Зміст

РОЗДІЛ 1. Безпровідні мережі

1. Безпровідні мережі

1.2.Огляд і порівняня технологій сучасних безповідних мереж.

1.3. Безпровідні технології нашого часу .

ВИСНОВОК

РОЗДІЛ 2. Засоби захисту програмного продукту .Технології несанкціонованого одержання інформації.

2.1. Технології несанкціонованого одержання інформації.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

РОЗДІЛ 1. Безпровідні мережі

ВСТУП

Безпровідне мережне устаткування призначене для передачі по радіоканалам інформації (даних, телефонії, відео та інше) між комп'ютерами, мережними та іншими спеціалізованими пристроями. Першими такими пристроями, що працюють у топології точка-точка були радіорелейні станції, які використовують традиційну амплітудну або частотну модуляцію радіосигналу. Радіорелейні станції в основному використовуються для організації телефонних каналів зв'язку, по яких за допомогою мультиплексорів також можливо передавати дані. З початку 1990-х років стали активно застосовуватися пристрої з кодовою (цифровою) модуляцією радіосигналу. Кодова модуляція радіосигналу приводить до розширення його спектру і зниженню його амплітуди до рівня шумів. Тому такі пристрої отримали назву широкосмугових шумоподібних систем (ШПС). Технологія широкосмугового беспроводового зв'язку гарантує високу якість і надійність комунікацій, стійкість до індустріальних перешкод і погодних умов.

Так склалося, що в нашій країні великого поширенння одержали районні Ethernet мережі, що вимагають протягування в квартиру витої пари. Коли вдома всього один комп'ютер, питань із підключенням кабелю звичайно не виникає. Але коли з'являється бажання користуватись Інтернетом з комп'ютера, лептопа чи КПК із можливістю бездротового підключення, задумуєшся про те, як все це грамотно здійснити. Розділити один Інтернет-канал на всіх користувачів нам допомагають багатофункціональні роутери

Потреба в створенні вдома персональної Wi-Fi мережі зазнає, напевно, будь-який власник ноутбука або КПК. Звичайно, можна купити точку доступу й організувати бездротовий доступ через неї. Але куди зручніше мати пристрій «все в одному», адже роутери справляються із цією функцією нітрохи не гірше точок доступу. Головне, на що варто звертати увагу, це підтримувані стандарти Wi-Fi. Тому що в останні кілька років серед виробників з'явилася тенденція випускати пристрої з підтримкою ще не існуючих стандартів. Безумовно, у цьому є певна користь. Ми одержуємо більшу продуктивність wi-fi при використанні обладнання від одного виробника.

Звичайно бездротові мережні технології групуються в три типи, що розрізняються по масштабі дії їхніх радіосистем, але всі вони з успіхом застосовуються в бізнесі.

PAN (персональні мережі) - короткодіючі, радіусом до 10 м мережі, які зв'язують ПК і інші пристрої - КПК, мобільні телефони, принтери й т.п. За допомогою таких мереж реалізується проста синхронізація даних, усуваються проблеми з достатком кабелів в офісах, реалізується простий обмін інформацією в невеликих робочих групах. Найбільш перспективний стандарт для PAN - це Bluetooth.

WLAN (бездротові локальні мережі) - радіус дії до 100 м. З їхньою допомогою реалізується бездротовий доступ до групових ресурсів у будинку, університетському корпусі й т.д. Звичайно, такі мережі використовуються для продовження провідних корпоративних локальних мереж. У невеликих компаніях WLAN можуть повністю замінити провідні з'єднання. Основний стандарт для WLAN - 802.11.

WWAN (бездротові мережі широкої дії) - бездротовий зв'язок, що забезпечує мобільним користувачам доступ до їхніх корпоративних мереж і Інтернету.

На сучасному етапі розвитку мережних технологій, технологія бездротових мереж Wi-Fi є найбільш зручною в умовах потребуючої мобільності, простоти установки й використання. Wi-Fi (від англ. wireless fidelity - бездротовий зв'язок) - стандарт широкосмугового бездротового зв'язку сімейства 802.11 розроблений в 1997 р. Як правило, технологія Wi-Fi використовується для організації бездротових локальних комп'ютерних мереж, а також для створення так званих гарячих точок високошвидкісного доступу в Інтернет.

Безпровідні локальні мережі мають багато переваг над кабельними мережами, а саме [2]:

- Необмежене переміщення в області покриття безпровідних локальних мереж, зберігаючи доступ до корпоративних інформаційних ресурсів.

- Інсталяція безпровідної локальної мережі у випадках, коли встановлення звичайної кабельної мережі є ускладненим або взагалі неможливим процесом.

- Створення мобільних пересувних локальних відкритих мереж.

- Висока швидкість розгортання безпровідних локальних мереж.

- Близька до нуля вартість експлуатації безпровідних локальних мереж.

- Об’єднання територіально віддалених комп’ютерів.

Як і в усіх системах, існують і недоліки безпровідних локальних мереж, які потрібно вирішувати і над вирішенням яких займаються провідні спеціалісти у цій галузі.

До недоліків безпровідних мереж передачі даних відносять [2]:

- Низька безпека і захищеність даних і самих мереж Wi-Fi (Wireless Fidelity).

- Досить високе в порівнянні з іншими стандартами споживання енергії, що зменшує час життя батарей і підвищує температуру пристрою.

Метою даної роботи є проектування локальної безпровідної мережі на базі стандартів IEEE 802.11b/g. Для цього потрібно розв’язати такі задачі:

- виконати літературний огляд по принципах реалізації і апаратній частині стандартів IEEE 802.11b та IEEE 802.11g;

- виконати техніко-економічне обґрунтування впровадження мережі стандартів IEEE 802.11b/g;

- описати принципи побудови мережі, ефірного інтерфейсу стандарту і навести структурні схеми адаптерів IEEE 802.11b/g.

1.1.Безпровідні мережі.

Ідея цифрового безпровідного зв'язку не нова. Вже в 1901 році італійський фізик Гульельмо Марконі (Guglielmo Marconi) продемонстрував телеграфний зв'язок між кораблем і берегом за допомогою азбуки Морзе, що складається з крапок і тире що вельми схоже на двійковий код. Сьогоднішні цифрові радіосистеми володіють вищою продуктивністю, проте в їх основі лежить та ж ідея. У першому наближенні безпровідні мережі можна розбити на наступних три категорії:

• взаємодіючі системи;

• безпровідні ЛВС (LAN);

• безпровідні глобальні мережі (WAN).

Під взаємодіючими системами розуміється перш за все скріплення між собою компонентів комп'ютера з використанням радіохвиль малого радіусу дії. Майже будь-який комп'ютер складається з декількох частин: монітора клавіатури, миші, принтера... Кожен з цих зовнішніх пристроїв, як відомо під'єднується до системного блоку за допомогою кабелів. А знаєте, скільки проблем з підключенням цієї техніки виникає у новачків, не дивлячись на маркування роз'ємів і детальне керівництво по експлуатації? Недаремно ж більшість, що торгують комп'ютерами, пропонують послуги технічної служби що полягають тільки в з'єднанні компонентів системи. Декілька компаній одна за одною прийшли до ідеї створення безпровідної системи Bluetooth призначеною для того, щоб позбавити компоненты комп'ютера від кабелів і роз'ємів. Окрім стандартних пристроїв, за допомогою Bluetooth можна підключати до комп'ютера цифрові камери, гарнітури, сканери і ін. Тобто тепер практично будь-які цифрові пристрої, розташовані недалеко від системного блоку, можна з'єднати з ним безпровідною мережею. Жодних дротів, ніяких роз'ємів, жодних драйверів. Потрібно просто принести пристрій, включити його, і воно працюватиме. Для багатьох початкуючих користувачів така простота - великий плюс.

У простому випадку взаємодія усередині системи підкоряється принципу «головний - підлеглий». Системний блок найчастіше виступає в ролі головного пристрою, а всі інші - в ролі підлеглих. У чому полягає це головність? Саме системний блок призначає адреси пристроїв, визначає моменти, в яких вони можуть «віщати», обмежує час передачі, задає діапазони робочих частот і так далі. Наступним кроком в розвитку цього напряму сталі безпровідні ЛОС (локальні обчислювальні мережі). У них кожен комп'ютер обладнаний радіомодемом і антеною, з їх допомогою він може обмінюватися даними з іншими комп'ютерами. Інколи є загальна антена, розташована на стелі, і передача даних відбувається через неї, але якщо робочі станції мережі розташован досить близький, то зазвичай використовують однорангову конфігурацію. Беспро- відні мережі все ширше використовуються в бізнесі і для домашніх цілей, де прокладати Ethernet немає жодного сенсу, а також в старих будівлях, що орендуються під офіси, в кафетеріях, в офісних центрах, конференц-залах і інших місцях. Стандарт безпровідних мереж має маркіровку IEEE 802.11, і саме він частіший всього реалізується і стає усе більш популярним.

Третій тип безпровідних мереж використовується в глобальних мережах. Прикладом може служити система стільникового зв'язку, що є насправді низькоппродуктивною цифровою безпровідною мережею. Виділяють вже цілих три покоління стільникового зв'язку. Перші стільникові мережі були аналоговими і призначалися лише для передачі мови. Друге покоління було вже цифровим, але нічого окрім мови, передавати як і раніше було не можна. Нарешті, нинішнє, третє покоління - цифрове, причому з'явилася можливість передачі як голоси, так і інших даних. В деякому розумінні, стільникові мережі - це ті ж безпровідні ЛОС, різниця лише в зоні обхвату і нижчої швидкості передачі. Якщо звичайні безпровідні мережі можуть працювати з швидкістю до 50 Мбіт/с на відстані десятків метрів, то стільникові системи передають дані на швидкості 1 Мбіт/с, але відстань від базової станції до комп'ютера або телефону обчислюється кілометрами, а не метрами. Зараз розвиваються не лише низько, але і високопродуктивні глобальні безпровідні мережі. Початкова установка така: необхідно організувати доступ в Інтернет з нормальною швидкістю, аби при цьому не був задіяний телефон. Таку послугу інколи називають локальною багатовузловою системою розподіли. Вона вже навіть має свій стандарт, IEEE 802.16, Майже всі безпровідні мережі в якомусь місці мають шлюз, що забезпечує звязок із звичайними комп'ютерними мережами, інакше просто неможливо було би організувати, допустимий, доступ в Інтернет.. Конфігурація є звичайною локальною мережею, з тією різницею, що зв'язок із зовнішнім світом здійснюється не по кабелю, а по радіо. Багато хто вірить в те, що саме за безпровідними технологіями майбутнє мережевих технологій, проте є принаймні одна людина, яка з цим не згодна. Так, наприклад, винахідник Ethernet Боб Меткалф (Bob Metcalfe) писав в 1995 го- ду: «Переносні безпровідні комп'ютери подібні до переносних душових кабінок без труб. Вони будуть вельми популярні на транспортних засобах, будмайданчиках і рок-концертах. Але я раджу вам протягнути кабель до свого будинку і залишатися там».