторічні метеорологічні показники клімату господарства.

Місяць	Метеорологічний елемент
	опади, мм	середньодобова температура, °С	сонячна радіація, ккал/см^2
			сумарна	радіаційний баланс
Січень	28	-6,3	2,4	-0,4
Лютий	25	-6,6	3,7	0,1
Березень	31	-1,1	6,2	2,0
Квітень	48	6,8	10,3	5,2
Травень	65	14,6	14,4	7,7
Червень	64	17,4	15,1	8,0
Липень	72	19,5	15,2	8,1
Серпень	61	18,3	12,3	6,4
Вересень	52	13,4	8,8	4,1
Жовтень	40	7,3	5,2	1,8
Листопад	34	0,9	2,1	0,2
Грудень	31	-4,0	1,4	-0,3
Сума за рік	536	+6,7	97,1	42,9

Продовження таблиці 2.

Сонячна енергія - незамінний обов'язковий екологічний фактор існування рослин і біосфери в цілому. У великому циклічному кругообігу головним джерелом енергії для біологічних і ґрунтових процесів є сонячна радіація.

Сонячна радіація є основним енергетичним ресурсом землі. Радіаційний фактор визначається припливом тепла від сонця і залежить від тривалості дня та висоти стояння сонця над горизонтом, а також від хмарності, прозорості атмосфери, стану земної поверхні. Сумарна радіація в зоні Лісостепу за рік становить 95-107 ккал на 1см².

Важливим показником радіаційного режиму є тривалість сонячного сяяння, тобто час, протягом якого прямі сонячні промені потрапляють на земну поверхню.

Частина потоку сумарної радіації, яка використовується рослинами в процесі фотосинтезу, називається фотосинтетично активною радіацією (ФАР). Надходження ФАР у різних регіонах України неоднакове. Основним фактором, від якого залежить поглинання і пропускання ФАР, є відношення площі листкової поверхні до площі поля. Встановлено, що найбільше поглинання ФАР відбувається тоді, коли площа листкової поверхні більша за

площу поля в чотири і більше разів, тобто, коли вона складає не менше 40тис/м² на 1 га. Поглинання ФАР залежить від густоти стояння посівів. Для кожної культури вона різна, картоплі - не менше 50-60 тис. кущів на 1 га.