36. Небезпечні події на авіатранспорті. Аварія на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними). Катастрофа авіаційна - небезпечна подія на повітряному судні, у польоті чи аеродромному циклі, внаслідок якої гинуть, зазнають тілесних ушкоджень чи безвісти зникають люди, зруйновано чи зіпсовано повітряне судно або матеріальні цінності, які на ньому перевозилися, наземні споруди. Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці, аж до вимикання двигунів. В авіаційних аваріях відбувається руйнування літака різного рівня, а при катастрофі, крім цього, ще маємо і людські жертви. Причинами авіаподій можуть бути: відмова і несправність окремих елементів техніки, вплив зовнішніх умов (грозовий розряд, сильний вітер), невиконання правил експлуатації і пілотажу, недоліки в наземному забезпеченні польоту. Однією із серйозних небезпек на повітряному судні є пожежа.

37. Аварії на транспортних комунікаціях. Аварія на трубопроводі - аварія на трасі трубопроводу, пов'язана з викидом (розливом) шкідливих хімічних чи пожежо-вибухо-небезпечних речовин, що призвела до загибелі людей чи отримання ними тілесних ушкоджень чи завдала шкоди довкіллю. Залежно від виду транспортного продукту, розрізняють аварії на газопроводах, нафтопроводах, продуктопроводах та інших трубопроводах. АХОР(аміакохімічна отруйна речовина- небезпечна хімічна речовина, що застосовується в промисловості і сільськомугосподарстві, при аварійному викиді (розливі) якого може статися зараження навколишнього середовища на вражаючих живий організм концентраціях (токсодоза). При розгерметизації ємностей з рідинами даної категоріївідбувається процесутворення газових хмар, які є отруйними. аміакмаєзадушливо нейротропну дію.Вінвикликаєтоксичнийнабряк легенівна тлі якого формується важке ураження нервової системи

38. Аварійні виливи нафти: засоби локалізації і методи ліквідації Аварійні виливи нафти і нафтопродуктів, що мають місце на об'єктах нафтовидобувної інафтопереробноїпромисловості, притранспортіцих продуктів завдають відчутної шкодиекосистемам, призводять до негативних економічних та соціальних наслідків. У зв'язку зі збільшенням кількості надзвичайних ситуацій, яке обумовлено зростанням видобутку нафти, зносом основних виробничих фондів (зокрема, трубопровідного транспорту), а також диверсійними актами на об'єктах нафтової галузі, що останнім часом почастішали, негативний вплив розлив нафти в навколишнє середовищестає все більш істотним.Екологічнінаслідки при цьому носять важко врахований характер, оскільки нафтовезабрудненняпорушує багатоприродніпроцесиі взаємозв'язку, істотно змінює умови проживання всіх видів живих організмів і накопичується в біомасі. Незважаючи на проведену останнім часомдержавоюполітику в галузі попередження і ліквідації наслідків аварійних розливів нафти і нафтопродуктів, дана проблема залишається актуальною і з метою зниження можливих негативних наслідків потребує особливої ​​уваги до вивчення способів локалізації, ліквідації та до розробки комплексу необхідних заходів.Локалізація і ліквідація аварійних розливів нафти і нафтопродуктів передбачає виконання багатофункціонального комплексу завдань, реалізацію різних методів та використання технічних засобів. Незалежно відхарактеруаварійного розливу нафти і нафтопродуктів (ННП) перші заходи з його ліквідації повинні бути спрямовані на локалізацію плям щоб уникнути розповсюдження подальшого забруднення нових ділянок і зменшення площі забруднення.

39.Аварійні ситуації, злив за борт танкерами промивних і баластових вод, - все це обумовлює присутність постійних полів забруднення на трасах морських шляхів. Але витоку нафти і газу можуть відбуватися і на поверхні, в результаті забруднення охоплює всі галузі життєдіяльності людини.Забруднення впливає не тільки на наше довкілля, а й на наше здоров'я. З такими швидкими «руйнівними» темпами, незабаром все навколо нас, буде непридатне для використання: брудна вода буде сильною отрутою, повітря насичене важкими металами, аовочіі взагалі вся рослинність буде зникати через руйнування структури грунту. Саме таке майбутнє очікує нас за прогнозами вчених приблизно через сторіччя, але тоді буде пізно що-небудь робити.Споруда очисних споруд, посиленийконтрольза транспортуванням та видобутком нафти і газу, двигуни працюють за рахунок вилучення водню з води - це всього лише початок списку того, що можна застосувати для очищення навколишнього середовища.

40. Маркуванням називають написи та умовні знаки, наносяться на окремі вантажні місця для впізнання вантажу, і характеристики способів поводження з ним при транспортуванні, зберіганні та перевантажувальних роботах. Маркування дозволяє встановити зв'язок між вантажем і супроводжуючим його документом, а також відрізнити одну партію вантажу від іншої. З метою забезпечення ідентифікації небезпечних вантажів під час перевезення відповідно до вимог пункту 3.1 Правил на кожну упаковку з небезпечними вантажами повинен наноситись номер ООН, який відповідає вмісту упаковки. Перед цим номером проставляються літери “UN”-уразі міжнародних перевезень або “ООН” - у разі внутрішніх перевезень. Якщо упаковка відсутня, маркування наноситься на сам виріб або на його опору, транспортно-завантажувальне обладнання чи пристрій для його зберігання та запускання. Крім цього, відповідно до вимог пункту 3.7 Правил, у разі перевезення небезпечних вантажів на упаковки повинні наноситись знаки небезпеки,. Знаки небезпеки призначені для вказівки на небезпечні властивості небезпечних вантажів. Система знаків небезпеки заснована на класифікації небезпечних вантажів і розроблена в таких цілях:

- зробити небезпечні вантажі легко розпізнаваними на відстані по загальному виду наявних на них знаків небезпеки (символ, колір і форма);

- забезпечити за допомогою кольоровості знаків небезпеки першу корисну вказівку щодо видів небезпеки, притаманних небезпечним вантажам, вантажно-розвантажувальних операцій, укладання вантажів і їх розподілу.

Знаки небезпеки повинні за кольором, символами та загальною формою відповідати зразкам. Усі знаки небезпеки на упаковках:

а) повинні розміщуватись з одного боку, якщо розміри упаковки дають змогу це зробити, а на упаковках з вантажами 1-го небезпеки – поруч з відповідним відвантажувальним найменуванням;

б) повинні бути розміщені таким чином,щоб їх нічого не затуляло і не загороджувало та забезпечувалося вільне їх бачення;

в) якщо вимагається нанесення кількох знаків небезпеки, вони повинні бути розміщені поруч один біля одного.

41. Гідродинамічні аварії- це аварії на гідротехнічних спорудах, коли вода поширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру. Характерним для катастрофічного затоплення при руйнуванні гідроспоруд є значна швидкість поширення (до 25 км/год), висота (до 20 м) та ударна сила (до 10 тонн на см2) хвилі прориву, а також швидкість затоплення всієї території.

Гідродинамічні аварії та пов'язані з ними НС переважно виникають внаслідок аварій на гідротехнічних спорудах при їх руйнуванні (прориві). За останні 60...70 років відбулося більше тисячі авари і великих гідротехнічних споруд. Причини їх різні, але найчастіше аварії відбу­ваються через руйнування підвалин, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, тобто внаслідок переливу води через греблю.

Причини гідродинамічних аварій: природні явища або стихійні лиха (землетрусу, обвали, зсуви, зруйновані греблі паводковими водами, розмив ґрунтів, урагани й т.п.);, техногенні фактори (руйнування конструкцій спорудження, помилки в проектуванні й експлуатації, зношування й старіння встаткування, порушення режиму водозбору й ін.);ЧС воєнного часу: сучасні засоби поразки (ССП) і терористичні акти.

42. Горінням називається складний фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини та окисника, який супроводжується виділенням тепла та випромінюванням світла. Умовами для виникнення та перебігу горіння є наявність горючої речовини, окисника і джерела запалювання. В більшості випадків горіння відбувається в результаті екзотермічного окиснення речовини, здатної до горіння, – окисником (киснем повітря, хлором та ін.).

Загальною властивістю горіння є здатність джерела полум’я переміщуватися по всіх горючій суміші шляхом передавання тепла чи дифузії активних частинок із зони горіння у свіжу суміш. В першому випадку реалізується тепловий, а в другому – дифузний механізм розповсюдження полум’я. Як правило, горіння протікає за комбінованим тепловим дифузним механізмом. Для горіння характерні три типові стадії: виникнення, розповсюдження та згасання полум’я.

Ініціювання горіння газової суміші в одній точці приводить до нагрівання сусідніх шарів; в них також починається хімічне перетворення. Таким чином, під час запалювання горюча суміш згорає пошарово. Зона горіння переміщується по суміші, забезпечуючи розповсюдження полум’я. Горіння рідин відбувається в газовій фазі. У результаті випаровування над поверхнею рідини утворюється паровий струмінь, змішування та хімічна взаємодія якого з киснем повітря забезпечує формування зони горіння. Горіння твердих речовин має багатостадійний характер. Під впливом зовнішнього тепла відбувається нагрівання твердої фази, що супроводжується розкладом та виділення газоподібних продуктів. Потім ці продукти запалюються та згорають. Тепло від утвореного факела впливає на поверхню твердої речовини, викликаючи поступання в зону горіння нових порцій горючих газів.

Для припинення горіння використовують:

· воду у вигляді струменя чи у розпиленому вигляді;

· повітряно-механічну піну;

· інертні гази (вуглекислоту, вуглекислий газ тощо);

· водяну пару (при концентрації її до 35% об’єму приміщення);

· порошкоподібні суміші (пісок, соду, флюси та їх суміші);

· пожежні покриви із брезенту й азбесту.

43. Загальні схеми розвитку пожежі включають кілька основних фаз (експериментальні дані для приміщення розміром 5x4x3 м, відношенням площі віконного отвору і площі підлоги 25%, пожежної навантаженням 50 кг / м2 - деревні бруски):

I фаза - початкова стадія, що включає перехід загоряння в пожежу (1-3

хв) і зростання зони горіння (5-6 хв).

Протягом першої фази відбувається переважно лінійне поширення вогню вздовж горючої речовини або матеріалу. Горіння супроводжується рясним димовиделеніе, що ускладнює визначення місця вогнища пожежі. Среднеоб'емная температура підвищується в приміщенні до 200 ° С (темп збільшення середньо-об'ємної температури в приміщенні близько 15 ° С в 1 хв). Приплив повітря в приміщення збільшується. Тому дуже важливо в цей час забезпечити ізоляцію приміщення від зовнішнього повітря (не рекомендується відкривати або розкривати вікна і двері в палаюче приміщення. В деяких випадках, при достатньому забезпеченні герметичності приміщення, настає самозагасання пожежі) і викликати пожежні підрозділи. Якщо вогнище пожежі видно, необхідно по можливості вжити заходів до гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння.

Тривалість I фази становить 2-30% тривалості пожежі.

II фаза - стадія об'ємного розвитку пожежі.

Температура всередині приміщення піднімається до 250-300 ° С, починається об'ємне розвиток пожежі, коли полум'я заповнює весь об'єм приміщення, і

Процес поширення полум'я відбувається вже не поверхово, а дистанційно, через повітряні розриви. Руйнування засклення через 15-20 хв від початку пожежі. Через руйнування скління приплив свіжого повітря різко збільшує розвиток пожежі. Темп збільшення среднеоб'емной температури - до 50 ° С в 1 хв. Температура всередині приміщення підвищується до 800-900 ° С.

Стабілізація пожежі відбувається на 20-25 хвилині від початку пожежі і триває 20-30 хв.

III фаза - загасаюча стадія пожежі.

Простір, в якому відбуваються пожежа і супроводжуючі його явища, можна розділити на три окремі, але взаємопов'язані зони: горіння, теплового впливу та задимлення.

Зона горіння являє собою частину простору, в якому відбувається підготовка горючих речовин до горіння (випаровування, розкладання) і їх горіння. Вона включає в себе обсяг парів і газів, обмежений топким шаром полум'я і поверхнею палаючих речовин, з якою пари і гази надходять в обсяг зони. Іноді зона горіння, крім зазначеного, обмежується також конструктивними елементами будинку, стінками резервуара, апарату і т. Д. Хоча реакція горіння парів і газів протікає в багнистому світному шарі полум'я, що представляє поверхню горіння, будемо надалі для зручності розрахунків під поверхнями горіння розуміти поверхню рідких і твердих палаючих речовин, з яких в результаті випаровування або розкладання виділяються в зону горіння пари і гази.

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвитку пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Горіння –це хімічна реакція окислення, котра супроводжується виділенням великої кількості тепла.

Загорання –це виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Запалення –це загорання, яке супроводжується полум’ям.

Основні ознаки пожежі – вогонь, дим, полум’я, іскри.

Розрізняють типи горіння: повне і неповне. Повне протікає при достатній кількості окислювача і продуктів реакції. Анеповне горіннявідбувається, коли кисню недостатньо для окислювача і утворюються горючі токсичні продукти реакції – оксид вуглецю, спирти, кетони, альдегіди, які спричинюють задуху. Відомо, що не стільки від вогню, а більше від задухи та отруєння гинуть люди при пожежі.

Деякі речовини (торф, вугілля в териконах, промащене дрантя) здатні до самозаймання при контакті з повітрям. Газоподібні суміші горять за певної концентрації і температури повітря: відповідно 1,4 – 7,5% та 57 - 87 °С.

90% пожеж виникають з вини людини, 7 – 8% - від блискавок, 2 – 3% - з інших причин.

Основні причини пожеж наступні:

· зварювальні роботи поблизу горючих речовин та некомпетентність людей;

· несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;

· необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;

· порушення вимог зберігання паливно – мастильних матеріалів;

· несправності опалювальних систем та порушення правил користування ними;

· паління у недозволених місцях;

· порушення режимів технологічних процесів;

· невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки;

· самозаймання горючих речовим (теплове – через повітря, хімічне – через промаслені ганчірки біля штабелю селітри, вугілля, біологічне – через самонагрівання тирси, стогу сіна під впливом мікроорганізмів);

· блискавки, вибухи парів газів тощо.

44. Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих факторів[19]:

а) основні небезпечні фактори пожежі:

· токсичні продукти згорання;

· вогонь;

· підвищена температура середовища;

· дим, недостатність кисню;

б) вторинні прояви небезпечних факторів пожежі:

· руйнування будівельних конструкцій, вибухи;

· витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі;

· паніка.

Токсичні продукти згорання становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежах в будівлях (синтетичні матеріали – головне джерело токсичних продуктів згорання). Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю. Оксид вуглецю – отруйний газ і вдихання повітря, в якому його вміст становить 0,4 % - смертельне.

Вогонь — надзвичайно небезпечний фактор пожежі. Під час пожежі температура полум'я може досягати 1200—1400 °С і у людей, що перебувають у зоні пожежі, випромінювання полум'я може викликати опіки та больові відчуття.

Небезпека підвищеної температури середовища полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами згорання може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 °С вже є життєво небезпечним для людини.

Димстановитьвеликукількістьнайдрібнішихчасточокнезгорілихречовин, що знаходяться у повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання, кашель, сльозотечу. Крім того, у задимленому приміщенні внаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом провести її зовсім не можливо.

Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція оксидування горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14%(норма – 21%). При цьому втрачається координація рухів, появляється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість.

Вибухи, витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією ємкостей чи трубопроводів з небезпечними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових вогнищ. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, діставати ураження уламками.

Паніка здебільшого спричинюється швидкими змінами психічного стану людини, переважно депресивного характеру в умовах екстремальної ситуації. Більшість людей потрапляють у складні та неординарні умови вперше і не мають відповідної психічної стійкості та достатньої підготовки щодо цього. Коли дія факторів пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей людини, то вона може піддатись паніці. Крім цього людина втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими та неадекватними тій ситуації, що виникла. Це явище може призвести до масової загибелі людей.

Головна небезпека, від якої гинуть люди на пожежі, — дим і гаряче повітря, тому в задимленому приміщенні дихати треба тільки через мокру щільну тканину. У задимленому приміщенні слід пересуватися повзучи, тому що знизу менше диму. Виходячи з приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, щоб полум'я залишити без кисню. Якщо дим у під'їзді (коридорі), треба передусім вияснити, що трапилось, а потім як найшвидше залишити приміщення через основні та запасні виходи. З другого-третього поверхів можна спуститися на зв'язаних простирадлах або кабелях, якщо є небезпека для життя.

45. Вибух - фізичний або хімічний швидко плинучими процес з виділенням значної енергії в невеликому об'ємі, (в порівнянні з кількістю енергії, що виділяється), що приводить до ударних, вібраційних і тепловим впливам на навколишнє середовище і високошвидкісного розширенню газів. При хімічному вибуху, крім газів, можуть утворюватися і тверді високодисперсні частинки, суспензію яких називають продуктами вибуху.  Основні вражаючі фактори і зони дії вибуху  Пожежо-вибухові явища характеризуються наступними чинниками:  повітряної ударної хвилею, що виникає при різного роду вибухах газо-повітряних сумішей, резервуарів з перегрітої рідиною і резервуарів під тиском;  тепловим випромінюванням і розлітаються осколками;  дією токсичних речовин, які застосовувалися в технологічному процесі або утворилися під час пожежі або інших аварійних ситуаціях.  Дія повітряної ударної хвилі може викликати вторинні наслідки, так як при вибуху вибухової речовини в атмосфері виникають ударні хвилі, що поширюються з великою швидкістю у вигляді областей стиснення. Ударна хвиля досягає земної поверхні і відбивається від неї на деякій відстані від епіцентру вибуху, фронт відбитої хвилі зливається з фронтом падаючої хвилі, внаслідок чого утворюється так званий головний хвиля з вертикальним фронтом. Дія вибуху на людину  Продукти вибуху і утворилася в результаті їх дії повітряна ударна хвиля здатні наносити людині різні травми, в тому числі смертельні. За безпосередньої дії ударної хвилі основною причиною травм у людей є миттєве підвищення тиску повітря, що сприймається людиною як різкий удар. При цьому можливі пошкодження внутрішніх органів, розрив кровоносних судин, барабанних перетинок, струс мозку, різні переломи і т.п. Крім того, швидкісний напір повітря може відкинути людини на значну відстань і заподіяти йому при ударі об землю (чи перешкоду) пошкодження.  Характер і тяжкість ураження людей залежать від величини параметрів ударної хвилі, становища людини в момент вибуху, ступеня його захищеності. За інших рівних умов найбільш важкі поразки отримують люди, що знаходяться в момент приходу ударної хвилі поза укриттів в положенні стоячи. У цьому випадку площа впливу швидкісного напору повітря буде приблизно в 6 разів більше, ніж у становищі людини лежачи.  Ураження, що виникають під дією ударної хвилі, поділяються на легкі, середні, важкі і надто важкі (смертельні); їх характеристики наведено нижче:  легке - легка контузія, тимчасова втрата слуху, удари і вивихи кінцівок;  середнє - травми мозку з втратою свідомості, ушкодження органів слуху, кровотеча з носа і вух, сильні переломи і вивихи кінцівок;  важке - сильна контузія всього організму, пошкодження внутрішніх органів і мозку, важкі переломи кінцівок; можливі смертельні наслідки;  вкрай важкий-травми, зазвичай призводять до смертельного результату.  Непряме вплив ударної хвилі полягає в ураженні людей летять уламками будівель і споруд, камінням, битим склом та іншими предметами, захоплювався нею. При слабких руйнування будівель загибель людей малоймовірна, однак частина з них може отримати різні травми. Дії населення при вибухах  Під час вибуху на підприємстві перш за все необхідно попередити робітників і службовців, а також сповістити проживає поблизу населення.  Необхідно скористатися індивідуальними засобами захисту, а при їх відсутності для захисту органів дихання - використовувати ватно-марлеву пов'язку.  При ушкодженні будинку вибухом входити в нього слід з надзвичайною обережністю. Необхідно переконатися у відсутності значних ушкоджень перекриттів, стін, ліній електро-, газо-і водопостачання, а також витоків газу, осередків пожежі.  Якщо вибух викликав спалах, необхідно використовувати первинні засоби (вогнегасники). Для недопущення розповсюдження вогню треба задіяти пожежні крани і гідранти.  Необхідно надати допомогу тим, хто опинився затиснутий уламками конструкцій. Допомогти витягти людей з завалів.  При порятунок потерпілих слід дотримуватися запобіжних заходів від можливого обвалу, пожежі та інших небезпек, обережно вивести і надати їм першу медичну допомогу, загасити палаючий одяг, припинити дію електричного струму, зупинити кровотечу, перев'язати рани, накласти шини при переломі кінцівок. 

6. Пожежа - це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.

Людина яка перебуває в зоні впливу пожежі потрапляє під дію небезпечних та шкідливих факторів. Вони підрозділяються на:

1.   Первинні -  вогонь, підвищена температура, дим та токсичні продукти згорання.

2.   Вторинні - недостатність кисню, руйнування будівельних конструкцій, вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі, паніка та ін.

Показники пожежо- і вибухонебезпеки речовин і матеріалів.       Показники пожежно- і вибухонебезпеки речовин і матеріалів визначаються з метою отримання початкових даних для визначення категорії виробництва і розробки систем забезпечення  пожежної безпеки.

Пожежо- і вибухонебезпека речовин і матеріалів визначається показниками, вибір яких залежить від агрегатного стану речовини і умов його застосування.

Одним з основних показників пожежонебезпеки, вживаних при класифікації речовин і матеріалів по здатності їх до горіння, є група горючості. По   горючість і речовини і матеріали підрозділяються на  три групи:

Перша група - негорючі  (що не згорають) - речовини і матеріали, не здібні до горіння в повітрі.

Друга група - важкозаймисті (важкоспалимі) - речовини і матеріали, здатні займатися в повітрі від джерела запалення, але не здатні самостійно горіти після його видалення.

Третя група - пальні (що згорають) -  речовини і матеріали, здатні самовозгоратися, а також займатися від джерела запалення і самостійно горіти після його видалення.

З групи горючих речовин і матеріалів виділяють легкозаймисте речовини і матеріали.

Легкозаймисті називають горючі речовини і матеріали, здатні запалати від короткочасної дії джерела запалення з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, тліюча сигарета і т.п.).

Легкозаймистими називаються рідини з температурою спалаху не більше 61 ⁰С у закритому тиглі або 66 ⁰С у відкритому тиглі.

Група горючості застосовується при:

А) Підрозділі матеріалів по горючості.

Б) При визначенні категорії приміщень, будівель по вибухово- і пожежнонебезпечні

В) При визначенні класів вибухонебезпечних зон.

Г) При розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.

Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальних рішень на промислових об'єктах, а також інших питань забезпечення їхньої вибухопожежобезпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) - це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених в них виробництв.

В залежностi вiд речовин, якi застосовуються в технологiчному процесi, а також вiд складностi технологiчного процесу всi промисловi будiвлi i примiщення дiляться на категорiї: А, Б, В, Г, Д.

 Серед вищеперечислених категорiй:

категорiї А, Б – вибухопожежонебезпечнi;

категорiї - В, Г, Д - пожежонебезпечнi.  

7. Гідродинамічна небезпека - властивість гідротехнічного об'єкта, яка при певних природних умовах або технічних недоліках може спричинити швидке розповсюдження значних обсягів рідини і затоплення великої території.

Гідродинамічна аварія - аварія на гідротехнічній споруді, коли вода поширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру.

Гідродинамічними аваріями, що мають місце в Україні, є:

1. Прориви гребель (дамб, шлюзів) з утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень або з утворенням проривного наводку.

2. Аварійні спрацювання водосховищ ГЕС у зв'язку із загрозою прориву гідроспоруди.

В Україні, за даними Держкомгеології, підтоплено близько 800 тис. га земель, що дорівнює 15 % території (у тому числі 200 тис. га в зонах зрошення). В зону підтоплення потрапляють 240 міст і селищ міського типу, 138 тис. приватних будинків.

Розвиток цього негативного процесу на міських територіях характеризується великою різноманітністю причин і факторів:

А) Втрати води із водо несучих комунікацій.

Б) Неорганізований поверхневий стік.

В) Ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей ґрунтів природних дренажних систем (ярів, балок, русел невеликих річок тощо).

Г) Зменшення випаровування у зв'язку з асфальтуванням.

Д) Баражний ефект фундаментів, трас колекторів, тунелів.

Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних споруд.

Підтоплення значних територій є результатом без господарського ставлення до їх освоєння, недостатнього вивчення інженерно-геологічних умов, відсутності необхідної уваги до проектування, будівництва та експлуатації об'єктів у складних інженерно-геологічних умовах.

Все це призводить до таких негативних наслідків, як забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочування ґрунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільгоспугідь, деформація будівель і споруд, виникнення таких процесів, як: зсуви, просадки, карст, обвали.

Створення Дніпровського каскаду гідроелектростанцій з великими водосховищами хоча зменшує небезпеку затоплення територій під час повеней, проте створює небезпеку катастрофічного затоплення при прориві дамб цих водосховищ.

8. . На території України розміщено біля двох тисяч хімічно небезпечних об'єктів; їх діяльність пов'язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн. чоловік. До найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин відносяться:- деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших);- карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші);- речовини, що мають ціанисту групу (синільна кислота та її солі, нітрили, органічні ізоціанати);- сполуки фосфору (фосфорорганічні сполуки, хлорид фосфору, фосфін, фосфідин);- фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота та її ефіри, фторетанол та ін.); хлоргідрони (етиленхлоргідрон, епіхлоргідрон);- галогени (хлор, бром);- інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші). До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:- мінеральні й органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);- луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші);- сполуки сірки (диметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);- хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);- деякі спирти та альдегіди кислот;- органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол);- феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.. До радіаційно небезпечних об'єктів на території України відносяться:- атомні електростанції (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська);

- підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;- підприємства по похованню радіоактивних відходів;- науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;- ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші.

9. Екологічна небезпека – ймовірність зруйнування середовища проживання людини, пов’язаних з нею рослин і тварин внаслідок неконтрольованого розвитку економіки, відставання технологій, природних і антропогенних аварій та катастроф, в результаті чого порушується пристосування живих систем до умов існування.

Екологічні небезпеки - це небезпеки для життєдіяльності і технологічної діяльності людини, що виникають унаслідок зміни системних параметрів навколишнього природного середовища. По своєму походженню екологічні небезпеки можна розділити на природні, що виникають як результат стихійних явищ, і антропогенні, які є наслідком господарської діяльності товариства.

Природні екологічні небезпеки мають, як правило, локальний або регіональний характер, їхні масштаби не мають настільки негативних наслідків, що одержало людство внаслідок розвитку промисловості і забруднення навколишнього середовища. Тому надалі роздивимося тільки антропогенні екологічні небезпеки.

Антропогенні екологічні небезпеки постійно зростають унаслідок визначеного напрямку в розвитку технологій.

Принциповий недолік технологій, що розвиваються до останнього часу, полягає втому, щовони призводять до розриву кола круговороту речовин у біосфері, при якому природні ресурси перетворюються в забруднення навколишнього середовища. Якщо очисна спроможність навколишнього природного середовища недостатнє для нейтралізації забруднень, то вони несприятливо діють на здоров'я людей, технологічні процеси у виробництві і на що відновлюються природні ресурси. При цьому ресурси, які не відновлюються, розтрачуються нераціонально і в остаточному підсумку виснажуються. Виникають дві екологічні проблеми: де взяти ресурси і куди діти відходи. Відходи - істотна небезпека для життєдіяльності.

Особливість екологічних небезпек полягає в тому, що вони загрожують людині не тільки прямо, але і побічно, через зміну навколишнього природного середовища і біосфери в цілому. Виникаючі забруднення навколишнього середовища можуть впливати локально, на місця їх утворення, переноситися в інші регіони або проявитися в глобальному масштабі.

Джерелами екологічної небезпеки можуть бути підкислювання, евтрофирування навколишнього середовища і її забруднення ксенобіотиками.

10. Небезпека – поняття загальне, яке залежить від багатьох чинників. Щоб ефективно запобігати виникненню небажаних чинників необхідно вміти кількісно оцінити небезпечність того чи іншого середовища перебу-вання людини. Інколи, оцінюючі той чи інший вид діяльності, ми говоримо, що існує велика небезпека, а іноді – мала.

Ми знаємо, що важливою характеристикою небезпек, є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. Як ми знаємо розрізняють правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності і неправомірний ризик.

Ризик, це критерій для кількісного виміру небезпеки, що виражається як багатокомпонентна величина і включає показники:

1.   Величину заподіяних збитків від впливу небезпечних факторів.

2.   Імовірність виникнення (частоту) фактора небезпеки.

3.   Невизначеність у величинах як збитку, так і ймовірності.

Звертаю увагу, що ризик визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

 

R = n / N

 

За ступенем припустимості ризик буває:

1.   Знехтуваний - має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

2.   Прийнятий - вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному стані свого розвитку.

3.   Гранично допустимий - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний - характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Суть концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10^-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10^-8 на рік.

Соціальний ризик – це залежність частоти виникнення небажаних по-дій, що полягають у поразці не менш визначеного числа людей, що піддаю-ться впливам визначеного виду при реалізації небезпек, від цього числа лю-дей.

Соціальний ризик дозволяє судити про масштаби небажаних наслідків, оскільки 5 небажаних наслідків можуть відбутися в 5 подіях, але також і в 1,2,3,4 подіях.

Для підвищення рівня безпеки використовується комплекс заходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або в певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

 Оцінка ризику небезпек. Щоб ефективно запобігати виникненню небажаних наслідків не обхідно вміти кількісно оцінити небезпечність того чи іншого середовища перебування людини. На сьогодні ще немає адекватних оцінок небезпек. Існує банальна система кількісної оцінки небезпек, наприклад, шкали сили землетрусів, штормів. Хоча бальна оцінка небезпек і дає кількісний показник, але передбачити за ним небажані наслідки дуже важко, оскільки багато інших чинників ця оцінка не враховує, зокрема, де відбувся землетрус. Як заселена територія, її економічний потенціал.

Кількісною оцінкою небезпечності середовища перебування людини може бути середній вік життя людини. Очевидно, чим меншому шкідливому впливу підпадала людина протягом свого життя, тим довше вона може про-жити. Ця оцінка адекватно відображає небезпечність середовища перебуван-ня людини. Проте вона має той недолік, що є інтегральної оцінкою. Тобто відображає сумарний вплив усіх небезпек, які упродовж усього життя діяли на людину. За цією оцінкою важко виділити окремі небезпеки, які шкідливо впливали на здоров’я людини. Однак динаміка зміни середнього віку життя людини важлива для кількісної оцінки небезпечності середовища перебуван-ня людини, крім того, вона дає змогу виявити основні тенденції у її змінах.

У загальному випадку для кількісної оцінки небезпек використовують коефіцієнт ризику R, який визначається як добуток імовірності реалізації небезпек Р на величину можливих збитків від них. 

R = P ^x  S

Де:

R  -  коефіцієнт ризику;

P  -  імовірність реалізації небезпек;

S  - величина можливих збитків від небезпек.

Застосування коефіцієнта ризику для кількісної оцінки небезпек, що завдають збитки здоров’ю людини, у вигляді наданої формули є необгрунто-ваним, оскільки неможливо оцінити втрату здоров’я чи життя людини у гро-шовому еквіваленті. Прийнявши умовно S = 1, для кількісної оцінки таких небезпек використовують величину, яку називають коефіцієнт індивідуаль-ного ризику.

Коефіцієнт індивідуального ризику це відношення кількості реалізова-них небажаних наслідків для життя людини до всіх можливих за певний пе-ріод часу. Формально його можна визначити як частоту реалізації небезпек.

1. Безпека життєдіяльності як категорія: модель життєдіяльності людини. Головні визначення безпека, загроза, небезпека, нс, ризик

Безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприй-няття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.

Безпека життєдіяльності - це наука про комфортну й безпечну взає-модію людини з середовищем, в якому вона перебуває.

Безпеку краще визначити як стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключено прояв небезпек або відсутня надзвичайна небезпека.

Небезпека - це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середо-вищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спри-чинити фізичну шкоду, поранення чи пошкодження.

ризик - це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його надзвичайно склад-но, а інколи неможливо.

Загроза – це явище чи ситуація, що може завдати шкоду здоров`ю людини або її безпеці. Небезпеку можна визначати якісно, а ризик – кількісно.

Надзвичайна ситуація – порушення норм. умов життя і діяльті людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезп. подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матер. втрат.

2. Безпека людини, суспільства, національна безпека.

Безпека людини — такий стан людини, коли дія зовнішніх та внутрішніх факторів не призводить до смерті, погіршення функціонування та розвитку організму, свідомості, психіки та людини в цілому і не перешкоджає досягненню певних бажаних для людини цілей

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини ігромадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Складовими національної безпеки є:

Державна безпека,

Політична безпека,

Економічна безпека,

Воєнна безпека,

Технологічна безпека,

Екологічна безпека,

Гуманітарна безпека,

Демографічна безпека,

Інформаційна безпека,

Банківська безпека,

Продовольча безпека,

Енергетична безпека 

3. аксіома 1. Техногенні небезпеки існують, коли повсякденні потоки ре-човини, енергії і інформації в техносфері перевищують порогові значення.

Аксіома 2. Джерелами технічних небезпек є елементи техносфери.

Аксіома 3. Техногенні небезпеки діють в просторі і в часі.

Аксіома 4. Техногенні небезпеки негативно впливають на людину, при-родне середовище й елементи техносфери одночасно.

Аксіома 5. Техногенні небезпеки погіршують стан здоров'я людей, призводять до травм, матеріальних витрат і до деградації природного се-редовища.

Аксіома 6. Захист від техногенних небезпек досягається удосконален-ням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки і об'єктом захисту за рахунок використання захисних заходів.

Аксіома 7. Компетентність людей щодо небезпек і здатність захис-титися від них - необхідні умови досягнення безпеки життєдіяльності

4. Методологічні основи безпеки життєдіяльності

Головним методологічним принципом БЖД є системно-струк¬турний підхід, а методом, який використовується в ній, — систем¬ний аналіз. Безпека життєдіяльності вивчає систему «людина — життєве середовище». Систему, одним з елементів якої є людина, назива¬ють ергатичною. Прикладами ергатичних систем є системи «людина — природне середовище», «людина — машина», «людина — машина — навколишнє середовище» тощо. У своїй життєдіяльності людина, керуючись визначеною метою, взаємодіє з навколишнім середовищем і одержує конкрет¬ний результат. Щоб досягти максимального узгодження резуль¬татів з поставленою метою, вводяться зворотні зв'язки для кори¬гування дій. Дуже часто в цій системі життєдіяльності людини з'являються шкідливі і небезпечні чинники, що діють на людину. Тоді в систему вводиться захист людини. У наш час актуальним є не тільки захист людини від виробництва і навколишнього при¬родного середовища, а й захист навколишнього природного сере¬довища від людини і виробництва. На цю систему діють у певних умовах чинники надзвичайних ситуацій. Система мусить у цих умовах непохитно функціонувати і забезпечувати захист людини. Функціонування системи «людина — життєве середовище» має гарантувати досягнення таких цілей: — одержання потрібного людині результату діяльності; — безпека людини; — недопущення появи або зменшення до допустимих меж дії вражаючих, небезпечних і шкідливих чинників, щоб вони не призвели до втрати працездатності і погіршення здоров'я людини; — зменшення негативного впливу життєдіяльності людини на навколишнє середовище і залучення необхідних заходів для його захисту.

5. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У БЕЗПЕЦІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. Таксономія.

Системний аналіз - сукупність методів і засобів, які використовують під час дослідження і конструювання складних і понадскладних об'єктів, насамперед методів вироблення, прийняття й обґрунтування рішень при проектуванні, створенні і керуванні соціальними, економічними, людино-машинними і технічними системами. Системний аналіз виник у 60-х роках XX століття як результат роз-витку дослідження операцій і системотехніки. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина - життєве середовище» чи на рівні її компонентних складових, та їхнього впливу на самопочуття, здоров'я та життя людини. Системний підхід - методологічний напрям у науці, основне завдання якого полягає в розробці методів дослідження і конструювання складно організованих об'єктів - систем різних типів і класів. До найважливіших завдань системного підходу належать:

1. Розробка засобів представлення досліджуваних і конструкційних об'єктів як систем.

2. Побудова узагальнених моделей системи, моделей різних класів і специфічних властивостей систем.

3. Дослідження структури теорій систем і різних системних концепцій і розробок.

Класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоду людині (таксономія небезпек), повністю не розроблена. Прикладом таксономії небезпек може бути такий поділ:

1. За походженням (природна, техногенна, екологічна).

2. За локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера).

3. За наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі).

4. За шкодою (соціальна, технічна, екологічна).

За сферою прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна).

Найбільш вдалою класифікацією небезпек є класифікація за джерелами походження, згідно з якою всі небезпеки поділяються на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята в державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій.

Перші три класифікації належать до елементів життєвого середовища, яке оточує людину, – природного, техногенного та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища

76. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Усім нам відомо згубний вплив шкідливих звичок, наприклад куріння, на організм. МОЗ про це постійно попереджає, і вже, напевно, втомився попереджати, але мало хто звертає на це увагу, адже проблеми зі здоров’ям починаються не відразу, а коли вони виявляються (рак легенів і деякі інші), тоді буває вже надто пізно. Саме в таких випадках наслідки шкідливих звичок - тривалі хвороби і в результаті смерть. Профілактика шкідливих звичок допомагає всього цього запобігти.

Деякі шкідливі звички, наприклад наркоманія, не прощають навіть одного єдиного разу вживання згубного для організму речовини, тому варто гарненько подумати, перш ніж ступити на таку доріжку, з якої вже неможливо буде згорнути.

Людина, наважуючись на такий крок, можна сказати, підписує собі смертний вирок, тому що серед людей, хворих на СНІД, величезна кількість наркоманів. Наші шкідливі звички: алкоголь, куріння та інші, - ведуть до соціального падіння людини. Як наркоманія, так і алкоголізм, здатні за дві секунди занапастити життя будь-якої людини, що має подібні шкідливі звички. Людина просто перестає бути собою, всі його бажання грунтуються на тому, щоб добути собі чергову дозу, без якої він вже не може існувати. Це вже не людина, це тварина, що задовольняє лише свої потреби.

Вирватися з утвореного замкнутого кола і жити без шкідливих звичок буває дуже складно, якщо, звичайно, це взагалі можливо. Профілактика шкідливих звичок відіграє у цьому дуже важливу роль. Дуже гірко усвідомлювати, що ми в будь-якому віці можемо придбати шкідливі звички, боротьба з якими не завжди приводить до бажаного результату і це значить, що у наших дітей вони теж можуть з’явитися.

Звідки взагалі беруться шкідливі звички людини і для чого вони йому? Деякі з нас вважають, що куріння допомагає розслабитися і зняти стрес, зайняти якесь особливе становище в суспільстві (так вважається у підлітків), але за все це доводиться платити свої здоров’ям, від якого залежить наше майбутнє і здоров’я наших дітей.

Шкідливі звички: алкоголізм і наркоманія, - починаються з того, що людина хоче піти від своїх проблем, забутися, але в той момент він не усвідомлює, що цим в тисячі разів погіршує свій стан. Покурити «за компанію» з друзями і виглядати при цьому «крутіше» - ось на чому грунтуються шкідливі звички молоді.

В даний час існує безліч клінік, які допомагають у боротьбі проти шкідливих звичок, та їх профілактиці відсутність яких дозволяє жити повноцінним життям і мати здорових дітей, адже життя без шкідливих звичок - це головна складова нашого майбутнього.

77.  Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучас­ності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких: убивства, насильства тощо.

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспіль­ного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законо­давстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з на­сильством.

Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його при­дбання не потрібно ніякого дозволу.

Аерозольний балончик - це алюмінієвий контейнер ємністю від 20 до 100 мл, заповнений отруйливими речовинами. Отруйливі речовини, які використовують в газовій зброї, викликають тимчасове і зворотне уражен­ня людини. Радіус дії становить - 1,5 - 3 м. Кількість рідини роз­рахована на 5 - 8 с дії. Отруйлива речовина діє на людину протягом 10 - 20 хв. (в міліцейських балонах концентрація отруйливих речовин вища).

У травні 1995 р. було введено в дію розпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким дозволялось виготовляти і продавати в Укра­їні газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Сьогодні в Україні найбільш розповсюджені аерозолі, які міс­тять МПК («Терен»).

Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, збережен­ня і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхід­но мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадя­нам, які досягай 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встанов­леної форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за станом здоров'я може володіти указаним засобом самооборони. Дозвіл оформ­люється за місцем проживання строком на 1 - 3 роки. Після закінчення цього терміну зброю необхідно перереєструвати. Запам'ятайте, забороняється пе­редавати пістолет і патрони до нього іншим особам без відповідного дозволу. При втраті або викраденні газової зброї необхідно терміново сповістити про це в правоохоронні органи.

Засобом самозахисту є пневматична зброя. З відста­ні 10 м куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м'які тканини людини на 2 мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і вико­ристання пневматики обмежене - щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також має як недоліки, так і переваги.

Ця зброя досить громіздка і головне - не існує зако­нодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. Їх застосування дуже просте: висмикнеш дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загаль­ної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на 1 чи 2 години безперерв­ного крику, й вимкнути його, не знаючи секрету, практично неможливо. Засіб вважається доволі безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не повинна перевищувати 80 децибел.

«Злочини проти життя та здоров'я особи». Цим розділом охоплюється три види злочинних посягань : 1) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.

78. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі. Кожен день сучасна людина опиняється у центрі щільного натовпу: у транспорті, у великих магазинах, на площах під час святкувань або політичних виступів. Одним з психічних явищ, що може охопити великі маси людей, є колективні переживання.

Колективне переживання - це особливий психічний стан, що охоплює значну кількість людей, емоції та настрій, які тотожні між собою. Колективні переживання об'єднують людей і, відповідно, лежать в основі масових суспільних рухів.

Виділяють два види колективних переживань за змістом: позитивні і негативні. Позитивні, прогресивні переживання прискорюють розвиток людського суспільства. Негативні, реакційні, навпаки, гальмують його рух.

В історії розвитку людства багато прикладів того, як використовувалися і впливали значні маси людей, об'єднані певними переживаннями, на соціально-політичні події.

Головні ознаки маси - це тимчасовість її існування та стихійний характер поведінки індивідів, що складають її.

Виділяють три основні різновиди маси: натовп, зібрана публіка (глядачі в театрі, учасники політичних мітингів) та незібрана публіка (маса прихильників одного з сучасних кумирів).

Найбільш цікаві психічні явища та процеси властиві такому різновиду маси, як натовп.

Натовп це тимчасове об'єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули.

Поведінка індивіда у натовпі змінюється, вона суттєво відрізняється від тієї, що властива йому зазвичай. Це пов'язано з цілим рядом факторів. У масі в індивіда підвищується емоційне сприйняття усього, що він бачить або чує, зростає схильність до навіюваності, заражуваності, різко зменшується здатність до критичної переробки інформації. Інтелекту, послідовності, логічній аргументації немає місця у психології мас.

Людина впевнена у своїй безкарності (завдяки анонімності), у своїй силі (адже маса здатна на те, що не під силу індивіду), втрачає почуття відповідальності за власну поведінку. Ставши часткою натовпу, людина перестає усвідомлювати себе, як особистість, в ній починає переважати несвідоме, а також бажання негайно здійснити навіяні ідеї. Антиіндивідуальна маса як би заманює у себе індивідів, руйнуючи при цьому їх психіку.

До змін, пов'язаних з впливом мас на індивіда, потрібно віднести і ретроградну амнезію - часткову втрату пам'яті на минулі події, що супроводжується знесиленням після серйозного емоційного стресу. Ці показники відповідають стану «фізіологічного афекту». Відповідно карному кодексу багатьох країн, якщо людина діє у стані «фізіологічного афекту» - цей фактор пом'якшує її правову відповідальність за скоєне.

Експерти в області не правових дій доводять, що майже неможливо встановити міру відповідальності конкретної людини у скоєнні групового злочину. Існує факт злочину, але хто перший вдарив, хто конкретно вбив, з'ясувати неможливо. Вбивала маса, ніхто з якої пізніше не міг напевно пригадати послідовність подій та хто саме що робив.

Ще одним цікавим фактором масової поведінки є однаковий вираз обличчя у людей. Це пояснюється тим, що сильне переживання певного емоційно-афективного стану впливає на мускулатуру обличчя та веде до напруження одних і тих самих м'язів у багатьох людей. Обличчя стають схожими, з'являється узагальнене обличчя маси. Завдяки цьому явищу виникає багато складностей під час спроб провести ідентифікацію учасників масових заворушень.

У сучасній психології виділяють чотири основні види натовпу:

1. Випадковий. Спостерігається на місці дорожньо-транспортної аварії. Він складається з зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Зберігається навіть після від'їзду винуватців аварії. Це пов'язано з процесом «емоційного кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.

2. Експресивний. Сукупність людей, що відкрито виражає свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музикальних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.

3. Конвенційний. Складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Приклад - групи болільників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них на стадіонах.

4. Діючий. Діючий натовп. Вважається найбільш значимим у соціально-політичному відношенні.

У свою чергу, діючий натовп поділяють на чотири підвиди:

А) Агресивний натовп. Рухає ненависть та гнів. Це маса людей, яким притаманна жага вбивств та руйнувань.

Б) Панічний натовп. Поєднує людей, що намагаються уникнути небезпеки, реальної або вигаданої.

В) Здирницький натовп. Люди прагнуть до надбання певних матеріальних цінностей - це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники фінансових пірамід, їх головна особливість - емоційна єдність, але при цьому неминучий конфлікт: цінностей, за які бореться натовп, не вистачить на всіх.

Г) Бунтівний натовп.  З обов’язковий атрибут усіх революційних потрясінь. Найчастіше він характеризується класовою однорідністю та єдністю переконань.

Між різними видами натовпу існують суттєві розбіжності, при цьому реальним є факт швидкої трансформації натовпу з одного виду у інші.

Крок за кроком настрій натовпу, емоції, якими він охоплений, піддається поступовій трансформації. 

79.  Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людь­ми, які жили 20 - 30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості.

Це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці.

Психіка - це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єк­тивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах пси­хічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Розвиток психіки - це ре­зультат еволюції нервової системи, її ускладнення під впливом навколишнього се­редовища.

Психічні процеси - це короткочасні процеси отримання, пере­робки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні пере­живання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депре­сія, стрес).

Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність від­повідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.

Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трап­ляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбережен­ня, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень?

Причинами можуть бути внутрішні фактори: індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду, фактори зовнішнього середовища.

Усім живим істотам притаманна перша сигнальна система - ре­акція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Людина має другу сигнальну систему - реакція на слова, словосполучення, які вона чує або промовляє.

Для людини слово - це не тільки поєднання звуків чи зобра­ження букв, насамперед форма відображення матеріальних явищ і предметів навколишнього світу в поняттях і думках. За допомогою слова утворюються загальні поняття, передаються сигнали про кон­кретні подразники. Слово служить принциповим подразником, сигналом сигналів. Воно може бути негативним подразником і викликати негативні емоції, стре­сові ситуації, розлади нервової системи, що призводить до пору­шення функціонування всього організму.

80.Стрес - це неспецифічна реакція організму у відповідь на не­сподівану та напружену ситуацію. Це фізіологічна реакція, що мобі­лізує резерви організму і готує його до фізичної активності. Стрес - це напружений стан організму людини, як фізичний, так і психічний. Стрес є в житті кожної людини, тому що наявність стресових імпульсів у всіх сферах людського життя та діяльності — це безперечний факт. Стресові ситуації виникають як удома, так і на роботі. З точки зору управління найбільший інтерес представляють організаційні чинники, які викликають стрес на робочих місцях. Знання цих чинників і приділення їм особливої уваги допоможе запобігти багатьом стресовим ситуаціям і підвищити ефективність управлінської праці, а також досягти цілей організації з мінімальними психологічними та фізіологічними втратами персоналу. Адже саме стрес є причиною багатьох захворювань, тобто завдає значної шкоди здоров'ю людини, тоді як здоров'я - одна з умов досягнення успіху в будь-якій діяльності.

56. Класифікація небезпечних хімічних речовин за впливом на організм людини

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на:

А) Токсичні - викликають отруєння всього організму людини.

Б) Подразнюючі - подразнюють слизові оболонки.

В) Мутагенні - призводять до змін спадковості.

Г) Канцерогенні - викликають пухлини.

Д) Наркотичні - впливають на центральну нервову систему.

Є) Задушливі, сенсибілізуючі - діють як алергени, впливаючі на репродуктивну (народжувальну) функцію.

Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей і тварин.

Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок.

Ступінь ураження отруйних речовин залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.

57. Особливості забруднення місцевості у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об'єкті або території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.(Закон України «Про аварійно-рятувальні служби».Стаття № 1)

Зараження хімічними речовинами місцевості, кормів, продуктів і води буде залежати від застосованої речовини, яка потрапила після аварії в навколишнє середовище, стану її на момент застосування чи аварійного випадання (газ, пара, аерозоль), а також від характеру місцевості, виду продуктів, кормів і умов, у яких вони знаходилися (склади, поле та ін.).

Особливо небезпечне зараження отруйними речовинами, які можуть проникати на певну глибину і тривалий час зберігати уражаючу дію, небезпечну для людей і тварин.

У разі випадання небезпечних речовин на лісові насадження хімічні речовини можуть тривалий час залишатися в кронах, на лісовій підстилці, ґрунті, роблячи небезпечним навколишнє середовище. У листяному лісі й садах значно більше затримується хімічних речовин влітку, ніж взимку. За таких умов будуть уражатися птахи, звірі, сільськогосподарські тварини, небезпечною буде і продукція лісового господарства: деревина, гриби, ягоди, сіно та ін.

Зараження води залежить від типу хімічної речовини і водойми. Іприт після потрапляння у воду утворює на воді маслянисту плівку.

Зарин зберігає уражаючу дію у воді кілька діб, а Ві-Ікс — кілька місяців. Тривалий час небезпечною залишається вода, заражена синильною кислотою і солями азотного іприту.

Люїзит розчиняється і розкладається у воді, але утворюються речовини з небезпечним вмістом миш'яку, тому така вода непридатна для використання людьми і тваринами.

58. Загальна характеристика глобальної біосферної кризи людства

Біосфера - це молода і разом з тим динамічна сфера Землі. За визначенням Володимира Вернадського, біосфера - цілісна геологічна оболонка Землі, що населена життям і перетворена ним. Біосфера - це форма існування життя на Землі, або, по-іншому, - це сукупність живих організмів та неорганічних речовин, які і формують середовище мешкання організмів і так або інакше включені в біотичний колообіг (біота - це сукупність рослин і тварин, їх взаємодія).

Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини, супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, призвела до того, що нині біосфера планети перебуває в критичному стані, коли до глобальної катастрофи залишилися лічені кроки.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повне виснаження грунтів у аграрних районах.