МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра українознавства

СЛОВНИК

РЕЛІГІЄЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

(для самостійної роботи студентів денної і заочної форм навчання)

напрямку підготовки 6.050100 «Облік і аудит», 6.050200 «Менеджмент організацій», 6.050200 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

Миколаїв – 2008

Словник релгієзнавчих термінів і понять (для студентів денної і заочної форм навчання напрямку підготовки 6.050100 «Облік і аудит», 6.050200 «Менеджмент організацій», 6.050200 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» ). – Миколаївський державний аграрний університет, 2008.

Автор-укладач: Кунашенко О.В., асистент кафедри українознавства

Рецензенти:

Букач М.М., професор, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри соціальної роботи, педагогіки та психології Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили.

Михайлик В.О., кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри українознавства Миколаївського державного аграрного університету.

Відповідальний за випуск:

кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри українознавства Миколаївського державного аграрного університету Михайлик В.О.

Розглянуто на засіданні кафедри українознавства протокол № …. від….

Друкується за рішення методичної Ради МДАУ, протокол №… від « « …… 2008 р.

Надруковано у видавничому центрі МДАУ. Зам.

Наклад 50 прим.

54010, М. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9.

Передмова

Культура України зазнала істотних втрат від того, що десятиліттями цілий її пласт викреслювався з духовного життя суспільства. Ігнорувалася релігія, релігійна філософія, духовна музика, архітектура і мистецтво. Тому нині така підвищена увага людей до релігійної культури, становлення нормальних цивілізованих відносин між державою та церквою, релігійними організаціями й громадянами, справжньої реалізації свободи совісті, коли людина може відверто висловити свої перконання, вільно виявити симпатії тим чи іншим ідеалам.

Важливою проблемою сьогодення є необхідність нормалізації релігійного життя в Україні, а цей процес обумовлений багатьма чинниками, зокрема національним та духовним відродженням, що відбувається в суперечливих умовах, і тому викликає інтерес до вітчизняної історії, а саме до історії релігії, її місця і ролі в культурі України. Тому такої гостри набуває сьогодні відсутність наукового розуміння релігії, хоча термін «релігія» досить часто зустрічається у побутовій мові, художній і науково-популярній літературі. Насправді ж складовими компонентами релігії є культ і сукупність обрядових дій. За допомогою яких релігійна людина виражає своє ставлення до надприродного і вступає з ним у спілкування через молитву, обряди, жертвоприношення.

Оволодіння науковими знаннями про релігію – необхідна умова зростання освіченості та культури фахівця будь-якого профілю, який повинен мати уявлення не тільки про національну культуру, а й про загальнолюдські духовні цінності.

Протягом багатьох років існування різноманітних релігійних систем склалися певні терміни і поняття, які були певний час надбанням лише кола віруючих людей і деяких дослідників історії культури. Сьогодні все більший загал людей використовує певні терміни в повсякденному житті. На нашу думку, пропонований нами термінознавчий словник з «Релігієзнавства» допоможе студентам в оволодінні знань в одній із важливих галузей світової і вітчизняної культури, допоможе грамотно провадити світоглядний діалог, оперуючи тими термінами, які розкриті в даному словнику.

Матеріал розроблено за кредитно-модульною системою і розміщено в алфавітному порядку. Термінологічний словник складається з чотирьох модулів, які відповідають тематиці практичних занять, що включені до робочої програми спеціальностей «Облік і аудит», «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної організації». Назви термінів подано переважно в однині. Коли ж це відповідає прийнятій науковій термінології, назви подано у множині.

У словнику вміщено біля 500 термінів і понять. Наведено терміни інших гуманітарних наук, що мають відношення до формування релігійного світогляду та філософського осмислення життя.

За час роботи над термінологічним словником широко використовувалася існуюча довідкова література.

ЗМІСТ

Вступ

МОДУЛЬ I. Релігієзнавство як галузь знань і навчальна дисципліна. Предмет, структура і призначення курсу «Релігієзнавство»

МОДУЛЬ II. Архаїчні форми вірування. Етнонаціональні релігії

МОДУЛЬ III. Християнство як світова релігія: загальна характеристика. Буддизм, іслам як світові релігії

МОДУЛЬ IV. Неорелігія. Вільнодумство в історії культури. Релігія і церква в сучасній Україні.

МОДУЛЬ I. Релігієзнавство як галузь знань і навчальна дисципліна. Предмет, структура і призначення курсу «Релігієзнавство»

АГНОСТИЦИЗМ (грец. - знання) - вчення, що заперечує повну чи часткову можливість пізнання світу.

АГРАРНІ (ЗЕМЛЕРОБСЬКІ) КУЛЬТИ — сукупність релігійно-магічних вірувань і обрядів із метою впливу надприродним шляхом на стихії природи, із метою підвищення продуктивності праці.

АДЕПТ (лат. - той, хто досяг) - втаємничений будь-якого вчення, секти.

АМУЛЕТ (араб.— носити) — талісман — предмет, який наділяється надприродною силою, здатністю захищати, оберігати його власника від усіляких нещасть. Віра в А. пов'язана з фетишизмом та магією.

АНТРОПОМОРФІЗМ — надання предметам і явищам природи, міфічним істотам людських рис.

АСКЕТИЗМ (гр. — добре навчений) — відмова, відрікання від життєвих благ і задоволень заради служіння Богу.

АТЕЇЗМ (гр. — безбожність ) — усвідомлення марновірності релігії, заперечення й теоретичне спростування її уявлень.

ВІЛЬНОДУМСТВО — ідейно-духовна течія, що визнає право людини на свободу мислення, вільне пізнання сутності світу, критичне ставлення до усталених поглядів і переконань.

ВІРА — бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил (Бога).

ВІРУЮЧИЙ — особа, яка є суб'єктом релігійної віри і діяльності.

ВОЛЯ — здатність людини до вибору мети діяльності; внутрішні зусилля, необхідні для її втілення.

ГЕОГРАФІЯ РЕЛІГІЇ — розділ релігієзнавства, що вивчає роль природного фактора у появі й поширенні релігій в різних країнах і регіонах земної кулі, досліджує просторово-часові закономірності взаємодії релігійного феномена із зовнішнім середовищем.

ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ м. – своїм корінням він сягає ще часів середньовіччя, зокрема традицій екзегетики (розділу теології, який тлумачить Святе Письмо – Біблії). Метод охоплює систему різноманітних засобів пояснення сакральних текстів, творів отців церкви, релігійних авторів минулого, релігійних процесів і явищ загалом. Цей метод сприяє не простому поясненню, а розумінню, виявленню сутнісних ознак і властивостей релігійних явищ.

ГНОСЕОЛОГІЯ (гр. — пізнання) — філософське знання про закономірності, механізм процесу пізнання, його можливості й умови вірогідності, істинності.

ГУМАНІЗМ (лат. — людяний)— історично плинна система поглядів, що визнає цінність людини як особи, її право на свободу, щастя, розвиток і вияв своїх здібностей.

ДІАЛЕКТИЧНИЙ (пізнавальний) метод – дає змогу розглядати явища релігії в динаміці їх становлення і розвитку, у їх взаємозв’язку між собою та з процесами і явищами інших сфер суспільного буття (філософія, політика, мораль, мистецтво).

ЕТИМОЛОГІЯ (гр. - істинне слово) - 1) розділ мовознавства, що вивчає походження слів; 2) пояснення походження якогось слова зіставленням його з спорідненими словами тієї самої або іншої мови.

ЕТНОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ— розділ релігієзнавства, що вивчає місце і роль етнічного та релігійного компонентів у житті певного народу, нації.

ІНТЕГРАТИВНА - здатність релігії сприяти безконфліктному зв’язку, злагоді, солідарності, згуртованості релігійної спільноти чи суспільства.

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЇ — розділ релігієзнавства, який розглядає плинний у часі релігійний феномен у всьому його різноманітті, відтворює історичні форми різних релігій, нагромаджує і зберігає інформацію про релігії, що існували або існують.

КОМПЕНСАЦІЙНО-ТЕРАПЕВТИЧНА ФУНКЦІЯ РЕЛІГІЇ — здатність релігії своїми специфічними засобами й властивостями («свободою у дусі», «братством у вірі», «рівністю у гріховності й стражданні», особистісним богоспілкуванням тощо) компенсувати обмеженість, безсилля, залежність людей від об'єктивних умов існування, розриви у соціальному житті та ціннісній орієнтації людей, наповнити новим сенсом їхнє життя.

КОМУНІКАТИВНА – здатність релігії впливати на процес спілкування віруючих, їх соціалізацію, передавання та засвоєння інформації та формувати між ними духовні зв’язки.

ЛЕГІТИМІЗУЮЧА – здатність релігії виховувати у віруючих поважливе ставлення до певних суспільних норм поведінки як до Божого промислу, а не суспільного розвитку.

МЕТОДИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА - шляхи (засоби) вирішення пізнавальних проблем у процесі вивчення релігій і вільнодумство.

ПРИНЦИП ІСТОРИЗМУ – вимагає, щоб об’єкт релігієзнавчого пошуку сприймався не як щось усталене й незмінне, а як те, що повсякчас змінюється, розвивається. Цей принцип вимагає вивчати релігійні об’єкти у розвитку, з урахуванням конкретних просторово-часових координат.

ПРИНЦИП ОБ’ЄКТИВНОСТІ – цей принцип, як основна методологічна засада будь-якого наукового знання, є відправним. Його сутність виражає вимога розглядати релігійний феномен таким, яким він є сам по собі, без будь-яких суб’єктивних інтерпретацій, емоційно-уперджених установок. Певний об'єкт має аналізуватися з урахуванням його внутрішньої необхідності, як незалежна цілісна система.

ПРИНЦИП ТОЛЕРАНТНОСТІ – передбачає діалог релігійного й нерелігійного світогляду. Обидва типи світогляду мають низку спільних ознак, елементів (початкові інтегральні уявлення, поняття), ідей, що утворюють структуру, „будівлю” світоусвідомлення й світовідчуття; вони містять загальнолюдські елементи – об’єктивно-істинні знання, моральні уявлення, що виражають необхідні умови суспільного буття, загально значимі духовні цінності. Цей принцип пов’язаний із проблемою свободи совісті, ненасильство у справах віри.

ПРЕДМЕТОМ релігієзнавства є своєрідність вияву релігійного феномена; механізм його дії на індивідуальному та суспільному рівнях буття; особливості його функціонування в історії суспільства; точка дотику й шляхи взаємодії з іншими сферами культури – мораллю, мистецтвом, наукою.

ПРИНЦИПИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА – основоположні ідеї, що визначають смисл усіх інших понять і суджень у процесі пізнання релігії.

ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ — розділ релігієзнавства, що досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійного феномена на індивідуальному, груповому й суспільному рівнях: зміст, структуру, спрямованість релігійних вірувань, уявлень, переживань тощо; їх місце і роль у релігійному комплексі та вплив на нерелігійні сфери життя конкретних індивідів, соціальних груп, суспільства загалом.

РЕГУЛЯТИВНА – здатність релігії через систему норм, цінностей, примусів, установок, канонів, інститутів управляти поведінкою, вчинками віруючих, діяльністю релігійних організацій, формувати та корегувати міжособистісні стосунки.

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО - галузь гуманітарних знань, спрямованих на осягнення сутності, закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку культури (суспільства, соціальної групи, особи).

СВІТОГЛЯДНА – здатність релігії формувати у віруючих систему поглядів і уявлень, які виражають її ставлення до різних предметів і явищ дійсності, життєву позицію.

СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ — розділ релігієзнавства, що вивчає суспільні основи релігії, її місце, функції й роль у суспільній системі, вплив релігії на інші елементи цієї системи й специфіку зворотного впливу на релігію певного суспільства.

ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ метод – порівняно з діалектичним є відносно новим. Дає змогу проникнути до „чистої суб’єктивності” індивіда. Іншими словами, за допомогою певних засобів вияву сенсів він дає змогу співвідносити мотиви, уявлення, ідеї, мету віруючих.

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ - розділ релігієзнавства, що досліджує розуміння смислу релігійного вираження конкретної людини на основі її інтуїції, особистих відчуття і бачення.

ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ — сукупність філософських понять, категорій і концепцій, які дають філософське тлумачення релігії.

ФРЕЙДИЗМ — загальна назва філософсько-антропологічних і психологічних концепцій 3. Фрейда та його послідовників, в основу яких покладено проблему несвідомого.