TEMA__7_UKR
.docПЛАН-КОНСПЕКТ
на проведення занять з студентами
денної форми навчання економічного факультету
з дисципліни «Безпека життєдіяльності».
Тема № 7. «Середовище життєдіяльності людини».
Навчальна мета: Ознайомити студентів з основними визначення-ми та поняттями щодо навколишнього середовища та середовища життєдія-льності людини, сутності поняття техногенної, соціальної, та природної не-безпеки за видами діяльності людини.
Час: 2 години.
Місце проведення: аудиторія.
Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.
Література: 1. Желібо Є. П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти Украї-ни І – ІV рівнів акредитації/ За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Караве-ла»; Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. –320. 2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 4 – е вид. – К.: Каравела, 2005. – 344 с. 3. Скобло Ю.С., Соколовська Т. Б., Ма-зоренко Д. І., Тіщенко Л. М., Троянов М. М. Безпека життєдіяльності: Нав-чальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації. - Київ: Кондор, 2003. – 424 с.: іл. ISBN 966 – 7982 – 10 – 6. 4. З.М. Яремко «Безпека життєдіяльності», Навчальний посібник,-Київ, Центр навчальної літератури. 2005, -320с.
Порядок проведення занять.
-
Організаційний момент – 3 хв.
-
перевіряю присутніх;
-
оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.
2. Викладення матеріалу теми - 74 хв.
Питання, які вивчатимуться:
1. Навколишнє середовище та середовище життєдіяльності лю-дини.
2. Сутність поняття техногенної, соціальної, та природної небез-пеки за видами діяльності людини.
3. Підведення підсумків – 3 хв.
-
оголошую оцінки; відповідаю на запитання;
-
указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.
Завдання на самопідготовку:
1 Вивчити поняття про навколишнє середовище та середовище життєдіяль-ності людини.
2 Вивчити сутність поняття техногенної, соціальної, та природної небезпеки за видами діяльності людини.
3 Вивчити взаємодію людини з біосферою та ії компонентами зокрема.
4 Вивчити поняття про екологічну характеристику життєдіяльності людини.
5 Вивчити поняття про ноосферу як наступний етап розвитку людства. Вклад Вернадського в розвиток науки про ноосферу.
Питання та їх зміст.
|
1. Навколишнє середовище та середовище життєдіяльності людини.
Людина з давніх часів впливала на природне середовище, але тільки в минулому столітті через істотне зростання населення Землі і стрімкий стрибок у розвитку науки та техніки антропогенний вплив на природу за своїм масшта-бом вийшов на один рівень з природними чинниками. Перетворення природ-них ландшафтів у сільськогосподарські угіддя, промислові комплекси, транспортні магістралі та житлово-комунальні агломерати вже охопило понад 20% території суші. Кількість речовин, що переміщуються під час господарської ді-яльності, на порядок перевищує природні переміщення. Близько 10% кисню, що продукується під час фотосинтезу, споживає промисловість та автотранс-порт, у деяких регіонах техногенне споживання кисню перевищує його виробництво зеленими рослинами. Вплив людського суспільства на природне сере-довище виявляється щонайменше в інтенсивному використанні природних ре-сурсів, що призводить до їхнього зменшення або деградації, а також в забруд-ненні довкілля. Експлуатація природних ресурсів може мати різні наслідки, які вплива-ють на безпеку життєдіяльності. Природні ресурси прийнято ділити на: 1. Невичерпні – це ресурси, нестача яких сьогодні не відчувається і не відчуватиметься в найближчому майбутньому: сонячне випромінювання, ене-ргія морських приливів, водні ресурси. Хоча такі ресурси є невичерпними, проте внаслідок господарської діяль-ності може бути обмежений доступ для їхнього використання. Наприклад, унаслідок запилення атмосфери знизиться потік сонячної енергії на поверхні Землі або через забруднення водойм зменшиться кількість прісної води, прида-тної для споживання людиною. 2. Вичерпні. Поділяються на дві групи: 2.1. Невідновні - темпи їхнього використання значно перевищують швид-кість нагромадження. Відносяться запаси кам'яного вугілля, природного газу, нафти та інших корисних копалин. Проблема невідновних природних ресурсів може вирішуватися через ра-ціональне та комплексне їх використання, а також через пошук альтернативних способів забезпечення енергією та матеріалами. 2.2. Відновні - мають значення для забезпечення життєдіяльності люди-ни. Відносяться всі форми живої матерії: рослини, тварини, мікроорганізми. Характерною особливістю відновних природних ресурсів є їхня здатність до самовідновлення, яка при раціональній експлуатації біологічних ресурсів не тільки спроможна забезпечити потреби людства в них, а й створити умови для подальшого їх зростання. Використання природних ресурсів охоплює:
Катастрофічні результати впливу людини на природну сферу через експ-луатацію біологічних ресурсів виявляються у зникненні багатьох видів рослин і тварин на Землі. Вважається, що понад 100 видів тварин і стільки ж видів та підвидів птахів зникли внаслідок господарської діяльності людини. Стрімко зменшується кількість цінних риб, і замість яких з'являються менш цінні. Значних втрат зазнає і рослинний світ Землі через вирубування лісів. Сьогодні багато країн середніх широт залишилися без лісів господарського значення, а центр їх хижацького винищення перемістився в екваторіальні краї-ни. Навіть нові посадки лісів не в змозі відновити високу стійкість екологічних систем, тому що здійснюються вони за рахунок цінних у технічному відношен-ні порід деревини. Отже, багатоманітна природна екосистема, яка сформувала-ся упродовж тривалого часу, замінюється на одна видові насадження із спро-щеною структурою та низькою стійкістю. Використання земель під сільсько-господарські угіддя також призводить до спрощення екосистем і зниження рівня біологічного різноманіття та їхньої стійкості. Сьогодні вже неефективно запроваджувати обмежувальні заходи щодо експлуатації окремих видів біологічних ресурсів. І на порядку дня постає проб-лема активного впливу людини на природні ресурси з метою штучного конст-руювання стабільних екосистем із властивостями, що враховують антропогенні порушення в ландшафтах. Зрозуміло, що для цього необхідні не тільки значні економічні ресурси, а й нові знання про природу. Загальна стратегія розв'язан-ня цієї проблеми полягає у відновленні виснажених ресурсів, формуванні нор-мальних екологічних умов їх природного відновлення, встановленні розумних пропорцій між обсягом використання ресурсів та обсягом їхнього природного приросту, у подальшому освоєнні ресурсів й підвищенні продуктивності оку-льтурених екосистем шляхом використання інтенсивних технологій та біологі-чних методів і формуванні ландшафтів для розширення рекреаційних ресур-сів. Розробка паливо - енергетичних ресурсів характеризується стрімким зро-станням кількості видобування різних видів палива та корисних копалин. Таке зростання відбувається за експоненціальним законом, і період подвоєння їх споживання становить приблизно 15 років. Запаси ресурсів обмежені і магістральним напрямом їхнього викорис-тання є:
Проблема паливно-мінеральних ресурсів має яскраво виражений інтерна-ціональний характер через невідповідність центрів їхнього видобутку з центра-ми використання. Тому доступ до них багатьох країн може бути реалізований через механізм міжнародних економічних зв'язків, роль яких останнім часом значно зросла у забезпеченні безпечної життєдіяльності на всій планеті. Як експлуатація біологічних ресурсів, так і видобуток та споживання па-ливно-енергетичних та мінеральних ресурсів призводять до значного забруд-нення складових природної сфери: атмосфери, гідросфери та літосфери. Під забрудненням довкілля розуміють привнесення до його складових не властивих їм речовин або зміну вмісту наявних у них речовин. Склад атмосфери, гідросфери, літосфери формувався упродовж тривало-го часу внаслідок геологічного та біологічного кругообігу речовин на Землі, і сьогодні він є результатом динамічної рівноваги, в основі якої лежать численні процеси перетворення та переміщення речовин за участю живих та неживих об'єктів природи. Забруднення атмосфери. Внаслідок господарської діяльності у повітря-ний басейн сучасних промислових зон та великих міст надходять домішки ант-ропогенного характеру - органічних кислот, ефірів, альдегідів, спиртів, кетонів, аміно - та нітросполук, ароматичних вуглеводів, сірковмісних органічних спо-лук, пестицидів. Для більшості з них встановлені норми - ГДК (граничнодопус-тимі концентрації). В атмосфері містяться не тільки газуваті речовини, але й велика кількість твердих та рідких аерозолів - пилу, диму, високодисперсних агрегатів розчин-них солей різного ступеня вологості, дрібних краплин розчинів газуватих ре-човин. Значне забруднення атмосферного повітря промислових міст призводить до того, що захворювання, типові для працівників виробничої сфери, виника-ють і серед деяких груп міського населення. Досить імовірним є зв'язок між за-димленістю міського повітря та розвитком раку легень. Статистичні дані пока-зують, що захворюваність на рак легенів вища в містах, ніж у сільській місцевості, а в індустріальних переважає над непромисловими населеними пунктами. Забруд-нення атмосферного повітря може призвести до значного погіршення стану здо-ров'я населення. Забруднення гідросфери. Природні води забруднюються:
Значного забруднення зазнають не тільки прісноводні водойми, а й води морів та океанів. Інтенсивне використання прісної води в промисловості, зокрема для охо-лодження агрегатів, сільському господарстві для зрошення та в комунально-жит-ловому господарстві без належної очистки призводить до дефіциту води, придат-ної до користування. Забруднення грунтів. Сільськогосподарські грунти забруднюються уна-слідок: 1. Неспрямованого внесення різноманітних речовин процесі ведення сіль-ськогосподарського господарства: мінеральних добрив, засобів захисту рослин - пестицидів та рідкого гною. 2. Ненавмисного забруднення різними антропогенними шкідливими вики-дами через атмосферу: важкі метали, органічні речовини, вимивання різнома-нітних речовин із сміттєзвалищ та фільтрацію забруднених поверхневих вод. Спостерігається значне забруднення грунтів навколо автомагістралей че-рез викиди автотранспорту. Наприклад, при інтенсивності руху до 10 тис. тран-спортних одиниць за добу верхній шар ґрунту на відстані до 15 м містить залі-за до 1000 мг/кг, цинку - до 20 мг/кг, свинцю - до 10 мг/кг і калію – до 0,2 мг/кг. Значне забруднення атмосфери, гідросфери та літосфери, широкомасштаб-не використання природних ресурсів та інтенсифікація ведення сільськогоспода-рського виробництва призвели до численних екологічних проблем, які можуть мати трагічні наслідки для людства. Екологічні проблеми, що пов'язані із забрудненням атмосфери, поділя-ють на три рівні:
Екологічні проблеми, що пов'язані з використанням водних ресурсів та забрудненням води:
Екологічні проблеми, викликані забрудненням грунтів та інтенсифі-кацією сільськогосподарського виробництва:
2. Сутність поняття техногенної, соціальної, та природної небезпеки за видами діяльності людини.
У процесі господарської діяльності людей нерідко виникають порушення рівноваги в компонентах середовища їх існування, інколи навіть незворотні. Це безпосередньо або опосередковано впливає на населення і середовище його існування, і призводить до негативних змін у їх відтворенні. Реально чи потенційно існуючу можливість негативного впливу на них, що може призвести до змін рівноваги їх складових компонентів із завданням їм шкоди розглядають як категорію «небезпека». Джерелами ініціювання небезпеки можуть бути умови та фактори, які містять у собі негативні та шкідливі властивості чи деструктивну природу. За генезисом всі джерела небезпеки умовно можна поділити на три групи:
Оскільки небезпека об'єктивно властива всім процесам, що протікають з використанням енергії, речовини та інформації, то, виникає протиріччя міжсо-ціально-економічними потребами людей, діяльністю, за допомогою якої вони задовольняються, та потребами людей у безпеці. Неузгодженість у системі «потреби - господарська діяльність – безпе-ка» можна усунути завдяки створенню елементів системи безпеки. За функціональною ознакою комплексну безпеку території поділяють на: військову, соціально-політичну, економічну, екологічну, інформаційну, етнічну, інші види. За масштабами територіального поширення виділяють ієрархічні рівні безпеки: глобальну, транснаціональну, національну. В залежності від місця знаходження джерела небезпеки національну без-пеку поділяють на: внутрішню, зовнішню, регіональну, локальну, безпеку суспі-льства в цілому, безпеку окремого індивіда. Усі перелічені вище рівні безпеки тісно взаємопов'язані і взаємопідпоряд-ковані. Неможливо забезпечити безпеку певного регіону, якщо в цілому країні загрожує певний вид небезпеки. Головним об'єктом безпеки є людина. Саме тому здатність забезпечення безпеки особистості виступає критерієм для всіх інших рівнів безпеки. Головна функція держави полягає в забезпеченні безпеки суспільства через розробку та впровадження у господарську діяльність інструментів та заходів державно-го регулювання безпеки. Забезпечення належного рівня безпеки передбачає створення системи безпеки. Її можна розглядати як комплекс взаємопов'язаних та взаємодопов-нюючих елементів: організаційних, правових, економічних, технічних, наукових та інших, направлених на підтримання стану рівноваги в навколишньому сере-довищі та суспільстві. У загальному розумінні, категорію «безпека» трактують як стан захище-ності життєво важливих інтересів усіх об'єктів безпеки: держави, суспільства, особистості від реальних чи потенційних, різних за своїм походженням, зовні-шніх та внутрішніх небезпек: політичних, економічних, військових, інформа-ційних, екологічних. В залежності від ймовірності виникнення небезпек природного, техно-генного і соціального походження можна виділити: 1. Абсолютну безпеку - це стан системи, коли відсутня будь-яка небезпе-ка, тобто її рівень наближається до нуля. 2. Прийнятну безпеку - вказує на те, що у системі існує небезпека, проте рівень останньої знаходяться у допустимих, прийнятних для суспільства ме-жах. 3. Неприйнятну безпеку - це такий стан системи, за якого небезпека зна-ходиться в загрозливому становищі для населення, навколишнього природного середовища та економіки. Складовою комплексної безпеки території є екологічна безпека – це та-кий стан навколишнього природного середовища, за якого гарантована захи-щеність життєво важливих інтересів держави, особи, суспільства від реаль-них чи потенційних загроз, що створюються природним або антропогенним впливом на навколишнє природне середовище. Складовими екологічної безпеки є природна та техногенна безпеки. Природна безпека – це стан захищеності людини, населення та довкілля від потенційно небезпечних природних явищ або впливу їх наслідків. Техногенна безпека - це відсутність дій, станів чи процесів у техносфері, які прямо чи опосередковано призводять, або можуть призвести до негатив-них змін у навколишньому природному середовищі, відтворенні населення та економіці. При забезпеченні техногенної безпеки необхідно враховувати потенційну техногенну небезпеку, що пов'язана із наявністю серед об'єктів техносфери та-ких, раптові порушення технічних та технологічних процесів на яких можуть стати причиною виникнення значних за масштабами аварій чи катастроф. Однак, нерідко трапляється, що прояв одного із видів небезпеки стає при-чиною виникнення небезпеки іншого виду. Екологічна безпека - це стан захищеності населення та довкілля від різ-номанітних видів небезпеки природного та техногенного походження. В результаті техногенних аварій та стихійних лих виникають умови, які визначаються як НС. НС - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єк-ті або території, спричинене аварією, стихійним лихом або іншими чинника-ми, що призвело чи може призвести до загибелі людей та значних матеріаль-них втрат. Це практично майже неконтрольована подія природного чи техно-генного характеру, яка призводить до значних екологічних та економічних втрат, пов'язаних із руйнуванням природних та створених людиною об'єктів, забруднення навколишнього природного середовища, загибелі або травмуван-ня людей та інших негативних соціальних наслідків. НС природного чи техногенного характеру порушує соціальну, економіч-ну, інформаційно - управлінську, технологічну упорядкованість суспільства. Віднесення НС до певного ступеня тяжкості відбувається на основі оцінки мас-штабів впливу, тобто рівня змін у суспільно-господарському комплексі терито-рії. Взагалі рівень екологічної безпеки країни адекватний стану розвитку сус-пільства, його науково-технічним та економічним можливостям і визначається сукупністю певних явищ. В цілому він характеризується: 1. Ймовірністю виникнення техногенних аварій, небезпечних природних явищ та можливими збитками, у грошовому вираженні, від цих подій. 2. Ступенем негативного техногенного та природного впливу на людину та навколишнє природне середовище. 3. Ймовірністю переростання незначної за масштабами НС у кризову та катастрофічну. Виходячи з поняття часу розвитку НС, система безпеки буде складатися із заходів, необхідних на кожному відповідному етапі. Виділяють заходи щодо:
В цілому виходячи з міжнародної і вітчизняної практики можна сформу-лювати такі принципи забезпечення безпеки: 1. Принцип безумовного примату безпеки як найважливішого елементу якості життя і соціального прогресу. Оскільки все більша частина населення виходить із системи соціальних цінностей, яка передбачає безумовний пріоритет збереження здоров'я людини над будь-якими іншими елементами якості життя, виникає проблема гарантії вказаного пріоритету, тобто його конституювання. 2. Принцип прийнятного ризику. Покликаний визначити нижню допустиму межу ризику на основі міжга-лузевих і внутрігалузевих порівнянь. 3. Принцип мінімального ризику. Будь-які витрати на захист людини виправдані: впроваджуються усі тех-нічно доступні заходи захисту; рівень небезпеки встановлюється настільки ни-зьким, наскільки це реально можливо. 4. Принцип послідовного наближення до абсолютної безпеки. Він знайшов своє застосування у питаннях оборони, коли вимагалось створити систему завчасного виявлення нападу стратегічних сил противника. 5. Принцип неспіврозмірності економічного і соціального ефектів і безу-мовний пріоритет останнього. НС не тільки приводять до економічних втрат, але і викликають людські жертви, завдають втрат здоров'ю людей. Оцінити величину соціальних втрат важко, тому що наслідки НС носять, як правило, довгостроковий характер. Ще важче привести соціальні втрати до загального знаменника з економічними втратами. У цьому зв'язку повний ефе-кт від втрат на підвищення безпеки не може бути визначений досить коректно. Тому функціонування економічної системи повинно бути підпорядковано безу-мовному пріоритету соціального ефекту над економічним, здоров'я і виживан-ня нації - над доходами і прибутками. Основні практичні принципи забезпечення екологічної безпеки зводяться до такого:
- дотримання розумної достатності і допустимості ризику, тобто роз-ширення будь-яких дій не повинно приводити до соціально - економічних і еко-логічних катастроф. |