СОЦІАЛЬНИЙ АТОМ (лат. socialis - суспільний, пов'язаний з життям і відносинами людей у ​​суспільства і грец. Atomos - неподільний) - в соціометрії Морено - найменший і неподільний елемент соціальної всесвіту і структури відносин, що складається із сукупності всіх відносин між людиною та оточуючими його людьми , які пов'язані з ним тим чи іншим чином в даний момент часу. Структурно і схематично (графічно) С.А. звичайно зображується у вигляді чотирьох концентричних кіл, що відображають різні ступені споріднення душ і рівні соціо-емоційних відносин індивіда з іншими людьми. Найменший з них представляє внутрішнє ядро ​​С.А. (Осіб, з якими підтримуються відносини); більший - внутрішнє і зовнішнє ядро ​​відносин, оточуючих індивіда; наступний - зовнішнє ядро ​​(осіб, з якими хотілося б мати відносини); найбільший ж - обсяг знайомств (сукупність всіх знайомих конкретної людини, в значній частині своєї не мають особистого значення для індивіда в той чи інший момент часу, але здатних в якійсь ситуації знайти це значення). Різниця між людьми, що знаходяться з індивідом в емоційних стосунках і рештою знайомими його, визначалася Морено як "соціальний поріг" ("поріг С.А."), подолання якого зсередини або зовні передбачає необхідність здійснення певного зусилля. До фундаментальних характеристиках С.А. Морено відносив їх мінливість і здатність до взаємодії, які, зокрема, виражаються в регенерації, соціостазе, "психосоціальних мережах" та смерті С.А. Згідно Морено, з плином часу кожен С.А., в силу мінливості людських відносин (в т.ч. і їх емоційних характеристик) і ін причин (переміщення партнера в просторі, смерті і т.д.) змінює свою конфігурацію, але при цьому він проявляє властиву йому від природи речей здатність до регенерації, головним чином, за допомогою включення в себе замість втраченого партнера по спілкуванню якогось іншого (або інших). З роками ця здатність зменшується (а іноді і просто втрачається), але в зрілий період функціонування С.А. вони майже постійно знаходяться в процесі регенерації і взаємно компенсують свої втрати. Дана тенденція СА. до взаємної регенерації своїх структур і підтриманню рівноваги між собою кваліфікувалася Морено як соціостаз. Морено підкреслював, що СА. мають здатність до з'єднання в різні агрегати і утворенню "психосоціальних мереж" (тобто широко розгалужених внутрішніх психосоціальних структур різних спільнот і суспільства), в силу чого вони і виступають в якості первинних і суттєвих підстав соціуму. На індивідуальному рівні, з часом величина і спаяність С.А. зменшуються через втрату здатності до регенерації, обумовлює, по перевазі, віковими факторами. І тоді наступають вмирання і смерть СА. Ця соціальна смерть виступає як одна з функцій соціальної реальності, в межах якої людина виявляється не в змозі заповнити всезростаючі втрати спілкування з емоційно значимими для нього людьми.

Методика незакінчених речень Філіпа

У ряді випадків (наприклад, при наявності скарги на надмірні інфантильні реакції старшокласника, скарг на його постійну внутрішню напруженість, скутість) додатково до шкали може бути використана методика незакінчених речень як методика вербально-проективного типу. Відомо, що методики такого типу достатньо інформативні для виявлення проблем людини. Звичайно, і сумісне застосування цих методів не гарантує абсолютно вірної діагностики тривожності школяра. У зв’язку з цим необхідно відзначити, що спеціальний аналіз найбільш інформативних методів діагностики тривожності у дітей різного віку, проведений Філіпом (1972), показав, що саме вербальні методики найбільш інформативні для учнів, яким більше 13 років, оскільки тривожність у цьому віці проявляється у свідомій негативній оцінці себе, переживання власної неспроможності, страху перед невдачами, побоювання “впасти в очах оточуючих ” тощо, і являє собою деяку концептуальну схему, на відміну, наприклад, від молодшого шкільного віку, коли тривожність найбільш повно виявляється за допомогою проективно-малюнкових та графічних методів. Запропонований набір речень пройшов необхідну перевірку та апробацію. Для роботи учням пропонується бланк, де проставляються необхідні відомості про школяра, міститься інструкція і список речень. Інструкція: “Закінчіть надруковані нижче речення. Робіть це якомога швидше. Якщо якесь речення здасться Вам важким і Ви не зможете відразу придумати йому закінчення, поставте перед ним галочку і поверніться до нього в кінці роботи”.

1. Майбутнє здається мені ...

2. Коли я порівнюю себе з іншими ...

3. Інколи мені здається, що я ...

4. Боюсь, що ...

5. Дуже хочу, щоб ...

6. Більш за все мені заважає ...

7. Якщо було б можна ...

8. Зазвичай я ...

9. Мене охоплює сильна тривога ...

10. Майбутні труднощі ...

11. Зі мною ...

12. Мені не вистачає ...

13. Я хвилююсь, коли ...

14. Я був би задоволений, якщо ...

15. Я нерідко явлю себе на тому ...

16. Я майже ніколи ...

17. Коли мені щастить, я ...

18. Мені дуже важко ...

19. Хотілось би мені перестати боятися ...

20. Я не можу ...

21. Можливі невдачі ...

22. Мої бажання і мрії ...

23. Часто я не помічаю ...

24. Коли мені доводиться чекати ...

25. Я дуже непокоюсь ...

Всі речення, які входять до складу методики поділяються на дві нерівні частини. П’ять речень (№ 4, 9, 13, 19 та 25) спрямовані на виявлення об’єктів, області дійсності, які викликають тривогу. Тут особливий інтерес викликає коло цих об’єктів, їх повторюваність. Важливими показниками виступають пропуск не менше трьох з цих речень і ставлення перед ними “галочки”, яка свідчить, згідно інструкції, що речення виявилося для учня важким. Ці показники характеризують дане коло питань афективно значуще для школярів, вказують на особливу напруженість у цій сфері. Вони можуть свідчити про суттєве емоційне неблагополуччя школяра, про непродуктивні спроби подолати цю тривогу шляхом її заперечення. Для аналізу цих випадків необхідна спеціально організована бесіда з учнем. Решта речень оцінюється за трибальною системою в залежності від міри вираженості у ньому тривожності (чи окремих її симптомів) . цей спосіб оцінки дуже часто використовується при роботі з методиками такого типу (див., наприклад, В.М. Блейхер, Л.Ф. Бурлачук ). У таблиці 3 наводяться приклади оцінки деяких відповідей. Підраховується загальна сума балів, отриманих за 20 речень (№ 1-3, 5-8, 10-12, 14-18, 20-24). Про наявність тривожності можна говорити у тих випадках, коли ця сума перевищує: у дівчат 25, у хлопців – 22 бали. Як і при аналізі шкали тривожності, при інтерпретації результатів необхідно враховувати, яке об’єктивне становище школяра в найбільш значущих областях діяльності та спілкування. На увагу заслуговують також ті учні, які набрали за всіма 20 реченнями незначну кількість балів (дівчата – не більше 5, юнаки - 2), особливо, коли це відбувається на фоні очевидного об’єктивного неблагополуччя школяра і супроводжується запереченням переживання страху, тривоги у відповідь на відповідні початки речень (наприклад, речення №4 “Боюсь, що …” закінчується: “Я нічого не боюсь”, речення № 9 “Мене охоплює сильна тривога ...” - “Не знаю, що це таке” тощо). Все це звисокою вірогідністю свідчить про недоліки в особистісному розвитку школяра: про наявність у нього нечутливості до реального неблагополуччя, закритості для досвіду, які носять захисний характер і перешкоджають його повноцінному формуванню. Корисну додаткову інформацію, а саме про основні проблеми учня, наявність і характер конфліктів, можна отримати в процесі якісного аналізу відповідей. Показовими тут також є пропуски відповідей і початку тих речень, які викликали у школяра труд. (тобто тих, перед якими він поставив “галочку”). Всі ці дані можуть бути використані розробки схеми бесіди з учнями.

№	Речення	Відповідь	Оцінка
1	Майбутнє здається мені ...	Чорною дірою; чимось безрадісним Туманним Радісним, світлим; неясним	2 1 0
3	Інколи мені здається, що я ...	Зовсім ні на що не здатний; останнялюдина Маленький та слабкий; роблю багато помилок Здатний багато робити у житті; не гірший і не кращий ніж інші	2 1 0
11	Зі мною ...	Завжди багато нещасть; дуже нудно розмовляти Інколи важко мати справу – я злюсь через дрібниці; відбувалось мало цікавого Часто трапляються симпатичні пригоди; завжди мої друзі	2 1 0
24	Коли мені доводиться чекати ...	Дуже нервую, не знаходжу собі місця Мені неприємно, хочеться, щоб це швидше закінчилось Я стараюсь, щоб час не витрачався марно; придумую собі справу	2 1 0

Тест “Рисунок семьи”

Шкалы: взаимоотношения в семье, отношение к членам своей семьи, отношение к близким родственникам

Назначение теста

Тест предназначен для выявления особенностей внутрисемейных отношений. Он поможет прояснить отношения ребенка к членам своей семьи, то, как он воспринимает их и свою роль в семье, а также те характеристики отношений, которые вызывают в нем тревожные и конфликтные чувства.

Описание теста

Семейную ситуацию, которую родители оценивают со всех сторон положительно, ребенок может воспринимать совершенно иначе. Узнав, каким он видит окружающий мир, семью, родителей, себя, можно понять причины возникновения многих проблем ребенка и эффективно помочь ему при их разрешении.

Инструкция к тесту

Ребенку дают простой карандаш средней мягкости и стандартный чистый лист бумаги формата А4. Использование каких-либо дополнительных инструментов исключается.

Инструкция: "Нарисуй, пожалуйста, свою семью". Не следует давать какие-то указания или уточнения. На возникающие у ребенка вопросы, такие, как "Кого надо рисовать, а кого не надо?", "Надо нарисовать всех?", "А дедушку рисовать надо?" и т.д., отвечать следует уклончиво, например: "Рисуй так, как тебе хочется".

Пока ребенок рисует, вы должны ненавязчиво производить наблюдение за ним, отмечая такие моменты, как:

Порядок заполнения свободного пространства.

Порядок появления персонажей рисунка.

Время начала и окончания работы.

Возникновение трудностей при изображении того или иного персонажа или элементов рисунка (чрезмерная сосредоточенность, паузы, заметная медлительность и т.д.).

Время, затраченное на выполнение отдельных персонажей.

Эмоциональный настрой ребенка во время изображения того или иного персонажа рисунка.

По окончании рисунка попросите ребенка подписать или назвать всех изображенных персонажей рисунка.

После того как рисунок будет завершен, наступает второй этап исследования – беседа. Беседа должна носить легкий, непринужденный характер, не вызывая у ребенка чувства сопротивления и отчуждения. Вот вопросы, которые следует задать:

Чья семья изображена на рисунке, – семья ребенка, его друга или вымышленного лица?

Где эта семья находится и чем заняты ее члены в настоящее время?

Как ребенок описывает каждого из персонажей, какую роль отводит каждому в семье?

Кто в семье самый хороший и почему?

Кто самый счастливый и почему?

Кто самый грустный и почему?

Кто больше всех нравится ребенку и почему?

Как в этой семье наказывают детей за плохое поведение?

Кого одного оставят дома, когда поедут на прогулку?

Интерпретация результатов теста

Полученное изображение, как правило, отражает отношение ребенка к членам его семьи, то, какими он их видит, и какую роль в семейной конфигурации отводит каждому.

1. Оценка общей структуры

Что мы видим на рисунке: действительно, семью, члены которой изображены вместе, близко стоящими или занятыми выполнением какого-то общего дела или это просто несколько изолированных фигур, никак не контактирующих друг с другом. Следует иметь в виду, что то или иное изображение семейной ситуации может быть связано с реальным положением в семье, а может противоречить ему.

Если, например, члены семьи изображены держащимися за руки, то это может соответствовать реальной ситуации в семье, а может быть отражением желаемого.

Если два человека изображены близко друг к другу, то, возможно, это отражение того, как ребенок воспринимает их взаимоотношения, но при этом оно не отвечает действительности.

Если какой-то персонаж отдален от других фигур, это может говорить о "дистанции", которую ребенок замечает в жизни и выделяет ее.

Помещая одного из членов семьи выше остальных, ребенок тем самым придает ему исключительный статус. Этот персонаж, по мнению ребенка, обладает наибольшей властью в семье, даже если он рисует его самым маленьким по сравнению с размерами остальных.

Ниже остальных ребенок склонен помещать того, чье влияние в семье минимально.

Если ребенок выше всех помешает своего младшего брата, то, по его мнению, он именно тот, кто управляет всеми остальными.

2. Определение наиболее привлекательного персонажа

Его можно выявить по следующим признакам:

он изображается первым и помещается на переднем плане;

он выше и крупнее остальных персонажей;

выполнен с большей любовью и тщательностью;

остальные персонажи сгруппированы вокруг, повернуты в его сторону, смотрят на него.

Ребенок может выделить одного из членов семьи тем, что изображает его в какой-то особенной одежде, наделяет его какими-то деталями и таким же образом изображает собственную фигуру, отождествляя, таким образом, себя с этим персонажем.

Размер того или иного члена семьи говорит о том значении, которое имеет этот персонаж для ребенка. Например, если бабушка нарисована большего размера, чем отец с матерью, то скорее всего в настоящее время отношения с родителями стоят для ребенка на втором плане. Наоборот, наименее значимый персонаж на рисунке изображается самым маленьким, рисуется в последнюю очередь и помещается в стороне от остальных. С таким персонажем ребенок может обойтись более категорично: перечеркнуть несколькими штрихами или стереть резинкой.

Сильная штриховка или сильный нажим карандаша при изображении той или иной фигуры выдают чувство тревоги, которое испытывает ребенок по отношению к этому персонажу. И напротив, именно такая фигура может быть изображена с помощью слабой, тонкой линии.

Предпочтение того или иного родителя выражается в том, ближе к кому из родителей нарисовал себя ребенок, какое выражение лица прочитывается в фигурах родителей.

Дистанция между членами семьи – один из основных факторов, отражающих предпочтения ребенка. Расстояния на рисунке являются отражением психологической дистанции. Таким образом, наиболее близкие люди изображаются на рисунке ближе к фигуре ребенка. Это же касается и других персонажей: те, кого ребенок помешает на рисунке рядом, близки, по его мнению, и в жизни.