Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Природничо-географічний факультет

Кафедра біології

КУРСОВА РОБОТА

із_зоології хребетних

на тему:

«Дятли Поділля»

Студента _______ курсу _______ групи

напряму підготовки 6.040102 «Біологія»*

Прокопчука. В.Ю.

Науковий керівник:

Кириєнко Т.В., ст. викладач

Оцінка:

Вінниця – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЯДУ PICIFORMES……………..5

РОЗДІЛ 2. КРУТИГОЛОВКА………………………………………………………7

РОЗДІЛ 3. ЖОВНА ЗЕЛЕНА ……………………………………………………...12

РОЗДІЛ 4. ЖОВНА ЧОРНА………………………………………………………..14

РОЗДІЛ 5. ЖОВНА СИВА…………………………………………………………16

РОЗДІЛ 6. ДЯТЕЛ ЗВИЧАЙНИЙ………………………………………………….19

РОЗДІЛ 7. СІРІЙСЬКИЙ ДЯТЕЛ………………………………………………….22

РОЗДІЛ 8. ДЯТЕЛ СЕРЕДНІЙ……………………………………………………..24

РОЗДІЛ 9. ДЯТЕЛ БІЛОСПИННИЙ………………………………………………26

РОЗДІЛ 10. ДЯТЕЛ МАЛИЙ……………………………………………………....28

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….32

ВСТУП

Дятли це – переважно лісові птахи. Весь комплекс їх пристосувальних особливостей пов'язаний з життям на деревах. Тому, поширення цих птахів залежить від стану лісової рослинності, які під впливом людини зазнали значних відмінностей. Велика кількість Придніпровського лісу в ХVІІІ ст. давала хороші можливості для існування дятлів. В ХІХ ст. ─ початок ХХ століття, коли площа і характер лісу сильно змінився чисельність багатьох видів стала скорочуватись. Відбувається зниження кількості білоспинного і малого дятла, а також ─ зменшення гніздування жовни зеленої. Однак, в шістдесяті роки жовна зелена не була незареєстрована дослідниками на гніздівлі. Але, згідно досліджень Н.Ф Коваля (1981 р.) цей вид гніздиться, досягнувши середньої кількості 0,6 ос/км² [4].

Сірійський дятел до ХХ ст. був поширений лише в країнах Малої Азії. В 50-х роках нашого століття і в кінці XIX ст. відбувається виникнення цього виду з Малої Азії через Босфор і Балкани до Європи. Вперше він з'являється в Болгарії та Югославії. У 1937 році даний птах проникає в Угорщину, в 1945 ─ в Словаччину, 1958 року. На початку 50-х р. цей вид розселяється на північ. Просування йшло за двома напрямками: через Західні Карпати та в обхід Східних Карпат через Молдавію. У 1951-1959 рр. він з'являється в Австрії [17].

В Україні сірійський дятел вперше зареєстрований І.Ф.Страутманом, який добув в 1948-1949 р. трьох самок в Виноградові Закарпатської області. До 1963 року цей вид ввійшов до складу орнітофауни України (Марісова, 1965). Тенденція до розширення ареалу продовжувала зберігатись і в 1967 р. сирійський дятел вперше реєструється на Лівобережжі України в м. Ніжин Чернігівської області (Марісова, Бутенко, 1976) [12].

До 1963 року цей вид відзначений у всіх лісостепових і степових областях УРСР. Таким чином, в даний час сірійський дятел зайняв всю Україну і продовжує своє поширення. Тому важливим є аналіз причин зменшення чисельності і зміни ареалів, поширення видів дятлоподібних.

Метою даної курсової роботи є з’ясування видової різноманітності Дятлоподібних Поділля, особливостей їх біології, екології та етології. Для досягнення мети нами були визначенні такі завдання:

1. Ознайомлення із літературними джерелами, які містять у собі інформацію про представників ряду Дятлоподібних;

2. Визначення систематичного положення дятлів Поділля методом класифікаційної таблиці;

3. З’ясувати причини зменшення чисельності Дятлоподібних;

4. Вивчення екологічних особливостей та життєдіяльності видів даного ряду;