Додаток 1.

Стандарти діагностики та лікування хворих на бронхіальну астму

(згідно з ІНСТРУКЦІЄЮ про діагностику, клінічну класифікацію та лікування бронхіальної астми, затвердженой наказом МОЗ України № 499 від 28.10.03 р.)

1. Загальні положення

1.1. Бронхіальна астма (БА) — хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запалення. Хронічне запален­ня призводить до гіперреактивності бронхів, що проявляється рецидивуючими симп­томами свистячого дихання, ядухи, скованості у грудній клітині, кашлю, особливо вночі та рано вранці. Ці епізоди звичайно пов'язані з розповсюдженою, але варіабель­ною бронхообструкцією, яка зворотна спонтанно або під впливом терапії.

Основними клітинними елементами запалення являються еозинофіли, опасисті клітини, Т-лімфоцити, макрофаги. Бронхообструктивний синдром при БА зумовлений спазмом гладкої мускулатури бронхів, набряком слизової оболонки бронхів, дискринією. Гіперреактивність, як специфічна, так і неспецифічна — основна універсальна патофізіологічна ознака БА, яка полягає в основі нестабільності дихальних шляхів.

2. Діагностика ба

2.1. Потенційні фактори ризику розвитку БА.

2.1.1. Провідні:

• генетична схильність;

• атопія;

• гіперреактивність бронхів.

2.1.2. Фактори оточуючого середовища, що сприяють розвитку БА у схильних до цього захворювання осіб:

• домашні алергени домашнього пилу, свійських тварин, тарганів таін.

• алергени зовнішнього середовища: пилок рослин, гриби, пліснява, дріжджі.

• професійні алергени.

• тютюновий дим (активнета пасивне паління).

• повітряні полютанти (зовнішні та домашні).

• респіраторні інфекції.

• харчові алергени.

• медикаменти

2.1.3. Фактори, що сприяють розвитку загострень та хронізації симптомів БА:

• домашні та зовнішні алергени.

• домашні та зовнішні повітряні полютанти.

• респіраторні інфекції.

• фізичні вправи та гіпервентиляція.

• зміни погоди.

• окремі види їжі, харчових добавок

• медикаменти.

• надмірні емоції.

• паління тютюну (активне та пасивне).

2.2. Клінічні симптоми БА:

• епізодичне свистяче дихання з утрудненням при видиху;

• кашель, більше вночі та при фізичному навантаженні;

• епізодичні свистячі хрипи в легенях;

• повторна скованість грудної клітини;

• прояви симптомів здебільшого посилюються вночі та в ранній ранковий час і пробуджують хворого.

2.3. Порушення функції зовнішнього дихання (ФЗД):

• бронхіальна обструкція (пікова об'ємна швидкость видиху (ПОШ_вид.) та об'єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁) меньше ніж на80% від на­лежних велечин);

• добова варіабельність ПОШ_вид. та ОФВ₁більшеніж на20 %;

• зворотність бронхіальної обструкції (підвищення рівня ПОШ_вид. та ОФВ₁ більше ніж на 15 % або 200 мл за результатами фармакологічної проби з β₂-агоністами короткої дії.

2.4. Алергологічний статус:

• алергологічний анамнез (наявність екземи, сінної лихоманкита ін. у хворого абоалергічних захворювань у членів його родини);

• позитивні шкіряні проби з алергенами;

• підвищений рівень загального та специфічного IgЕ.

2.5. Іїперреактивність бронхів:

• позитивний провокаційнийтест з гістаміном, алергенами,інгаляційними хімічними сполуками тафізичним навантаженням.

Таблица 1

3. Клінічна класифікація БА, ступінчастий підхід до фармакотерапії хворих

перебіг	Ступень	Клінічні прояви	Лікування
інтермітуючий	I ст.	Короткотривалі симтоми рідше 1 раз на тиждень нічні симптоми рідше ніж 2 рази на місяць; короткотривалі загострення (від декількох годин до декількох днів); ОФВ1 або ПОШ вид. > 80 % від належних; -добові коливання ПОШ вид. або ОФВ1< 20 %.	Інгаляційні В2-агоністи короткої дії у разі необхідності (за наявності симптомів). Профілактичний прийом інгаляційних В2-агоністів короткої дії перед фізичним навантаженням або перед імовірним впливом алергену. Можна додатково використовувати кромони, модифікатори лейкотриєнів.
персистуючий	II ст. - легкий	Симптоми виникають частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на день Загострення можуть порушувати активність і сон Нічні симптоми виникають частіше 2 рази на місяць ОФВ1або ПОШ вид > 80 % від належних Добові коливання ПОШ вид. або ОФВ1— 20-30 %.	Інгаляційні глюкокортико-стероїди (ГКС) (беклометазон - 200-500 мкг/добу, флутіказон - 100-250 мкгдобу) При недостатнього контролю замість підвищення дози інгаляційних ГКС додатково призначають β2-агоніст пролонгованої дії (салметерол дозі 50-100 мкг/добу). Перевагу матиме призначення серетиду фіксованої комбінації β2-агоніста пролонгованої дії (салметеролу) та інгаляційного КС (флутіказону) Менш ефективним є застосування теофілінів кромонів, модифікаторів лейкотриєнів При необхідності β2 агоністи короткої дії (не більше 3—4 разів на добу).

перебіг	Ступень	Клінічні прояви	Лікування
персистуючий	III ст.. -середньої тяжкості	Симптоми виникають щоденно Загострення призводять до порушення активності і сну Нічні симптоми астми виникають частіше 1 разу на тиждень Необхідність у щоденному прийомі В2 агоністів короткої дії ОФВ1або ПОШ вид. в межах 60—80 % від належних Добові коливання ПОШ вид. або ОФВ1> ЗО %.	Поєднаний прийом інгаляційних КС (беклометазон або будесонід у дозі 400—1000 мкг на добу, або флутіказон — 250—500 мкг на добу) та інгаляційних В2 агоністів пролонгованої дії (салметерол у дозі 50—100 мкг на добу), або ж фіксованої комбінації в одній лікарській формі серетиду 2 рази на добу Альтернативою інгаляційним В2-агоністам пролонгованої дії можуть бути теофіліни пролонгованої дії (з контролем концентрації препарату в сироватці крові!), В2- агоністи для перорального прийому, модифікатори лейкотриєнів. У разі необхідності — (В2 агоністи короткої дії, але не більше 3-4 разів на добу.
персистуючий	IV ст..- тяжкий	Постійна наявність денних симптомів Часті загострення Часті нічні симптоми Обмеження фізичної активності зумовлене БА ОФВ1, або ПОШ вид. < 60 % від належних Добові коливання ПОШ вид. або ОФВ1, >ЗО %.	Призначають інгаляційні КС у високих дозах (беклометазон 1000-2000 мкг/добу, флутіказон 500-1000 мкг/добу) в поєднанні з інгаляційними β2-агоністами пролонгованої дії (сальметерол) або ж фіксованої комбінації в одній лікарській формі салметеролу та флутіказону-серетиду Можливе призначення інгаляційних глюкокортикостероїдів 4 рази на добу, що інколи підвищує контроль за захворюванням Додатково можуть призначатися теофіліни пролонгованої дії, модифікатори лейкотриєнів або пероральні В2 агоністи пролонгованої дії Уразі необхідності призначають пероральні глюкокортикостероїди в мінімально можливих дозах для досягнення ефекту, бажано 1 раз на добу, вранці У разі необхідності — В2 агоністи короткої дії.