Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Олімпіада 10 к Політична карта 28 01 2014.docx
Скачиваний:
31
Добавлен:
08.06.2015
Размер:
110.96 Кб
Скачать

Олімпіада 10 кл Політична карта 28 01 2014

* РГС :

Європа – 10, 8 млн. кв. км. – 45 держав( Включаючи Росію ) і одна колонія

Азія - 44 млн. кв.км( 1/ 3 суші), 60% населення світу, 48 держав. Америка = 35 держав і 15 колоній.

Африка – 54 держави і 3 залежні території. Австралія і Океанія – 14 держав і 16 колоній .

1)Політична карта

Політична картагеографічна карта = поділ світу на держави та залежні території з нанесенням існуючих кордонів = також позначені столиці держав та інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі.

А)Держависуверенні політичні утворення, що здійснюють владу на певній території та забезпечують в її межах господарську діяльність.

Столиця — головне місто держави — адміністративно - політичний центр країни, є місцем перебування найвищих органів державної влади, військових, судових та інших установ.

Кожна держава має свої атрибути: прапор, герб, гімн, мову, грошову одиницю.

дер­жавний кордон — вертикальна площина, що відокремлює державу від інших країн.

До складу території держави входять:

1) площа суходолу, що обмежена державним кордоном, включно з надра­ми, внутрішніми водами;

2)Пові­тряний простір над державою.

3)терито­ріальні води )- згідно з Конвенцією ООН з морського права власністю держави є — акваторія моря або океану, що прилягає до берега в межах 12 морських миль (22,2 км).

4)морські економічні зони - 40 % Світового океану поділено на завширшки понад 200 морських миль (370,4 км) та на глибину шельфу до 500 м. У межах своєї морської економічної зони держава розвідує і розробляє мінеральні та біологічні ресурси, споруджує і використовує штучні острови, веде наукові дослідження.

спірні території, на які претендують декілька держав = «гарячі точки» = наслідок штучного проведення кордонів, які не враховують національних ознак = пов'язано з колоніальним минулим країн. Звідси беруть початок регіональні збройні конфлікти. Таких міждержавних сутичок трапляється в середньому по 10 на рік.

Б)Залежні території (колонії) — це країни, що перебувають під владою іноземних держав-метрополій.

Вони позбавлені політичного суверенітету й економічної самостійності. Управління ними здійснюється на основі спеціального режиму. Головне їх місто називають адміністра­тивним центром. На політичній карті колонії позначені тим самим кольором, що й країна-метрополія, яка ними володіє.

Перетворення фіксує політична карта світу. Головною її властивістю є динамічність, тобто здатність постійно змінюватися.

ТЕРИТОРІЯ КРАЇНИ

Територія суходолу, що обмежена державними кордонами

Територіальні води

Повітряний простір над країною

Морські економічні зони

Періоди та етапи формування політичної карти світу.

І) античний (до V ст.), ІІ) середньо­вічний (VVст.),

ІІІ) колоніальний (XV — початок XX ст.)

ІV) новітній (ХХ-ХХІ ст.).

І) Античний період

Початком формування перших держав. Єгипет, Месопотамія, згодом — Стародавня Індія, Стародавній Китай, Стародавня Греція. Пізніше виникли нові імперії: Олександра Македонського, Римська імперія, що підкорили величезні території Середземномор'я.

ІІ )Середньовічний період

занепад та розпад величезних імперій у Європі. У VІІ-ІХ ст. Київська Русь. Феодальна роздробленость. Роздроблені європейські держави стали об'єктом загарбання арабів, монголів, норманів. Це змусило феодальні князівства об'єднуватися. Так, у Європі виникають нові могутні держави, які самі починають захоплювати великі території в різних частинах світу. Спочатку це були Іспанія і Португалія, а згодом — Англія і Франція.

ІІІ) Колоніальний п ер і о д

Відкриття у 1492 р. Христофором Колумбом Америки - період поділу світу на колоніальні імперії = виникають колонії Іспанії Португалії. Московська держава завойовує території Поволжя, Уралу, Західного Сибіру.

У ХVІІ-ХVІІІ ст. центром політичного та економічного життя в Європі стає Англія, створює найбільшу в історії людства Британську колоніальну імперію.

Франція починає колоніальні захоплення в Західній та Екваторіальній Африці, Індокитаї, Океанії.

У 1776 р. перші 13 ан­глійських колоній проголошують незалежність нової держави — США,за 85 років існування США розширюють свою територію в 10 разів.

Іспанія і Португалія внаслідок національно-визвольної боротьби втрачають свої колонії в Латинській Америці.

У 1870-1871 рр. відбувається об'єднання феодальних мікродержав на території Німеччини та Італії. Зростає могутність Японії.

Територіально розширилася Російська Імперія. Протягом ХУІІ-ХІХ ст. росіяни освоюють увесь Сибір, Чукотку, Аляску, приєднують Україну, Казахстан, Середню Азію, Кавказ, Фінляндію, Польщу.

Новітній період

формування політичної карти світу почався з Першої світової війни і мав чотири етап

Перший етап = між Першою і Другою світовими війнами (1914-1939 рр.).

Німеччина та її союзни­ки (Австро-Угорщина, Італія, Османська імперія) почали війну за колонії з Великою Британією, Францією, Росією, США, Японією. Перша світова війна завершилася поразкою Німеччини та її союзників. Німецькі колонії були поділені між країнами-переможницями. Основна їх частина відійшла до Великої Британії та Франції.

Розпалися Австро- Угорщина і Турецько-Османська імперія.

З їхніх окремих територій у 191 8- Югославія.

У 1917 р. відбулася революція в Російській імперії. У 1922 р. = СРСР. Польща й Фінляндія у 1918 р. вони були проголошені незалежними країнами.

Другий етап( від початку Другої світової війни до середини 50-х рр. XX ст. )

Нову війну розпочинає Німеччина. Після поразки Німеччина втратила частину земель (Східна Прусія), які були передані Польщі та Радянському Союзу. Саму Німеччину було поділено на зони окупації. У 1949 р. в зоні окупації союзників (Великої Британії, Фран­ції, США) було проголошено Федеративну Республіку Німеччини (ФРН), а в зоні окупації Радянського Союзу — Німецьку Демократичну Респу­бліку (НДР), в якій установлено тоталітарний соціалістичний режим. Колишню столицю Німеччини також було поділено на зони окупації. Східна частина Берліна стала столицею НДР. Західний Берлін, окупова­ний союзниками, набув особливого політичного статусу.

Після війни в Центральній Європі утворюється табір соціалістичних країн. До його складу увійшли: НДР, Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія, Албанія.

На Близькому Сході в 1948 р. було створено державу Ізраїль.

Третій етап(від середини 50-х до кінця 80-х рр. XX ст.)

Руйнуванням величезних колоніальних імперій. Втра­чають більшість своїх колоній Велика Британія і Франція. Позбуваються колоній також Нідерланди, Бельгія, Іспанія. На місці колишніх імперій

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВГГУ НОВІТНЬОГО ПЕРІОДУ

І ЕТАП (до 1939 р.)

II ЕТАП (1939 - середина 50-х. рр.)

III ЕТАП (середина 50-х. - середина 80-х. рр.)

IV ЕТАП (з середини 80-х. рр.)

1)Переділ німецьких колоній

2)Розпад Австро - Угорщини (1918 р.)

3)Розпад Турецької Османської імперії

4)Ство­рення Югославії (1918 р.)

5)Створен­ня СРСР (1922 р.)

1)Розкол Німеччини на ФРН, НДР, Західний Берлін (1949 р.)

2)Ліквідація Східної Прусії

3)Соціаліс­тичний табір в Європі

4)Створення держави Ізраїль (1948 р.)

1. Розпад

Колоніальних імперій:

- Великої Британії (50-60-ті рр.)

- Франції (50-60-ті рр.)

- Португалії (1974 р.)

- рік Африки (1960 р.)

1)Об'єднання Німеччини (1990 р.)

2)Об'єднання Ємену (1990 р.)

3)Розпад СРСР

на 15 країн (1991 р.)

4)Розпад Чехословаччини (1993 р.)

5)Розпад Югославії на 6 країн (1991р., 2006 р.)

6)Продовження де­колонізації:

Намібія (1990 р.),

Мікроне­зія (1991 р.),

Сянган (Гонконг) (1997 р.), Аоминь (Макао) (1999 р), Східний Тімор (2002 р.)

виникають понад 100 суверенних держав в Азії, Африці, Океанії. 1960 р. було проголошено Роком Африки = незалежність 17 африканських країн. Останньою розпалася Португальська колоніальна імперія — в 1974 р., після повалення в країні фашистського режиму.

Четвертий етап ( кінець 80-х рр. XX ст. – нині)

Крах соціалістичної ідеї. Ряд країн, штучно розділених кордонами через ідеологічні розбіжності, об'єдналися.

У 1990 р. це відбулося з Німеч­чиною. Берлін у 1991 р. знову став єдиною столицею Німецької держави.

У 1990 р. дві арабські держави об'єдналися в єдину країну Ємен.

На початку 90-х рр. XX ст. розділилися на суверенні держави ба­гатонаціональні країни, що були утворені на основі колишніх імперій.

У 1991 р. Радянський Союз розпався на 15 держав,

1993 р. Чехословаччина — на дві суверенні країни. У кілька етапів відбувався розпад Югославії. У 1991 р. на її теренах утворилися 5 держав.

У 2006 р. відбулося відокрем­лення Чорногорії від Сербії, а у 2008 р. автономний край Косово в односто­ронньому порядку проголосив про вихід зі складу Сербії. Його суверенітет визнали не всі держави світу.

Наприкінці XX — на початку XXI ст. тривають процеси деколоні­зації.

У 1990 р. звільнилася остання велика колонія в Африці — Намібія, що була окупована Південною Африкою.

У 1991 р. позбулися опіки США острови Мікронезії в Тихому океані. Тут виникло кілька суверенних держав.

Китаю було повернено Великою Британією на особливих правах Сянган (Гонконг) у 1997 р., а Португалією — Аоминь (Макао) у 1999 р.

У травні 2002 р. звільнився Східний Тімор, що майже ЗО років перебував під окупаційним режимом Індонезії.

Сучасна політична карта світу.

Сучасна політична карта світу = 240 держав та залежних територій. Кількість суверенних держав 194. Крім того, фак­тично незалежною країною є Тайвань, хоча за конституцією Китаю він вважається провінцією цієї держави.

40 залежних територій, які мають різний політичний статус. Переважно це невеликі острівні володіння. Залежні території мають

Велика Британія (зокрема Гібралтар, Фолклендські острови, Бермудські острови, острів Святої Слени),

Франція (Французька Полінезія, Нова Каледонія, Гвіана),

США (Пуерто-Ріко та деякі інші острови в Карибському морі та Океанії),

Данія (Гренландія),

Іспанія (міста Сеута і Мелілья на півночі Африки),

Нідерланди (Антильські острови та о-вАруба),

Австралія та Нова Зеландія (групи островів в Океанії).

Крім того, територія Західної Сахари окупована Марокко. Її майбутнє підлягає врегулюванню згідно з відповідними рішеннями ООН.

Залишаються окупованими Ізраїлем Палестинські території. Тут триває процес формування самоврядування в рамках мирного врегулювання на Близькому Сході.

Особливий статус має Антарктида. Згідно з договором від 1 жовтня 1959 р. вона є континентом нейтральним, без кордонів, де заборонена будь - яка господарська та військова діяльність.

Колонія — (лат. соlопіа — соlо — заселяю, живу) — країна або те­риторія, що перебуває під владою іноземної держави (метропо­лії), не має політичної, економічної самостійності; управління нею здійснюється на підставі спеціального режиму.

Заморські території.

Формально вони мають ті са­мі органи влади, що й одиниці адміністративного поді­лу метрополії:

Протекторати

(лат. protectorзахисник, покрови­тель). Це форма колоніальної залежності, що встановлю­ється нерівноправним договором, за яким держава-про-тектор здійснює зовнішні відносини і вирішує інші най­важливіші питання політики протекторату.

Формально в Європі протекторатами є: Монако (протектор — Фран­ція), Сан-Марино (протектор — Італія), Ліхтенштейн (протектор — Швейцарія).

Підопічні території.

Це залежні території, які керу­ються створеною після Другої світової війни системою міжнародної опіки за дорученням і від імені ООН. До одержання цими територіями незалежності, наприклад, Каролінські, Маршаллові Острови були під опікою США, частина Каролінських Островів — острови Палау — під опікою ООН. На даний час Маріанські Острови перебува­ють під опікою США.

Домініон

(англ. dominion — володіння, влада). Це самоврядні частини у складі Британської імперії, які визнали главою англійського короля (королеву): Канада з 1867 p., Австралія з 1901 p.. Нова Зеландія з 1907 p.. Південноафриканський Союз з 1910 р. Після утворення Британської Співдружності термін «домініон» вилуче­но з ужитку.

кондомініум (лат. dominium — володіння) — спів­володіння, спільне здійснення верховної влади над од­нією територією двома або кількома державами (напри­клад, із 1899 по 1956 рік англо-єгипетським співволо­дінням був Судан).

Спірні території.

Це території, на які претендують дві або більше держав. У світі існує до 300 ділянок і те­риторій, які є предметами суперечок, а в 100 з них наяв­на гостра конфліктна ситуація. Головними причинами таких ситуацій є: несправедливі договори про кордони або незадоволеність ними країн; нав'язані силою кордо­ни (наприклад, колонізаторами); поділ території, на якій мешкає один народ або етнічна група; складність встановлення кордонів по природних об'єктах (наприк­лад, в Африці, Південно-Західній Азії).

Основні спірні території об'єднують у такі групи: