йцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсмитьбюйцукенгшщзхъчсмитьбюйцукенгшщзхъфывапролджэячсукенгшщзхъфывапролджэячс

Реферат на тему:

Тваринний світ Вінничини

Скрипник Тетяни

План

1. Вступ

2. Різноманітність тварин у Вінницькій області

3. Зникаючі тварини Вінничини

4. Висновок

5. Список літератури

Вступ

Різні види тваринного світу поширені по території України нерівномірно. Це викликано відмінностями умов життя в різних її частинах. До них належать особливості клімату, рельєфу, внутрішніх вод, ґрунту, рослинності, а також наявність інших представників фауни. Ці чинники взаємодіють між собою, забезпечуючи потреби тварин в житлі, їжі, захисті від негоди, хижаків тощо. Певні види поширені переважно там, де найкраще забезпечується їх існування. Такими природними комплексами в Україні є ліси, степи, гірські райони, болота, річки, заплави, моря, дельти, лимани, яким притаманний свій видовий склад тваринного світу.

Багато видів диких тварин поширено практично по всій території України. Майже в усіх великих природних комплексах України зустрічаються такі ссавці, як козуля, вовк, лисиця, заєць сірий, куниця, тхір звичайний, лісова та хатня миші, їжак звичайний, кутора водяна, кажани. Повсюдно поширеними птахами є галка, грак, ворона сіра, сорока, іволга, зозуля звичайна, зяблик, горобець, ластівка, строкатий дятел, синиці, пугач. Серед загальнопоширених плазунів – вуж звичайний, ящірка прудка. Для всіх районів України є звичними такі земноводні, як озерна жаба, ропухи звичайна і зелена, квакша, а також багато видів безхребетних, зокрема комах, молюсків і найпростіших.

Різноманітність тварин у Вінницькій області

На Поліссі живуть козулі, лось, кабан, олень благородний, білка, лісова куниця, борсук, вовк, лисиця, а також ціла група дрібних гризунів. Зараз завезено і відновлюється стадо зубрів. Рідко зустрічаються бурий ведмідь та рись. Із птахів поширені рябчик, тетерев, глухар, шпак, жовна, різні види синиць тощо. Рідко зустрічається лелека чорний. Із плазунів на Поліссі живуть гадюка звичайна, вуж звичайний, вертільниця ламка, ящірки прудка і живородна, болотяна черепаха, із земноводних — тритони, різні види жаб.

Для фауни лісостепової зони характерне поєднання лісових і степових видів тварин. Деякі є специфічними тільки для лісостепу. Це білка, борсук, кабан, козуля, а для відкритих просторів — крапчастий і європейський ховрахи, хом'як звичайний.

Мовчазні соснові бори та непрохідні болота населені мільйонами тваринних організмів. Фауна безхребетних тварин заповідника потребує детального вивчення, а от з хребетними тваринами справи кращі. На території заповідника виявлено 1 вид круглоротих, 19 видів риб, 9 видів амфібій, 8 видів плазунів, 40 видів ссавців. Особливо помітні в заповідному світі заповідника птахи. У гніздовий період їх нараховують 136 видів.

В розпал зимових морозів в водоймах заповідника нерестує миньок – холодноводна риба з родини трескових, що наразі запропонований для включення у Червону книгу (Рис. 2-1, Рис. 3).

Рис. 3. Миньок (рос. налим) – рідкісна холодноводна риба, що наразі пропонується до внесення в Червону книгу України

Під час же літньої спеки, коли водойми міліють, миньок впадає в неактивний стан через задуху. А от інші поліські риби пристосовані до перебування в водоймах з недостатньою кількістю кисню у воді. До них належать лин, щука, золотий і сріблястий карасі, окунь, в`юн, голець, щипавка. В глибоких ямах мешкають соми. Досить рідко в водоймах заповідника зустрічаються лящ, головень, в`яз, йорж.

Але докладніше зупинимось на таємничій тварині, що зрідка трапляється в протоках з піщаним дном і повільною течією, це мінога українська з класу круглоротих (Рис. 2-2). Більшість міног в дорослому стані живляться кров`ю риб до яких присмоктуються, використовуючи ротову воронку з роговими зубами (Рис. 2-2а). Ця мінога на відміну від інших її родичів живиться лише на личинковій стадії циклу розвитку. Личинка міноги – піскорийка фільтрує з донного мулу органічні частинки. Через 6 років вона перетворюється на дорослу міногу, що має плавці і вільно плаває. Вона – хоч і має ротову воронку з роговими зубами, але ніколи до них не вдається. Дорослі міноги розмножуються та через деякий час гинуть. Внаслідок меліоративних заходів, ця тварина на Поліссі стала дуже рідкісною.

Світ амфібій заповідника різноманітний. Слід відмітити, що тут є звичайними два види тритонів, деревна жаба (Рис 2-4), кумка, сіра та зелена ропухи. А от у світі плазунів заповідника наявні і рідкісні червонокнижні види, зокрема неотруйна змія мідянка (Рис.2-3). Відсутність отруйних зубів проте зовсім не заважає їй болюче кусатися. Розгалужена сітка поліських водойм є ареалом поширення болотяної черепахи – тварини ідеально пристосованої до земноводного існування.

Також є різноманітні птахи. Один із них тетерук.

Рис. 5. Тетерук –найближчий родич глухаря, який на жаль не має червонокнижного статусу.

Більшість денних хижих птахів на території охоронної зони є вкрай рідкісними. Лише під час прольоту можна зустріти скопу, малого підорлика і величного орла беркута. На одному з заповідних боліт регулярно тримається польовий лунь. В заповіднику достеменно відоме одне гніздо рідкісного змієїда, в харчовому раціоні якого дійсно часто трапляються змії. Не менше різноманіття нічних хижаків. Тут постійно мешкають сичик-горобець, бородата, вухата, сіра, болотяна сови. Поліський заповідник є єдиним на території України місцем гніздування бородатої сови (Рис. 2-7., Рис. 6).

Рис. 6. Червонокнижна бородата сова на території України гніздує у Поліському заповідник.

Просторі поліські болота дають прихисток популяції сірого журавля. В усі пори року ліси наповнені дрібними птахами з рядів горобиних та дятлоподібних. Найбільший з дятлів – жовна, досить часто повідомляє про свою присутність різким криком, що лунає на значні відстані. Зрідка можна побачити на стовбурі сосни, метушливого в пошуках їжі червонокнижного трипалого дятла (Рис. 2-9).

Завдяки заходам охорони на заповідній території спостерігається вища ніж на неохоронних територіях чисельність ратичних. Тут постійно тримаються лось та козуля, від чисельності яких в свою чергу сильно залежить добробут популяцій великих хижих тварин – вовка та рисі. Вовк, чисельність якого з року в рік коливається у відповідності до наявної кормової бази, є вкрай обережним і дуже рідко трапляється на очі людям. Він є невід`ємним компонентом поліських екосистем. Як зазначає Жила Ж.М, починаючи з 1980 і до 1992 року спостерігався спад чисельності популяції вовка по всьому Поліссю, за винятком Чорнобильської зони відчуження. А з 1992 року чисельність вовка почала знову збільшуватись внаслідок успішного розмноження та переселення хижаків з Росії та Білорусії. Та з 1996 року чисельність вовка знову почала падати, хоча успіх розмноження залишався високим. Причини цього спаду та сучасний стан популяції вовка потребують детальнішого вивчення. Зауважимо, що вовка занесено до Європейського червоного списку тварин та рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі. В більшості західних країн вовка винищено, а там, де він ще лишився, він має порушений генофонд і вкрай низьку чисельність. Це пов’язане з курсом на штучне підтримання високої чисельності ратичних, шляхом вилучення її природного регулятора – вовка. Зрозуміло, що така ситуація призводить у свою чергу до виродження генофонду ратичних. В умовах Полісся вовк все ще зберігає свій генофонд та природну структуру популяцій.

Від чисельності ратичних прямо залежить чисельність ще одного хижака – рідкісної рисі. В умовах Полісся для підвищення її чисельності необхідним є також деяке штучне обмеження чисельності її головного конкурента – вовка. У зв`язку з невисокою чисельністю ратичних на території заповідника трапляються лише поодинокі особини рисі, а також фіксуються заходи самок з виводком (Рис. 2-8).

Рис. 7. Рись – спритний та рідкісний хижак Полісся та Карпат.

Зростання чисельності зайця-біляка і його розселення на нові території істотно не покращило кормність біотопів заповідника для рисі. Як зазначає Жила С.М, зараз настав час для вжиття термінових заходів для порятунку цього виду на Поліссі.

Тут постійно перебувають три види ящірок (прудка, живородяща, зелена), веретінниця звичайна, звичайний та водяний вужі, мідянка звичайна і, можливо, степова гадюка та жовточеревий полоз.

Вужі

Змії
	По Кам'янеччині повзають дві красуні-змiї - гадюка звичайна та мiдянка. Ось цi вже, на відміну від вужів, отруйнi. Але пiсля укусiв обох можна лише тяжко прихворiти. (Взагалi, загрозу для життя людини становить лише найбiльша гадюка - гюрза, але це не у нас). Наша ж гадюка звичайна - це вiдносно невелика змiя (до 75 сантиметрiв). Влiтку найбiльша ймовiрнiсть зустрiти гадюку в норах рiзних тварин, гнилих пеньках, кущах. Навеснi змії в яйцевих оболонках народжують малят. Лише при загрозi вона займає активну оборону, шипить, робить загрозливi кидки i найнебезпечнiшi кидки-укуси, якi провокуються тими, хто рiзко рухається. Тому при зустрiчi з гадюкою треба тихо вiдiйти.