10 кл географія Індія для учнів 30 12 2012

Індія

І)Загальні відомості про країну:

1) назва країни = Республіка Індія.** на мові хінді - Бхарат столиця = Нью - Делі.

2) площа країни = 3,3 млн. км²(7-ме місце у світі, 3-тє — в Азії).

3)форма правління: республіка.

4)форма державного устрою = — федеративна. Склад території — 25 штатів, 7 союзних територій.

**«союз штатів» , які не мають права вільного виходу з держави , великі адміністративно – територіальні утворення , основою яких є мовна єдність населення .

5)ВВП на душу населення = ВВП на душу населення - $ 1 081.

6)тип країни: = країна, що розвивається.

Член міжнародних організацій — ООН, Руху не­приєднання та ін.

В: Індія — країна, що розвивається.

ІІ)Економіко – географічне положення:

частина світу = Євразія = регіон = Південна Азія.

1)транспортне географічне положення:

а) вихід до морів океанів = ** Бенгальської затоки та Аравійського моря, що належать до басейну Індійського океану.

б) відносно міжнародних транспортних шляхів, міжнародний рухів товарів, капіталів людей інформації = на перетині важливих міжнародних морських шляхів між країнами Європи, Африки та Південно-Західної Азії, з одного боку, і державами Південно-Східної Азії та Австралією — з іншого

2) сусідське географічне положення = на заході з Пакистаном і Афганіста­ном, на півночі — з Китаєм, Непалом та Бутаном, на сході — з Бангладеш і М'янмою. Берегова лінія на 6000 км. Морем країна межує зі Шрі-Ланкою і Мальдівами.

3) політико – географічне положення = сусіди є по­літичними партнерами в Русі неприєднання, крім нейтральної М'янми. Напружені відносини з Пакистаном щодо північної частини штату Джамму і Кашмір. Несприятливими є й кордони з Афганістаном = ведеться громадянська війна. Всередині Індії політична ситуація дуже нестабільна жителі штату Пенджаб вимагають незалежності. Індія всупереч міжнародним угодам володіє ядерною зброєю.

**територіальні питання з Китаєм * 1999р. бої тривали кілька тижнів з ісламськими бойовиками , сепаратизм у штаті Пенджаб ** володіє ядерною зброєю ( 1974 р. , 1980 – штучний супутник ) та межує з ядерними державами : КНР , Пакистаном

В: займає півострівне положення у Південній Ази, на перетині транзитних морських шляхів між Європою, Африкою, Південно- Західною та Південно-Східною Азією й Австралією. Індія межує з економічно слабко розвинутими країнами, мало підтримуючи зв'язки з ними. Політичну нестабільність у регіон вносить територіальний конфлікт між Індією і Пакистаном

ІІІ)Природні умови:

рельєф = більшу її частину становить плоскогір'я Декан,

рівнини = Індо – Ганзька низовна

гори = молоді гори Гімалаї.

* Територію Індії поділяють на З природні області - Гімалаї, північну частину Індо - Гангської рівнини, Деканське плоскогір 'я.

клімат = субеквато­ріальний мусонний, з дуже високими температурами протягом року та чітким сезонним розподілом опадів.

В Індії виділяють три сезони:

1)сухий прохолодний (з листопада до лютого), )* + 12 + 25

2) сухий жаркий (березень — травень) до + 35 + 40

3) вологий жаркий (червень — жовтень). + 25 + 30 2000 мм * вологий сезон – 70 – 90 % опадів

Велика кількість тепла і вологи дозволяє збирати 2—3 врожаї на рік.

ресурси =

1)мінеральні ресурси = Індія багата на мінеральні ресурси.

а) паливні =

нафта, природний газ = на північному сході та шельфі Аравійського моря = потреби у нафті та природному газі лише наполовину.

вугілля = 3/4 його видобутку припадають на Східний басейн.

б)рудні =

руди чорних металів = величезними покла­дами залізних і марганцевих руд у східній та центральній частинах країни **мають експортне значення .

руди кольорових = на сході є родовища бокситів і хромових руд, на півночі — мідних. Значними є поклади рідкісних металів (торію, берилу, цирконію)

в)нерудні = 4/5 сві­тового експорту слюди; графіту (на північному сході) та кухонної солі (на північному заході). Запаси алмазів і коштовного каміння дуже виснажені за період колонізації.

2)водні = великі запаси водних ресурсів концентруються у річках, проте їх рівень дуже коливається протягом року. Порожисті річки Гімалаїв та плоскогір'я Декан багаті на гідроенергоресурси.

3)земельні = дуже багата на земельні ресурси. Більш як половина ріллі припадає на родючі ґрунти, що сформувалися на річкових наносах Індо - Ганзької низовини. Надзвичайно родючі тропічні чорні ґрунти (регури), що виникли на вулканічних породах, поширені на плоскогір'ї Декан.

4) лісові = надто ви­снажені = 20 % території країни (переважно на сході).

5) рекреаційні = багаті

висновок про рівень природно – ресурсного потенціалу = умови для розвитку економіки.

**Д** Держава має багатющі поклади нерудної сировини : графіту , кухонної солі . Запаси алмазів та коштовного каміння сильно виснажені .

**Таким чином, Індія в природному відношенні — одна з найбагатших країн світу. Це виправдовує одна з її назв колоніального періо­ду — «перлина Британської корони».

**В цілому ПРП є багатим * країна добре забезпечена мінеральними , земельними та водними ресурсами

В: сприятливі природні умови для розвитку господарства: це переважно рівнинна країна із субекваторіальним мусонним кліматом = добре забезпечена мінеральними ресурсами, зокрема, має кам'яне вугілля, залізні та марганцеві руди, рідкісні метали, боксити, слюду, графіт, кухонну сіль. Індія також багата на водні та земельні ресурси. Лісові ресурси дуже виснажені.

ІV)Населення :

1) кількість населення країни = 1,2 млрд. чол. (2-ге місце у світі й в Азії).

2)тип відтворення =ІІ тип відтворення населення = «демографічний вибух» = демо­графічна політику ще в 50-х pp. XX ст. Основними труднощами у здійсненні демографічної політики є релігійні постулати, ранні шлюби та неосвіченість значної частки сільських жителів.

Вікова структура : дітей (42 %), незначна — літніх людей (6 %) та надлишок трудових ресурсів.

Трудові ресурси мають низький рівень кваліфікації.

** вік вступу до шлюбу: підняли від 12 до 17 років серед жінок та з 14 до 19 у чоловіків . ПП високий – майже 16 чол/тис.

3) середня густота населення = 363 чол./ кв.км. З природних причин найбільше заселена Індо - Ганзька низовина (понад 500 чол./км2), найменше — гірська північ (2-4 чол./км2).

4) національний = найбільш багатонаціональна країна світу = понад 150 націй та народностей = дві нації належать до найбільших — гіндустанці та бенгальці. * розмовляють 1652 мовами та діалектами .

дві мовні сім'ї : на півночі – індоєвропейська мовна сім'я ( індо арійська група ) , на півдні – дравійська . Найбільша етнічна спільність – хіндустанці , мова яких – хінді * використовує давній санскритський алфавіт – проголошена державною. Штати створені за етнічною ознакою , місцеві мови в них також офіційні * Конституцією визнано 18 мов . Мовою державного спілкування є англійська * володіє 2 % індійців , переважно заможне і освічене населення . * малоосвіченість населення. Майже 300 млн осіб у країні живуть за офіційною межею бідності.

релігійний склад населення = індуїзм (83 % жителів), мусульманство (12 %), буддизм, сікхізм, джайнізм, християнство, місцеві традиційні вірування. Індуїзм закріпив поділ людей на стани — групи, пов'язані зі спадково закріпленими професіями та певними правилами поведінки.

5) рівень урбанізації = середній — 27 % = понад 300 міст, урбанізація має хибний характер. У країні переважають великі села з кількістю жителів від 500 чол. до кількох тисяч.

найбільші міста агломерації = 37міст-мільйонників, з них 6 мультимільйонників:

Мумбай( 13,9 млн. чол.), Делі (12 млн. чол.), Калькутта та Бангалор (понад 5 млн. чол.).

6) зайнятість населення ( у % ): 60 % економічно активного населення зайнято у сільському господарстві, 20 % — у промисловості, сфера послуг – 20%

Великих збитків господарству країни завдає «відплив умів».

тип країни = Індія є аграрно-індустріальною країною.

В: характерний другий тип відтворення населення. Щоб подолати наслідки «демографічного вибуху», держава проводить відповідну демографічну політику. Країна має від'ємне сальдо міграцій, зокрема, спостерігається «відплив умів», Індія — найбільш багатонаціональна країна світу. Найчисленнішими її націями є гіндустанці та бенгальці. Більшість віруючих сповідує індуїзм. У країні дуже висока густота населення і середній рівень урбанізації. Найбільшими містами є Мумбай, Делі, Калькутта і Бангалор.

V)Загальний огляд економіки.

Індія є аграрно-індустріальною країною.

Основу її еко­номіки становить багатоукладне сільське господарство,в якому переважає приватний сектор. Це дрібні селянські господарства, в яких вирощують продукцію для власного споживання, і великі поміщицькі володіння, що забезпечують товарне виробництво. 60 % населення живуть за офіційною межею бідності, в умовах постійного недоїдання або голодування.

*У структурі ВВП Індії на промисловість припадає 39 %, на сільське господарство—22 % , на сферу послуг — 39 % .

З 1974 р – ядерна , а з 1980 р. – космічна держава .

1/3 підприємств державного сектору – оборонна , атомна , транспорт , зв'язок . Приватний сектор – м/б, с/г , електротехнічна , легка , харчова . медична , будівництво , електротехнічна , автомобільна і фармацевтична промисловість , автомобільний транспорт .

VІ) Промисловість:

добре розвинута важка промисловість.

Приватний = у машинобудуванні, текстильній, харчовій і медичній промисловості.

немає домінування одного центру. Каркас промисловості становить «велика четвірка» міст: Мумбай, Калькутта, Ченай і Делі.

** розвиток стримується вузьким внутрішнім ринком . Бідність населення є причиною розвитку кустарної промисловості . Дешева ручна праця ковалів , теслярів , гончарів , ткачів забезпечує населення споживчими товарами *

1) гірничодобувна = кам'яне вугілля в Західній Бенгалії; нафта = на шельфі біля Мумбай , в штаті Ассам. Частина залізної ( * 60% ) і марганцевої руди та слюди експортується . Розробки бокситів задовольняють потреби національної алюмінієвої промисловості .

ПЕК = основне мінеральне па­ливо - вугілля. Значну кількість енергії у країні одержують за рахунок спа­лювання деревини, соломи, відходів від переробки цукрової тростини.

* 3 млн. біогазових установок , що працюють на органічній сировині .

нафтопереробка = найбільшими центрами нафтопереробки є морські порти: Мумбай і Ченай.

2) чорна металургія = на власній сировині. Най­більшим металургійним районом став східний (Бокаро, Дургапур, Джамшед­пур). Великий комбінат чорної мета­лургії країни збудовано в центральній частині у місті Бхілаї. *Східний район звуть «Індійським Руром» , або «Індійським Донбасом» .

3) кольорова металургія =основна - алюмінієва (Хіракуд, Ріханд), яка працює на власних бокситах з вико­ристанням місцевої електроенергії ; мідь, свинець, цинк. Для потреб машинобудування Індія довозить від 20 до 60 % різних кольорових металів.

4)електроенергетика = ТЕС - 72 % електроенергії країни( * ТЕС – 83 % ,

АЕС = **5 АЕС - 10 реакторів = 2,5 %, збудовані за технічної підтримки США і Канади.

ГЕС – 13 % На гірських річках Гімалаїв та порожис­тих водотоках плоскогір'я Декан спо­руджені гідроелектростанції.

альтернативні джерела енергії = вивчаються також можливості використання енергії Сонця та припливів.

5)машинобудування = важке металомістке машинобудування розвиваються трудомісткі та наукомісткі галузі, що використовують місцеву дешеву робочу силу.

На сході біля металургійних комбінатів працюють підприємства важкого машинобудування. Підпри­ємства, які складають мотоцикли, ве­лосипеди, верстати, побутову техніку, розробляють комп'ютерні програми, розвиваються у великих містах: Мумбаї, Ченаї, Калькутті, Бангалорі. Частина машин та обладнання довозиться з-за кордону.

*З кінця 90 –х = випуск автомобілів марки «Марути» ( з участю японського капіталу ) .

високоякісні комп’ютерні програми , експорт яких приносить країні прибуток у 4 млрд. дол. щороку .

6) хімічна = се­редній рівень розвитку хімічної промисловості = мінераль­ні добрива = полімери на основі нафтопереробки розвивається у Мумбаї.

7) легка промисловість = дешева робоча сила, має важливе екс­портне значення = бавовняною (Мумбай, Ахмадабад, Делі) та джутовою (Калькутта) про­мисловістю. З галузей

Харчова = переважає чайна (Калькутта).* виробництвом олії та рос­линного жиру з арахісу, сезаму, рицини, гірчиці, льону, кокосових горіхів, а також тростинного цукру та чаю.

В Індії широко розвивається ремісничо-кустарне виробництво.

Кашмір відомий тонкими шалями;

північ країни — виробництвом шовку, прикрашеного срібними та золотими нитками;

центр — найтонкішим мусліном.

Майстри Індії виробляють ювелірні прикраси, килими, займають­ся різьбленням по дереву та слоновій кістці.

Індія відома своєю діамантовою промисловістю. Це єдина у світі держа­ва, в якій виробляють дрібні діаманти, вагою 0,01-0,02 карата. їх обробляють не на машинах, а руками. В усьому світі такі діаманти називають індійськими.

Мумбай є центром кінопромисловості. На місцевій кіностудії знімають найбільше фільмів у світі — близько 1000 за рік.* з виробництва кінофільмів Індія по­сідає 1 - ше місце у світі - 500 - 900 стрічок на рік, у той час як у Голлівуді випускають близько 90.

В: Серед галузей промисловості вирізняються металургія, багатопрофільне машинобудування, текстильна і харчова промисловість.

VІІ)Сільське господарство:

чітка рос­линницька спрямованість, пов'язана з веге­таріанством та релігійними вимогами. Індія ввійшла у першу трійку країн світу за вирощуванням пшениці, рису, бавовнику, джуту,тютюну.

Вона випереджає всі держави світу за збиранням чаю, цукрової тростини й арахісу.

1) рівень розвитку = П* У сільському господарстві

розвинуті невеликі трудомісткі господар­ства з дуже низькою продуктивністю. Близько зо % сільських жителів не мають власної землі і працюють наймитами. Природні умови дають змогу одержувати по З —4 врожаї за один сезон. Завдяки політиці держави, що дістала назву «зеле­на революція», у сільському господарстві відбулися прогресивні зрушення: викори­стовуються технічні засоби і добрива, будуються іригаційні системи, замінюєть­ся насіннєва база.

*Для більшості сільських жителів знаряддям праці є дерев'яне рало і серп , паливом – гній та солома , транспортом є віл або буйвол , формою обміну – бартер . За розмірами зрошувальних земель (75 млн. га ) Індія посідає з Китаєм перші місця в світі (найдовший зрошувальний канал зводиться у пустелі Тар – 680 км ) .

2) співвідношення: рослинництво /тваринництво = чітка рос­линницька спрямованість,

3)сільськогосподарські рослини = три основні сільськогосподарські райони:

У північному головною рослиною є пшениця, вирощуються цукрова тростина та олійні культури (арахіс, гірчиця, ріпак).

У східному районі основні площі зайняті рисом, а також велике значення має культивування джуту і чаю. Центральний сільськогосподарський район спеціалізується на вирощуванні проса та бавовнику,

на мор­ському узбережжі — прянощів і кокосової пальми.

західне узбережжя Індії славиться прянощами (чорним перцем, гвоздикою, кардамоном), кокосовою пальмою.

Індія є експортером тропічних фруктів, зокрема бананів, цитрусових, ананасів. Разом з тим їх споживання в країні невелике.

* Врожай , що достигає з липня – серпня до вересня – грудня – «тариф» , з жовтня – грудня до лютого – березня – «рабі» . Пшениця – головна товарна зернова культура , вирощують у сезон «рабі» . Просо ( його сортів багато ) , як посухостійку зернову культуру , вирощують на плоскогір'ї Декан , де опади нерівномірні , а іригація розвинена слабо = культура сезону «хариф» .

* Традиційна стаття експорту – прянощі ( чорний перець , гвоздика , кардамон) , яких вивозиться до 90 тис. т на рік.

4)сільськогосподарські тварини = роль незначна = корова — священна тварина = велика рогата худоба = перше місце у світі — 221,9 млн. голів; вівчарство, птахівництво, розведення кіз. **В середньому індієць за рік з'їдає 1,6 кг м'яса, 1 кг масла, 24 яйця та 55 літрів молока.

В: має чітку рослинницьку спеціалізацію, і промисловість. Головні сільськогосподарські рослини — рис, пшениця, чай, джут, бавовник, арахіс, тютюн і тропічні фрукти.

VІІІ ) Транспорт =

З усіх видів транспорту основну роль у перевезенні вантажів та пасажирів відіграє залізничний.

*Важливе значення має гужовий і в’ючний транспорт ( * бики , буйволи , віслюки , мули , яки , верблюди . слони ) мускульна енергія ( * носильники і рікши ). * Більшість доріг країни , зокрема у сільській місцевості – ґрунтові і у сезон дощів важко прохідні , внаслідок чого тисячі індійських селищ відрізані від зовнішнього світу .

Залізничний = за довжиною залізниць Індія поступається тільки США, Канаді та Росії. Головні залізничні магістралі з'єднують чотири найбільших міста держави: Мумбай, Калькутту, Делі та Ченай.

Автомобільний = міста сполучаються автошляхами, проте вихід до автодоріг з твердим покриттям мають далеко не всі поселення.

Авіаційний = зростає роль, найбільші міжнародні аеропорти розташовані у «великій четвірці» міст.*Великий космодром знаходиться у Шріхарікоті ( штат Таміланд ) , де власна ракета – носій здійснила запуск супутника .

Трубопровідний =** Система нафтопроводів розгалужена по всій Індії.

водний( найбільші порти) = морська держава, але за обсягом торговельного флоту вона посідає лише вісімнадцяте місце у світі.

ІХ ) Зовнішньоекономічна діяльність:

1)експорт = сільськогосподарська та мінеральна сировина, продовольство, тканини, коштовне каміння і вироби з нього, деякі машини та металовироби, високоякісні комп'ютерні програми. За кількістю професіоналів комп'ютерного програмування Індія поступається США.

2)імпорт = нафта і нафтопродукти, маши­ни й обладнання, прокат чорних і кольорових металів, мінеральні добрива та іншу продукцію.

3) основні країни - партнери = високорозвинені держави Заходу та Японію, об'єкт інвестування іноземного капіталу, зокрема й зарубіжними індійцями, що проживають за кордоном.

Х)Економічні райони країни

Крім гінді, в індійській конституції перелічено ще 18 офіційних мов, а діалектів, якими говорять у країні, аж 1 652! Індійці першими навчилися вирощувати рис, бавовник та цукрову тростину, розводити свійську птицю. Індія подарувала світові шахи і десяткову систему числення.

Досягнення стародавньої та середньовічної Індії в науці, літературі, мистецтві, релігійно-філософському вченні вплинули на розвиток циві­лізації Сходу. Уся історія країни останніх століть — це тривала геро­їчна боротьба її народу за визволення від колоніального та феодального гноблення. Адже впродовж майже 200 років Індія була колонією Великої Британії. Рух непокори колоніальній владі очолювали Джавахарлал Неру і Махатма Ганді, імена яких золотими літерами вписані в істо­рію країни. Під тиском народу колонізатори змушені були піти, проте залишили у спадок бідність та політичні негаразди.

В Індії нині більш як 1/3 населення становлять неписьменні, але за кількістю фахівців з вищою освітою вона поступається тільки США. В індійському селі ще й досі обробляють землю дерев'яною сохою. Водночас Індія запускає власні штучні супутники на орбіту Землі. У країні роз­виваються новітні галузі виробництва: електроніка, літакобудування, нафтохімія, конкурентоспроможна металургія. Держава бере активну участь у світовій політиці. Індія — член ООН з часу її утворення, одна із засновниць та лідерів Руху неприєднання.

Історія формування території.

Перші великі держави на території Індії виникли ще в другій половині І тис. до н. е. Вони підтримували активні зв'язки з країнами Сходу і Заходу. Проте в період феодалізму держави розпадаються на дрібні князівства і стають легкою здобиччю для мусульманських завойовників.

Європейська колонізація Індії почина­ється з XVI ст.

Португалія захопила ряд невеликих територій на заході країни, але далі в суходіл не заглиблювалася.

Із XVII ст. починаються франко-англійські війни за Індію, які завершилися майже цілковитою втратою французами своїх володінь.

У XIX ст. сформувалася найбільша в історії людства колонія — Британська Індія, до якої входили території сучасних Індії, Пакистану, Бангладеш і М'янми.

Невдоволення колоніальними порядками викликав в Індії рух громадської непокори. Ослаблена світовими війнами, Велика Британія змушена була визнати незалежність своєї колонії в 1947 р.

На місці Британської Індії за релігійним принципом було утворено дві держави: індуську Індію та мусульманський Пакистан.

До 1950 р. Індія була домініоном Великої Британії, а потім була проголошена республікою.

У середині 50-х років XX ст. сформувалися штати за національним принципом.

П* До списку світової культурної спадщи­ни ЮНЕСКО

занесено близько ЗО об'єктів Індії. Серед них Національний парк Казиранга, Манас, індуїстські храми, мавзолеї Хумаюна та Тадж-Махал, печери Аджанти, Паттадакал та ін. Культура Індії надзви­чайно багата на архітектурні, культурні, літературні пам'ятники. Вона ви­знана і шанована в усьому світі. В країні зберігають­ся історичні скарби віком близько 5 тис. років.

6