Физреабилитация(продолжение) / ЛПК

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний заклад

Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського

О.П. Романчук

ЛІКАРСЬКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ В ОЗДОРОВЧІЙ ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ

ОДЕСА - 2010

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

1

УДК: 37.037 + 615.825 ББК: 53.54 + 74 Р 69

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальнометодичнийпосібникдлястудентіввищихнавчальнихзакладівІVрівняакредитації (протокол № 1/11-9803 від 22.10.10 р.).

Установа-розробник:

Південноукраїнськийнаціональнийпедагогічнийуніверситетім.К.Д.Ушинського МОНУкраїни

Рецензенти: Т.В. Дегтяренко - д-р мед.наук, професор; Ю.О. Перевощиков - д-р біол.наук, професор; І.Л. Ганчар - д-р пед.наук, професор.

Романчук, Олександр Петрович

Р 69 Лікарсько-педагогічний контроль в оздоровчій фізичній культурі: навч.-метод. пос./О.П. Романчук. - Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2010. - 206 с.

ISBN 978-966-2070-35-4

У навчально-методичному посібнику розглянуті питання лікарського та педагогічного контролю при заняттях оздоровчою фізичною культурою, які важливі при виборі, дозуванні та визначенні ефективності тренувань.

Посібник розроблений для фахівців у галузі фізичного вихованняіспортутаосіб,щозаймаютьсяоздоровчимтренуванням. Він також буде корисним для студентів виших навчальних закладів медичного, фізкультурного та педагогічного профілів при вивченні дисциплін теорія і методика оздоровчої фізичної культури, спортивна медицина, фізична реабілітація тощо.

УДК: 37.037 + 615.825 ББК: 35.54 + 74

ISBN 978-966-2070-35-4	Романчук О.П., 2010
О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

2

Від автора

В сучасних умовах розвитку суспільства починають вирізнятися проблеми, пов'язані з розумінням біологічної різноманітності людей, які насамперед, мають різні генетично детерміновані передумови розвитку конкретного індивідууму, різні умови фізичного та психічного розвитку, які піддаються впливу багатьох фізичних, хімічних, біологічних факторів зовнішнього середовища. В кінцевому рахунку весь комплекс факторів визначає стан здоров'я особи, формування особистості, як у фізичному, так і психічному та соціальному аспектах. Найбільш виразно дана проблемаманіфестуєприаналізіфізичноїпідготовленостітастануздоров'янаселення, погіршення яких більшість дослідників пов'язують з науково-технічним прогресом, погіршенням матеріального становища та недостатньою культурою.

На сьогодні процес фізичного виховання є найбільш подовженим з огляду на регламентовані державою процеси виховання особистості. Він починається з дошкільного віку (у 2-3 роки) та продовжується як мінімум до закінчення загальноосвітнього навчального закладу (16-17 років). У подальшому його реалізація регламентується тільки в умовах спеціальних та вищих навчальних закладів, що дозволяє на певний час його подовжити. У інших випадках достатня фізична активність досягається тільки за рахунок власних бажань людини, яка можлива тількизаумовиприщепленняособіпевнихзвичок,наявностімотиваційнихфакторів в основному з використанням засобівоздоровчої фізичної культури. Тобто, з одного боку, у суспільстві формується значна схильність до гіподинамії, що пов'язано із значним переважанням у професійній діяльності людини інтелектуальної праці. З іншого боку існує низка об'єктивних причин, що значно ускладнюють можливості фізичної активності - обмежена кількість та фінансова недоступність спортивних баз, незацікавленість роботодавців у профілактиці гіподинамії та захворювань, пов'язаних з нею тощо.

Найбільш явно проблеми фізичного виховання проявляються на етапі отриманнядошкільноїтасередньоїосвіти,коливумовахрозвиткудитячогоорганізму основна увага повинна приділятися оптимізації фізичного розвитку, його корекції засобами фізичної культури, покращенню функціонального стану серцево-судинної, нервової систем, опорно-рухового апарату, підвищенню адаптаційних можливостей організму і тим самим сприяти підвищенню рівня здоров'я дитини, а не розвитку фізичних якостей. Адже формування останніх вторинне та в багатьох випадках залежить від фізичного розвитку та функціонального стану організму. Тобто вже напочатковомуетапінеправильнопоставленіакцентиусистеміфізичноговиховання, які є спадком радянської системи, коли основним завданням було формування боєздатностітависокогорівняфізичноїпрацездатностінаселенняпідчасенергоємного (для конкретної людини) виробництва. Здається нічого поганого, однак виникає декілька запитань. Яка "ціна" такої адаптації для організму людини? Чи можлива

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

3

вонавумовахрізкогопогіршеннястануздоров'янаселення,починаючизнародження? І найголовніше, чи можлива його реалізація в умовах демократичного суспільства? Питаннявосновномуриторичні.Можнапередбачитизаявиопонентів,щодляцього існує"адаптивнефізичневиховання","корекційнапедагогіка","лікувальнафізкультура" тощо.Однак,тутнеобхіднозазначити,щоданінапрямкифізичноїактивностімають один критерій - рівень здоров'я людини, визначення якого у багатьох випадках базується на відсутності проявів окремих нозологій та ніяк не враховує перехідні (донозологічні) стани, які зачасти супроводжують життя дитини та дорослого. Суттєвий прорив у цьому напрямку був реалізований професором Геннадієм ЛеонідовичемАпанасенко,якийзуспіхомвпровадивсистемуоцінкирівнясоматичного здоров'я, яка є відносно простою у застосуванні та дозволяє визначити «безпечний» рівеньздоров'я,якийбазуєтьсянаможливостяхкиснезабезпеченняорганізму.Однак чи завжди рівень здоров'я залежить від рівня киснезабезпечення? Все ж,на рівні скринінгових обстежень дана система є беззаперечним помічником при обстеженні здоровихтапрактичноздоровихосібдлявиявупочатковихпорушеньуфункціонуванні, в першу чергу, кардіореспіраторної системи. Величезна робота була проведена професором Валентиною Андріївною Шаповаловою, яка логічно закінчилась розробкою автоматизованої системи «Школяр», яка дозволяє вивчати вплив занять фізичною культурою на організм школяра з урахуванням показників фізичного розвитку, функціональногостануі фізичної підготовленості.Однак,впровадження цієї системи в практикучомусь «захлинулось».

Окремо необхідно також зазначити, що існуюча на сьогодні система розподілу намедичнігрупидлязанятьфізичнимвихованнямнесправляєтьсязісвоїмзавданням. Адже, по-перше, розподіл на медичні групи у дошкільних та шкільних закладах здійснюєтьсядільничимилікарями,анелікарямиспортивноїмедицини,татількиз урахуванням групи здоров'я, до якої відноситься дитина. Функціональний стан організму, його адаптаційні можливості та толерантність до фізичного навантаження не визначаються взагалі. По-друге, навіть розподіл дитини до спеціальної медичної групи не передбачає організацію занять на професійному рівні, що пов'язано із відсутністю достатньої кількості фахівців та організаційними проблемами. У кращому випадку, притримуючись принципу "не нашкодь", такі діти взагалі відсторонюються від занять фізичною культурою. До речі для більшості нозологій відсутні державні програми для занять фізичною культурою, які мають бутидирективоюдлявчителяфізичноїкультуритавикладачафізичноговиховання.

Не менш актуально дана проблема постає при спортивній спеціалізації дітей, яка реалізується в основному тільки за рахунок побажань батьків та інколи самих дітей.Щомивтакомувипадкуотримуємо?Занаявностімотиваціїудітейдозанять певним видом спорту зачасти формуються функціональні проблеми, які не тільки приводять до перенапруження та розвитку хронічних захворювань, але й інколи до летальних випадків. Однак, у більшості випадків вже на етапі первинного відбору можливо визначити види спорту, якими може займатись конкретна дитина, а на етапах первинної спеціалізації - доцільність та спрямованість занять спортивним

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

4

тренуванням у тому чи іншому виді спорту.

Тут слід нагадати, що фізичні вправи як будь-який зовнішній та внутрішній фактор впливу, можуть надавати оздоровчий, тренувальний вплив, а також, при неправильномунераціональному(дляконкретногоорганізму)використанні, сприяти розвиткусуттєвихпроблемустаніздоров'я.Звичайно,щочастішевонипроявляються у кваліфікованих та висококваліфікованих спортсменів, які піддаються впливу надмірних фізичних навантажень. Однак, скільки спортсменів масових розрядів припиняє заняття спортом при травмах, ушкодженнях, захворюваннях, які виникають при нераціонально організованому тренувальному процесі? Такої статистикинемає.

Достатньо актуальним це питання є при організації занять оздоровчим тренуванням, особливо сьогодні, коли даний напрямок фізичного виховання знаходитьсяурукахприватногобізнесу.Звичайно,тавеликаробота,якавиконується ентузіастами та фахівцями системи фізичного виховання повинна тільки заохочуватись. Однак, серед значної кількості оздоровчих закладів, які працюють у даному напрямку тільки одиниці дотримуються вимог, які пред'являє лікарськофізкультурнаслужба Українидо контролюстануорганізмупризаняттяхфізичними вправами.Данаобставинавикликанатим,нанашудумку,щофахівці,якіотримують медичну освіту, під час навчання приділяють мало уваги діагностиці донозологічних станів - всі мають на меті лікувати захворювання, а не зберігати здоров'я людей; фахівці з фізичного виховання та спорту мають на меті готувати олімпійських чемпіонів,однакостаннєнасьогоднінеможливобезрозумінняфізіологічнихмеханізмів адаптаціїлюдини,якітакожпов'язаніізрозвиткомперехідних(донозологічних)станів. Тобто достатньо чітко вимальовується проблема недостатнього лікарськопедагогічного контролю при заняттях фізичними вправами.

Крім того, навіть в умовах широкого інформаційного простору, джерел, які б надавали можливість повного огляду методів та підходів, що використовуються у оздоровчійфізичнійкультурідляконтролюзастаноморганізмуосіб,щозаймаються оздоровчим тренуванням, обмаль.

Саме на ліквідацію даної прогалини спрямований даний навчальний посібник.

О.П. Романчук

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

5

РОЗДІЛ I.

УМОВИ ДОПУСКУ ДО ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧИМ ТРЕНУВАННЯМ

Під час занять оздоровчим тренуванням особливого значення набувають методи контролю за станом організму осіб, що займаються. В першу чергу, це стосується дотримання принципів лікарського обстеження осіб,щозаймаютьсяспортом,основнимизякихєвизначеннястануздоров'я, фізичного розвитку та функціонального стану організму з метою встановлення руховогорежиму, прогнозування тавизначення ефективності впливуфізичних вправ наорганізм людини [1, 3, 70]. На відмінувід спорту, де основним завданням є досягнення високого рівня спортивної майстерності,пов'язаногоізпозамежнимидляорганізмулюдинифізичними навантаженнями, а спортивний медик вирішує питання оптимізації стану організму при їх впливі, в тому числі негативному, що призводить до розвитку патологічних змін у організмі, при оздоровчому тренуванні головним завданням є зменшення або нівелювання негативних проявів, пов'язаних із повсякденною діяльністю людини [2,3,8,12]. Насамперед це стосується впливу гіпокінезії та гіподинамії, перенапружень опорнорухового апарату та органів чуттів, психоемоційних факторів, що супроводжують трудовудіяльність, а також інших несприятливих факторів професійного та зовнішнього середовища, з якими стикається людина, адаптуючись до соціальних умов [12,15,20].

За даними В.А. Єпіфанова [33] показом до призначення оздоровчих фізичних тренувань є зниження фізичної працездатності нижче середнього рівня (1,5 Вт/хв./кг маси тіла) у практично здорових осіб, адже при такому рівні фізичної працездатності формується симптомокомплекс, який характеризується задишкою при помірному фізичному навантаженні, зниженням професійної працездатності і швидкою втомлюваністю, неприємнимивідчуттями уділянцісерця, запамороченнями,похолоданням кінцівок, схильністю до запорів, болем у спині внаслідок функціональної недостатності "м'язово-зв'язкового корсету", порушенням сну, зниженням концентраціїуваги,підвищеною нервово-емоційноюзбудливістю,відносно ранніми ознаками старіння. У подальшому можуть формуватися ендогенні фактори ризику розвитку хронічних соматичних захворювань (гіперліпідемія, транзиторна гіпертензія, зниження толерантності до вуглеводнівтощо)ірозвиватисячіткоокресленінозологічніформи[13,101].

Г.Л. Апанасенко [8,11,12] у своїх дослідженнях показав, що стан осіб, які не потрапляють до групи з "безпечним" рівнем соматичного здоров'я за

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

6

системою оцінки Г.Л. Апанасенка [12], вимагає застосування оздоровчих тренувань, або навіть (за Н.І. Соколовою) - превентивної фізичної реабілітації [62]. Тільки у осіб, які мають рівень фізичного здоров'я "вище середнього"та"високий"ризикрозвиткусоматичнихзахворюваньвідносно низький.

З огляду на вищесказане доцільним є створення чіткого алгоритму лікарсько-педагогічного обстеження осіб, що займаються оздоровчим тренуванням, який би передбачав врахування якнайбільшої кількості негативнихвпливів,корекціяякихможливапризмінірежимудня,поведінки, харчування та оздоровчому тренуванні [36, 43].

Не торкаючись медичних критеріїв (біохімічних, імунологічних, інструментальних та інших) оцінки впливу фізичних навантажень на організм людини, на нашу думку, слід використовувати фізіологічні параметри, які є неінвазивними доступними та простими у використанні з одногобоку, а з іншогобокудозволяли бчітко тацілеспрямовановизначати та коригувати напрямок оздоровчих тренувань [36]. Найбільш суттєвим є те,щоціпараметриповиннібутитакож інформативнимищодонегативного впливу фізичних навантажень на організм [51, 56, 57].

Одразунеобхіднозазначити,щоіснуютьстанилюдиниприякихнавіть оздоровче тренування протипоказане. До захворювань і станів, що зумовлюють у всіх випадках заборону початку або продовження занять оздоровчимитренуваннямислідвіднестивпершучергувсівидиуроджених та набутих пороків серця, різні кардіоміопатії, в тому числі ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, ішемічну хворобу серця з частими нападами стенокардії, перенесений інфаркт міокарду (до 6 місяців), недостатністькровообігу,аневризми серцятавеликихсудин,різковиражені порушенняритмуіпровідностісерця,асамеповнупоперечнублокаду,різко виражені прояви синдрому слабкості синусового вузла, артеріальна гіпертензія ІІ - ІІІ стадії і деякі інші. До числа патологічних проявів, при яких вирішення питання про допуск до занять у кожному конкретному випадкувідносяться синдром пролабуваннямітральногоклапануісиндром Вольфа - Паркінсона - Уайта. Про перший з них треба пам'ятати, що не дивлячись на безсимптомний перебіг цього синдрому, описані серйозні ускладненнятанавітьвипадкираптовоїсмертіприйогонаявності[89].Серед іншихпротипоказаньдозанятьоздоровчимитренуваннямивсізахворювання у гострій та підгострій стадіях, психічні захворювання, які утруднюють контакт з особою, важкі органічні захворювання ЦНС, злоякісні новоутворення, бронхіальна астма з важким перебігом, важкі форми бронхоектатичної хвороби, захворювання печінки і нирок із явищами

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

7

недостатності функції, хвороби ендокринної системи при виразному порушенні функції, хвороби органів руху із різко вираженим порушенням функції суглобів і больовим синдромом, тромбофлебіти і часті кровотечі будь-якої етіології, глаукома [32].

Необхідно також мати на увазі, що більшість людей, які починають займатися оздоровчим тренуванням вважають, що самостійно спроможні вирішититіпроблеми,яківимусилипочатизаняття.Дотогожвонизпевною недовіроювідносятьсядолікарів,томувониможутьдиссимулювативласний стан, замовчуючи певні проблеми. В силу цього бажаним є використання при медичних оглядах інструментальних методів діагностики, а саме ехокардіографії та електрокардіографії не тільки у спокої, але й під час навантаження. Доцільним є при порушеннях збудливості міокарду проведення також цілодобового холтерівського моніторування [26, 44].

У сьогоднішніх умовах організації лікарського контролю існують проблеми пов'язані із можливістю диспансеризації осіб, що займаються оздоровчими тренуваннями, тому існує необхідність більш прискіпливо зупинитись на питаннях медико-біологічного контролю.

Обсяг лікарського обстеження залежить від конкретних цілей і умов його проведення. Обов'язковими є збір медичного і спортивного анамнезу, дослідження фізичного розвитку, визначення стану нервової, серцевосудинної і дихальної систем, систем травлення, виділення тощо [29, 33, 34, 41, 42].

В такому обсязі лікарське обстеження проводиться для всіх осіб, що починають заняття або вже займаються фізичною культурою і спортом, і оформлюється у вигляді "лікарсько-контрольної карти фізкультурника".

Здійсненнямедико-біологічногоконтролюприоздоровчихтренуваннях передбачає проведення первинного, етапних, поточних обстежень, а також лікарсько-педагогічних спостережень безпосередньо під час тренувань. В першу чергу необхідно визначити та оцінити фізичний розвиток, а також функціональний стан організму, що є необхідним для вирішення питань допуску до занять фізичними вправами та індивідуалізації навантажень з урахуванням рекомендованих режимів [27, 30, 36].

Важливимприпервиннихобстеженняхєвстановленнямедичноїгрупи для занять оздоровчим тренуванням, якадля дорослих осібвизначається як І, ІІ та ІІІ. До І групи відносяться особи, що не мають відхилень у стані здоров'я, мають помірні вікові зміни при відсутності або незначних порушеннях функціїокремих органів(систем)тимчасовогохарактеру;доІІ групивідносять осіб,щомаютьхронічнізахворюванняуфазістійкоїремісії з помірним порушенням функції окремих органів; до ІІІ групи відносять осіб з хронічними захворюваннями, що відносно часто загострюються та

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

8

викликають виражені порушення у діяльності органів та систем, до цієї ж групи включають осіб з обтяженим анамнезом, які не раніше 3-ьох років назадперенеслиінфарктміокарду,порушеннямозковогокровообігу,гострий гломерулонефрит при наявності стійкої ремісії, а також осіб, що мають часткову втрату працездатності або інвалідність [31].

Згідно Р. Є. Мотилянської та Л. А. Єрусалимського (1980) [51] виділяються декілька режимів оздоровчих тренувань: загальної фізичної підготовки (оздоровчий) - для здорових і практично здорових (тобто осіб, щонемаютьсуттєвихвідхиленьвстаніздоров'яіфізичномурозвитку)осіб, якібажаютьукріпити здоров'яіпідвищитифізичнупідготовленість,атакож осіб із ослабленим здоров'ям, але таких, що мають можливість використовувати звичайні засоби фізичного виховання (в даному випадку - неспеціальнілікувальні);тренувальний-дляздоровихлюдейізнесуттєвими відхиленнями в стані здоров'я при достатньомуруховомудосвіді і фізичній підготовленості до підвищених навантажень, а також тих, хто займався спортом, але в даний момент вимушений знизити навантаження або переключитися на інший характер спеціалізованої діяльності; режим підтримки спортивного довголіття - для бувших спортсменів, що продовжують спортивну діяльність з участю в змаганнях більш низького, ніж раніше, рангу або тренувальну роботу - з метою збереження набутих раніше специфічних рухових вмінь і навичок і за рахунок цього - високого рівня стану рухової активності і здоров'я; щадний (реабілітаційний) режим - для людей хворих або таких, що знаходяться у періоді виздоровлення, а також тих, хто має суттєві відхилення в стані функціональних систем.

Будь-яке обстеження має починатися зі збору анамнестичних даних, який дозволяє встановити наявність факторів, що впливають на рівень фізичної активності звичайної людини. Зазвичай при огляді осіб, що починають займатися фізичними тренуваннями, проводять опитування для встановлення історії життя, історії хвороби (за наявності) та історії занять фізичними вправами [29, 33, 34, 41, 42]. На початку оздоровчих занять фізичнимивправами,особливоуосібсередньоготастаршоговіку,необхідно вирішити питання про допуск до занять, що на етапі збору анамнезу може вирішуватись при використанні опитувальників.

Як приклад можна навести опитувальник, розроблений Canadian Society for Sports Physiology, як формули попередньої оцінки людей до початку змін програми вправ від низької до помірної інтенсивності. Опитувальник був розроблений для ідентифікації осіб, для яких запропоновані оздоровчі програми були б неприйнятними, або таких, хто потребує додаткових медичних обстежень для виборуоптимальних засобів рухової активізації.

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

9

У вступі даного опитувальника наголошується, що регулярна фізична діяльність та її активізація є бажаною для більшості людей, однак певна кількість людей повинна порадитись із лікарем перед тим як почне більш активно займатися фізичною діяльністю. Далі пропонується відповісти на 7 запитань (табл. 1).

Таблиця 1.

Опитувальник Canadian Society for Sports Physiology

Запитання	Так	Ні
Чи зверталисьВи до лікаря зіскаргами на більу ділянці серця і з вказаної
причиниможете виконуватифізичне навантаженнярекомендоване ним?
ЧивідчуваєтеВи біль у грудях, коли виконуєтефізичнівправи?
Минулого місяцяВи відчували біль угрудях при виконанніфізичних
навантажень?
Чи бувають у Вас будь-коли запаморочення або втрати свідомості?
Чи є у Васпроблеми з хребтом або суглобами, які могли б заважати
Вашій фізичній діяльності?
У даний час лікар приписує Вам ліки від підвищення кров’яного тиску
або від проблем із серцем?
Можеу Васє будь-яка інша причина, із-за якоїВи не можете займатися
фізичною діяльністю?

У подальшому пропонується наступний алгоритм дій.

При наявності хоча б однієї стверджуючої відповіді необхідно: Поспілкуватися з лікарем перш, ніж активізувати фізичнуактивність і

перш, ніж визначати Ваш рівень здоров'я, необхідно розповісти лікарю, на які запитання Ви відповіли ствердно.

Ви можете займатися будь-якою необхідною діяльністю, доки Ви повільно і поступово почнете зміцнювати власне здоров'я. Можливо Ви повинні обмежитися безпечними для Вас вправами.

Порадьтесь із лікарем про діяльність, якою Ви бажаєте займатись і слідуйте його пораді.

- довідайтесь, яка програма діяльності безпечна і корисна для Вас.

ЯкщоВичесновідповілинавсіпитання"ні",Визупевненістю можете:

-вести більш активний спосіб життя. Починайте повільно і поступово збільшувати навантаження. Це самий безпечний і вірний підхід до зміни способу життя.

-оцінюйте свій стан. Це - дієвий спосіб визначити рівень Вашого здоров'я для того, щоб Ви могли обрати кращий спосіб жити активно.

Тимчасова затримка для переходу до більш активного способу життя можлива:

-якщоВипочуваєтесебепоганоіз-затимчасовоїхвороби,колиВасморозить або лихоманить. Чекайте доки Вам не стане краще;

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

10