Таня Сивобородько ІІ У Врублівка

Зміст 1. До складу якої сільської(селищної ) ради входить село? 2. Сучасна назва селища. Його походження та значення. 3. Чи змінювалась назва населеного пункту? Перша згадка про селище. 4. Важливі історичні події. 5. Місце розташування селища. 6.Чи є церква, інші культові споруди? Чи є умільці, народні промесли, ремесла? 7. Статистичні дані. 8. Які видатні люди є уродженцями населеного пункту? 10. Фотографії населеного пункту.(у альбомі) 1 .До складу якої сільської (селищної) ради входить село? Врублівка-село, центр сільської ради, розташоване в південній частині Житомирської області в лісостеповій зоні, від Житомира – 77км. за 4км від районного центру та за 6км від залізничної станції Разіно. На заході села проходить шосейна дорога, яку почали будувати ще в 1938р. вона мала сполучати Одесу з Ленінградом. Після війни вона втратила своє стратегічне значення і будівництво зупинилось. Рельєф села – рівнинний і дуже одноманітний. Село розташоване на височині, грунти переважно чорноземні, тваринний світ бідний. Адміністративний центр – смт.Романів. 2.Сучасна назва населеного пункту. Його походження та значення (2-3 версії). В глибоку давнину, територія нашого району, була заселена слов’янським плем’ям древлян. Село відоме з 1585року, належало до Новоград-Волинського повіту. Мало власну парафіяльну церкву Пресвятої Покрови, збудовану в1829році, нова церква була збудована в 1852р. вона простояла до 80-х років 20 століття. До парафіїї належало село Корчівка та хутір Врублівський. В парафіїї було 233 двори, в них проживало: 1909 православних, 148 католиків, 30 євреїв. Село з 1761 р. належить Янусу Сангушському, з 1814р. графу Іллінському. Жителі села Паренюк Павло і Олексіюк Дмитро розповідають, що за переказами старожителів , село раніше називалося Рубльовка. Під час нашестя монголо-татар воно було знищене, а жителі втекли в ліс. Після того, як загроза з боку кочівників минула, жителі почали повертатись та оселятись на один кілометр північніше від місця поселення. Люди почали рубати ліс і будувати хати (звідси і пішла назва від слова «рубати», «врубуватись»). На півночі село омиває річка Лісна(притока Тетерева), на розвилці річки є маленький острівець, його називають «Хатка». Люди розповідають, що колись там була збудована хатка, а кругом неї був ліс і вода. З.Чи змінювалася назва населеного пункту? Перша згадка про населений пункт (джерело). З 1856р. Врублівка належала пану Стецькому Генріху Генріховичу. Він мав 13760 тис. десятин землі в селі було 233 двори, 1909 прихожан. Генріх здавав в оренду землі панові Пшистемському Людвіку з села Корчівка – 260 десятин, пану Тиніцькому з села Романівка – 400 десятин. Сам пан Стецький проживав у Романові , а в селі був управляючий пан Зайковський, який розпорядився відмежувати селянські наділи від панських глибоким ровом та насипом. Селянські наділи тягнулися вздовж залізної дороги, пасовище також відмежоване плугом. Пан Стецький також приїжджав на поля, на руках виблискували персні,а возив його кучер Саблук. У другій половині 19-го ст. капіталізм розвивався особливо швидко. Невигідність кріпосної праці, селянські заворушення та ряд інших причин привели до скасування кріпосного права. Але завдяки реформі 1861р. земля потрапила до рук багатих землевласників. Селянам дискувалися невеликі ділянки орної землі. Землю одержували за викуп. Брак землі, потужностей, великий тягар податків змушували незалежних селян орендувати землю у землевласників, до позик. В зв’язку з цим бідняки і середняки продовжували перебувати у залежності від куркулів, причому ця залежність мало чим відрізнялася від кріпосницької. Тому не дивно, що відбувалися селянські заворушення. На селянський двір у 1905р. припадало в середньому 5-6га. Надільної землі, 30-40% селянських господарств були безкінні. Середня врожайність зернових культур становила 9 цент. з га. Врублівчани виступали проти пана Стецького, назрівала революція.

4. Важливі історичні події. 1. Радянська влада створення колгоспу Радянську владу в селі встановлено в січні 1918року. Колгосп «Червона Армія» був організований у березні 1929р. Добровільно в колгосп ішли тільки бідняки. В «господарів» відбирали худобу, реманент, посівний матеріал, а хто дуже опирався то й забирали хати, клуні. За межами Врублівки були невеличкі хутори, дві-три хати,які були знесені, а люди переселені в село, землі об’єднані в колгосп. До цих пір ці угіддя селяни називають за їх колишніми власниками «Дячків клин», «Ковальові лози» і інші. Згідно рішення загальних зборів від 24 серпня 1963 р. Протокол №4 створено колгосп «Зоря» , за яким закріплено 3,8 тис. га сільськогосподарських угідь. Колгосп «Зоря» припинив свою виробничу діяльність в 1992 , а на його базі було створено колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря» згідно рішення загальних зборів колгоспників від 17 березня 1992р. Протокол №3. КСП «Зоря» було реформовано згідно рішення загальних зборів працівників від 7 березня 2000р.Протокол №4. В сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», яке являється правонаступником КСП «Зоря». За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва 77 колгоспників нагороджено орденами і медалями Радянського союзу, серед них орденом Леніна відзначено ланкову Н.П. Осіпчук. Пережило село і голод 1932-33рр. З розповідей очевидців у селі навіть були випадки людоїдства. Люди вимирали цілими сім’ями . Скільки вимерло тоді людей достовірно не відомо. 2. Велика Вітчизняна війна. Міжнародна обстановка в цей час складнішає. Розгромлена в роки Першої світової війни, Німеччина швидко відновлювала свій військовий потенціал, а з приходом до влади Гітлера стала розробляти і здійснювати плани «перерозподілу світу» і панування німецької «арійської раси». Перед війною на кордоні з Польшею почалось будівництво укріпленої лінії, яка була розроблена відомим військовим інженером Д.М.Карбишевим. У нашому районі ці укріплення були розміщені на високому камянистому березі прикордонної річки Случ і входили до 99-го Новоград-Волинського укріпленого району. На території нашого району від с.Вільхи до с.Колодяжного було побудовано 22 добротні бетонно-броньовані вогневі споруди від одноповерхових до триповерхових. Серед них було три артилерійські доти, які повинні були прикривати залізничний і пішоходний мости в районі Мирополя та залізничний вокзал. Решта були кулеметними, але мали і амбразури для гвинтівок. Обслуговування цих оборонних споруд покладалося на бійців Миропільської військової частини, але цього їм не довелося робити, бо частина була перебазована. Гарнізоном її стали бійці запасу з прикордонних місцевих сіл, тобто ті, що відслужили свій строк в армії, але ще були призовного віку. Там були й врублівчани, але відомостей про них залишилось мало. Жителі нашого району були закріплені за дотами від Мирополя до Вільхи і далі – до Баранівки. Доти були старанно замасковані, доступ до них був поганий, але й самі доти між собою мали траншейний зв'язок , лише частина була телефонізована. Кулеметів не було, на артилерійських дотах 214; 204 було по дві 76-міліметрових гармати. Бійці мали по 2-3 гвинтівки на гарнізон. В деяких бійців були гранати. З оборонною метою перед війною будувалася широка для чотирирядного руху бетонована дорога Ленінград-Одеса, а в самому Дзержинську на фундаменті графського палацу в парку було збудовано приміщення для збору військових, так званий «воєнвєд». Між Дзержинськом-Корчівкою-Врублівкою був побудований військовий аеродром для сімнадцятого авіазагону. І ось у мирне життя увірвалося жахливе слово «війна». 22 червня 1941 року о 4 годині ранку фашистська Німеччина віроломно напала на нашу Батьківщину. Почалась Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників. Спочатку ворог мав тимчасову перевагу. Для раптового удару фашистська Німеччина направила проти Радянського Союзу 190 озброєних новітньою технікою дивізій, чисельністю 8,5 млн. чол6. 6.Статистичні дані. В с. Врублівка станом на 1.01.2009р. проживає – 1142 мешканці, налічується 630 будинків, селяни мають у власності 50 транспортних засобів. 7. Сучасний стан населеного пункту (соціальна сфера, школа, будинок культури, бібліотека, інші об'єкти); На сьогоднішній день (2009р.) в селі Врублівка працюють: ліцей, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія, дитячий садок, поштове відділення, сільська рада, 6 приватних торгових точок, кафе-бар. Врублівський ліцей має гарний спортзал та спортмайданчик, стадіон, сучасний комп’ютерний клас, у ньому навчається 150 дітей, працює 27 вчителів та 8 технічних працівників. В Будинку культури працює 3 працівники, діють 8 гуртків(хореографічний, вокального співу, драматичний, фольклорний), проводяться дискотеки, працівниками культури проводяться для жителів села змістовні концерти та тематичні масові заходи до всіх свят. Сільська бібліотека розміщена на другому поверсі Будинку культури, її фонд налічує понад 11 тис.екземплярів книг, щороку зареєстровано більш як 700 читачів, яких обслуговує один бібліотекар Зінчук Л.П. В бібліотеці проводяться тематичні вечори та ранки до різних свят, при бібліотеці створений Клуб любителів поезіі «Світоч», який налічує 17 постійних членів. В амбулаторії працює сімейний лікар, фельдшер, медсестра та санітарка є невеличка аптека, медичним персоналом проводяться: огляд хворих, маніпуляцій ні процедури, щеплення, надається перша медична допомога та лікування хворих. Дитячий садочок відвідує 27 малюків з ними працює два вихователі, музичний керівник, зав. Садком та повар і няня. Завдяки спонсорській допомозі Петра Володимировича Рудя, Миколи Миколайовича Дейсана, в дитсадку відкрили новий актовий зал, викопано криницю. Вдитсадку є: спортзал, класна кімната, спальня, столова, ігрова кімната. Церква Святопокровська церква була побудована в 1991 році. Церква збудована за кошти прихожан села Врублівка. Велику допомогу надав для побудови церкви голова колгоспу Кирилюк. В 2001 р. церква була розписана іконами візантійського стилю за кошти директора маслозаводу Рудя Петра Володимировича і прихожан. В 2002 р. був освячений пристіл Житомирським і Новоград-Волинським єпископом Гурієм. В 2007 розпочався розпис іконостасу. В 2009р. був закінчений розпис іконостасу за кошти виходця із села Врублівка Валерія Володимировича. 8. Видатні люди - уродженці населеного пункту. Ліховий Ігор Дмитрович – посол України в Білорусії. Рудь Петро Володимирович – директор Житомирського маслозаводу. 9. Перспективи розвитку. Наше село, як і всі села, має сільськогосподарське підприємство – СТОВ «Зоря», з 2007р . працює СТО ПП Лясківського Ю.Л., ПП (по виготовленню паркету) Ходака І.Є., ПП Трубій С.В. та Медведчук Д.І. мають пилорами. Приватні підприємства створені, два роки назад, на території і в приміщеннях колишнього колгоспу. Місцеві підприємці викупили майнові паї у селян і таким чином люди мають додаткові робочі місця.

Таня Сивобородько ІІ У Врублівка-

Врублівка-село, центр сільської ради, розташоване в південній частині Житомирської області в лісостеповій зоні, від Житомира – 77км. за 4км від районного центру та за 6км від залізничної станції Разіно. На заході села проходить шосейна дорога, яку почали будувати ще в 1938р. вона мала сполучати Одесу з Ленінградом. Після війни вона втратила своє стратегічне значення і будівництво зупинилось. Рельєф села – рівнинний і дуже одноманітний. Село розташоване на височині, грунти переважно чорноземні, тваринний світ бідний. Адміністративний центр – смт.Романів. Перша згадка про село В глибоку давнину, територія нашого району, була заселена слов’янським плем’ям древлян. Село відоме з 1585року, належало до Новоград-Волинського повіту. Мало власну парафіяльну церкву Пресвятої Покрови, збудовану в1829році, нова церква була збудована в 1852р. вона простояла до 80-х років 20 століття. До парафіїї належало село Корчівка та хутір Врублівський. В парафіїї було 233 двори, в них проживало: 1909 православних, 148 католиків, 30 євреїв. Село з 1761 р. належить Янусу Сангушському, з 1814р. графу Іллінському. Жителі села Паренюк Павло і Олексіюк Дмитро розповідають, що за переказами старожителів , село раніше називалося Рубльовка. Під час нашестя монголо-татар воно було знищене, а жителі втекли в ліс. Після того, як загроза з боку кочівників минула, жителі почали повертатись та оселятись на один кілометр північніше від місця поселення. Люди почали рубати ліс і будувати хати (звідси і пішла назва від слова «рубати», «врубуватись»). На півночі село омиває річка Лісна(притока Тетерева), на розвилці річки є маленький острівець, його називають «Хатка». Люди розповідають, що колись там була збудована хатка, а кругом неї був ліс і вода. Важливі історичні події З 1856р. Врублівка належала пану Стецькому Генріху Генріховичу. Він мав 13760 тис. десятин землі в селі було 233 двори, 1909 прихожан. Генріх здавав в оренду землі панові Пшистемському Людвіку з села Корчівка – 260 десятин, пану Тиніцькому з села Романівка – 400 десятин. Сам пан Стецький проживав у Романові , а в селі був управляючий пан Зайковський, який розпорядився відмежувати селянські наділи від панських глибоким ровом та насипом. Селянські наділи тягнулися вздовж залізної дороги, пасовище також відмежоване плугом. Пан Стецький також приїжджав на поля, на руках виблискували персні,а возив його кучер Саблук. У другій половині 19-го ст. капіталізм розвивався особливо швидко. Невигідність кріпосної праці, селянські заворушення та ряд інших причин привели до скасування кріпосного права. Але завдяки реформі 1861р. земля потрапила до рук багатих землевласників. Селянам дискувалися невеликі ділянки орної землі. Землю одержували за викуп. Брак землі, потужностей, великий тягар податків змушували незалежних селян орендувати землю у землевласників, до позик. В зв’язку з цим бідняки і середняки продовжували перебувати у залежності від куркулів, причому ця залежність мало чим відрізнялася від кріпосницької. Тому не дивно, що відбувалися селянські заворушення. На селянський двір у 1905р. припадало в середньому 5-6га. Надільної землі, 30-40% селянських господарств були безкінні. Середня врожайність зернових культур становила 9 цент. з га. Врублівчани виступали проти пана Стецького, назрівала революція.

Радянська влада створення колгоспу Радянську владу в селі встановлено в січні 1918року. Колгосп «Червона Армія» був організований у березні 1929р. Добровільно в колгосп ішли тільки бідняки. В «господарів» відбирали худобу, реманент, посівний матеріал, а хто дуже опирався то й забирали хати, клуні. За межами Врублівки були невеличкі хутори, дві-три хати,які були знесені, а люди переселені в село, землі об’єднані в колгосп. До цих пір ці угіддя селяни називають за їх колишніми власниками «Дячків клин», «Ковальові лози» і інші. Згідно рішення загальних зборів від 24 серпня 1963 р. Протокол №4 створено колгосп «Зоря» , за яким закріплено 3,8 тис. га сільськогосподарських угідь. Колгосп «Зоря» припинив свою виробничу діяльність в 1992 , а на його базі було створено колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря» згідно рішення загальних зборів колгоспників від 17 березня 1992р. Протокол №3. КСП «Зоря» було реформовано згідно рішення загальних зборів працівників від 7 березня 2000р.Протокол №4. В сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», яке являється правонаступником КСП «Зоря». За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва 77 колгоспників нагороджено орденами і медалями Радянського союзу, серед них орденом Леніна відзначено ланкову Н.П. Осіпчук. Пережило село і голод 1932-33рр. З розповідей очевидців у селі навіть були випадки людоїдства. Люди вимирали цілими сім’ями . Скільки вимерло тоді людей достовірно не відомо. Велика Вітчизняна війна. Міжнародна обстановка в цей час складнішає. Розгромлена в роки Першої світової війни, Німеччина швидко відновлювала свій військовий потенціал, а з приходом до влади Гітлера стала розробляти і здійснювати плани «перерозподілу світу» і панування німецької «арійської раси». Перед війною на кордоні з Польшею почалось будівництво укріпленої лінії, яка була розроблена відомим військовим інженером Д.М.Карбишевим. У нашому районі ці укріплення були розміщені на високому камянистому березі прикордонної річки Случ і входили до 99-го Новоград-Волинського укріпленого району. На території нашого району від с.Вільхи до с.Колодяжного було побудовано 22 добротні бетонно-броньовані вогневі споруди від одноповерхових до триповерхових. Серед них було три артилерійські доти, які повинні були прикривати залізничний і пішоходний мости в районі Мирополя та залізничний вокзал. Решта були кулеметними, але мали і амбразури для гвинтівок. Обслуговування цих оборонних споруд покладалося на бійців Миропільської військової частини, але цього їм не довелося робити, бо частина була перебазована. Гарнізоном її стали бійці запасу з прикордонних місцевих сіл, тобто ті, що відслужили свій строк в армії, але ще були призовного віку. Там були й врублівчани, але відомостей про них залишилось мало. Жителі нашого району були закріплені за дотами від Мирополя до Вільхи і далі – до Баранівки. Доти були старанно замасковані, доступ до них був поганий, але й самі доти між собою мали траншейний зв'язок , лише частина була телефонізована. Кулеметів не було, на артилерійських дотах 214; 204 було по дві 76-міліметрових гармати. Бійці мали по 2-3 гвинтівки на гарнізон. В деяких бійців були гранати. З оборонною метою перед війною будувалася широка для чотирирядного руху бетонована дорога Ленінград-Одеса, а в самому Дзержинську на фундаменті графського палацу в парку було збудовано приміщення для збору військових, так званий «воєнвєд». Між Дзержинськом-Корчівкою-Врублівкою був побудований військовий аеродром для сімнадцятого авіазагону. І ось у мирне життя увірвалося жахливе слово «війна». 22 червня 1941 року о 4 годині ранку фашистська Німеччина віроломно напала на нашу Батьківщину. Почалась Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників. Спочатку ворог мав тимчасову перевагу. Для раптового удару фашистська Німеччина направила проти Радянського Союзу 190 озброєних новітньою технікою дивізій, чисельністю 8,5 млн. чоловік, 5 000 літаків, 32 000 гармат, 9 тисяч

Післявоєнний період Першим повоєнним завданням було посіяти хліб. Орати доводилось коровами, частенько плуги тягли самі. Але силу давала віра в недалеку перемогу над ворогом і сподівання, що невдовзі повернуться додому чоловіки. Під спекотним сонцем дозріли хліба. На збирання врожаю вийшли всією громадою. Жінки з косами вийшли на косовицю. Діди готували грабки, мантачили коси. Далеко не кожній трудівниці вдавалося від сходу до заходу сонця втримати в руках нехитрі знаряддя. Але були й такі, що за світовий день клали в покоси по гектару і більше хліба. Хоч урожай був мізерний, але то був надзвичайно дорогий хліб, бо скроплений він потом, гарячими сльозами солдатських вдів і працею зовсім юного покоління, на плечі якого ліг непосильний тягар господарських турбот. Тяжкою працею давався хліб 1944 року. Ростили його покалічені фронтовики, жінки і діти. Їх по праву можна назвати героями. Їм випала сувора доля, але вони вистояли і перемогли. Своєю працею довели, наскільки безмежна їх любов до рідної землі. Наслідки війни були трагічними, вони давали про себе знати на кожному кроці. Багато дітей осиротіло, вдови ледве зводили кінці з кінцями, інваліди помирали від ран, жінки і діти гинули на полях, «нашпигованих» вибухівкою. Війна нанесла великих збитків в нашому селі. Та спільними зусиллями швидко було збудовано і перекрито 12 будинків:корівники, свинарники, конюшні. Силами колгоспу збудована школа на 6 класних кімнат,що дало перейти на однозмінне навчання. В цей час розорена Україна мала промислової продукції лише 26 відсотків від того, що випускалося до війни, показники в сільському господарстві були ще гіршими. Вже восени 1946 року склалося вкрай скрутне становище із забезпеченням населення продуктами харчування, зокрема хлібом. 43 відсотки розорених війною підсобних господарств не мали корів, 20% взагалі ні худоби, ні навіть птиці. Давався в знаки сільгоспподаток на городину, на садки, на утримування будь-якої живності. Не дивно, що господарства розорювалися, садки вирубувалися. Після проведення хлібозаготівлі (план було доведено Сталіним майже 363 млн. пудів і виконано його на 60%) взимку 1946-1947рр. починається голод. Особливо тяжке становище склалося навесні-влітку 1947року. Менша скрута була там, де існувала карткова система, яка забезпечувала мінімальний рівень споживання. Врублівчани, які працювали в Дзержинську на склозаводі, одержували хлібний пайок. Робітники склозаводу на роботі з борошна, одержаного для виробничих потреб (присипка скло формуючих), тут же пекли коржі, в печах смажили буряки до чаю. В рахунок заробітку робітники одержували склопосуд, лампове скло і їздили в Західну Україну, міняли на зерно і картоплю. Найбільше потерпали селяни, які не працювали на виробництві. Їм приходилось їсти лободу, гороб’ячий щавель, гнилу картоплю. Робота в колгоспі виконувалася вручну, за тяглову силу були в основному корови. Наприкінці четвертої п’ятирічки сільське господарство досягло довоєнного рівня. Колгосп «Червона Армія» являв собою велике господарство.За роки п’ятирічки(1951-1956) одержав 8 тракторів та інші машини.Посівна площа становила 3 тис. га . Валовий збір перевищував 28 тис. цнт.Ланкова Осипчук Н.П. зібрала на площі 12 га по 450цнт⁄га цукрових буряків.Передові доярки колгоспу від кожної фуражної корови доїли по 2 тис.кг. молока Шатківська Христя,Цімох Марія,Паренюк Олена. В 1959 р. розпочато будівництво Будинку Культури. З великою радістю зустріли колгоспники повідомлення про зниження норм податку з присадибного господарства. На озброєння колгоспу в 1962р. надійшло 13 тракторів, 3 комбайни, 7 жаток, 11 автомобілів. З часу реорганізації МТС колгосп закупив на 280 тис.карбованців тракторів, машин, установок.

Брєжнєвський період (60-ті перша половина 80рр.) Багатогалузевим був колгосп «Зоря» , основною його спеціалізацією було тваринництво. Відповідно до потреб, кожного року тут переобладнувались і споруджувались нові виробничі і побутові приміщення , розширювалась механізація, застосовувались прогресивні методи утримування і годівлі тварин. Ветеран колгоспу В.Ц. Данілевич згадує: «В нашому колгоспі справи пішли на лад, колди його в 1960р. очолив Василь Якович Мовчан. Він зумів налагодити дисципліну, згуртувати колектив. Саме завдяки йому стала зростати врожайність і особливо показники по тваринництву. В колгоспі було близько 8 тис. свиней, майже 1.5 тис. голів великої рогатої худоби, з них більше 400 молочних корів, було більше 2000 овець. За його керівництва були добудовані тваринницькі ферми, споруджений свинокомплекс». В селі був побудований Будинок культури, лазня, їдальня, прокладені мостові дороги. Колгоспом вирощувались високі врожаї цукрових буряків та зернових культур, на високому рівні було городництво. Крім вирощування овочів на відкритому грунті, гарний прбуток давало теплично-парникове господарство. Подальшого розвитку набувало господарство за керівництва А.А. Годованого та Г.Д. Кирилюка. В кінці 80-х на початку 90-хрр. Були побудовані кормоцехи, зерносушильний комплекс, який просушував 25 тонн зерна в годину. Був також збудований комплекс з кормопереробки. В господарстві з’явилось і допоміжне промислове виробництво: пекарня, столярний, швейний, ковбасний, консервний цехи. Змінилося і обличчя села: заасфальтовано всі вулиці села, внутрішньогосподарські дороги, зерно майданчики, в оселях врублівчан з’явилось блакитне паливо. 1965 рік був завершальним етапом семирічного плану. Приріст виробництва валової продукції всієї промисловості СРСР в 1965р. становив 8.5 процента. Одна лише Україна понад завдання семирічки давала 18,5 мільйона тонн сталі, 19,2 мільйона тон прокату, 30,4 мільйона тонн залізної руди, 24,7 мільярда кіловат-годин електроенергії. За рішенням ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР з 1січня 1966р. знижуються в сільській місцевості державні роздрібні ціни на цукор, кондитерські вироби, бавовняні тканини, трикотажні вироби та інші товари до рівня роздрібних цін, які діють у містах. У порівнянні з 1964 роком значно зросла урожайність зернових. Підвищення врожайності та валових зборів зернових дало змогу колгоспам достроково виконати річний план продажу хліба державі. В засіки Батьківщини при плані 36810 центнерів засипано 39210; окрім того, понад план продано ще 17 тисяч центнерів хліба. Найбільше, в районі, зерна надійшло з колгоспу «Зоря». Господарство забезпечило себе насінням та страховим фондом, видало зерно в оплату праці колгоспників. Рік 1967. Невпізнанно змінився наш край за 50 років радянської влади. У Врублівці – відкрито новий Будинок Культури на 450 місць. Трудівники сільського господарства виростили зернових з кожного гектара по 14.3 центнера. Такого успіху район не досягав ніколи. План продажу зерна державі виконано на 153 проценти. Трудівники полів добре справилися і з іншими державними планами. На 106 процентів виконано завдання з продажу державі картоплі, На 113-овочів. Працівники ферми достроково розрахувалися з державою з продажу продуктів тваринництва. Річне завдання виконано відповідно молока-113 і мяса-103 проценти. На передодні свята підвели свої підсумки і буряководи. Результат їх теж чудовий: 314 центнерів на круг. 1972-рік великих творчих дерзань. Порадував він розвитком економіки, науки і культури, зміцненням обороноздатності країни, піднесенням народного добробуту, вдосконалення суспільних відносин і вихованням нової людини. Працівники колгоспу «Зоря» виростили найвищий в післявоєнні роки врожай зернових, понад 30 центнерів з гектара. Механізована ланка Йосипа Шатківського накопала по 232 цнт картоплі з гектара. Збільшення валових зборів зернових і технічних культур в нашому колгоспі дало змогу продати державі майже 8 тисяч центнерів хліба, понад 55 тЗбільшення валових зборів зернових і технічних культур в нашому колгоспі дало змогу продати державі майже 8 тисяч центнерів хліба, понад 55 тисяч центнері цукрових буряків, більш як у півтора раза перевиконати завдання з продажу картоплі . Вагомих здобутків досягнуто господарством і в тваринництві. На сімсот центнерів перевершено завдання з виробництва і на тисячу – з продажу молока державі, на 350 центнерів більше, ніж передбачалося, реалізовано мяса. Успіхи в рільництві та тваринництві,зростання доходів від них сприяли збільшенню вкладень у капітальне будівництво.За їх рахунок у Врублівці реконструйовано відгодівельник великої рогатої худоби на 150 голів, споруджено приміщення для отелу корів , став до ладу свинарник – маточник на 100 голів. У цих приміщеннях ручна праця майже повністю замінено механізмами . На території тваринницького містечка вкладено 600 метрів бруківки. За останній рік придбано 2 потужних трактори, автомашину, молоковоз, зерновий комбайн, плуги, сівалки , культиватори, складну зерноочистну машину та багато іншої техніки. А у вирощення високих врожаїв зернових зробили внесок механізатори, очолювані Олексієм Миколайовичем Дейсаном. Свої вміння і старання показали, зокрема , трактористи Володимир Пасічник та Антон Глінський, комбайнери Петро і Василь Никодюки, Микола Киризюк і Володимир Данилевич, водії автомашини Йосип Малахівський, Людвиг Савіцький і Микола Мазуркевич. Гордяться односельчани кращими тваринниками ― доярками Надією Якимчук та Оленою Паренюк, доглядачами худоби Гнатом Литвином, Едуардом Свінціцьким, Ганною Горбатюк та ін. Рік 1976.Певних успіхів досягли і трудівники сільського господарства. Понад 30 центнерів зернових виростили у колгоспі «Зоря»(с. Врублівка) Район достроково виконав встановлені завдання з виробництва і продажу тваринницької продукції.Найкращих результатів зі збільшення виробництва молока і м’яса добилися колгоспи ім. Чкалова, ім. Б. Хмельницького, ім. Леніна , «Зоря» У сільському господарстві в галузі рослинництва по вирощуванню високих врожаїв зернових та овочів відмічено колгосп «Зоря»(с.Врублівка). За успіхи, досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні зі збільшення виробництва і продажу державі сільськогосподарських продуктів в 1976 р. , Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом нагородила: Орденом Трудового Червоного Прапора Барановського Івана Дем’яновича ― бригадира колгоспу «Зоря» Малахівську Анелю Цезарівну ― ланкову колгоспу «Зоря» Орденом Трудової Слави Марчука Павла Олександровича – комбайнера колгоспу «Зоря» Шкілюк Катерину Цезарівну – колгоспницю колгоспу «Зоря». Рік 1977. 60 –у річницю Великого жовтня трудівники с. Врублівка зустрічають новими здобутками на всіх ділянках господарського і культурного будівництва. У складних погодних умовах виростили найвищий за всі роки урожай зернових. Виконано річні народногосподарські плани продажу державі зерна, картоплі,молока і м’яса. Переможцем соціалістичного змагання серед доярок району визнано Станіславу Йосипівну Зінчук з колгоспу «Зоря». У 1979 р. в с. Врублівка було відкрито нове приміщення дитячого садка «Сонечко» ― за кошти колгоспу ― головою був Годований Анатолій Антонович. У1980р. колгосп «Зоря» спеціалізувався на вирощуванні товарних овочів. Велося будівництво свинокомплексу. В1988р. була прийнята комплексна програма соціальної перебудови сіл району на 12-у п’ятирічку і на період до2000 року. Для її реалізації були розроблені цільові комплексні програми, «Житло», «Дороги», «Освіта», «Здоров’я». Виконуючи програму «Освіта» у Врублівці в1989 р. було побудовано типову школу. В 1990 р. була проведена велика робота по газифікації села колгоспом «Зоря» (Г. Д. Кирилюк). Змінилось обличчя села, асфальтована частина доріг, частина підсипана щебенем і мучкою. 9 травня 1991 року в центрі села було споруджено «Меморіал слави» присвячений врублівчанам під час ВВВ. Біля пам’ятника лежать пл.