Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

диплом / статьи / 41.Яблонська М. В. Інформаційна та літературно-критична функція

.pdf
Скачиваний:
19
Добавлен:
29.11.2015
Размер:
151.14 Кб
Скачать

 

РОЗДІЛ ІІ. Журналістика 23, 2009

УДК 070:655.41

М. Р. Яблонський – студент І курсу інституту філології

 

та журналістики Волинського національного університету

 

імені Лесі Українки

Інформаційна та літературно-критична функція часопису “Наше життя” (на основі матеріалів про творчість Віри Вовк)

Роботу виконано на кафедрі видавничої справи та редагування і журналістики ВНУ ім. Лесі Українки

Устатті проаналізовано різножанрові матеріали жіночого часопису “Наше життя” кінця 70–80-х рр.

ХХст., присвячені творчості Віри Вовк. Дослідницька увага зосереджена на їхній інформаційній та літера- турно-критичній функції.

Ключові слова: українська діаспорна періодика, жіноча преса, літературна критика, творчість Віри Вовк.

Яблонский М. Р. Информационная и литературно-критическая функция издания “Наше життя” (на основе материалов о творчестве Виры Вовк). В статье анализируются разножанровые материалы женского издания “Наше життя” конца 70–80-х гг. ХХ в., в которых рассматривается творчество Виры Вовк. Исследовательское внимание сосредоточивается на их информационной и литературно-критической функции.

Ключевые слова: украинская диаспорная периодика, женская пресса, литературная критика, творчество Виры Вовк.

Yablonskyy M. R. Informational and Literary-Critical Function of Publication “Nashe Zutia” (on the Base of Materials about Vira Vovk’s Works). In the article are analyzed different genre materials of feminine journal “Nashe zutia” on the end of 70–80th years of XX century, that are deducated to Vira Vovk’s Creativity. It is pointed on there Informational and literary-critical function.

Key words: periodic of Ukrainian diaspore, feminine press, literary critic, Vira Vovk’s Creativity.

Постановка наукової проблеми та її значення. Загальний аналіз досліджень цієї проблеми.

Основні тенденції розитку жіночої преси охарактеризовано в роботах А. Животка [4], Б. Крацева [8, 2322], О. Рибак [15, 111] та ін. [3; 17]. В українській діаспорі виходять друком такі періодичні видання для жінок, як “Голос робітниці”, “Громадянка”, “Жіночий світ”, “Жінка”, “Наше життя”, “Наше слово”, “Промінь”, “Рання зоря”, “Українка в світі”. За спостереженням О. Рибак, “ці видання продовжили традицію поєднання ідеї емансипації жінки зі завданнями національно-визвольного руху” [15, 111].

Однак поза увагою науковців залишається багатий, різноплановий матеріал жіночої періодики. Тому видається актуальною спроба дослідити інформаційну та літературно-критичну функцію часопису “Наше життя” на основі матеріалів про творчість Віри Вовк.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Часопис

“Наше життя” – “місячник Союзу Українок Америки (СУА), виходить у Філядельфії з 1944 р.; ред. К. Олесницька, О. Лотоцька, з 1951 р. – колеґія з Л. Бурачинською на чолі”. Видання присвячене проблемам жіночого руху та національному вихованню дітей і молоді. Журнал містить також літературний відділ [2].

У травні 1979 р. під криптонімом Н. К. у журналі опубліковано статтю “Віра Вовк. Письменниця, літературознавець, перекладач” [11].

Треба зауважити, що вже на той час Віра Вовк була відома в українській діаспорі як авторка поетичних збірок (“Юність” (Мюнхен, 1954), “Зоря провідна” (Мюнхен, 1955), “Елегії” (Мюнхен, 1956), “Чорні акації” (Мюнхен, 1961), “Любовні листи княжни Вероніки до кардинала Джованні-Бат- тісти” (Мюнхен, 1967), “Каппа Хреста – Kappa Crucis” (Мюнхен, 1969), “Меандри” (Ріо-де-Жанейро, 1979)), прозових книг (“Легенди” (Мюнхен, 1954), “Казки” (Мюнхен, 1956), “Духи й дервіші” (Мюнхен, 1956), “Вітражі” (Мюнхен, 1961)), драматичних творів (“Смішний святий” (Нью-Йорк, 1968)), а також численних перекладів. Проживає в Ріо-де-Жанейро, окрім письменницької праці, займається викладацькою діяльністю.

Представляючи творчість Віри Вовк, у статті наведено відомості “про її життя, освіту, працю” [11, 16]. Ідеться не тільки про непростий шлях до викладацької діяльності, а й про перекладацтво, яке

© Яблонський М. Р., 2009

111

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки

покликане стати “духовим зв’язком двох націй” [11, 16]. Хрестоматії української літератури в перекладі португальською мовою, видані Вірою Вовк, “вражають не тільки старанною добіркою літературних творів, але теж репродукцій мистецьких творів”, усі вони “у розкішному оформленні” [11, 16]. Автор допису нагадує і про оригінальну творчість письменниці, її поетичні, прозові та драматичні твори. Наведено також інформацію про те, що “Віра Вовк є членом Об’єднання Письменників “Слово”, членом УВАН, Українського Католицького Університету ім. св. Климентія Папи, а теж Пен-Клюбу в Бразілії якого була представником на міжнародних конґресах в Осльо

(1964) та Юґославії (1965)” [11, 16].

Мета допису – презентувати збірку перекладів української літератури “Viburno rubro” (1977). Це колективне видання, яке об’єднало таких перекладачів, як В. Вовк, О. Колодій, М. Мурусій, – тих, хто вивіряв переклади, працював над упорядкуванням та примітками. Назва книги в перекладі українською мовою означає “червона калина”, такому задуму підпорядкована й ілюстрація на обкладинці. “Цей кущик викликає в нашій уяві мелянхолійний настрій, він символічно пов’язаний з нашим побутом” [11, 17]. Хоча для бразилійців він нічого не значить, тому автор статті, підписаний криптонімом Н. К., уважає, що така назва книги “для чужинців занадто абстрактна” [11, 17]. Підкреслюється, що «переклад вільний, одначе зміст та ідея відповідає ориґіналам» [11, 17]; що матеріал для перекладу вибраний дуже вдало, бо представлені різні періоди історії української літератури та різні літературні напрями. Як висновок звучить думка: “Ми, українці, мусимо бути щасливі та горді, що маємо таких людей, як колеґія твору «Viburno rubro», які використали своє знання та здібність передати багатство української літератури чужій нації та познайомити її з українською високою культурою. Автори доказали цим твором, що українська тимчасово поневолена, нація на літературнім полі стоїть нарівні з іншими націями і що ми не є нація меншевартісна” [11, 17].

У1980-х рр. часопис “Наше життя” демонструє постійну увагу до творчості Віри Вовк. 1980-го

вРіо-де-Жанейро виходить друком поетична двомовна збірка письменниці “Мандаля”. У грудні наступного року Лариса М. Л. Онишкевич публікує статтю, у якій презентовано цю збірку [12]. Доречно зауважити, що згодом авторка допису активно представлятиме творчість Віри Вовк на сторінках “Сучасності” [5; 10; 13], сприятиме популяризації драматургії письменниці [1; 6].

Лариса М. Л. Онишкевич наголошує, що видання Віри Вовк (ідеться і про літературні твори, і про мистецькі репродукції чи ілюстрації) мають свою високу оцінку серед читачів та колекціонерів таких видань.

Збірка “Мандаля” “є подібної естетичної викінчености, як і напр. Віри Вовк збірка сучасної української поезії та мистецтва («О кантаро», 1973). Тридцять витинанок, які мають від трьох до шести різних кольорів, дуже детально репродуковані й наліплені. Різнорідні зображення головно квітів, немов екзотичних барвистих сніжинок, додають спеціяльний ефект до атмосфери, чи зосередження над сконцентрованими думками коротеньких поезій-думок” [12, 12]. Отже, витинанки Віри Вовк – невід’ємний складник збірки, яка посилює синтетичне мистецьке спринятття.

Поезії В. Вовк мають “свою філософічну базу, з психологічними спостереженнями на загальнолюдські прояви чи проблеми. Мала форма так гармонізує з дрібненькими різами й чертками витинанок. А замкненість кола витинанок немов вторує віршованому змістові прокоментованих ситуацій. Всі поезійки немов поменшені сонети – з поставленою проблемою чи ситуацією спочатку, і потім з наукою, та еліптичність надають кожному віршеві забарвлення східних приповідок-повчань” [12, 12].

Недоліком видання є невправність перекладів поезії Віри Вовк англійською мовою: переклад “є дуже штивний, не має ефекту типової синтакси Віри Вовк, та й ще часто не є правильним граматично чи й ідіоматично” [12, 12].

Ця заувага не применшує мистецької та ідейної вартості книги, адже “сама МАНДАЛЯ – в ориґіналі – це насолода для різних змислів” [12, 12].

Уцьому ж, грудневому, числі міститься повідомлення редакції часопису “Наше слово” про те, що “письменниця Віра Вовк приготовляє до друку збірку оповідань Василя Стефаника” [14, 12]. У замітці підкреслено, що переклади творів В. Стефаника підготовлені в ювілейний рік письменника.

Редакція нагадує також і про інші переклади Віри Вовк – творів Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка.

112

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

РОЗДІЛ ІІ. Журналістика 23, 2009

Крім того, читачі часопису інформуються про книжкові видання творів Віри Вовк, підготовлені авторкою. “Усі ті видання мають розкішне оформлення, в деяких є репродукції творів наших мистців, а інші знову ж прикрашені витинанками роботи Віри Вовк. Такі ілюстрації унікальні...” [14, 12].

Аж у листопаді 1985 р. редакція жіночого журналу мала приємну нагоду сповістити про приїзд Віри Вовк до Нью-Йорка [9]. “Довідавшись в квітні 1985 р. з листи Віри Вовк, про її приїзд до США, Окружна Управа в Нью Джерзі вирішила влаштувати їй авторський вечір. Намітили це у нашій програмі, але без остаточного реченця.

Коли Віра Вовк несподівано прибула до Нью-Йорку, наш календарець імпрез був уже заповнений. Шукаючи різних нагод на цю зустріч, ми зосередилися на 86-му Відділові в Ірвінґтоні, який запросив В. Вовк на свою імпрезу 13-го жовтня ц. р. і при цій нагоді вона сказала кілька слів про себе і свої твори” [9, 4].

Віра Вовк наголосили на меті своєї діяльності: “Я взяла собі за завдання побудувати міст між Україною і Бразилією, але обставини довели мене до того, що насправді доводиться поширити діяльність на цілий континент, а навіть на цілий латинськомовний світ.

Ідеться особливо про українську книжку, отже я посвятилася видавничій дії. Наскільки наші видання часто поганенькі, я рішилася плисти проти загальної течії і видавати старанні, репрезентативні книги. Мені важливо, який формат має книжка, який папір, яку обкладинку, який шрифт, як вона клеєна, зшивана, який розклад тексту на сторінці й т. д.

Мої видання, назагал, дво або тримовні з кольоровими ілюстраціями, що їх сама вклеюю на сторінки книжок. То довго-годинна, щоденна праця, але мені вдалося в той спосіб доконати своєрідного бразілійського чуда. Звісно, книжки дорогі, але одне видання оплачує майбутнє, а дохід

зних іде також на переклади з нашої літератури на португальську й німецьку мову. [...].

Втой спосіб думаю, що виповнено болючу порожнечу, особливо також коли йдеться про українське сучасне мистецтво, бо я стараюся пропагувати рівночасно твори наших образотворчих модерністів” [9, 4, 12].

Отже, Віра Вовк підкреслює, що її письменницька праця поєднується з видавничою діяльністю, яка часто має просвітницьку функцію, виконуючи популяризаторську місію української книги у світі.

Чи не першою спробою відтворити світоглядні основи творчості Віри Вовк на сторінках видання “Наше життя” є стаття Л. Коленської “Віра Вовк. Її симбіоза українського, вселюдського і релігійного світів” [7].

У літературно-критичній статті насамперед наголошується на такій визначальній якості Віри Вовк, як “її невтомна й безперервна праця, її безупинне формування слова й форми, її вирізьблювання свого наскрізь ориґінального, окремішнього стилю, особливого пера, її спрагле пошукування за найвищим ідеалом як у житті, так у творчості” [7, 8].

Як висновок звучать спостереження про специфіку творчої манери письменниці: “Віра Вовк – віртуоз у виконанні літературних композицій. Серцевиною її творчости, якій письменниця була вірна все життя – є симбіоза українського, вселюдського й релігійних світів, що, ніби найрідніші посестри, сплітаються у творі будь-якого її жанру” [7, 8]; “Віра Вовк – поет-модерніст із нахилом до філософ- сько-релігійних роздумів…” [7, 9].

Окремо йдеться про знання німецької, англійської, португальської, французької, іспанської мов, що “розвинуло в письменниці бажання і замилування до перекладів” [7, 9].

Предметом наукового осмислення у статті є прозова творчість письменниці. Л. Коленська переконана, що фабульну основу, змістові чинники творів Віри Вовк читач віднайде сам, її ж завдання – охарактеризувати форму творів Віри Вовк, “її думки, її безмежну глибінь відчуттів та її дерзання краси слова, основну істину її творчости – українську, вселюдську і релігійно-містичну” [7, 9].

“Збірки легенд і казок «особливо чарівні своєю безпосередністю і простотою. [...] Їх шість: «Різдвяна леґенда», «Леґенда про Христофора», «Леґенда про Галині дружечки», «Леґенда про писанку Свят-Миколи», «Леґенда про керманича» та «Леґенда про колоски». В усі ці леґенди вплітаються гуцульські вислови, і хоча вони написані в Ріо-де-Жанейро, – перед читачем відкривається барвистий гуцульський світ” [7, 9]. З-поміж названих творів особливу увагу дослідниці привертає “Легенда про колоски”, в якій “із усією силою виявляється віра письменниці у велику надземну любов до свого безталанного народу, і особлива філософія, філософія добра, що зобов’язує і на цьому світі й потойбік” [7, 9].

113

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки

Осоливо тепло проаналізована збірка “Казки” (Мюнхен, 1956): “Казки ці сповнені поезією, то окутані срібним прядивом місяця, то соняшним золотим промінням, а поміж ними, осяяні їхнім світлом – люди, особливо діти. У цих казках – соняшний оптимізм, віра в правду, віра в добру людину, чеснотою якої передусім є доброта, бажання допомогти своєму оточенню, щира любов” [7, 9].

Узбірці “Святий Гай” (1983), у якій уміщено вісім оповідань українською та португальською мовами, “особливо виділяється оповідання «Родина»” [7, 10]. Краса твору – “в щирості й безпосередності розповіді авторки. Дія, авторські спостереження, тонкощі почуттів, зображені в поглядах героїв на прояви життя, дуже близько торкається читача; вони, ніби перли, надходять з самої глибини душі письменниці, вилонюючи з себе й радість, і горе людське, і біль, і глибоку віру в християнського Бога, а іноді й висловлюють докір самому собі за своє поступування супроти інших” [7, 10].

Осібно – про повість “Вітражі”, яка “написана не в традиційній формі. На канві подорожування різних людей по різних країнах зарисовуються, переплітаються доля різних осіб. Це начебто витяті візерунки-вітражі переживань героїв окремішних національностей, які формою дискусій переповідають, відтворюють свої враження, думки, спосіб буття і психіку” [7, 10].

Уцій повісті, як відзначає Л. Коленська, “схрещується модерна форма з майже традиційною, пов’язується глибинний смуток і м’якість болю з іронією і твердим глузуванням, чи любови до людини, з кепкуванням із всіляких філософій, але і виявляється одне з найосновніших мислень В. Вовк – подив до Творця світу, подив до Його всепрощення і великодушність...” [7, 10]. Тобто йдеться про синтез загальнолюдського й релігійного світів.

Такий аспект, як “почуття гумору”, на думку Л. Коленської, “проявляється майже у всіх її творах” [7, 7].

Повість “Духи і дервіші” примітна особливим поглядом на самотнє життя [7, 7]. Привертають увагу спостереження дослідниці про шевченківські традиції у творчості Віри Вовк: “За Вірою Вовк не лиш у цій повісті, але й через усю її творчість вкарбовує свій глибокий слід Шевченків голос” [7, 7].

Висновки дослідницької студії – про письменницьке покликання Віри Вовк: “...перо її – це її життя, її душа. З цим пером вона радіє, з ним вона горює, а в ньому вона оживає знову і знову...” [7, 12]. Водночас Л. Колеська окреслює метафізичні чинники як визначальні у творчості Віри Вовк: “Стиль, форма, словництво й жанри напевно щораз і щобільше чергуватимуться у творчості цієї поетеси й письменниці, але ніколи не зміниться її вірність, її перша любов до Неба і до свого «неба», до своєї обіцяної Землі, що наснажують її перо. Як напевно вже й довіку супроводитиме Віру Вовк голос дервіша, який на дні висохлої від жари криниці все глибше й глибше копає великою мушлею землю, шукаючи джерела, живої води для спрагнених правди людей, і кличе: «Із глибин кличу до тебе,

Господи!»” [7, 12].

Уберезневому числі часопису “Наше життя” за 1988 р. вміщено вибір нарисів із манускрипту праці І. Сенькова “Наша Гуцульщина” під назвою “Любительки Гуцульщини”. Тут дібрані матеріали про В. Вовк, О. Кульчицьку, К. Малицьку, В. Марську, Л. Мурович, Я. Музику, В. Свєнціцьку.

І. Сеньків презентує Віру Вовк як талановиту поетку-модерністку, яка “пише майстерні поезії і прозу. Збірки її поезій («Юність», «Зоря провідна», «Елегії», «Чорні акації» та інші), що появилися у Мюнхені в 1954–1967 рр., характерні своїми філософсько-релігійними роздумами. Майстерно написана її коротка повість «Вітражі» стилем, зближеним до техніки модерної кінематографії” [16, 6]. У замітці інформується також про переклади Віри Вовк.

Висновки. Проаналізовані різножанрові матеріали жіночого часопису “Наше життя” кінця 1970–1980-х рр. засвідчують постійну увагу до творчості Віри Вовк. Виконуючи в українському діаспорному просторі інформативну та літературно-критичну функції, журнал не тільки популяризує творчість письменниці, а й прагне об’єктивно її поцінувати.

Література

1.Антологія модерної української драми / ред., упоряд. і авт. вст. ст. Лариса М. Л. Залеська-Онишкевич. – Л. : Літопис, 2009.

2.“Наше життя” / Володимир Кубійович // Енциклопедія українознавства : у 10 т. [перевидання в Україні]. – Т. 5. – Л. : [б. в.], 1996. – С. 1745.

3.Дорошенко В. Реєстр українських періодичних видань у вільному світі за рр. 1961–62 / Володимир Дорошенко / окр. відбитка. – Нью-Йорк : [б. в.], 1963.

114

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

РОЗДІЛ ІІ. Журналістика 23, 2009

4.Животко А. Історія української преси / Аркадій Животко / передм. К. Костева. – Мюнхен : [б. в.], 1989–1990. – 334 с.

5.Залеська-Онишкевич Л. Різні світи Віри Вовк / Лариса Залеська-Онишкевич // Сучасність. – 1987. –

Ч. 9. – С. 16–26.

6.Близнята ще зустрінуться. Антологія драматургії української діяспори / упор. та авт. передм. Лариса Залеська-Онишкевич. – К. ; Л. : Час, 1997. – 640 с.

7.Коленська Л. Віра Вовк. Її симбіоза українського, вселюдського і релігійного світів / Любов Коленська //

Наше життя (Нью-Йорк). – 1986. – Трав. – С. 8–10 ; Черв. – С. 7–8, 21.

8.Краців Б. Преса у 1846–70 рр. / Богдан Кравців // Енциклопедія українознавства : у 10 т. [перевидання в Україні]. – Т. 6. – Л. [б. в.], 1996. – С. 2316–2322.

9.Кравчук А. Гостина Віри Вовк / А. Кравчук // Наше життя (Нью-Йорк). – 1985. – Листоп. – С. 4, 12.

10.Л. М. О. [Онишкевич Лариса М. Л.]. Інтерв’ю : Віра Вовк – перекладач / Лариса Онишкевич // Сучас-

ність. – 1984. – Ч. 6. – С. 21–23.

11.Н. К. Віра Вовк. Письменниця, літературознавець, перекладач / Н. К. // Наше життя (Нью-Йорк). – 1979. – Трав. – С. 16–17.

12.Онишкевич Лариса М. Л. Віра Вовк. Мандаля / Лариса Онишкевич // Наше життя (Нью-Йорк). – 1981.

– Груд. – С. 12.

13.Онишкевич Лариса М. Л. Вовк, Віра. Триптих до циліндрових картин Юрія Соловія / Лариса Онишкевич // Сучасність. – Ч. 7–8. – 1984. – С. 41–243.

14.[Редакція “Нашого життя”]. Письменниця Віра Вовк приготовляє до друку збірку оповідань Василя Стефаника // Наше життя (Нью-Йорк). – 1981. – Груд. – С. 12.

15. Рибак О. Історіографія та історіософія українських жіночих студій / Оксана Рибак // ЗНТШ. – Т. ССХХХІІІ. Праці Історично-філософської секції. – Л. : [б. в.], 1997. – С. 100–125.

16.Сеньків І. Вовк Віра / І. Сеньків // Наше життя (Нью-Йорк). – 1988. – Берез. – С. 6–7.

17.Українські періодичні виданя для жінок в Галичині : анотований каталог / уклад. В. А. Передирій. –

Л. : [б. в.], 1996.

Статтю подано до редколегії

15.10.2009 р.

115

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com