МІНИСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет агротехнологій Кафедра рослинництва та садово-паркового господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

на тему: «Впровадження технології вирощування нуту в умовах

«ПСП «Зоря» с. Тамарине Снігурівського району Миколаївської областi»

Виконав:	Студент групи А 3/1 Кутнях М.С.
Перевірила:	Корхова М. М.

МИКОЛАЇВ

2015

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………….……………………..….			4
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ……………………….……………………………..			6
	1.1.	Походження, поширення і сільськогосподарське значення нуту…………………..………….…………………….…………...	6
	1.2.	Морфо-біологічні особливості нуту………………...….……….	7
	1.3.	Технологія вирощування………………………………..…..........	9
2. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА……………………………………………………………..			14
	2.1.	Місце розташування………………………………………………	14
	2.2.	Ґрунтово-кліматичні умови…………………………………........	14
	2.3.	Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства……………………………………………………….	21
3. АНАЛІЗ РІЛЬНИЦТВА ТА СТАНУ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ В ГОСПОДАРСТВІ…………………………………………………...……….			23
	3.1.	Стан сівозмін господарства……………………………….……...	23
	3.2.	Структура посівних площ і врожайність сільськогоспо-дарських культур…………………………………….….………...	24
4. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ НУТУ………..			26
	4.1.	Розрахунок дійсно можливого врожаю…………………………	26
	4.2.	Місце в сівозміні………………………………………………….	27
	4.3.	Система удобрення……………………………………………….	29
	4.4.	Система обробітку ґрунту………………………………...………	37
	4.5.	Районовані сорти нуту та їх характеристика…............................	39
	4.6.	Підготовка насіння до сівби, сівба……………………………….	42
	4.7.	Догляд за посівами………………………………………………..	43
	4.8.	Збирання врожаю………………………………………………….	46
	4.9.	Економічна оцінка запроектованих заходів…………………….	47
Висновки і пропозиції…………………………………………………………			50
Список використаної літератури……………………………………….…….			51
Додатки………………………….………………………………………...……			53

ВСТУП

Зернобобові культури – найважливіше джерело рослинного білка для годування тварин і харчування людей. Вони є основою високобілкових кормів, які необхідні для усіх життєвих процесів у тварин і формування їх високої продуктивності. У структурі рослинних білкових ресурсів України однорічні зернобобові займають важливе місце.

У південних регіонах України основними зернобобовими культурами є горох і соя. Однак ця територія характеризується частими посухами в літній період, що призводить до значного зниження врожаю усіх сільськогосподарських культур. Тому тут особливої цінності набуває жаро- та посухостійка культура – нут. Вона нарівні з чиною перевершує за посухостійкістю усі інші зернобобові культури.

Нут є однією з найстародавніших культур світового землеробства. Його насіння було знайдено у пальових спорудах та єгипетських пірамідах. Найбільш ранні знахідки насіння нуту в Туреччині датуються 5450 р. до н.е., а в Індії його культивували 2000 років до н.е.

У насінні нуту міститься 28-32 % білка і до 7% олії. Білок нуту за амінокислотним складом дуже близький до ідеального білка ФАО, за поживною цінністю він не поступається іншим зернобобовим, включаючи сою. За багатством та якістю природного комплексу вітамінів та інших біологічно активних сполук він є одним з найбільш цінних серед багатьох продуктів рослинного і тваринного походження. Біологічна цінність білка складає 52-78%, коефіцієнт перетравлення 80-83%. Насіння є доброю добавкою до продуктів дитячого харчування. Борошно використовується при виготовленні печива і солодощів. У насінні нуту не міститься антипоживних сполук і тому немає необхідності у термічній обробці при годуванні тварин.

У теперішній час нут займає третє місце у світі серед зернобобових культур за посівними площами, поступаючись лише сої і квасолі. В Індії кожен рік сіють біля 10 млн. га цієї культури, що складає приблизно 83% світових площ. Його також вирощують у Туреччині, Ізраїлі, Пакистані, Ірані, Вірменії, Казахстані, Азербайджані, а також у країнах Африки, Південної і Північної Америки та Південної Європи. В Україні посівні площі нуту і гороху до Другої світової війни були однаковими, а на півдні посіви нуту були у декілька раз більшими. Після війни, у зв'язку зі збільшенням посівних площ під горохом, а також відсутністю добре адаптованих до місцевих умов високоврожайних технологічних сортів нут практично зник з виробничих посівів. У наш час створено ряд нових високопродуктивних і стійких до хвороб сортів, тому посівні площі під нутом постійно ростуть.

Велике агротехнічне значення нуту. Після збирання цієї культури на кожному гектарі з поживними рештками залишається стільки ж поживних речовин, скільки з 15-20 т перегною. Нуту симбіозі з азотфіксуючими бактеріями засвоює значну кількість атмосферного азоту, використовує малодоступні для зернових культур важкорозчинні мінеральні сполуки, як з орного горизонту, так і з більш глибоких шарів ґрунту.

Метою курсового проекту є обґрунтування технології вирощування нуту в умовах ПСП «Зоря» Снігурівського району Миколаївської області.

Згідно завдання курсового проекту необхідно зробити огляд літературних джерел стосовно морфологічних і біологічних особливостей нуту, розрахувати дійсно можливу урожайність за вологозабезпеченістю та природною родючістю ґрунту, визначити норму висіву культури, систему удобрення та економічну ефективність вирощування нуту в умовах ПСП «Зоря».

1. Огляд літератури

   1. Походження, поширення і сільськогосподарське значення нуту

Зернобобові культури відіграють вирішальну роль у світовому виробництві рослинного білка для потреб харчової промисловості та комбікормів [1].

Крім вирішення проблеми кормового білка, зернобобові культури ві- діграють важливу роль у сталому розвитку агроекосистем у всіх ґрунтово- кліматичних зонах України [2, 3].

Різноманіття зернобобових культур характеризується різними біоло- гічними особливостями росту і розвитку та вимогами для формування оптимальної насіннєвої продуктивності. Проте, сучасна тенденція зміни клімату в бік потепління потребує перегляду не тільки технологічних прийомів вирощування зернових і зернобобових культур (строків та способів сівби, норм висіву, догляду за посівами тощо), але й пошуку більш адаптованих культур до змін клімату, що суттєво впливатиме в цілому на зернове господарство України [4].

Суттєве потепління клімату та подовження тривалості посушливих періодів вегетації потребує також пошуку нетрадиційних для Степу зернобобових культур, взамін вологолюбним культурам – гороху, вики, бобам кормовим. Однією із перспективних зернобобових культур в умовах Степу в найближчі роки може стати нут звичайний, який за агробіологічною та господарською характеристиками, в змінених агрокліматичних умовах може забезпечити стале виробництво харчового і кормового білка. Нут посівний Cicer arietinum L, вид з 2н = 16; 32 відноситься до цінних зернобобових культур. У світовому землеробстві посіви нуту займають третє місце серед зернобобових культур після квасолі та сої, і становлять близько 12 млн/га, з них в Індії 8 млн га [5].

За оцінкою академіка О. А. Бабича (1995) при урожайності зерна нуту 25 ц/га збір протеїну становить 675 кг/га, а жиру 112,5 кг/га, що відповідно більше у порівнянні з горохом при урожайності 30 ц/га на 12 та 53,5 кг/га [1].

Здатність біологічної фіксації азоту з повітря у нуту становить 80 - 150 кг/га, що забезпечує кращим попередником пшеницю озиму [6].

Таким чином, у зв’язку із зменшенням вологозабезпеченості та збільшенням тривалості весняних і літніх посушливих періодів нут посівний в умовах Степу в найближчий час може стати альтернативною культурою.

1.2. Морфо-біологічні особливості нуту

Нут відноситьсядо сімейства бобових (FabaceaeLindl.) і родуCicerL. Відомо 39 видів роду Сісеr, які розповсюджені у центральній і західній Азії. У культурі вирощують тільки один видCicerarietinumL., який у дикій природі не зустрічається.Серед зернобобових культур нут відноситься до найбільш посухо- жаростійких, його вирощують навіть поблизу кордонів напівпустель, тому що добре переносить повітряну посуху [6]. Коефіцієнт транспірації у нуту варіює у межах 290—350, тоді як у гороху посівному 400—600, люпину 600—700 [7].

До ґрунтів нут менш вибагливий порівняно з горохом і вирощується навіть на піщаних і солонцюватих ґрунтах. За кормовими якісними показниками зерно нуту не поступається зерну гороху. В ньому міститься більше протеїну на 2%, жиру на 3,4%, а перетравність органічної речовини у свиней становить 89%, у той час як у гороху цей показник становить 75% [10] (табл. 1).

Культурний нут (Cicer arietinum L.) – однорічна рослина, достатньо холодостійка, мінімальна температура проростання насіння 4-5°С. За морозостійкістю вона займає перше місце серед зернобобових культур. При помірній зимі і при посіві пізно восени добре перезимовує у фазі проростків під сніговим покривом, витримуючи короткочасне зниження температури повітря до -25°С. Весною після танення снігу проростки витримують заморозки до -16°С, дорослі рослини не гинуть при -8°С[9].

Коренева система – стрижнева з добре розвинутим головним коренем, який проникає у ґрунт на глибину до 100 см і більше. Біля 50% кореневої системи розвивається на глибині до 20 см. На корінні формуються бульбочки з азотфіксуючими бактеріями.

Стебло – прямостояче, з багатьма гілками, штамбової, напівштамбової або розлогої форми. Гілкування починається біля основи стебла або у середній частині в залежності від сорту. Висота рослин коливається від 20 см до 1 м, у середньому 45-55 см, колір зелений, з різними відхиленнями від світло-зеленого до темно-зеленого, з наявністю або відсутністю антоціанової пігментації.

Лист – складний, непарноперистий, складається з 11-17 листочків, їх кількість різна у залежності як від сорту, так і від місця їх знаходження на рослині. Багатолисточкове листя знаходиться у середній частині стебла. Форма листочків еліптична або зворотнояйцевидна, довжина від 9,3 до 20,7 мм, ширина - від 3,5 до 11,3 мм. Колір листя зелений, сизо-зелений або жовто-зелений, іноді з фіолетовим відтінком.

Листя, стебло і стулки бобів покриті дрібними волосками, які відіграють захисну роль для рослини.

Квітка – квітконоси одноквіткові, рідко двоквіткові. Квітки п'ятичленисті, дрібні, колір віночка найчастіше всього білий або фіолетовий, хоча можуть бути варіації рожевого, світло-рожевого, темно-рожевого, блакитного або жовто- зеленого відтінків. Між кольором квіток і насіння існує кореляція, як правило, світле насіння формується на рослинах з білими квітками, темне - з рожевими або фіолетовими.

Плід – біб овально-подовженої, овальної або ромбічної форми, довжиною 1,5-3,5 см, з пергаментним шаром, при дозріванні не розтріскується. Спілі боби окрашені у різні відтінки: у білонасіннєвих сортів солом'яно-жовті, зеленонасіннєвих - зеленуваті, темнонасіннєвих - сизо- фіолетові. Кількість насіння у бобі 1-2, рідко 3.

Насіння – нуту характеризується наявністю носика, поверхня зморшкувата або гладка. Розрізняють три форми насіння: вузлувата, яка схожа на голову барана, округла, тобто горохоподібна і проміжна, яка нагадує голову сови. Колір кожури насіння може бути білим, жовтим, рожевим, сірим, зеленим, світло-коричневим, коричневим, чорним або темно-коричневим, рідко зустрічаються сорти зі строкатим насінням. У вологих умовах вирощування колір кожури насіння має більш темний відтінок, а при сухих - більш світлий. Сім'ядолі зазвичай жовті, різної інтенсивності, у дуже рідких випадках зустрічаються сорти з зеленими сім'ядолями. Маса 1000 насінин коливається від 60 до 700 г. Зазвичай сорти нуту за розміром насіння розподіляються на три групи: дрібнонасіннєв–до 200 г; середньонасіннєві – 200-350 г; крупнонасіннєві – більш 350 г.

Вегетаційний період – нуту триває 80-120 діб у залежності від сорту та умов вирощування. Нут за фотоперіодичною реакцією відноситься до культур тривалого дня, тому при більш пізньому посіві фази вегетаційного періоду рослин скорочуються і зменшується врожай[1].