Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
уч / диплом / Неоміфолог прози..doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
30.11.2015
Размер:
299.01 Кб
Скачать

58

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

Маріупольський державний університет Кафедра української філології курсова робота

з української літератури

на тему «Неоміфологізм романної прози Віри Вовк (на матеріалі збірки «Знамено»)»

Студентки V курсу

напряму підготовки 020303 – Філологія

спеціальності 6.020303 – Українська мова та література

Воробей М.О.

Керівник:

к. філол. н., доц. Грачова Т.М.

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Маріуполь – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. МІФ ЯК КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН

    1. Теорія міфу крізь призму історико-філософського аналізу;

    2. Функціонування міфу в літературі ХХ ст.

РОЗДІЛ ІІ. НЕОМІФОЛОГІЗМ РОМАННОЇ ПРОЗИ ВІРИ ВОВК

2.1. Язичницько-християнський міфологічний дискурс у творах В.Вовк «Юдин срібник», «Останній князь Звонимир»;

2.2. Духовні пошуки в повістевого триптиху В.Вовк («Духи й дервіші», «Старі панянки», «Вітражі»);

2.3. Магічний реалізм роману «Тотем скальних соколів».

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Міфологізм є характерним явищем літератури ХХ століття і як художній прийом, і як світосприйняття. В літературі XX ст. він виступає в якості художнього засобу, відповідного певній концепції світу. Він отримує блискуче вираження у романі в процесі переходу від класичного реалізму XIX ст. до модернізму XX.

Формування сучасного міфологізму безпосередньо пов’язано із свідомим зверненням письменників до міфологічної традиції й розуміння його сутності неможливо без аналізу специфіки класичного міфу. В контексті розвитку сучасної естетики проблема співвідношення міфу та літератури стає актуальним об’єктом досліджень. Завдяки суттєвому прогресу в розробці цієї проблематики, численним теоріям міфу, які виникли у ХХ столітті, з’являється можливість більш ретельно дослідити роль «неоміфологізму» в сучасній літературі, що дає змогу визначити роль і місце цього феномену в культурному житті суспільства.

Неоміфологізм в літературі ХХ століття – це своєрідне відродження міфу, динамічний процес, який охоплює різні сторони культури. Основними ланками цього процесу є, по-перше, визнання міфу вічно живою основою, по-друге, виділення в міфі його зв’язків із ритуалом та концепцією вічного повторення і, по-третє, вплив міфу на ідеологію, психологію, а також мистецтво.

В сучасній літературі постає необхідність співвіднесення класичних форм міфу з історичною дійсністю, яка їх створила, традицією і міфологізмом ХХ ст. з метою знайти спільні риси між первісним міфом і сучасною неоміфологізацією та визначити їх значення в контексті досліджень літературної творчості.

Мета дослідження – з’ясувати своєрідність використання письменницею у романній прозі міфологічних структур та образів.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

  • проаналізувати значення міфологічної традиції в літературних творах ХХ ст.;

  • дослідити літературу з питання, зокрема, теорію міфу;

  • дослідити риси гуцульського світогляду із застосуванням міфологічного контексту;

  • проаналізувати українські архетипи, використані у творах і зіставити їх з символами й образами інших міфологій;                          

  • простежити вживання авторкою християнсько-язичницької символіки та з’ясувати її вплив на мислення головних героїв;

Предметом дослідження постає міфологічна традиція в сучасній літературній творчості та співвідношення неоміфологізму з класичним міфом.

Об’єктом дослідження є прозовий доробок Віри Вовк, зокрема, повісті «Юдин срібник», «Духи й дервіші» та романи «Останній князь Звонимир», «Тотем скальних соколів».

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження є важливими для подальшого розвитку естетичної теорії та культурологічної практики, зокрема, для розуміння: причин відродження міфу в літературі ХХ століття та місця неоміфологічної літератури в сучасному культуротворчому процесі .

Аналіз процесів взаємопроникнення філософських, естетичних та мистецтвознавчих способів пізнання розширює методологічну базу вивчення природи неоміфологічної літератури сучасності як важливого духовнотворчого чинника культурних процесів ХХ століття.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що воно дозволяє виявити спільні риси сучасної літературної творчості та класичних міфів давнини, а також дослідити процеси формування нових художніх прийомів.

Ступінь розробленості проблеми. В українському літературознавстві питання про використання міфологічних мотивів та сюжетів постало у зв’язку з дискусією про роман, зокрема про “химерний” роман. З українських літературознавців у всесоюзній дискусії брали участь А. Погрібний та П. Мовчан, а у “круглому столі” в журналі “Латинская Америка” М. Ільницький та Ю. Покальчук. А. Погрібному належить цілий ряд праць, присвячених питанням теорії і практики сучасної літератури. Велику увагу питанню розвитку сучасного роману приділяли М. Жулинський і В. Дончик.

Учасник відомої дискусії в ж. “Дніпро” (1980-1981 р.р.) М. Ільницький вказував, що міфологізм у літературі є засобом поглиблення історизму.

М. Наєнко, як було сказано, наголошував на тому, що В. Земляк користується прийомами романтичної гри і на елементах створення письменником т. зв. авторського міфу.

А. Кравченко у статтях і монографії ввів у обіг поняття концептуальної, характерологічної та ситуаційної умовності.

Роль окремих елементів індивідуального стилю В. Земляка (оповідної манери, міфологічних та фольклорних мотивів) досліджувала В. Солодько. Це єдина відома нам робота, де дослідниця конкретизувала кілька моментів іронічно-ігрового використання міфології у дилогії В. Земляка .

У роботі О. Ковальчука “Український повоєнний роман” зачіпається питання про античні мотиви та символіку у дилогії В. Земляка.

Дослідженню біблійних сюжетів та символіки в українській літературі були присвячені роботи І. Бетко та М. Ласло-Куцюк. До цього об’єктом такого типу досліджень була лише творчість Т. Шевченка, зокрема, його антиклерикальні твори.

Зв’язок міфології і сучасної літератури досліджувався в основному на досягненнях зарубіжної белетристики. Питання про міфологізм як універсальний прийом філософізації твору не піднімалося, оскільки в літературознавстві, як російському, так і українському, склалося дещо упереджене ставлення до засад міфологічної школи (з причини, як пояснюють, однобічного підходу її до літературних явищ). Але жодна літературознавча школа не може претендувати на цілковиту повноту інтерпретації та аналізу художнього тексту.

Тим часом літературно-критична думка української діаспори такі проблеми пробувала вирішувати вже давно. Унікальний досвід у цьому плані дає робота Г. Грабовича “Шевченко як міфотворець”. Великий інтерес викликають і роботи М. Павлишина, присвячені аналізу творів Вал. Шевчука та проблемам модернізму в українській літературі. Хоча його різке засудження “химерного” роману як безнадійно анахронічного і шкідливого для розвитку нашої літератури викликає рішучу незгоду.

Цікавим зразком детального аналізу поетики міфологізування у творах В. Шевчука є стаття Л. Залеської-Онишкевич “Шлях вічного поворту, відвідини пекла, архетипи та інтертекстуальні елементи у п’єсі Валерія Шевчука”. З творчістю Вал. Шевчука пов’язана і стаття П. Майдаченка “Проза Вал. Шевчука: поетика умовності” та дисертація Г. Насминчук “Нравственно-философские искания современного украинского романа и проблема фольклоризма (Р. Федорив, Вал. Шевчук)”.

Яскравим прикладом міфологізації є проза бразильської письменниці Віри Вовк (автонім Віра Лідія Катерина Остапівна Селянська – 1926, живе в Ріо-де-Жанейро), відомої передусім як поетеса, драматург, прозаїк, літературознавець і літературний критик, музиколог і популяризатор української культури за кордоном.

Якщо поезія припускає відхід од реальності й навіть схвалює застосування фантастичного й романтичного контексту, то проза має складніше завдання, адже залучення нереалістичних елементів може зруйнувати форму. Проте Віра Вовк завдяки лаконізму й почуттю міри досягає гармонійності.

Структура роботи. Специфіка мети і завдань дослідження, логіка викладу матеріалу зумовили структуру роботи, яка складається з вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури. У вступі обґрунтовується актуальність вибраної теми, формулюються мета і завдання дослідження, визначається теоретична та практична цінність роботи. У першому розділі «Міф як культурний феномен» досліджується теорія міфу та функціонування його в літературному процесі ХХ ст. У другому розділі «Неоміфологізм романної прози Віри Вовк» детально розглядається прозова творчість авторки, виокремлюються використані авторкою архетипи і символи, детальна увага зосереджується на авторській міфологізації.

Апробація дослідження. Робота пройшла апробацію, результати дослідження знайшли своє відображення у таких публікаціях: «Неоміфологічні прояви в повісті Віри Вовк «Юдин срібник», «Риси магічного реалізму у романі Віри Вовк «Останній князь Звонимир»

Соседние файлы в папке диплом