Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Національній гірничий університет»

Кафедра геодезії

Курсовий проект

На тему: «Розробка проекта землеустро зі зміни цільового призначення земельної ділянки»

Виконала:

Ст.гр. ГКб 11-1

Рубан А.А.

Перевірив:

Доцент кафедри геодезії

Рябчій В.А.

м.Дніпропетровск

2014

Зміст

1.Вступ

2.Аналіз нормативно правових актів

Вступ

«Земля – національне багатство» саме цими словами починається чинний Земельний кодекс України, а далі розкриває всі норми та правила, на підставі яких  саме держава здійснює особливу охорону земель.

Україна має потужний потенціал земельних ресурсів, який повністю освоєний і використовується для різних потреб суспільства. Із 60,3 млн. гектарів земель країни майже 70% (41,8 млн. гектарів) становлять землі сільськогосподарського призначення, 17% (10,4 млн. гектарів) – землі, вкриті лісами. Майже 4% території країни (2,3 млн. гектарів) забудовано: на них розміщені міста та інші населені пункти, об’єкти промисловості, транспорту, енергетики тощо.

В умовах динамічного розвитку ринку землі в Україні використовуються різноманітні правові інструменти для вирішення багатьох проблем, пов'язаних із користуванням і розпорядженням земельними ділянками. Основні проблеми виникають у зв'язку із обмеженнями, які встановлені Земельним кодексом України та іншими актами земельного законодавства стосовно цільового використання землі.

Але в умовах "диктату" ринкової економіки громадяни і юридичні особи почасти стикаються з потребою використати належну їм земельну ділянку за іншим призначенням, ніж це передбачено актом на право власності на землю. Так, іноді більш доцільно використати деградовану земельну ділянку в межах населеного пункту для будівництва, ніж для сільськогосподарського виробництва, або землю, надану для селянсько-фермерського господарства - для рекреаційних потреб. Таких прикладів життя надає чимало і тому постає питання зміни цільового призначення землі.

Як не дивно, але зазвичай значною проблемою стає нерозуміння власне поняття цільового призначення. Особи, які не є спеціалістами в земельному праві, вводяться в оману неконкретністю норм земельного законодавства і через це вдаються до помилок, за які їх клієнтам або їм самим іноді доводиться дорого платити.

З огляду на це розглянемо процедуру зміни цільового призначення земельних ділянок із акцентом на основні проблеми, які при цьому виникають у землевласників.

Розділ 1. Аналіз нормативно правових актів

Земельний кодекс України. Стаття 18. Склад земель

1. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайнятіводними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

3. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Стаття 18 Кодексу зазначає, що до земель України належать усі землі в межах її території (в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами) які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Отже, кожна земельна ділянка належить до певної категорії земель. Категорії земель України мають особливий правовий режим, встановлений як нормами Кодексу, так і іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 19. Категорії земель

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чиюридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Стаття 19 Кодексу визначає вичерпний перелік категорій земель України.

Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок

1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186¹ цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186¹ цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

4. Виключено. 

(зміни до частини четвертої статті 20, передбачені підпунктом 5 пункту 4 розділу І Закону України від 16.10.2012 р. N 5462-VI, внесені не будуть у зв'язку з виключенням цієї частини з 07.12.2012 р. Законом України від 02.10.2012 р. N 5395-VI)

(зміни до частини четвертої статті 20, передбачені підпунктом 3 пункту 2 розділу І Закону України від 02.07.2013 р. N 365-VII, внесені не будуть у зв'язку з виключенням цієї частини з 07.12.2012 р. Законом України від 02.10.2012 р. N 5395-VI)

5. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

6. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення,земель історико-культурного призначення.

Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу.

7. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 20 Кодексу, землі відносять до тієї чи іншої категорії на підставі рішень цілого ряду органів державної влади й органів місцевого самоврядування (відповідно до їх повноважень).

За загальним правилом встановлення цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які:

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки встановлюється відповідним органом влади при:

• приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування;

• провадять вилучення (викуп) земель;

• затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки встановлюється відповідним органом влади при:

1. Прийнятті ним рішення про передачу ділянки громадянинові чи юридичній особі у власність;

2. Прийнятті ним рішення про передачу ділянки громадянинові або юридичній особі в оренду чи постійне користування;

3. Викупі ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

4. Вилученні її з постійного користування державної чи комунальної юридичної особи;

5. Прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою;

6. Прийнятті рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду;

7. Прийнятті рішення про створення об'єкта історико-культурного призначення.

Відповідно до статей 18-20 Земельного кодексу України, кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне ці­льове призначення. Під цільовим призначенням земельної ділянки слід ро­зуміти встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органа­ми влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Іншими словами, цільове призначення земельної ді­лянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділян­ки. Це означає, що коли громадянин має на праві власності присадибну зе­мельну ділянку, цільовим призначенням якої є будівництво й експлуатація індивідуального житлового будинку та господарських будівель (сарай, погріб тощо), то він не має права використовувати цю ділянку для інших цілей, на­приклад, для будівництва магазину, кіоску тощо.