ПЛАН-КОНСПЕКТ

проведення занять з студентами МДАУ

денної форми навчання

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Тема № 3.2. «Теорія розвитку та припинення го-ріння»

Навчальна мета: ознайомити студентів з загальним поняттям про основи теорії розвитку та припинення горіння, етапами розвитку пожежі; техногенними вибухами, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища; класифікацією об’єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою; законодавчою базою в галузі пожежній безпеки; відповідальністю за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.

Час: 2 години.

Місце проведення: аудиторія.

Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.

Література: 1. ДСТУ 2293 – 99. Охорона праці. Терміни та визначення ос-новних понять. 2.Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. Навчальний посібник. За ред. Желібо Є.П. 4-е видання. – К.: Каравела, 2003.- 328с. 4. Іванов В.Н., Дейнека В.І., Коржик Б.М., Дмитрієв С.Л., Охорона праці на підприємстві з позиції діючого законодавства. – Харків: Центр Консульт, - 2003. 5. Кузнецов В. Охорона праці на підприємстві. - 2 – ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2005. – 428 с.

Порядок проведення занять.

1. Організаційний момент – 3 хв.

• перевіряю присутніх;

• оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.

2. Викладення матеріалу теми - 72 хв.

Питання, які вивчатимуться:

4. 1. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.

5. 2. Небезпечні для людини фактори пожежі.

6. 3. Класифікація об’єктів за їх пожежо вибухонебезпекою.

7. 4. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.

3. Підведення підсумків – 5 хв.

• оголошую оцінки; відповідаю на запитання;

• указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.

Завдання на самопідготовку:

1. Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності.

2. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища.

3. Класифікація об’єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою.

4. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій. Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.

Питання та їх зміст.

1. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.

В курсі загальної хімії ви розглядали процеси горіння, як процес окислення, давайте вияснимо чи є різниця між процесом окислення і горінням. Процес окислення горючих речовин протікає при нормальних умовах практично весь час, так киснево-воднева суміш, при кімнатній температурі реагує і повністю реакція може закінчитися приблизно через 1,6 мільйона років.

2Н₂ + О₂ = 2Н₂О

Врахування цього процесу практичного значення немає, але при підвищенні температури до 400⁰ С окислення закінчиться через 80 діб, а при наявності джерела запалювання з температурою більше 600⁰ С зразу.

Таким чином можна сказати, що процес горіння – це важливий фізико-хімічний процес, основою якого являється швидка хімічна реакція окислення, яка супроводжується виділенням великої кількості енергії у вигляді тепла і світла.

Ознаки горіння:

- хімічне перетворення;

- видiлення тепла;

- випромiнювання свiтла.

Цими ознаками процес горiння вiдрiзняється вiд iнших характерних явищ.

Для виникнення горiння необхiднi три основнi умови:

• наявнiсть горючої речовини;

• наявнiсть окислювача;

• наявнiсть джерела запалювання.

Цi основнi умови виникнення горiння дiстали назву «Трикутник горiння».

Горючою речовиною може бути будь яка речовина, в певному агрегатному станi (рiдкому, твердому, газоподiбному), спроможна горiти при наявностi окислювача i джерела запалення. Найбiльш поширеними горючими речовинами є вироби з дерева, паливномастильнi матерiали, горючi гази (пропан, бутан, метан).

Окислювачами у процесі горіння можуть бути кисень, хлор, бром та деякі інші речовини, у тому числі складні: азотна кислота, бертолетова сіль, калійна і натрієва селітри й інші речовини, які при нагріванні або ударі можуть розкладатися з виділенням кисню. Однак звичайно окислювачем у процесах горіння є кисень, що міститься у повітрі.

Джерела запалювання бувають відкриті - полум'я, іскри, розжарені об'єкти, світлове випромінювання тощо - та приховані - тепло хімічних реакцій, адсорбції, мікробіологічних процесів, адіабатичного стиснення, удару, тертя та ін.

Вiдсутнiсть будь якої складової умов горiння не дає можливостi процесу горiння виникати. Для виникнення процесу горiння необхiдно горючу речовину i окислювач нагрiти до певної температури джерелом запалення.

Горюча речовина та кисень є реагуючими речовинами і разом складають горючу систему, а джерело запалювання викликає у ній реакцію горіння. При сталому горінні джерелом запалювання є зона реакції.

При горiннi речовин i матерiалiв постiйним джерелом запалення є зона горiння. Зона горiння - це та область, де проходить фiзико-хiмiчна реакцiя з видiленням тепла i свiтла. Для утворення i проходження процесу горiння горюча речовина i окислювач повиннi знаходитись в певному кiлькiсному спiввiдношеннi.

Так, при горiннi будь-якої речовини, концентрацiя кисню в повiтрi повинна бути не нижче необхiдної величини (16-18%), тому що процес горiння не буде проходити через вiдсутнiсть окислювача. Якщо, в процесi горiння, зменшити кiлькiсть окислювача (до 10%), горiння припиниться.

Зона теплового впливу - частина простору, що примикає до зони горіння, у якому тепловий вплив призводить до помітної зміни стану матеріалів та конструкцій і робить неможливе перебування в ньому людей без спеціального теплового захисту (теплозахисних костюмів, відбивних екранів, водяних завіс і т.п.).

Зона задимлення - частина простору, що примикає до зони горіння і заповнення димовими газами в концентраціях, які створюють загрозу життю або здоров'ю людей.

Горючі системи можуть бути:

1. Гомогенними (однорідними) - належать системи, в яких горюча речовина і повітря рівномірно перемішані одне з одним (наприклад, суміші горючих газів, парів або пилу з повітрям).

2. Гетерогенними (неоднорідними) - належать системи, в яких горюча речовина і повітря не перемішані одне з одним і мають поверхню розділу (наприклад, тверді горючі матеріали або рідини, що містяться в повітрі, струмені горючих газів і парів, що надходять у повітря тощо).

У всіх випадках для горіння характерні три стадії:

1. Виникнення полум'я.

2. Поширення полум'я.

3. Згасання полум'я.

Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум'я пересуватися по всій горючий суміші шляхом передачі тепла. Звідси виникає й механізм поширення полум'я .

За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на:

1. Дефлаграційне – швидкість полум'я в межах декількох метрів за секунду.

2. Вибухове – надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.

3. Детонаційне – це горіння поширюється з надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч метрів за секунду.

За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:

1. Спалах – швидке загоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння.

2. Займання – горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання.

3. Спалахування – горіння, що супроводжується появою полум'я.

4. Самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запалювання.

5. Самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

6. Тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою дима.

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331-87 поділяються на відповідні класи та підкласи:

клас А - горіння твердих речовин

підклас А1 - горіння твердих речовин, що супроводжується тлінням.

підклас А2 - горіння твердих речовин, що не супроводжується тлінням.

клас В - горіння рідких речовин.

підклас В2 - горіння рідких речовин, що не розчиняються у воді.

клас С - горіння газів.

клас Д - горіння легких металів.

підклас Д1 - горіння легких металів, за винятком лужних.

підклас Д2 - горіння легких металів, лужних.

підклас Д3 - горіння металовмісних сполук.

клас Е - горіння електроустановок під напругою.

2. Небезпечні для людини фактори пожежі.

Пожежа - це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.

Людина яка перебуває в зоні впливу пожежі потрапляє під дію небезпечних та шкідливих факторів. Вони підрозділяються на:

1. Первинні - вогонь, підвищена температура, дим та токсичні продукти згорання.

2. Вторинні - недостатність кисню, руйнування будівельних конструкцій, вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі, паніка та ін.

Вогонь - надзвичайно небезпечний фактор пожежі, однак випадки його безпосередньої дії на людей досить нечасті. Під час пожежі температура полум'я може досягати 1200 - 1400 ⁰С і у людей, що знаходяться у зоні пожежі випромінювання полум'я можуть викликати опіки та больові відчуття.

Підвищена температура середовища - небезпека полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами згорання може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 ⁰С вже є життєво-небезпечною для людини.

Дим та токсичні продукти згорання - являє собою велику кількість найдрібніших часточок не згорівших речовин, що знаходяться у повітрі в суміші з токсичними продуктами згорання. Викликають інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозотечу) та становлять найбільшу загрозу для життя людини. Сповільнюють евакуацію людей в задимлених приміщеннях.

Недостатність кисню - в процесі горіння відбувається хімічна реакція оксидування горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини уже вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма 21%). При цьому втрачається координація рухів, появляється слабість, запаморочення, загальмовується свідомість.

Руйнування будівельних конструкцій - під впливом високих температур, води та вибухів відбувається втрата несучої здатності будівельних конструкцій. При цьому люди можуть одержати значні механічні травми, опиняються під уламками завалених конструкцій. Внаслідок завалів евакуаційних виходів та руйнування шляхів евакуації евакуація може бути просто неможливою.

Витікання небезпечних речовин - можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією ємкостей та трубопроводів з небезпечними рідинами та газами.

Паніка - це жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людей. Спричиняється швидкими змінами психічного стану людини, як правило, депресивного характеру в умовах екстремальної ситуації. Більшість людей потрапляють в складні та неординарні умови вперше і не мають відповідної психічної стійкості та достатньої підготовки. Коли дія факторів пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей людини, то вона піддається паніці. При цьому втрачається розсудливість, дії стають неконтрольованими та неадекватними ситуації, що виникла.

Вибухи - збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових вогнищ. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, діставати ураження уламками.

Вибух - надзвичайно швидке екзотермічне хімічне перетворення вибухонебезпечного середовища, яке супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснених газів, що здатні виконувати роботу. Час вибуху становить 10^-5 ступені...10^-6 ступені секунди, а швидкість його поширення досягає сотень - тисяч метрів на секунду.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

3. Класифікація об’єктів за їх пожежо вибухонебезпекою.

Показники пожежо- і вибухонебезпеки речовин і матеріалів. Показники пожежно- і вибухонебезпеки речовин і матеріалів визначаються з метою отримання початкових даних для визначення категорії виробництва і розробки систем забезпечення пожежної безпеки.

Пожежо- і вибухонебезпека речовин і матеріалів визначається показниками, вибір яких залежить від агрегатного стану речовини і умов його застосування.

Одним з основних показників пожежонебезпеки, вживаних при класифікації речовин і матеріалів по здатності їх до горіння, є група горючості. По горючість і речовини і матеріали підрозділяються на три групи:

Перша група - негорючі (що не згорають) - речовини і матеріали, не здібні до горіння в повітрі.

Друга група - важкозаймисті (важкоспалимі) - речовини і матеріали, здатні займатися в повітрі від джерела запалення, але не здатні самостійно горіти після його видалення.

Третя група - пальні (що згорають) - речовини і матеріали, здатні самовозгоратися, а також займатися від джерела запалення і самостійно горіти після його видалення.

З групи горючих речовин і матеріалів виділяють легкозаймисте речовини і матеріали.

Легкозаймисті називають горючі речовини і матеріали, здатні запалати від короткочасної дії джерела запалення з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, тліюча сигарета і т.п.).

Легкозаймистими називаються рідини з температурою спалаху не більше 61 ⁰С у закритому тиглі або 66 ⁰С у відкритому тиглі.

Група горючості застосовується при:

А) Підрозділі матеріалів по горючості.

Б) При визначенні категорії приміщень, будівель по вибухово- і пожежнонебезпечні

В) При визначенні класів вибухонебезпечних зон.

Г) При розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.

Температура спалаху - найнижча температура горючої речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань над його поверхнею утворюються пари або гази, здатні спалахувати від джерела запалення, але швидкість їх освіти ще не достатня для стійкого горіння.

Температура займання - найменша температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань речовину виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що після їх запалення виникає стійке полум'яне горіння.

Температура самозаймання - найнижча температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що закінчуються полум'яним горінням.

Нижня (верхній) концентраційна межа розповсюдження полум'я - мінімальний (максимальне) вміст пального в суміші «горюча речовина - окислювальне середовище», при якому можливо розповсюдження полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалення.

Температурні межі розповсюдження полум'я (займання) - такі температури речовини, при яких його насичені пари утворюють в конкретному окислювальному середовищі концентрації, рівні відповідно нижній (нижня температурна межа) і верхній (верхня температурна межа) концентраційним межам розповсюдження полум'я.

Температурою самонагрівання - називається найнижча температура речовини, при якій мимовільний процес його нагрівання не приводить до тління або полум'яного горіння.

Температура тління - температура речовини, при якій відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій окислення, що закінчуються виникненням тління.

Швидкість вигорання - кількість пального, часу, що згорає в одиницю, з одиниці площі.

Теплопровідність - молекулярне перенесення тепла в суцільному середовищі, зумовлене наявністю градієнту температури.

Теплоємність - фізична величина, рівна відношенню кількості теплоти, що поглинається системою при нескінченно малій зміні її температури, до цієї зміни.

Пористість - ступінь насиченості матеріалу повітряними включеннями у виді пір.

Теплове розширення - збільшення геометричних розмірів зразка, викликане зміною його температури при постійному тиску.

Жаростійкість - спроможність матеріалу в умовах тривалого впливу температур у межах від 200⁰С до 2000⁰С зберігати або незначно змінювати свої фізичні або механічні властивості; визначається температурою, при якій матеріали в умовах тривалого нагрівання і наступного охолодження починають руйнуватися або переходити в пластичний стан.

Вогнетривкість - властивість матеріалу протистояти, не плавитися, впливу високих температур.

Вогнестійкість - спроможність матеріалу зберігати фізико-хімічні властивості під дією вогню; характеризується тривалістю опору впливу вогню до втрати міцності.

Термостійкість - спроможність матеріалу витримувати різні коливання температур, не руйнуючись, визначається числом поперемінних нагрівань і охолоджень у проточній воді.

Міцність - спроможність матеріалу чинити опір руйнуванню від дії напруг, що виникають у ньому під впливом прикладеного навантаження.

Твердість - властивість матеріалу чинити опір деформуванню або руйнуванню при місцевому силовому впливі; характеризується проникненням у нього іншого, більш твердого матеріалу.

Пружність - властивість матеріалу змінювати під дією навантаження свою форму та об’єм без ознаки руйнування та відновлювати їх після припинення дії сил, що деформують.

Пластичність - властивість матеріалу змінювати без руйнації форму і розміри під впливом навантаження або внутрішніх напруг, стійко зберігаючи утворену форму та розміри, під дією навантаження або внутрішніх напруг, стійко зберігаючи утворену форму і розміри після припинення цього впливу.

Істинна густина - маса одиниці об'єму матеріалу в абсолютно щільному стані. Густина більшості будівельних матеріалів більше одиниці. Винятком є деревина, пластики.

Середня густина - маса одиниці об'єму матеріалу, включаючи пори і порожнини.

Термін служби - період часу від початку експлуатації виробу до моменту виникнення граничного стану, зазначеного в технічній документації.

Старіння - зміна фізико-хімічних, механічних властивостей та структури матеріалів при експлуатації або тривалому збереженні, що відбувається в матеріалах із підвищеним рівнем внутрішньої енергії.

Деформованість - властивість твердих матеріалів змінювати форму або об’єм під дією механічного навантаження.

Електричний опір - властивість матеріалу перешкоджати проходженню електричного струму.

Електропровідність - властивість матеріалу проводити електричний струм під впливом незмінного в часі електричного поля.

Оцінка вибухопожежонебезпеки об'єкта здійснюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд, характеру технологічних процесів і поже-жонебезпечних властивостей речовин, що в них застосовуються, з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибухів і пожеж та їх наслідків.

Таким чином, методика аналізу вибухопожежонебезпеки зводиться до виявлення і оцінки потенційних та наявних джерел запалювання, умов формування горючого середовища, умов виникнення контакту джерел запалювання та горючого середовища, умов та причин поширення вогню в разі виникнення пожежі або вибуху, наявності та масштабів імовірної пожежі, загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу, матеріальним цінностям.

Необхідність матеріальної оцінки вибухопожежонебезпеки потребує чітких критеріїв її визначення. Відомі два підходи до питань нормування в галузі вибухопожежонебезпеки: імовірнісний та детермінований.

Імовірнісний підхід - ґрунтується на концепції допустимого ризику, передбачає недопущення впливу на людей і матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі з імовірністю, яка перевищує нормативну.

Детермінований підхід - базується на розподілі об'єктів за ступенем вибухопожежонебезпеки на категорії і класи з позначенням їх конкретних кількісних меж залежно від параметра, що характеризує можливі наслідки пожежі та вибуху.

Класифікація об'єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв і показників її оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху) - з урахуванням маси горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, що знаходяться на об'єкті, вибухопожежонебезпечних зон, які утворюються при нормальних режимах ведення технологічних процесів і в аварійних ситуаціях, можливої шкоди для людей та матеріальних збитків.

Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальних рішень на промислових об'єктах, а також інших питань забезпечення їхньої вибухопожежобезпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) - це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених в них виробництв.

В залежностi вiд речовин, якi застосовуються в технологiчному процесi, а також вiд складностi технологiчного процесу всi промисловi будiвлi i примiщення дiляться на категорiї: А, Б, В, Г, Д.

Серед вищеперечислених категорiй:

категорiї А, Б – вибухопожежонебезпечнi;

категорiї - В, Г, Д - пожежонебезпечнi.

Т а б л и ц я № 1

Категорiя споруд за вибухопожежною i пожежною небезпекою.

Категорія будинкiв.	Категорiя п р и м i щ е н ь.
А	Сумарна площа примiщень категорiї А перевищує 5 % площi всiх примiщень чи 200 м^2; при наявностi установок автоматичного пожежогасiння сумарна площа примiщень категорiї А в будiвлi перевищує 25 % площi всiх примiщень чи скла-дає бiльше 1000 м^2 .
Б	Сумарна площа примiщень категорiї А i Б перевищує 5 % площi всiх примi-щень або 200 м^2 i будiвля не вiдноситься до категорiї А; при наявностi устано-вок автоматичного пожежогасiння сумарна площа примiщень категорiй А i Б пе-ревищує 25 % площi всiх примiщень чи складає бiльше 1000 м^2.
В	Сумарна площа примiщень категорiй А, Б i В перевищує 5 % (10 % якщо в бу-дiвлi вiдсутнi примiщення категорiй А i Б) площi всiх примiщень, i будiвлi не вiдносяться до категорiй А i Б; при наявностi установок автоматичного пожежо-гасiння сумарна площа примiщень категорiй А, Б i В, перевищуює 25 % площi всiх примiщень або складає бiльше 3500 м^2.
Г	Сумарна площа примiщень категорiй А, Б, В i Г перевищує 5 % площi всiх при-мiщень, i будiвля не вiдноситься до категорiй А, Б i В; при наявностi установок автома-тичного пожежогасiння в примiщеннях категорiй А, Б, В i Г перевищує 25 % сумарної площi всiх примiщень або складає бiльше 5000 м^2.
Д	Будiвлi вiдносяться до категорiї Д, якщо вони не вiдносяться до категорiй А, Б, В чи Г.

4. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони житія та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.

Правовою осно­вою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон Укра­їни «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Вер­ховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіональ­ного самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Відповідно до Державної програми забезпечення пожежної безпе­ки Кабінет Міністрів України створив Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки, до якого включено біля 360 найме­нувань документів різних рівнів та видів.

За рівнем прийняття і дії реєстр виділяє 8 груп таких актів:

Перша група - загальнодержавні акти. До них відносяться: «Закон України про пожежну безпеку», від 17.12.93; НАПБ А.01.001-95 «Правила пожежної без­пеки в Україні», від 14.06.95, та «Правила пожарной безопасности в лесах СССР», від 18.06.71.

Друга група - міжгалузеві акти. До документів цього типу віднесено 42 нормативні акти з пожежної безпеки. До цих актів, зокрема, увійшли НАПБ Б.02.001-94 «Положення про державну пожежну охорону», НАПБ Б.07.001-94 «Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і пере­вірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації», а також інші правила, положення, інструкції та настанови, що окреслюють загальні вимоги пожежної безпеки, обов'язкові для виконання в усіх галузях виробни­чого та невиробничого середовища. До цієї ж групи входить дуже важливий нормативний акт, який використовується для визначення рівня пожежної небезпеки об'єкта НАПБ Б.07.005-86 «Определение категорій помещений и зданий по взрьівопожарной и пожарной опасности» ОНТП 24-86 .

Третя група - галузеві нормативні акти. Вимоги цієї групи документів з пожежної безпеки розповсюджуються на окрему галузь. В реєстрі нараховується 109 таких нормативних актів. Серед них:

- НАПБ В.01.033-86/140 «Правила пожарной безопасности для пред-приятий злектронной промншленности».

- НАПБ В.01—034—99/111 «Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України».

- НАПБ В.01.047-95/930 «Правила пожежної безпеки для закладів, під­приємств та організацій культури».

Четверта група - нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Їх дія поширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації. У цьому розділі 102 документи.

П'ята група - міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки. До них відносять­ся деякі стандарти системи стандартів безпеки праці СРСР, а також галузеві стандарти СРСР (ГОСТи), які стосуються пожежної безпеки. Всього до цієї групи належать 46 стандартів, серед яких:

- ГОСТ 12.004 - 91 ССБТ «Пожарная безопасность. Общие требования».

- ГОСТ 12.1.010 - 76 ССБТ «Взрьівобезопасность. Общие требования».

- ГОСТ 12.4.009 - 83 ССБТ «Пожарная техника для защитьі обьектов. Основньїе видн. Размещение и обслуживание».

- ГОСТ 12.1.044-89 «Пожаровзрьшоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методи их определения», положення якого без­посередньо використовуються при аналізі рівня пожежної небезпеки об'єкта.

Шоста група - державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки. Ця група нараховує біля 20 стандартів, у тому числі ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека. Терміни та визначення», а також стандарти на окремі види обладнан­ня для пожежогасіння.

Сьома група - галузеві стандарти з питань пожежної безпеки. (усього 22 найменуван­ня) містять вимоги та технічні умови щодо окремих видів обладнання, яке застосовується для попередження, перешкоди розповсюдженню, а також гасіння пожеж, які виникають у специфічних умовах конкретної галузі.

Восьма група - нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпе­ки. Група нараховує 18 документів, серед яких:

- СНиП 2.01.02-85* «Противо-пожарние нормы проектирования зданий и сооружений».

- СНиП 2.04.05-86 «Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха».

- СНиП 2.04.09-84 «Противопожарная автоматика зданий и сооружений».

- СТСЗВ 5062-85 «Пожарная безопасность в строительстве. Предел огнестойкости конструкций. Технические требования к печам».

Окрім документів, що увійшли до вищезгаданого реєстру норматив­них актів з питань пожежної безпеки і безпосередньо стосуються тільки цих питань, існує ряд нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних уста­новок», які визначають класи пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон та вимоги до типу виконання електрооблад­нання, що має використовуватись у відповідних умовах.

Основні положення Закону України «Про пожежну безпеку». Закон України про пожежну безпеку визначає загальні правові, еко­номічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на терито­рії України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізич­них осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Згідно Закону, забезпечення пожежної безпеки є складовою части­ною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників під­приємств, установ, організацій та підприємців, всього населення України. Це повинно бути відображено у трудових договорах (кон­трактах) та статутах підприємств, установ та організацій, посадових інструкціях, тощо.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організа­цій покладається на їх власників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Обов'язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожеж­ної безпеки регламентовані статтею № 5 Закону України «Про пожежну безпе­ку». Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані: забезпечувати дотри­мання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, виконувати вимоги приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.

Підприємства, установи та організації, які мають або утримують пожежні команди з виїзною пожежною технікою, частково звільняються від сплати податків на прибуток (50 відсотків коштів, що витрачуються на утримання цих команд).

На підприємстві, в установі та організації з кількістю працюючих 50 і біль­ше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-тех­нічна комісія. У виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці.

Закон відводить важливе значення у справі попередження пожеж і мінімі­зації їх наслідків навчанню працівників, всього населення України з питань пожежної безпеки. Навчальні плани загальноосвітніх і професійних навчаль­но-виховних закладів, вищих навчальних закладів, навчальних закладів підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів повинні передбачати вив­чення правил пожежної безпеки.

Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до чинних нор­мативів. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожеж­ною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних норматив­них актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (1 раз на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Забороняється будівництво, реконструкція, технічне переоснащення об'єктів виробничого та іншого призначення без попередньої експертизи (пере­вірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки. Фінансування цих робіт може проводитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житло­вих та інших об'єктів, впровадження нових технологій, машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічне обладнання вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх вимогам нормативних актів, що діють в Україні.

Забороняється застосування в будівництві та виробництві матеріалів і речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод в діяльності посадових осіб органів державного пожеж­ного нагляду, та невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, а підприємства, установи та організації можуть притягатися у судовому порядку до сплати штрафу. Кошти, одержані від застосування цих штрафних санкцій, спрямовуються до державного бюджету і використовуються для розвитку пожежної охорони та пропаганди протипожежних заходів. Рішення про накладання штрафу оскаржують у судовому порядку.

План-конспект склав

ст. викладач Миколаївського

державного аграрного університету В. М. Курепін.