ЗНО 10 кл населення 4 04 2014

1) населення світу.

Демографія - наука, що вивчає народо­населення, (з грец. — народоопис).

23 січня 2011 года - 7 млрд. осіб

«Демографічний вибух»(стрімке зростан­ня кількості населення).

В Європі — «демографічна криза» -значне уповільнення темпів приросту населення.

Азія – 61 %, Африка – 14 %, Європа – 11 %, Латинська Америка – 8,5%.Англо – Америка – 5%, Австралія та Океанія – 0,5 %.

На динаміку чисельності населення впливають 1)природний і 2)механіч­ний рух населення.

Природний рух населення= зміна кількості населення в резуль­таті народжуваності та смертності .

На показники природного руху населення впливають три основні групи причин:

1)біологічні 2)соціальні = матеріальні умови життя: 3)історичні = війни, голодомори, революції, екологічні негаразди.

2) Типи відтворення населення.

І тип відтворення населення =

низькі та дуже низькі показники народжуваності (10-20 чол./тис.)

невисока смертність (9-12 чол./тис.) низький при­родний приріст (4-8 чол./їис.).

високорозвиненим країнам світу = в Європі, Північній Америці, Австралії, Новій Зеландії, Японії.

Країни з перехідною економікою, зокрема й для України = головним чинником є економічна криза і, як = досить низький рівень матеріального забезпечення родин.

З першим типом відтворення населення пов'язано багато проблем:

1) «старіння нації» = зростання частки людей літнього віку.

2)депопуляція = рівень смертності вищий за народжуваність. При цьому від'ємний природний приріст поступово призводить до вимирання населення.

ІІ (розширений) тип відтворення населення

характерний для країн, що розвиваються, та азіатських країн з перехідною економі­кою.

(Африка, Азія, Латинська Америка, Океанія, де відбувся «демографічний вибух» у XX ст.

високі й дуже високі показники народжуваності (29-50 чол./тис.)

порівняно низька смертність (7-12 чол./тис.)

високий природ­ний приріст (18-30 чол./тис.).

Найвищий природний приріст у світі має арабська країна Оман — 49 чол./тис.

Країни з другим типом відтворення мають багато проблем, пов'я­заних з неконтрольованим високим приростом населення:

а)нестача продуктів харчування,

б)безробіття,

в)брак коштів на розвиток соціальної сфери — освіти, науки, культури, медицини.

Середньорічний приріст населення регіонів світу = чол/ тис

Африка = 28

Латинська Америка = 19

Азія та Океанія = 16

Австралія = 8

Англо – Америка = 6

Європа = 0

3) Демографічна політика.

Демографічна політика — систему державних заходів з регулю­вання народжуваності в необхідному для держави напрямку.

130 країн ведуть активну демогра­фічну політику, зокрема це всі високорозвинені держави та понад 80 тих, що розвиваються.

У розвинених країнах з першим типом відтворення

демографічна по­літика спрямована на стимулювання народжуваності. Тепер багато країн стимулюють народжуваність.

Країни з другим типом відтворен­ня населення

Основними напрямами її були правовий, економічний та морально- психологічний тиск на населення.

4) міграції та їх основні види.

переміщен­ня людей по території — механічний рух населення = міграція (злат. — переселення).

Міграції можуть бути

1)Сезонними, 2)тимчасовими 3)на постійне місце проживання.

За напрямом переїзду

1) внутрішні, тобто в межах країни, 2) зовнішні — до інших держав.

Еміграція – Імміграція – Сальдо міграцій -

Причини міграцій.

1)економічні, 2)політич­ні, 3)національні, 4)релігійні.

У наш час еміграція робочої сили зі слаборозвинених країн до високорозвинених. Великими осередками трудової імміграції тепер стали, Західна Європа, США, а також країни Перської затоки та Південна Африка.

Першість за кількістю тимчасових робітників у Європі посідає Німеччина.

До США тепер більше їдуть з Латинської Америки (особливо з Мексики), до нафтодобувних держав Перської затоки та Південної Африки — із сусідніх країн, що розвиваються. Емігранти часто працюють на низькооплачуваних роботах, нерідко опиняються на дні суспільства.

Із 30-х pp. XX ст. виник новий різновид економічних міграцій — «від­плив умів» = у переманюванні спеціалістів високої кваліфікації з одних країн до інших.

Демографічна політика

Сучасні міграції здебільшого контролюються державними органами, які покликані створювати сприятливі життєві умови для іммігрантів, контролювати їх кількість та склад.

1)Національна структура населення.

2) Релігійна структура населення.

3)Розселення

4) Типи поселень.

5)Рівень урбанізації

Національна структура населення.

Етнографія= наука, що вивчає культуру, побут, походження та розселення народів, має назву (з грец. «ет­нос» — плем'я, народ і «графос» — пишу).

Народ — це населення певної кра­їни.

Етнос — група людей, що історично склалася на певній території і має свої мову, культуру, особливості менталітету.

плем'я = складалося з кількох родів,

Народність = складалася з близьких за походженням та мовою племен.

нація — останню форму етносу = псталі спільні ознаки: єдність території, мови, культури, господарської діяльності.

Національність — термін, що визначає приналежність людини до певної нації або народності.

від 2 до 4 тис. націй та народностей:

Велика нація понад 1 млн чол. ======близько 310 = 95,7 % всього населення планети.

Українці ====== 22-е місце серед націй == близько 46 млн на Україні === 36 млн чол.

Найчисельніші народи світу( млн. чол):

Китайці – 1 млрд

Хіндустанці – 220

Американці США – 200

Бенгальці – 180

Росіяни – 145

Бразильці – 140

Японці – 125

За національним складом на­селення виділяють три типи держав:

1) Однонаціональні,

2) Двонаціональні

3) Багатонаціональні

Однонаціональними = понад 90 % однієї нації =

Європа, Латинська Америка, Австралія,арабські країни Аравійського півострова та Північної Африки, Японія.

Двонаціональні — це країни, в яких абсолютну більшість станов­лять дві нації. Канада, Бельгія, Кіпр.

Найбільше в світі багатонаціональних країн. = в Азії та Африці (крім північної частини).

Перше місце у світі = Індія = понад 150 націй та народ­ностей. Майже стільки ж їх — в Індонезії. США, Швейцарія, Велика Британія, Іспанія, Боснія і Герцеговина, Україна, Молдова.

Найпоширенішою є індоєвропейська мовна сім'я = понад 150 націй і народностей — понад 47 % населення сві­ту.

мовні групи = найбільші з них — германська,романська, слов'янська, індоарійська, іранська та ін.

Другою за поширенням є китайсько-тибетська мовна сім'я = 70 народів — майже 22 % населення

2) Релігійна структура населення.

Сучасні релігії залежно від їх поширення та ролі поділяють на

1)світові = що сповідуються в багатьох країнах

2)національні, притаманні одному або ж небагатьом народам

Існують три світові релігії: християнство, мусульманство (іслам) та буддизм. Усі вони виникли в Азії.

Християнство

—1,8 млрд християн = Європи, Америки, Австралії та Нової Зеландії.

деякі країни Азії (Грузія, Вірменія, Філіппіни) та Африки (Ефіопія, Південна Африка).

А)60 % є католиками - у Південній та частково Централь­ній Європі, Латинській Америці, на Філіппінах. центр керування — Ватикан, їх глава — Папа Римський.

Б)Близько ЗО % християн = про­тестанти. = в Пів­нічній та частково Середній Європі, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці.

В)Православні = 10 % у Східній та Південно-Східній Європі, Росії, Греції, Грузії, частково на Кіпрі.

Мусульманство

(іслам) = 900 млн чол. = 15 % населення світу.

у Південно-Західній, Центральній та частково Південно-Східній Азії, Північній, Західній та Східній Африці.

Найбільшою мусульманською державою за кількістю ві­руючих є Індонезія.

Державною релігією іслам проголошений у 28 країнах світу, все життя яких підкоряється законам Корану. Зокрема, це Пакистан, Афганістан, Іран, Саудівська Аравія та ін. В Європі = Албанія, Боснія і Герцеговина.

Буддизм

є третьою за кількістю віруючих = 400 млн чол., або 6 % населення Землі.

у країнах Східної, Південно-Східної та Центральної Азії. У Монголії, Бурятії (Росія) та Тибе­ті він набув форми ламаїзму,

національні релігії — іудаїзм, .

Жителі Індії та Непалу - індуїзм,

Національними релігіями китайців є конфуціанство і дао­сизм,

Японці с и н т о ї з м .

в Китаї та Японії ще й світову релігію — буддизм.

примітивні релігії = країни Тропічної Африки, Океанії, а також окремі пле­мена Азії, індіанці Америки, аборигени Австралії мають свої традиційні вірування, так звані , що подібні до поглядів наших давніх предків.