ФДСП / Учебное пособие_ФДСХ / 15_Glossary

Перетворення (conversions, Umwandlung f) — спосіб реорганізації підприємства, який передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. При перетворенні одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і зобов’язання колишнього підприємства.

Підприємство з іноземними інвестиціями (internationals Joint Venture) — підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 %.

Повний індосамент (full endorsement, Voll-indossament n) — іменний передатний індосамент. Вексель з повним індосаментом підлягає оплаті наказу особи, на ім’я якої виконано індосамент, і може бути переданий у подальшому лише за індосаментом цієї особи.

Поділ (de-merger, Unternehmensaufspaltung m) — спосіб реорганізації підприємства, за якого одна юридична особа припиняє свою діяльність, а на базі її створюються кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб.

Потреба в капіталі (capital need, Kapitalbedarf m) — виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства в грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Базою для класифікації форм потреби в капіталі є класифікація вихідних грошових потоків підприємства. Виникнення потреби в капіталі зумовлене незбігом у часі моменту здійснення грошових витрат і моменту надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати.

Реверсія (при оцінці вартості підприємства) — очікувана (залишкова) вартість об’єкта оцінки в період, що є наступним за прогнозним періодом.

Резерв дивідендів (dividend reserve, Dividendenreserve f) — частина власного капіталу (чистого прибутку) підприємства, яка резервується в роки з високим обсягом чистого прибутку з метою забезпечення стабільного рівня дивідендних виплат у роки з недостатнім рівнем прибутковості; резерв також використовують для забезпечення дивідендних виплат за привілейованими акціями.

Резервний капітал (у вузькому розумінні) (revenue reserves, provisions, Gewinnrücklagen m) — сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку підприємства в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативними актами.

Резервний капітал (у широкому розумінні) (reserve capital, Rüchlagen m) — частина капіталу підприємства, призначена для покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, втрат. Класифікують за такими ознаками: джерелами формування; способом відображення у звітності; обов’язковістю створення.

Реорганізація підприємства (reorganization, Reorganisation f) — повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача (прийняття) його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам. Основними формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення.

Рефінансування дебіторської заборгованості — форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать факторинг, форфейтинг, облік векселів.

Робочий капітал (working capital, Nettoumlaufvermögen f) — різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями; показує частину оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Використовується для оцінки рівня ліквідності підприємства. Для більшої об’єктивності при розрахунку робочого капіталу до складу оборотних активів доцільно включати не всю дебіторську заборгованість, а лише чисту реалізаційну вартість поточної дебіторської заборгованості.

Роялті (royalty, Royalty n) — платежі за використання нематеріальних активів підприємства (платежів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів тощо).

Самофінансування (self-financing, Selbstfinanzierung f) — одна з форм фінансування підприємств за рахунок внутрішніх фінансових джерел. Пов’язана з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Розрізняють відкрите та приховане самофінансування.

Спільна діяльність — господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, котра є об’єктом спільного контролю двох чи більше сторін згідно з письмовою угодою між ними.

Ставка дисконту (discount rate, Diskontierungsfaktor m) — коефіцієнт, що використовується для переведення прогнозованих майбутніх грошових потоків у їх поточну (теперішню) вартість.

Ставка капіталізації (capitalization rate, Kapitalisierungsfaktor m) — коефіцієнт, що використовується для переведення очікуваного доходу у вартість за умови, що очікуваний дохід прогнозується незмінним протягом періоду прогнозування чи зі стабільними темпами зростання (падіння).

Статутний капітал (share capital, issued capital, Grundkapital n) — сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами; сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю відповідно до засновницьких документів. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами.

Стійкі пасиви — кошти цільового призначення, які постійно перебувають у господарському обороті підприємства, однак йому не належать. В сумі стабільного мінімального залишку вони є джерелами фор­мування обігових коштів підприємства. До них належать резерв майбутніх платежів, залишки внутрівиробничих пенсійних фондів тощо.

Структура капіталу підприємства (capital gearing, Kapitalstruktur f) — співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів; характеризується такими основними показниками: коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт фінансової незалежності (автономії).

Тезаврація прибутку (hoarding, Nichtausschüttung f) — це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився у розпо­рядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів.

Технічний аналіз акцій (technical analysis, technische Aktienanalyse) — метод оцінки доцільності інвестування коштів в акції, який ґрунтується на вивченні тенденцій розвитку ринкового курсу цінних паперів на основі аналізу ринкових індексів і рейтингів, побудови графіків і таблиць, що характеризують динаміку ціноутворення акцій. За результатами технічного аналізу визначають найсприятливіші проміжки часу для купівлі-продажу акцій з погляду можливостей отримання прибутку у вигляді курсових різниць.

Факторинг (factoring, Factoring n) — операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Фінансова діяльність підприємства (financing activitis, Finan­zierungstätigkeit f) — у вузькому розумінні діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу, тобто діяльність, пов’язана з фінансуванням підприємства. У широкому розумінні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Фінансова діяльність з такого погляду включає весь комплекс функціональних завдань, пов’язаних з фінансуванням підприємства, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності.

Фінансовий кредит (financed credit, Finanzkredit m) — позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Фінансові інвестиції (financial investment, Finanzinvestitionen f) — активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку у вигляді процентів, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Фінансування (financing, Finanzierung f) — мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів; комплекс заходів щодо формування та обслуговування капіталу підприємства.

Форфейтинг (nonrecourse financing, forfating, Forfaitierung f) — спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає у купівлі в експортера експортних вимог форфетером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги).

Фундаментальний аналіз акцій (fundament analyses, fundamentale Aktienanalyse) — набір аналітичних прийомів і методів, які використовуються при оцінці доцільності інвестиційних вкладень у ті чи інші акції (інші види корпоративних прав) і базуються на дослідженні ряду кількісних та якісних чинників, які характеризують фінансово-господар­ську діяльність емітента; ринковий курс акцій визначається їх внутрішньою вартістю. Якщо ця вартість є вищою за ринкову ціну, то курс акцій є заниженим, а отже, в них можна вкладати кошти; навпаки, якщо внутрішня вартість акцій є нижчою за ринкову, то їх курс є завищеним, а отже, інвестиції в такі корпоративні права робити не слід.

Чисті активи (net assets, Reinvermögen n) — активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань. Якщо власний капітал підприємства набуває від’ємного значення, то чисті активи також будуть зі знаком мінус.

30