Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курсовик 1 роздел.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
04.06.2015
Размер:
202.75 Кб
Скачать

25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

сільського господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:

«Продуктивність праці в рослинництві

та шляхи її підвищення у ТОВ «Іванівське» Миколаївського району»

Виконав (-ла):

студент (-ка) Мищишина А.М

прізвище, ім’я та по-батькові

група Б3/3

Миколаїв – 2014

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Продуктивність праці - основний фактор зростання ефективності виробництва.

1.1. Суть та основні шляхи зростання продуктивності праці.

1.2. Показники продуктивності праці в сільському господарстві.

1.3. Показники продуктивності праці в рослинництві.

Розділ 2. Сучасний рівень продуктивності праці в рослинництві сільськогосподарського підприємства.

2.1. Виробничо-економічна характеристика підприємства.

2.2. Рівень та динаміка продуктивності праці.

2.3. Показники продуктивності праці.

Розділ 3. Динаміка та фактори продуктивності праці в рослинництві.

3.1. Динаміка виробництва валової продукції рослинництва на одного працівника, зайнятого в рослинництві.

3.2. Кореляційний аналіз залежності продуктивності праці в рослинництві від енергоозброєності праці і рівня спеціалізації виробництва.

Розділ 4. Шляхи підвищення продуктивності праці в рослинництві.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку економіки велике значення набуває проблема підвищення продуктивності праці та ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах, так як в умовах ринкових відносин неминуча сильна конкуренція між фірмами, що штовхає їх до постійного підвищення якості своєї продукції і зниження витрат виробництва. 

Актуальність дослідження. Перед сільським господарством сьогодні стоїть завдання різкого підвищення продуктивності праці, оскільки проблема забезпечення населення продуктами харчування виходить на перший план.

В умовах ринку трудові колективи ставляться в такі економічні умови, коли вони зацікавлені у пошуку внутрішньовиробничих резервів, ефективному та високопродуктивному працю. Важливість даної проблеми послужила основним мотивом вибору теми курсової роботи. 

Продуктивність – це ефективність використання ресурсів – праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації – під час виробництва різних товарів і надання послуг. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їх оцінювання необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, ви-трат, пов'язаних з безробіттям тощо.

Метою даної курсової роботи є закріплення теоретичних знань та набуття практичних навичок у обробці статистичної інформації, а так само застосування економіко-статистичних методів в аналізі продуктивності праці в ТОВ «Іванівське» Миколаївському району.

Виходячи з мети, можна виділити наступні завдання роботи: 

1. узагальнити і доповнити тлумачення сутності продуктивності праці як соціально-економічної категорії та ролі у розвитку аграрного виробництва в сучасних умовах;

2. проаналізувати фактичний стан і рівень продуктивності праці в га-лузі рослинництва;

3. дослідити пріоритетні фактори формування рівня продуктивності праці в аграрному виробництві;

4. визначити основні напрямки та обґрунтувати шлях зростання про-дуктивності праці у сільському господарстві.

Предметом дослідження є продуктивність праці в галузі рослинництва та організаційно-економічні заходи щодо її підвищення в сільськогоспо-дарському виробництві на сучасному етапі розвитку ринкової економіки.

Об’єктом дослідження виступає господарська діяльність ТОВ «Іванівське» Миколаївського району. Досліджуватися будуть наступні економічні процеси: показники рівня продуктивності праці і трудомісткість виробництва продукції, коефіцієнт використання трудових ресурсів різних категорій працівників.

Джерелом інформації були матеріали первинного обліку, довідкова та спеціальна література, інформаційні видання, використані дані, одержані з мережі «Інтернет», річні звіти підприємства за останні три роки: форма №1 «Баланс підприємства», форма №2 «Фінансові результати», форма №29 с/г «звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур», форма№50 с/г «основні економічні показники роботи с/г підприємств.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на …сторінках, …таблиць, списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1 продуктивність праці - основний фактор зростання ефективності виробництва

1.1. Суть та основні шляхи зростання продуктивності праці.

Виробництво будь-якої продукції, в тому числі і сільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності або завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня та інтенсивності праці.

Враховуючи, що кількість працюючих у сільському господарстві має стійку тенденцію до зменшення, а робочий день законодавчо регулюється і в історичному плані спостерігається скорочення його тривалості, то стає очевидним, що маса праці в цій галузі також має тенденцію до зменшення.

Продуктивність праці як економічна категорія відображує взаємозв’язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.

Продуктивність праці – це здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшується виробництво продукції на одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів. З наведеного визначення випливає, що підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу. [7]

Основними завданнями статистики продуктивності праці в сільському господарстві є наступні: 

1. розробки методичних основ статистики продуктивності праці; 

2. визначення показників, що характеризують рівень і динаміку продуктивності праці; 

3. вдосконалення методики розрахунку продуктивності праці; 

4. виявлення факторів зростання продуктивності праці; 

5. аналіз впливу чинників на рівень і динаміку продуктивності праці; 

6. характеристика виконання норм виробітку робітниками-відрядниками і нормованих завдань - почасових; 

7. визначення впливу продуктивності праці на зміну обсягу продукції. 

8. вивчення впливу зміни продуктивності праці на зміну обсягу продукції і витрат робочого часу; 

9. міжнародні зіставлення рівнів і динаміки продуктивності праці та ін 

Підвищення продуктивності праці - об'єктивний економічний закон розвитку людського суспільства. 

Під зростанням продуктивності праці мається на увазі економія витрат праці (робочого часу) на виготовлення одиниці продукції або додаткові обсяги виробленої продукції в одиницю часу, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності виробництва, так як в одному випадку скорочуються поточні витрати на виробництво одиниці продукції за статтею "Заробітна плата основних виробничих робітників ", а в іншому - в одиницю часу виробляється більше продукції. 

Значний вплив на зростання продуктивності праці надає впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке проявляється у використанні економічного обладнання і сучасної технології, що сприяє економії живої праці (зарплата) і збільшення минулої праці (амортизація). Проте приріст вартості минулої праці завжди менше, ніж економія живої праці, інакше впровадження досягнень науково-технічного прогресу економічно не виправдане (винятком є ​​підвищення якості продукції). 

В умовах становлення ринкових відносин зростання продуктивності праці - об'єктивна передумова, оскільки відбувається відволікання робочої сили в невиробничу сферу і скорочується чисельність працюючих внаслідок демографічних змін. 

Розрізняють продуктивність: 

  • суспільної праці; 

  • живого (індивідуального) праці; 

  • локальну продуктивність 

Продуктивність суспільної праці визначається як відношення темпів зростання національного доходу до темпів зростання чисельності працівників сфери матеріального виробництва. Зростання продуктивності суспільної праці відбувається при випереджальних темпах зростання національного доходу і тим самим забезпечує підвищення ефективності суспільного виробництва. 

При зростанні продуктивності суспільної праці змінюється співвідношення між живою і уречевлена ​​працею. Підвищення продуктивності суспільної праці означає зменшення витрат живої праці на одиницю виробленої продукції та збільшення частки минулої праці. При цьому загальна сума витрат праці, укладеного в одиниці продукції, зберігається. Цю залежність К. Маркс назвав економічним законом зростання продуктивності праці 

Зростання індивідуальної продуктивності праці відображає економію часу, необхідного на виготовлення одиниці продукції, або кількість додаткового товару, виробленого за певний період (хвилина, година, доба і т. д.). 

Локальна продуктивність - це середня продуктивність праці робітників (працюючих), розрахована по підприємству в цілому або галузі.  Фактори, що впливають на продуктивну силу праці, різноманітні. Багато хто з них діють протягом всього розвитку людського суспільства, проте значення окремих факторів, що визначають продуктивну силу праці, змінюється на різних етапах.

Спочатку провідну роль відігравали природні умови. Від них значною мірою залежали продуктивне використання інших факторів і загальна продуктивність праці в цілому.

Пізніше все більшу роль набуває середня ступінь мистецтва працівника, вміння ефективно використовувати свої професійні навички та виробничий досвід. Промислова революція відтісняє природні умови і ремісничу кваліфікацію на задній план. Вона різко підвищила роль знарядь праці, технології, загальних і професійних знань.

Поступово все більшого значення набуває не тільки характері розміри засобів виробництва, а й ефективність їх застосування, наукова організація праці. Тепер вже від цих факторів у першу чергу залежить плідність праці. Науково-технічна революція підвищує роль інформації і науки, їх технологічного застосування у виробництві. 

Важливо підкреслити, що можливість перетворення потенційної продуктивної сили праці в реальну продуктивність праці залежить від характеру панівних виробничих відносин, а також впливу юридичних і політичних інститутів. Революції у розвитку продуктивних сил (неолітична, промислова, науково-технічна) знаменують якісні етапи підвищення продуктивності праці. 

Різноманітність методів вимірювання обсягу продукції вимагає застосування відповідно натуральних, трудових і вартісних методів вимірювання продуктивності праці. Якщо на підприємстві виробляють однойменну продукцію, то виробіток визначають у натуральних одиницях (штуках, кілограмах, метрах, літрах і т. д.). Інколи виробляють однойменну продукцію, що розрізняється за деякими ознаками - видами, марками (електромотори - за потужністю, мило - за жирністю). У таких випадках виробіток доцільно вимірювати в умовно-натуральних одиницях, попередньо перерахувавши окремі види продукції в один вид, що взятий за умовний. Натуральний і його різновид - умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці - застосовується, головним чином, на підприємствах галузей видобувної промисловості, а також на окремих робочих місцях, виробничих дільницях підприємств. Натуральні показники найбільш прості і зрозумілі, тому їм слід надавати переваги, де це можливо.

Однак на більшості підприємств виробляється різнойменна продукція, яка не піддається вимірюванню в натуральному виразі. Крім того, при цьому методі вимірювання продуктивності праці не враховується незавершене виробництво, якість продукції. Тому застосовують трудовий і вартісний методи вимірювання продуктивності праці, які базуються на відповідних методах обліку продукції.

Трудовий метод, що базується на вимірюванні продукції в трудових одиницях, знаходить поки що обмежене застосування. Він використовується в основному на машинобудівних підприємствах, - на окремих дільницях, цехах.

Найпоширеніший у практиці економічних розрахунків вартісний метод, в основі якого лежить вартісний облік продукції. Його універсальність полягає в тому, що різнойменні вироби, а також елементи продукції, що перебувають на різних стадіях готовності, можуть з'єднуватися в одному підсумку. Це відкриває можливості для обчислення узагальнюючих показників продуктивності праці на різних рівнях виробництва. Показниками продуктивності праці у цьому разі є виробіток товарної (валової, нормативної чистої) продукції на одного робітника чи одного працюючого основної діяльності.

Наступним важливим методологічним питанням вимірювання продуктивності праці є вибір одиниці виміру витрат праці, пов'язаних з виробництвом продукції. Витрати робочого часу на виробництво продукції можуть бути виражені в людино-годинах, людино-днях і середньосписковим числом робітників чи працюючих. Діленням обсягу продукції на витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-днях, середньоспискову чисельність) розраховують середньогодинний, середньоденний і середньомісячний (квартальний, річний) виробіток на одного робітника чи працюючого. Вибір одиниці виміру робочого часу залежить від мети дослідження.

Середній годинний виробіток характеризує продуктивність праці за годину чистого робочого часу (без втрат) і обчислюється шляхом ділення виробленої продукції за місяць (чи інший період) на число людино-годин, відпрацьованих робітниками за цей період.

Середній денний виробіток розраховують як частку від ділення виробленої за місяць продукції на кількість відпрацьованих робітниками за цей період людино-днів.

Середньомісячний виробіток робітника розраховується діленням кількості виробленої продукції на середню спискову чисельність робітників. Він залежить від середнього денного виробітку і числа днів роботи, які припадають на одного робітника.

Взаємозв'язані показники середнього виробітку створюють відповідну ієрархію, що дозволяє переходити від одного показника до іншого. Якщо середньогодинний виробіток Wг помножити на середню фактичну тривалість робочого дня в годинах Г, то одержимо середньоденний виробіток Wд. Якщо середньоденний виробіток Wд помножити на середню тривалість робочого місяця (року) в днях Д, то одержимо середній місячний виробіток одного робітника за місяць Wp. Нарешті, перемноживши середній місячний виробіток Wp на частку робітників d у загальній чисельності працюючих, одержимо виробіток одного працюючого Wп.

Існуючий взаємозв'язок показників рівня продуктивності праці може використовуватися для кількісної оцінки впливу окремих факторів на зміну середнього денного чи середнього місячного виробітку, про що йтиметься нижче.

Аналогічно розраховується і показник середнього місячного виробітку одного працюючого.

Чим крупніша одиниця робочого часу використовується при визначенні середнього виробітку, тим більше факторів, що характеризують вплив використання робочого часу на рівень та динаміку продуктивності праці, вона охоплює.

На практиці використовуються різні показники продуктивності праці, що зумовлено метою і завданням дослідження. Серед них економічну ефективність найповніше виражає годинна продуктивність. Всі інші (денна, місячна, річна) показники - інтегральні, вони відбивають рівень годинної продуктивності праці і ступінь використання робочого часу в середині робочого дня, місяця, року.