24
культ (від лат. cultus - шанування);
розп'яття (від лат. сrucifixio - укріплення на хресті) тощо.
У сфері культу функціонують і лексичні одиниці, котрі мають відповідники як у грецькій, так і в латинській мовах. До назв такого типу передусім відносимо слова:
амінь (від гр. і дат. amen - "Хай буде істинно, правильно");
дух (від гр. psyche, лат. spiritus - релігійне поняття, що означає, надприродну істоту; виступає одним з основних об'єктів віри);
душа (від гр.psyche, дат. amina - духовна сутність людини) і т.п.
Відповідне місце займають терміни польсько-латинського походження.
Наприклад:
кант (від польськ. kant, kantuk — побожна пісня, лат. cantus - пісня, спів); літанія (від польськ. і лат. Litania — прохальна або жалібна відправа; прохальний молебен);
літанія (від польськ. і лат. Litania - прохальна або жалібна відправа; прохальний молебень);
Мають місце в конфесійному стилі й інші поодинокі запозичення: італійські, німецько-латинські чи французько-латинські, які свого часу були засвоєні з латинської мови й пережили в мові, що їх прийняла, свою еволюцію.
Важливо наголосити, що лексика релігійно-церковної сфери творилася й на слов'янському мовному ґрунті. У сучасному конфесійному стилі особливо поширені такі старослов'янізми: