ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

ШУМЕЙКО ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 821.161.2-1

Мовні засоби творення комічного в сучасній українській поезії (на матеріалі творів другої половини хх століття)

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Калашник Юлія Іванівна,

Харківський національний університет

імені В. Н. Каразіна,

доцент кафедри української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бойко Надія Іванівна,

Ніжинський державний університет

імені Миколи Гоголя,

завідувач кафедри української мови

кандидат філологічних наук, доцент

Берест Тетяна Миколаївна,

Харківський гуманітарний університет

“Народна українська академія”,

доцент кафедри українознавства

Захист відбудеться “18” грудня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64. 051. 20 у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. ІІ-37.

Із дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий 12.11. 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Г. Савченко

Загальна характеристика дисертації

В історії європейської науки особливе місце посідає проблема комічного, яка вже протягом багатьох століть перебуває в полі зору науковців. У різних наукових традиціях, у тому числі й українській, комічне вивчається як явище: а) естетики: Ю. Борев, О. Лосєв, А. Лук, Б. Мінчин, В. Пігулевський і Л. Мирська, М. Рюміна та ін.; б) художньої літератури: М. Бахтін, Ю. Безхутрий, Ю. Івакін, С. Кравченко, Р. Семків, Р. Струць, А. Щербина та ін.; в) народної культури: Л. Біла, О. Мороз, О. Назаренко, В. Пропп, С. Сотникова та ін.; г) мови: П. Бундівський, Ю. Пацаранюк, П. Плющ, С. Походня, Б. Пришва, В. Русанівський, А. Щербина, О. Шонь, Г. Яновська та ін.

Лінгвістичне дослідження комічного в художній літературі здійснюється науковцями на матеріалі творів різних жанрів – сатирико-гумористичних (О. Бойко, З. Нестер, Т. Наумова, А. Попович); політичного роману (Ю. Білодід); гуморески (Б. Пришва, В. Ужченко); пародії (М. Вербицька, І. Іщенко, Б. Новиков, С. Тяпков); ліричних творів (А. Супрун, В. Ткачук, Т. Хом’як) та ін.

Незважаючи на те, що сьогодні в українському мовознавстві є численні праці, присвячені мовним механізмам комічного в художній літературі, поза увагою дослідників залишається українська поезія ХХ століття, зокрема другої половини. У поетичних творах цього періоду виразно заявляє про себе комічний струмінь, головним чином іронія та сарказм, меншою мірою гумор. Вони посідають помітне місце в громадянській, філософській та інтимній ліриці.

До аналізу залучено творчий доробок таких авторів, як Ю. Андрухович, М. Вінграновський, І. Драч, О. Забужко, І. Калинець, Л. Костенко, Т. Мельничук, Неда Неждана, Б.Олійник, В. Стус, М. Руденко та інших, що дає можливість глибше зрозуміти розвиток мовного вираження комічного не тільки як продовження традицій, але й як відштовхування від них.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлюється необхідністю монографічного опису комічного в українській поезії другої половини ХХ століття; потребою виявити мовні засоби вираження комічного, схарактеризувати їх у контексті індивідуальних стилів; потребою визначити особливості вербальної маніфестації комічного як вияву різних “ідеологій” свідомості, ціннісно-світоглядних орієнтирів митця, що сукупно з ідейно-художніми принципами творчості визначають динаміку мовностильових засобів і прийомів.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, що здійснюються на кафедрі української мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за програмою „Аналіз системи рівнів української мови XVII-ХХІ століть”. Дослідження проводилося в межах відповідних наукових напрямів, включених до комплексного плану науково-дослідної роботи ХНУ імені В. Н. Каразіна.

Мета роботи полягає в тому, щоб визначити особливості комічного в українській поезії другої половини ХХ століття та виявити й дослідити лексико-фразеологічні засоби його творення.

Завдання роботи:

– визначити зміст естетичної категорії “комічне” та схарактеризувати різновиди комічного – іронію, гумор, сатиру і сарказм;

– виявити мовні засоби й форми вираження комічного в українській поезії означеного періоду;

– схарактеризувати загальномовне й індивідуальне начало в художній маніфестації іронії та сарказму;

– розглянути естетичні та смислові трансформації семантики мовних одиниць при їх використанні як засобу творення комічного;

– проаналізувати характерні мовні засоби творення комічного з огляду на еволюцію мови української поезії ХХ ст. та розвиток ідіостилів;

– дослідити вербальну форму комічного як спосіб вираження ставлення автора до дійсності.

Об’єкт дослідження – мова української поезії другої половини ХХ століття.

Предмет дослідження – вербальні засоби творення комічного в мові української поезії вказаного періоду.

Джерельною базою є твори українських поетів другої половини ХХ століття. Усього до аналізу залучено творчий доробок близько 50-ти поетів, які представляють основні періоди та стильові напрями розвитку української поезії означеного періоду.

Методологічною основою роботи є вироблені у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві положення про мову як культурний поліфункціональний феномен; категоріальні риси поетичної мови, детерміновані специфікою взаємозв’язку загального, окремого й часткового; про соціально-психологічне та світоглядне підґрунтя комічного й характерні форми його мовного вираження.

Методи наукового дослідження: описовий, семантичного аналізу, лінгвостилістичний, контекстологічний.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації вперше в сучасному українському мовознавстві на лінгвістичному рівні досліджено явище комічного в українській поезії другої половини ХХ століття, визначено й всебічно схарактеризовано лексико-фразеологічні засоби його творення.

Теоретичне значення дослідження: у роботі поглиблено й доповнено вироблені в українському мовознавстві знання про функціональну специфіку мовних засобів творення комічного; визначено місце й роль комічного в усіх його типологічних виявах в українській поезії другої половини ХХ століття; виявлено динаміку і своєрідність мовних засобів залежно від особливостей індивідуального стилю письменника.

Практичне значення роботи. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані в навчальних курсах зі стилістики, лексикології, у роботі наукових семінарів, у лексикографічній та фразеологічній практиці, зокрема при укладанні словників мови письменників.

Апробація роботи. Основні положення й результати дослідження обговорювалися на 5-ти наукових конференціях (у тому числі – двох міжнародних): “Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів” (Харків, 1996), науковій конференції за підсумками виконання комплексної цільової програми “Економічне, політико-правове і духовне життя в Україні та розвиток особистості” (Харків, 2003), “Проблеми розвитку суспільства: системний підхід” (Харків, 2006), Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов” (Вінниця, 2003), Міжнародній науковій конференції “Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004); а також на методологічних семінарах кафедр культурології та соціології Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (квітень 2001, квітень 2002), засіданнях кафедри культурології Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (червень 2003, березень 2004, грудень 2005, квітень 2006), на засіданнях кафедри української мови філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (червень 2005, червень 2006, червень 2007).

Публікації. Теоретичні положення та результати дослідження відбито в 7-ми статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях. Одна стаття написана у співавторстві, особистий внесок дисертанта – добір та аналіз фактичного матеріалу.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку наукової літератури (316 позицій), переліку використаних джерел (59 позицій), списку умовних скорочень. Загальний обсяг роботи – 198 сторінок.