Державний заклад

«Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України»

Кафедра дитячої стоматології

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

дитячої стоматології

протокол № __ від ____________

Зав.кафедри________проф. І.В.Ковач

Методичні рекомендації для студентів

Навчальна дисципліна	Ортодонтія
Модуль № 1	Ортодонтія
Змістовий модуль № 3	Основні принципи і методи лікування пацієнтів із зубо-щелепними аномаліями та дефомаціями.
Тема заняття	Апаратурне лікування.
Курс	Ш
Факультет	Стоматологічний
Кількість годин	4

Виконавець : ас. В.М. Халецька

Дніпропетровськ 2012

Тема заняття: «Методи лікування ортодонтичних хворих. Апаратурне лікування».

1. Конкретні цілі.

1. Знати методи які використовуються при лікуванні зубо-щелепно-лицьових аномалій та деформацій.

2. Знати біологічний або функціональний метод.

3.Вміти охарактеризувати профілактичний характер функціонального методу.

4. Знати засновників функціонального методу ( Поукс, А.Кербітц, Роджерс та ін.).

5. Знати подальшу розробку даного методу в нашій та інших країнах (Бетельман А.І., Френзель Р., Куриленко В.С., Хорошилкина Ф.Я.,Нападов М.А.).

6. Знати комплекс міогімнастичних вправ без апаратів і з апаратами.

7. Вміти охарактеризувати апаратурний метод.

8. Знати які показання до використання апаратурного методу у різні вікові періоди.

9. Вміти скласти план ортодонтичного лікування.

10. Вміти вибирати ортодонтичну апаратуру для лікування в залежності від клінічної сітуаціі.

11. Володіти навичками корекції та активації ортодонтичноі апаратури.

12. Вміти проводити профілактичні заходи для запобігання виникнення ортодонтичної патології.

2. Базовий рівень підготовки

Назва попередніх дисциплін	Отримані знання, вміння, навички
Гістологія	Знати періоди розвитку ЗЩС Знати гістологічну будову твердих тканин тимчасових та постійних зубів
Анатомія	Знати анатомічні ознаки різних груп тимчасових та постійних зубів. Вміти визначати групову належність тимчасових і постійних зубів

3. Організація змісту навчального модулю

• Методи які використовуються при лікуванні зубо-щелепно-лицьових аномалій та деформацій.

- Біологічний або функціональний метод .

• Функціональне навантаження мімічних та жувальних м,язів, та м,язів язика за допомогою мовних вправ - міогімнастики.

• Комплекс вправ для артикуляційного апарату порожнини роту.

• Засновників функціонального методу ( Поукс, А.Кербітцс, Роджерс ін).

• По дальня розробка даного методу (Бетельман А.І.. Френзель Р., Куриленко В.С., Хорошилкіна Ф.Я., Нападов М.А.).

• Апаратурний метод. Загальна характеристика методу. Показання до використання у різні вікові періоди.

• Показання до ортодонтичного лікування дорослих.

4. Зміст навчального матеріалу.

Деформації зубо-щелепно-лицьового апарату з точки зору етіології та патогенезу, можна розділити на 3 групи:

- спадкові

- вроджені

- надбані

Методи лікування зубощелепних аномалій і деформацій дуже різноманітні. Вибір їх залежить від віку дитини, причини деформації, клінічної форми і ступеня вираженості аномалії, розвитку зубів і щелеп, а також від загального стану дитини й інших чинників. Всі методи лікування діляться на: профілактичні, апаратурні, комбіновані (з використанням фізіотерапевтичних, хірургічних методів інтенсифікації), хірургічні, протетичні. Апаратурний метод є головним у лікуванні зубощелепних аномалій і деформацій, а всі інші методи є допоміжними.

Відомий клініцист С. П. Боткін говорив: “Хворобу легше попередити, ніж її лікувати”. Попередити виникнення зубощелепних аномалій і деформацій можна лише шляхом своєчасного усунення причин, які їх викликають або сприяють виникненню. Попередження захворювань зубощелепного апарату, у тому числі аномалій прикусу, здійснюються як загальними, так і місцевими заходами. Всі профілактичні методи лікування зубощелепних аномалій можна поділити на такі періоди: 1 період – до зачаття дитини (створення медико-генетичних кабінетів; 2 період – внутрішньоутробний; 3 період – лактаційний (перші півроку життя дитини); 3 період – лактаційний (перші півроку життя дитини); 4 період – від 6 місяців до кінця тимчасового прикусу (2–2,5 роки); 5 період – змінного прикусу(6–13 років); 6 період – постійного прикусу (із 13 років).

Особливу увагу варто приділяти лікуванню тимчасових других молярів і шостих постійних і всіляко намагатися їх зберегти. Необхідно привчити дитину старанно доглядати за зубами, правильно чистити зуби, прополіскувати рот після їжі, а у випадку появи каріозних зубів – своєчасно їх пломбувати. Необхідно переконувати батьків, що тимчасові зуби, незважаючи на короткий термін служби, повинні бути повноцінні протягом усього часу свого існування, інакше каріозні зуби і рання екстракція можуть привести до неприємних наслідків – остеомієліту, вкорочення зубної дуги і т. д. Що стосується шкідливих звичок, то варто вживати всіляких заходів до їх усунення. Шкідливі звички створюють несприятливі умови для розвитку зубного апарату.

Профілактичні апарати ослаблюють чи навіть усувають чинники виникнення деформації ( смоктання, ротове дихання і т.п. ). Це є вестибулярні пластинки.

Лікувальні апарати нормалізують будову і функції зміненого жувального апарату при різних формах аномалій та деформацій ЗШЛА.

До заходів попередження аномалій прикусу в ранньому віці варто ще віднести (біологічний метод) функціональне навантаження; загальну гімнастику і спеціальні вправи жувальної і мімічної мускулатури.

Міогімнастика

Існують різноманітні способи профілактичних вправ для лікування щелепно-лицевих деформацій, проте запропонована Роджерсом система вправ одержала найбільше поширення Основні положення цих методів тренування недорозвинених і слабо функціонуючих м’язів щелепно-лицевого скелета можна формулювати таким чином:

1. Скорочення м’язів повинні здійснюватися з мінімальною амплітудою (розмахом). 2. Інтенсивність скорочень такої мускулатури повинна відповідати її фізіологічній ролі. Вона не повинна бути надмірною. 3. Швидкість і тривалість скорочень м’язів повинна бути пристосована до особливостей цього руху. Спочатку вони повинні бути повільними, безперервними, і проводити їх треба регулярно. 4. Між двома наступними скороченнями повинна мати місце пауза спокою. Тривалість паузи повинна дорівнювати щонайменше тривалості самого скорочення. 5. Скорочення мускулатури при кожній вправі повинні повторюватися декілька разів і продовжуватися до появи почуття легкої місцевої втоми. Це почуття утоми визначає межу тривалості вправи, за яку не слід переходити.

Апаратурний метод лікування ортодонтичних хворих. Сутність дії ортодонтичних апаратів полягає в безперервному, уривчастому або поперемінно-діючому тиску на зуби, альвеолярні відростки і щелепи за допомогою спеціальних механічних пристосувань, що активуються розсувними гвин­тами, пружинним дротом, гумовими кільцями, лігатурами або зусиллями жувальної та мімічної мускулатури (при роз'єднаному прикусі) чи змі­ною стереотипних рухів нижньої щелепи за допо­могою направляючих оклюзійних та накушувальних площадок, похилих площин та елементів, що забезпечують нормалізацію мімічної мускулатури: губні пелоти, щічні щити, вестибулярні мантелі -заслонки для язика та ін.

Безперервно діюча сила тисне на зуб без фази спокою протягом тривалого періоду і тому не припускає необхідної реорганізації тканини. Внаслідок цього легко відбувається гіалінізація. Якщо застосовують сили такого роду, то вони повинні бути винятково слабкими. Райтан вважає, що у більшості випадків неможливо уникнути процесів гіалінізації, так що в подальшому рух зуба відбува­ється після непрямої резорбції.

Безперервно діючі сили виникають при застосуванні "відкриваючих" або "закриваючих" спіральних пружин. Спочатку великі сили швидко зменшуються завдяки короткому шляху, так що для тканин можливе настання фази спокою. Аналогічно - при застосуванні гумово-еластичних ма­теріалів, коли слина незабаром після накладення апаратури послабляє дію спочатку великої сили.

Поперемінно діюча сила зустрічається при знімних пластинках і функціональних ортодонтичних пристроях. Для них характерне регулярне настання фаз спокою, тому що апаратура протягом дня якийсь час не носиться. Незважаючи на ці паузи, у цей час продовжується резорбція кістки, тому що активність остеокластів не припиняється після закінчення фази тиску.

Активатори функціональної дії - це комп­лекс ортодонтичних пристосувань, кожний з яких можна використовувати в окремому випадку для функціональної дії на ортодонтичний пристрій, а через нього - на переміщуваний зуб (зуби). Функціональні ортодонтичні активатори можуть бути розташовані в порожнині рота і приводитися в дію зубами протилежної щелепи, а можуть розташовуватися зовні порожнини рота і приводитися в дію механічним або електромеханічним шляхом.

Вибір ортодонтичного апарата для лікування різноманітних зубощелепних аномалій проводить ся з урахуванням віку хворого і вираженості аномалії. Нерідко виникає необхідність модифікувати конструкцію того чи іншого апарата. Той самий вид аномалії можна вилікувати декількома апаратами, проте завжди варто користуватися найбільш ощадливою і найефективнішою методикою. В період молочного і раннього змінного прикусу показана в основному знімна апаратура. При пізньому змінному і постійному прикусі можна користуватися також незнімними апаратами механічної дії, особливо при різко виражених аномаліях. Деякі автори відзначають, що не настільки важливий тип засто- сованого апарата, як уміле його використання.

Протетичний метод лікування ортодонтичних хворих.

У разі неможливості виправлення зубощелепної патології ортодонтичними методами іноді використовують протезування за конкретними показаннями відповідно до віку і патології ( знімні пластинкові протези, реставрація, штучні коронки, мостоподібні протези).

Комбінований метод лікування ортодонтичних хворих.

Це сполучення біологічного, апаратурного, хірургічного та протетичного методів.