Дошкільна освіта № 1 (1).2004 р.

ЗМІСТ

Зінченко В.М. Організація психолого-педагогічного супроводу дитини в умовах дошкільного закладу 4

Бондаренко Н.Б. Формування основ духовних цінностей старших до- шкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини 10

Аматьєва О.П., Сивопляс Н.В. Особливості психологічної підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі 15

Крайнова Л.В., Трубник І.В. Розвиток екологічної свідомості майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів 20

Дметерко Н.В. Психолого-педагогічне значення пізнавальної задачі в розумовому розвитку старших дошкільників 25

Ікуніна 3.1. Особливості розвитку мислення дітей, що виховуються в установах інтернатного типу ЗО

Дронова О.О. Мистецтво живопису як засіб розвитку спілкування у старшому дошкільному віці 35

Одерій Л.Є., Козлова О.А. Зображувальне мистецтво як засіб розвитку художньої творчості дітей дошкільного віку 42

Кривошея Н.Б. Развитие творческих способностей у старших дошколь- ников посредством народи ой песни 47

Георгян Н.М. Розвиток^рухової культури дітей старшого дошкільного віку на заняттях гуртка ритміки 53

Садова Т.А. Використання елементів психофізичного тренування в сис- темі роботи з фізичного виховання дітей дошкільного віку 59

Відомості про авторів 65

Відомості про факультет дошкільного виховання і практичної психоло- гії Слов'янського державного педагогічного університету 66

Організація психолого-педагогічного супроводу дитини в умовах дошкільного закладу

В.М. Зінченко

Профессионализм организации и осуществления сопровождения ребенка в мир своего «Я» находится в прямой зависимости от научно обоснованной организации работьі дошкольного учреждения, использования в педагоги-ческом процессе инновационньїх технологий, создания психолого-педагогической службьі в дошкольном учреждении и четкой организации ее работьі, вьіработки модели сопровождения ребенка, основанной на сотруд-ничестве психолога, воспитателей и родителей.

Рго£еззіопа1І5т о£ ог^апігааоп апсі геаіігапоп о£ сопаисгіпд а сЬІИ іп а луогИ о£ Ьіз о^га «Сь> із таіпіу сіерепсіесі оп те зсіепгі£іс еІаЬогаїеа! шогк о£ рге-зсЬооІ езіаЬНзЬтепІ ап те изіп§ іп реск§о§іса1 ргосезз те пелу гесЬпоІо^іез, те сгеагіоп о£ рзусЬо!о§іса1 зєгуїсє о£ рге-зсЬооІ езгаЬІізшпепг, іо сгеаіе а тосіеі о£ сопсІисгіп§ а спіИ, Ьазеа оп те соорегагіоп о£ рзусЬо1о§із(, а іеасЬег апсі те рагепіз.

У доповіді міністра освіти і науки України В. Кременя на підсумковій колегії' Міністерс­тва освіти і науки визначені стратегічні за­вдання розвитку сучасної системи освіти. Проблеми успішної реалізації' фізичного, розумового, морального, трудового, есте­тичного розвитку дітей необхідно вирішувати ще в ранньому та дошкільному віці.

Поява таких важливих документів, як «Ба­зовий компонент дошкільної освіти», Закон України «Про дошкільну освіту⁷», свідчить, що у світі дошкільної освіти відбувається зміна орієнтирів від суто навчальних до роз-вивально-соціальних, які мають забезпечити формування у дитини першого соціального досвіду спілкування з однолітками та дорос­лими, основних морально-етичних якостей, розумових здібностей, належним чином підготувати її до шкільного життя. З 2001 року відбувається перехід на 12-річне на­вчання, починаючи з 6-річного віку, що ста­вить перед дошкільною освітою дуже відповідальне завдання - забезпечити пси­хофізичну готовність дітей до школи.

Найпершим суспільним середовищем для дитини є дошкільний заклад, головне при­значення якого - соціальна адаптація до умов житія в товаристві незнайомих дітей і дорос­лих, виховання ціннісного ставлення до при­роди, людей, самої себе. Саме дитячий садок має забезпечити фізичне, психічне здоров'я дитини, її різнобічний гармонійний розви­ток, набуття життєвого досвіду, стати своєрідним посередником між сім'єю та ши­роким світом.

Вчені вважають, що впровадження Базо­вого компонента, його орієнтованість на кожну особистість допоможе уникнути усе-редненості, рецегггурності, надасть мож­ливість дійти до кожної окремої дитини, розкрити її здібності і задатки.

Надзвичайно важливим чинником має стати психологізація дошкільних закладів, організація психологічного супроводу дити­ни, тобто ставлення до неї не лише як до об'єкта засвоєння знань та вмінь, а й як до суб'єкта спілкування, співпраці, сшвдружної діяльності, розширення ступенів її свободи, надання права на власний вибір. Знання, вміння та навички визнаються психологами та педагогами не лише як показники розвит­ку⁷ особистості, а й як вихідні якості осо-бистісного зростання. Вікові та індивідуальні особливості розглядаються як ступені реа-лізацїї свого природного потенціалу, зокре­ма, соціального, пізнавального, художнього, творчого.

На думку О. Кононко, впровадження го­ловних положень Базового компонента дошкільної освіти передбачає поєднання таких компонентів дошкільної освіти -

Дошкільна освіта № 1 (3). 2004 р.

супроводу дитини у світ «Я» і поступове якісне зростання дошкільника, стрижнем якого є морально-ціннісна площина розвит­ку особистості, оскільки саме вона визначає позицію дитини у світі, систему її ставлень до природи, до предметної і духовної куль­тури, до людей, до суспільства, до самої себе.

Психологізація в такому разі передбачає забезпечення компетентного супроводу ди­тини і об'єднання зусиль усіх дорослих, які беруть участь у її вихованні, навчанні і розвитку.

Вирішення цієї проблеми вимагає ство­рення в дошкільних закладах психолого-педагогічної служби, певної моделі її ор­ганізації і забезпечення системи роботи що­до формування у вихователів і батьків пси-холого-педагогічної компетентності. Але якщо вихователі мають певний ргаень такої компетентності, то батьки потребують по­стійної і систематичної допомоги у форму­ванні необхідного комплексу психолого-педагогічних знань, практичних навичок та вмінь успкпного виховання дитини та спілкування з нею.

Провідна роль у психологізацц педа­гогічного процесу належить психологу. Са­ме він організує супровід вихованців і про­фесійну готовність дорослих до його здійс­нення.

Наше дослідження проводилось у дошкільних закладах Донецької області.

Мета полягала у вивченні і розробці ме­тодики організації системи супроводу дити­ни в умовах дошкільного закладу.

Об'єкт дослідження - супровід дитини в умовах дошкільного закладу.

Предмет дослідження - модель супроводу дитини.

Концепція дослідження ґрунтувалась на таких положеннях:

• оволодіння методикою супроводу складний і недостатньо висвітлений процес як в науково-методичній літературі, так і в практиці дошкільних закладів;

• провідним чинником введення системи супроводу є зміна усталених поглядів на особистість дошкільника, впровадження в систему дошкільної освіти Концепції -Я;

- система супроводу здійснюється педа­гогами, батьками та шшими дорослими, які беруть участь у вихованні, навчанні і розвитку дитини під керівництвом пси­холога.

Такий підхід дозволив сформулювати гіпотезу, яка грунтується на припущенні, що опанування вихователями і батьками мето­дикою супроводу дитини знаходиться в за­лежності від чинної в дошкільному закладі моделі психолого-педагогічної служби, го­ловних напрямів і змісту її діяльності, особ­ливостей побудови системи супроводу, в основі яких співробітництво:

Вихователь <-> Психолог <-> Батьки.

Супровід - це система професійної діяль­ності психолога, яка забезпечує створення соціально-психологічних умов для успішно­го навчання і психічного розвитку дитини в ситуаціях дошкільної взаємодії'. Об'єктом супроводу психолога є дитина.

Психологічний супровід здійснюється педагогічними заходами через педагога, який є спїїшрапівником психолога в роз­робці стратегії' супроводу. Батьки - цс суб'єкти супроводу, вони беруть участь у цьому процесі на засадах спїїшращвників, особистісної і родинної відповідальності.

Експериментальні дослідження мали кон­статуючий, формуючий та контрольний етапи. Констатуючий етап був спрямований на розробку варіативної моделі супроводу дитини в умовах дошкільного закладу.

На цьому етапі нами було визначено реальний рії?ень розвитку дітей до орга­нізації Ьс супроводу та розроблено можливі варіанти моделей супроводу.

У спеціальній літературі супровід розгля­дається як цілісний процес створення необ­хідних соціальних та психолого-педагогічних умов для успішного гар-моншного розвитку кожної дитини. Цю проблему в щлісній системі має вирішувати психолого-педагогічна служба дошкільних закладів. Експериментаторами були запро­поновані свої варіанти організації' психоло­го-педагогічної служби.

1.1 варіант оргашзації психолого-педагогічної служби

ППС дошкільного закладу І

Вихователі

Діти

Батьки

У ППС працювали психолог, завідувач, методист, 2 вихователя (підібрані шляхом тестування) і 6 батьків (по одному від вікової групи, за бажанням). Модель передбачала планування, зміст і організацію роботи на рівні всього дошкільного закладу відносно кожної вікової групи. Тобто розроблені сис­теми супроводу здійснювались у групах під керівництвом психолога і членів психолого-педагогічної служби дошкільного закладу.

2. II варіант організації психолого-педагогічної служби

ППС дошкільного закладу

_і

ППС групи № 1

ППС групи №2

ППС групи №3

ППС групи №4

До складу психолого-педагогічної служби дитячого садка входили психолог-методист, завідувач, 4 вихователя-психолога (по одно­му від кожної вікової групи) та представники батьківських комітетів груп (4). У кожній віковій групі вихователі (за допомогою тестів) були розподілені на вихователя-психолога і вихователя-педагога. ППС групи складалась з двох вихователів та трьох бать­ків (батьківські комітети).

З метою перевірки ефективності здійснення систем супроводу дітей у стар­ших групах була проведена діагностика рівня взаємовідносин: діти <—> діти;

діти <—> батьки; діти <—> вихователі; діти <—> психолог.

Використовувались модифіковані мето­дики «Намалюй свою родину», «Намалюй людину», проективні методики: «Чарівна кімната» і «Драбина», протокольні спостере­ження ігрової та повсякденної діяльності дітей, у процесі якої використовувались проблемні ситуації'.

Після цієї серії дослідження одержані по­казники порівнювалися з психологічними характеристиками дітей (наявними на той період) та аналізувались на всіх рівнях. На щй основі ми мали такі загальні показники:

3. Показники взаємовідносин діти <—> вихователь

Рівень	І тип організації ППС	II тип організації ППС
високий	19,5 %	18,2 %
середній	52,7 %	48,5 %
низький	27,8 %	33,3 %

4. Показники взаємовідносин діти <—> батьки

Рівень	І тип організації ППС	II тип організації ППС
високий	27,8 %	27,3 %
середній	47,2 %	48,5 %
низький	25%	24,2 %

Рівні взаємовідносин діти <—> дорослі: Високий - повна довіра, взаєморозуміння,

постійне відчуття дитиною необхідності у

спілкуванні з дорослими, позитивний

емоційний фон.

Середній - спілкування з «причин» на

різних рівнях: інтелектуальному, побутово­му, спільної діяльності, порушення зв язків з різних приводів; чергування позитивного та негативного фону.

Низький - не відчуває необхідності у спілкуванні, крім задоволення фізіологічних і матеріальних потреб, або боїться дорослих; емоційний фон, частіше негативний.

5. Показники взаємовідносин діти <—> діти

Рівень	І тип організації ППС	II тип організації ППС
високий	13,9 %	12,2 %
середній	58,3 %	54,5 %
низький	27,8 %	33,3 %

Відповідно до засобів спілкування дітей між собою, ми також виділили три рівні:

Високий - в основі культура спілкування: взаємопорозуміння, здатність до спільної діяльності, комунікативність, використання вербальних і невербальних засобів спілку­вання, наявність друзів (за інтересами, харак­тером діяльності, спілкуванням).

Середній - комунікативність прагнення до спільної діяльності, використання вербаль­них і невербальних засобів спілкування. Проте відсутність постійних друзів, на­явність конфліктів у спілкуванні, відсутність навичок самостійного розв'язування завдань.

Низький - відсутність культури спілкуван­ня, потягу до спілкування, наявність різних проблем (замкненість, стурбованість, со­ром'язливість тощо), повна відсутність умінь розв'язувати конфлікти.

Аналіз результатів констатуючого етапу експерименту⁷ надав можливість розробити методику формуючого дослідження і систе­му супроводу дітей у світ спілкування.

На формуючому етапі дослідницької ро­боти наші зусилля зосередились на ство­ренні та впровадженні варіативних моделей супроводу дітей, що передбачало активи}⁷ співпрацю психолога, вихователів та батьків.

Ще в період проведення констатуючого експерименту здійснювалась система роботи психолога з «розморожування» усталених поглядів і настанов, що мали місце на той час у педагогів та батьків. Проводились ог­лядові лекції', консультації' відносно нових психолого-педагогічних досягнень науки, практики, введення в дошкільну освіту Базо­вого компонента, змін згідно із Законом «Про доіпкільну освіту». Першим кроком до нововведення і використання експеримен­тальних методик була організація ППС та проведення розширених засідань ППС в дошкільних закладах, у процесі яких здійснювався аналіз результатів констатую­чого етапу експерименту та розроблялись алгоритмічні приписування на період пере­будови підходів до взаємодії' з вихованцями, обговорювались засади співпраці психо­логів, вихователів, батьків.

Розуміючи, що педагогічний моніторинг — одна з найважливіших умов і засобів успішного здійснення супроводу, була роз­роблена його модель.

6. Модель організації педагогічного моніторингу