- •1.Морфемна будова слова. Типи морфем.
- •2.Словотвір. Способи словотвору.
- •3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
- •4.Іменник як частина мови: лексичне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди іменників. Особливості функціонування іменників у мові змк.
- •5.Граматичні категорії іменника. Категорії роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •7.Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків.
- •8.Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •9.Особливості відмінювання іменників I відмін.
- •10.Особливості відмінювання іменників II відміни.
- •11) Особливості відмінювання іменників 3-4 відміни
- •12) Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові змк.
- •13)Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прик. В сучасній укр.Мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14) Ступені порівняння як форми якісних прикметників.
- •15) Особливості відмінювання прикметників.
- •16)Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.
- •17) Особливості відмінювання різних розрядів числівників.
- •18) Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займ. Їх відмінювання.
- •19)Поняття про д.С. Як частину мови. Система дієсл. Утворень в укр.. Мові. Поділ дієслів на відміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.
- •21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •22. Категорія способу дієслова, особливості творення та значення.
- •24. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •25. Дієприкметник і дієприслівник як особливі форми дієслова.
- •26. Загальна характеристика прислівника як частини мови. Значеннєві розряди прислівників.
- •27. Прийменник як частина мови. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29. Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів частки.
- •30. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •31.Синтаксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення.
- •32. Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •33.Граматичні зв’язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв’язку.
- •35.Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення. Різні типи речень у мові змк.
- •36. Головні компоненти двоскладного речення: структурно – семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •37.Поняття про односкладне речення. Структурно- семантичні різновиди односкладних речень: означено- особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •38.Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні та номінативні.
- •39.Другорядні члени речення: засоби вираження та їх роль у реченні.
- •40.Повні та неповні речення. Структурно- семантичні різновиди неповних речень .Комунікативні умови їх функціонування.
- •41.Поняття про ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •42. Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки при однорідних членах.
- •43.Речення з відокремленими другорядними членами. Основні умови відокремлення другорядних членів.
- •45. Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •46. Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення ,їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами.
- •48. Звертання . Значення та способи вираження звернення, його місце в реченні. Інтонація при звертанні.
- •49. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення.
- •50. Складне речення як синтаксична одиниця . Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби звязку частин складного речення.
- •51. Класифікація складних речень.
- •52. Складносурядні реч. Структурно-семантичні типи складносур речень. Пунктуація у складносур реч.
- •53. Складнопідрядні реч. Та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному речені. Пунктуація
- •54. Складнопідрядні реч. З підрядним з’ясувальним і підрядним означальним
- •55. Різновиди складнопідрядних реч. З підрядними обставинними
- •56.Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксичного зв’язку. Розділові знаки у ньому
- •57. Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •58. Поняття про складне синтаксичне ціле. Період в укр. Мові
- •59. Пряма та непряма мова. Монолог, діалог, полілог. Цитати.
- •60 Основи суч. Укр. Пунктуації
1.Морфемна будова слова. Типи морфем.
Морфеміка – це розділ мовознавства, який вивчає морфемну будову слів, їх значущі частини.
Морфема – це найменша значуща частина слова, тобто найменша двостороння одиниця в будові слова, яка не розкладається на одиниці такого ж порядку. У словах виділяють такі морфеми: корінь, префікс, суфікс, закінчення.
Морф – це звук або неперервна послідовність звуків, які сприймаються як різновиди вияву певної морфеми у конкретному слові.
Типи морфем за характером значення: кореневі та афіксальні.
Корінь – основна морфема, що формує лексичне ядро слова, слугує носієм лексичного, матеріального значення. Слова зі спільним коренем називаються спорідненими.
Афікси – це факультативні морфеми. Афікси не можуть утворювати слів без кореня, вони завжди прикріплені до нього.
Префікс – це морфема, яка стоїть перед коренем або іншим префіксом і служить для утворення нових слів або граматичних форм.
Суфікс – це морфема, яка знаходиться після кореня і служить для утворення нових слів або граматичних форм.
Закінчення (флексія) – змінна частина слова, яка служить для вираження його граматичних значень.
Постфікс – афікс, який стоїть після закінчення. (-сь, -ся)
Інтерфікс – афіксальна морфема, що знаходиться між двома кореневими морфемами і служить для поєднання їх в одне слово. (лісостеп, кароокий)
Конфікс – це перерваний, але єдиний словотворчий афікс, що складається з двох компонентів, перший з яких формально збігається з префіксом, другий – із суфіксом. (вухо - навушник).
Основа – частина слова без закінчення, яка містить його лексичне значення.
Типи афіксів за функцією:
Словотворчими називають морфеми, які використовуються для утворення нових слів з новим лексичним значенням і є словотворчими засобами. (новина – новинар, іскра - іскристий).
Формотворчими є ті морфеми, за допомогою яких утворюються граматичні форми граматично змінюваних слів. (добрий – добріший, цвів - цвіла).дієпр. і дієпр. 9посивілий, рятуючи)
2.Словотвір. Способи словотвору.
Словотвір – розділ мовознавства, який вивчає способи та мовні засоби творення слів.
Твірна основа – частина слова, від якої твориться похідне: люди – людяний.
Похідна основа – основа, у складі якої, крім кореневої морфеми, виділяють один чи кілька словотворчих афіксів і яка мотивується семантикословотвірними зв’язками з іншими словами того самого кореня.
Непохідна основа – основа, значення якої є немотивованим.
Способи словотвору:
Морфологічні полягають у тому, що нові слова творяться за допомогою морфем:
Суфіксальний – утворення нових слів за допомогою суфіксів.
Префіксальний - утворення нових слів за допомогою префіксів.
Флексійний - утворення нових слів за допомогою флексій.
Префіксально-суфіксальний - утворення нових слів за допомогою префіксів і суфіксів.
Безафіксний - утворення нових слів за допомогою нульової морфеми.
Основа- та словоскладання - утворення нових слів за допомогою поєднанням в одне кількох слів або основ.
Абревіація - утворення нових слів зі скорочених елементів твірних слів.
Складання з усіченням (часопис, всюди-хід).
Словотвірне гніздо – вся сукупність однокореневих слів, упорядкована відношеннями похідності.
Словотвірне значення – узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів значення, яке виявляється в одному словотвірному типові певним словотворчим засобом.
Словотворчий формант – частина основи похідного слова, якою вона відрізняється від основи твірного слова.
Словотвірний тип – клас похідних слів, що належить до однієї частини мови і характеризується спільним способом словотворення, одним і тим же словотвірним значенням і словотвірним значенням ф словотворчим формантом.
Неморфологічні способи:
Морфолого-синтаксичний – це процес трансформації слів одних частин мови в інші без зміни їх зовнішньої форми, але зі зміною значення та граматичних особливостей.
Лексико-синтаксичний – утворення нових слів об’єднанням в одне складне слово компонентів синтаксично оформленого словосполучення.
Лексико-семантичний – спосіб, при якому звукова оболонка твірного слова залишається незмінною, набуває нового лексичного значення, і твірне слово стає похідним.