Допущено
Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник
для підготовки фахівців із спеціальності “Ветеринарна
медицина” в аграрних вищих навчальних закладах
ІІІ – IV рівнів акредитації
Київ “Мета”
2003
УДК 521.2(075.8) |
Гриф надано Міністерством аграрної |
ББК 48.7я73 |
політики України |
М12 |
(лист № 18-2-1-13/783 від 28.07.03) |
Редактор З. А. Городиська
Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія М12 тварин. Практикум. — К.: Мета, 2003. — 176 с., іл.
ISBN 966-7947-14-9
Викладено теоретичні основи і порядок проведення практич- них занять із курсу “Патофізіологія тварин”. Подано необхідні відомості стосовно мети й методики дослідів та їх оформлення, а також найбільш доступні методи математичної обробки цифро- вого матеріалу.
Для підготовки фахівців із спеціальності “Ветеринарна меди- цина” в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ – IV рівнів акредитації.
|
ББК 48.7я73 |
ISBN 966-7947-14-9 |
© Мазуркевич А.Й., |
|
Данілов В.Б., Куц Н.В., |
|
2003 |
ВСТУП
Структурно-логічна схема підготовки лікарів ветеринарної ме- дицини побудована так, що після вивчення структури і функції нормального організму тварин студенти переходять до вивчення патологічних явищ, які найчастіше виникають під час хвороби. Їх досить багато, причому одна й та сама хвороба в кожному конкрет- ному випадку не завжди супроводжується однаковими патологіч- ними змінами (як кількісними, так і якісними). Всі патологічні процеси моделюються на здорових тваринах. Тому виникають проблеми етичного характеру, зумовлені необхідністю досягти максимальної результативності експериментів на тваринах в умовах мінімальних пошкоджень організму. Гострі експерименти треба проводити з максимальною обережністю після надійної фік- сації тварин і достатнього їх знеболювання.
Заходи безпеки під час роботи в навчальній патофізіологічній лабораторії. Робота в патофізіологічній лабораторії передбачає контакт з різними тваринами (в тому числі хворими), викорис- тання різноманітних хімічних речовин, електричних приладів.
Для створення безпечних умов роботи в навчальній патофізіо- логічній лабораторії кожен студент зобов’язаний дотримуватися таких вимог:
1.Працювати в халаті і шапочці (або косинці), а в разі потреби одягати фартух і гумові рукавиці.
2.Під час роботи з лабораторними тваринами особливу увагу звертати на надійну фіксацію їх або знерухомлення.
3.Проводячи експерименти на лабораторних тваринах, стежити за чистотою робочого місця і дотримуватися правил особистої гігіє- ни. Після закінчення експерименту провести вологе прибирання робочого місця (столу, станка тощо) з використанням слабких роз- чинів дезинфіктантів (хлораміну, вуглекислого натрію та ін.), по- суд та інструменти вимити теплою водою з мийним засобом, про-
3
полоскати чистою водою і висушити. Після контакту з тваринами ретельно вимити руки.
4.Стежити за тим, щоб використовувані під час виконання ла- бораторних робіт хімічні речовини не потрапляли в ротову поро- жнину або на одяг. Піпетки індивідуального користування, доза- тори-напівавтомати, бюретки використовувати після попередньо- го ознайомлення з інструкцією, що додається до того чи іншого дозуючого пристрою.
5.Суворо дотримуватись правил безпеки під час використання електрообладнання та приладів.
6.Запобігати прямому потраплянню сфокусованого світлового променя в око дослідника під час роботи із світловим мікроско- пом.
7.Перед початком роботи в патофізіологічній лабораторії слід пройти інструктаж з техніки безпеки і зробити відповідний запис про це у спеціальному журналі.
8.Не виходити у спецодязі за межі лабораторії.
Перша допомога у разі нещасного випадку.
При ураженні електричним струмом:
1)звільнити потерпілого від дії струму, користуючись засобами індивідуального захисту; припинити подачу електроструму;
2)у разі зупинки дихання застосувати штучне дихання, розмі- стити потерпілого в теплому місці, вкрити, викликати лікаря;
3)якщо є сліди електротравми, обробити їх антисептиком (йод,
бриліантове зелене, перекис водню, КMnО4) і накласти пов’язку.
При механічних ушкодженнях:
1)прикласти холод до забитого місця;
2)при порушеннях цілісності тканин і кровотечі зупинити кровотечу відомими способами, обробити рану, звільнити її від згустків крові, чужорідних предметів, обробити краї дезінфіку- ючим розчином, перев’язати; сильну кровотечу спинити накла- данням джгута вище місця ушкодження тканин, викликати лікаря;
3)при переломах, вивихах, розтягах накласти іммобілізучу пов’язку.
В усіх випадках травматичних пошкоджень доставити хворого
утравмпункт.
При термічних ушкодженнях:
1) при опіках 1-го ступеня уражену ділянку зрошувати холод- ною водою до зникнення характерного болю. При опіках 2 і 3-го ступенів накрити уражену ділянку марлею, зволоженою розчи- ном риванолу (етакридину лактату) 1 : 1000, 1 % розчином натрію бікарбонату, 5 % розчином калію перманганату або 2 % розчином таніну. При значних опіках викликати лікаря.
4
При дії хімічних речовин:
1)при опіках сильними кислотами промити уражені місця во- дою, потім 1 – 2 % розчином натрію бікарбонату, знову водою та накласти пов’язку;
2)при опіках сильними лугами ушкоджені місця промити во- дою, підкисленою оцтом, потім чистою водою і перев’язати;
3)при потраплянні всередину лугів дати випити велику кіль- кість підкисленої води і викликати блювоту;
4)у разі надходження всередину кислот дати випити води із содою і викликати блювоту;
5)при надходженні всередину інших хімічних речовин, які за- стосовуються в лабораторії, дати випити 1 – 2 л води або 0,2 % розчину таніну і викликати блювоту. При серйозних отруєннях звернутися до лікаря;
6)при отруєнні ефіром вивести потерпілого на свіже повітря, дати всередину аналептики (кофеїн, коразол, камфору), понюха- ти нашатирний спирт.
При дії біологічних чинників:
1)покуси лабораторними тваринами обробляють зазначеним вище способом, після чого направляють потерпілого до лікаря;
2)при потраплянні на відкриті ділянки шкіри крапель крові, ексудату, а також виділень хворих тварин ці місця ретельно про- мивають теплою водою з милом, а потім розчином дезінфікуючої речовини (0,5 % розчин фенолу, хлораміну тощо). Одежу слід ви- прати та попрасувати.
Регламентація заняття та оформлення його матеріалів. Занят- тя з патофізіології проводять у групах по 10 – 15 осіб. Кожна тема розрахована на 2 академічні години. Орієнтовна регламентація заняття така: організаційний момент (5 хв); поточний контроль (10 хв); уточнення методики заняття (10 хв); самостійне виконан- ня завдань за темою лабораторної роботи з оформленням прото- колу (55 хв); приймання і перевірка протоколів виконаних робіт
(10 хв).
Залежно від теми і характеру виконуваного завдання можливі відхилення від запропонованої структури. Однак знання струк- тури заняття з регламентацією дій дає студентові змогу правиль- но розподіляти час у процесі виконання лабораторної роботи.
Матеріали заняття оформляють у вигляді протоколу, зазнача- ючи в ньому: 1) дату і номер заняття; 2) назву теми; 3) мету за- няття; 4) назву і номер досліду, принцип його виконання; 5) хід виконання роботи; 6) результати досліду та їх аналіз; висновки.
Матеріали пунктів 1 – 5, як правило, заносять у зошит під час підготовки до заняття. Протокол заняття слід ілюструвати табли- цями, графіками, рисунками та ін.
5
Статистична обробка цифрового матеріалу, отриманого в па- тофізіологічному експерименті. Для визначення достовірності результатів експерименту здійснюють статистичну обробку циф- рового матеріалу. Одним із найпростіших і доступних методів об- робки даних є наведений нижче метод, за яким:
1. Знаходять середню арифметичну величину М результатів за формулою
М = ΣV / n,
де Σ — знак суми; V — результат первинного виміру ознаки кож- ного проекту; п — кількість проектів (вимірів).
2. Знаходять середню похибку середньої арифметичної (± m) за формулою
m = ±ΣdK.
де K — фактор Молденгауера (табл. 1); Σ — знак суми; d — відхи- лення окремої величини (варіанти) від середньої арифметичної. При додаванні від’ємне або додатне значення величин (+ або –) не враховується.
Таблиця 1. Сталі величини для середніх похибок
n |
K |
n |
K |
n |
K |
n |
K |
3 |
0,2904 |
28 |
0,0086 |
53 |
0,0033 |
77 |
0,0019 |
4 |
0,1809 |
29 |
0,0082 |
54 |
0,0032 |
78 |
0,0018 |
5 |
0,1253 |
30 |
0,0078 |
55 |
0,0031 |
79 |
0,0018 |
6 |
0,0934 |
31 |
0,0074 |
56 |
0,0030 |
80 |
0,0018 |
7 |
0,0761 |
32 |
0,0070 |
57 |
0,0029 |
81 |
0,0017 |
8 |
0,0592 |
33 |
0,0067 |
58 |
0,0029 |
82 |
0,0017 |
9 |
0.0492 |
34 |
0,0064 |
59 |
0,0028 |
83 |
0,0017 |
10 |
0,0418 |
35 |
0,0062 |
60 |
0,0027 |
84 |
0,0016 |
11 |
0,0360 |
36 |
0,0059 |
61 |
0,0027 |
85 |
0,0016 |
12 |
0,0315 |
37 |
0,0056 |
62 |
0,0026 |
86 |
0,0016 |
13 |
0,0278 |
38 |
0,0054 |
63 |
0,0025 |
87 |
0,0015 |
14 |
0,0248 |
39 |
0,0052 |
64 |
0,0025 |
88 |
0,0015 |
15 |
0,0223 |
40 |
0,0050 |
65 |
0,0024 |
89 |
0,0015 |
16 |
0,0202 |
41 |
0,0048 |
66 |
0,0024 |
90 |
0,0014 |
17 |
0,0184 |
42 |
0,0047 |
67 |
0,0023 |
91 |
0,0014 |
18 |
0,0169 |
43 |
0,0045 |
68 |
0,0023 |
92 |
0,0014 |
19 |
0,0156 |
44 |
0,0043 |
69 |
0,0022 |
93 |
0,0014 |
20 |
0,0144 |
45 |
0,0042 |
70 |
0,0022 |
94 |
0,0013 |
21 |
0,0144 |
46 |
0,0040 |
71 |
0,0021 |
95 |
0,0013 |
22 |
0,0124 |
47 |
0,0039 |
72 |
0,0021 |
96 |
0,0012 |
23 |
0,0110 |
48 |
0,0038 |
73 |
0,0020 |
97 |
0,0012 |
24 |
0,0109 |
49 |
0,0037 |
74 |
0,0020 |
98 |
0,0011 |
25 |
0,0102 |
50 |
0,0036 |
75 |
0,0019 |
99 |
0,0011 |
26 |
0,0096 |
51 |
0,0035 |
76 |
0,0019 |
100 |
0,0011 |
27 |
0,0091 |
52 |
0,0034 |
|
|
|
|
6
Константи K визначають за формулою
K = |
1 |
. |
0,7979n n −1 |
3.Аналогічно обчислюють величини М ± т другого ряду (на- приклад, дослідної групи, якщо перша група була контрольною).
4.При наявності різниці показників дослідної і контрольної груп (M1 ± m1 і M2 ± m2) відшукують коефіцієнт вірогідності їх різ-
ниці t за формулою
t = D / m2 ,
де D — різниця (М – М ); m |
2 |
= |
m2 |
+m2 . |
|
2 |
1 |
|
1 |
2 |
|
5. Нарешті, для визначення ступеня вірогідності (вірогідності різниці) Р крім коефіцієнта вірогідності різниці t треба знати чи- сло ступенів свободи L, яке визначають за формулою
L = (n1 −1) +(n2 −1) або L = n1 +n2 −2,
де п1 — число показників у першому ряду (контроль); n2 — число показників у другому ряду (дослід).
Далі з табл. 2 беруть значення вірогідності отриманих резуль- татів, які знаходять на перетині ліній величини коефіцієнта віро- гідності (по горизонталі) і ступеня свободи (по вертикалі).
Таблиця 2. Значення вірогідності Р для розрахунку вірогідності даних,
Р %
L |
P > 0,5 |
0,2 |
0,1 |
0,05 |
0,02 |
0,01 |
0,001 |
1 |
1,000 |
3,078 |
6,314 |
12,706 |
31,821 |
63,657 |
637,59 |
2 |
0,816 |
1,886 |
2,920 |
4,303 |
6,965 |
9,925 |
31,60 |
3 |
0,765 |
1,638 |
2,353 |
3,182 |
4,541 |
5,841 |
12,94 |
4 |
0,741 |
1,533 |
2,132 |
2,776 |
3,747 |
4,604 |
8,61 |
5 |
0,727 |
1,476 |
2,015 |
2,571 |
3,365 |
4,032 |
6,86 |
6 |
0,718 |
1,440 |
1,943 |
2,447 |
3,143 |
3,407 |
5,96 |
7 |
0,711 |
1,415 |
1,895 |
2,365 |
2,998 |
3,399 |
5,31 |
8 |
0,706 |
1,397 |
1,860 |
2,306 |
2,896 |
3,355 |
5,04 |
9 |
0,703 |
1,383 |
1,833 |
2,262 |
2,821 |
3,250 |
4,78 |
10 |
0,700 |
1,372 |
1,812 |
2,228 |
2,764 |
3,169 |
4,59 |
11 |
0,697 |
1,363 |
1,796 |
2,201 |
2,718 |
3,106 |
4,44 |
12 |
0,695 |
1,356 |
1,782 |
2,179 |
2,681 |
3,055 |
4,32 |
13 |
0,694 |
1,350 |
1,771 |
2.160 |
2,650 |
3,012 |
4,22 |
14 |
0,692 |
1,345 |
1,761 |
2,145 |
2,624 |
2,977 |
4,14 |
15 |
0,691 |
1,341 |
1,753 |
2,131 |
2,602 |
2,947 |
4,07 |
16 |
0,690 |
1,337 |
1,746 |
2,120 |
2,583 |
2,921 |
4,02 |
17 |
0,689 |
1,333 |
1,740 |
2,110 |
2,567 |
2,898 |
3,96 |
18 |
0,688 |
1,330 |
1,734 |
2,101 |
2,552 |
2,878 |
3,92 |
19 |
0,688 |
1,328 |
1,729 |
2,093 |
2,539 |
2,861 |
3,88 |
20 |
0,687 |
1,325 |
1,725 |
2,086 |
2,528 |
2,845 |
3,85 |
21 |
0,686 |
1,323 |
1,721 |
2,080 |
2,518 |
2,831 |
3,82 |
22 |
0,685 |
1,321 |
1,717 |
2,074 |
2,508 |
2,819 |
3,79 |
23 |
0,685 |
1,319 |
1,714 |
2,069 |
2,500 |
2,807 |
3,77 |
24 |
0,684 |
1,318 |
1,711 |
2,964 |
2,492 |
2,797 |
3,75 |
25 |
0,684 |
1,316 |
1,708 |
2,060 |
2,485 |
2,787 |
3,73 |
7
Цифровий матеріал можна обробити з використанням програ-
ми Microsoft Excel на ПК.
a Література
Монцевичюте-Эрингене Е.В. Упрощенные математико-статистическиие методы в медицинской исследовательской роботе // Патологическая физиоло- гия и экспериментальная терапия.— 1964. — Т. 8, № 4 – 6.
Ойвин И.А. Статистическая обработка результатов экспериментальных исследований // Там же. — 1960. — Т. 4, № 1.
Поляков А.В., Юдицкий Я.А. Обработка опытных данных на программи- руемых микрокалькуляторах. — К.: УСХА, 1986.
8