Міністерство надзвичайних ситуацій україни

Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля

Кафедра психології діяльності в особливих умовах та педагогіки

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

психології діяльності в особливих

умовах та педагогіки

к.психол.н., доцент

___________ П.В. Теслюк

“____” _________ 2012 р.

Предмет: Соціальна психологія

ЛЕКЦІЯ

Тема № 1. Соціальна психологія як явище і як наука

Час: 8 год., з них 4 години лекцій, 4 години семінарських занять.

Тема лекції: № 1.1. Соціальна психологія як наука

Навчальна мета: ознайомити курсантів (студентів) із предметом, завданнями соціальної психології, виникненням та становленням соціальної психології як науки, сприяти формуванню знань по даній темі.

Виховна мета: сприяти розвитку творчого мислення, уяви, виховувати осмислене відношення до процесу навчання, розвивати пізнавальну активність, формувати інтерес до даної дисципліни, вміння і навички самоосвіти.

Матеріально-методичне забезпечення: тексти лекцій, керівні документи, методична література, навчальні посібники.

Лекцію розробив: ст. викладач кафедри психології діяльності в особливих умовах та педагогіки, майор с.ц.з. Вовк Неля Павлівна

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол від 27 серпня 2012 р. № 1

Послідовність проведення заняття:

І. Вступна частина.

ІІ. Ознайомлення курсантів та студентів з темою та метою лекції.

ІІІ. Викладання навчального матеріалу:

1. Загальні положення.

2. Предмет та завдання соціальної психології.

3. Виникнення та становлення соціальної психології як науки.

ІV. Відповіді на запитання курсантів (студентів).

5. Заключна частина (підведення підсумків заняття та видача завдання на самопідготовку).

1. Ануфриева Н.М. и др. Социальная психология: курс лекций. – К., 2000. – 241 с.

2. Введение в практическую социальную психологию: Учеб. пособие для вузов/ под ред. Ю.М.Жукова. – 1996. – 372 с.

3. Вундт В. Проблемы психологии народов. – Академический Проект, 2011. – 144 с.

4. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – Питер, 2011. – 448 с.

5. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К., 1995. – 304 с.

6. Лебон Г. Психология народов и масс. – Академический Проект, - 2011. – 240 с.

7. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – К: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

8. Почебут Л.Г., Мейжис И.А. Социальная психология. – Питер, 2010. – 672 с.

1. Загальні положення.

Соціальна психологія – це наука, котра вивчає проблему впливу ситуації на людську особистість, зосереджуючись на питаннях міжособистісних відносин та взаємодії між людьми.

Письменник Герман Мелвилл писав: «Наше життя зв’язане тисячами ниток». Мета соціальної психології – як науки, що вивчає зв’язки між людьми, - зробити ці нитки видимими для всіх.

Соціальна психологія досліджує особливості взаємозв'язків людини з різноманітними суб'єктами соціального середовища, допомагає їй глибше пізнати себе, своє соціальне оточення, ефективно взаємодіяти з ним. Цьому сприяє властивий людині соціально-психологічний тип мислення, певний спосіб сприймання і тлумачення подій, явищ, станів, які вона може спостерігати як у собі, так і в соціумі.

Соціальна психологія — наука про взаємозв'язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільності; про соціально-психологічні явища, які виникають у процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда і групу.

Соціально-психологічний простір — об'єктивна форма суб'єктивного сприйняття, представленого системою певних оцінок, уявлень та образів; соціальна діяльність людей чи груп, відносини і взаємодія між ними, їхні наміри, позиції і цілі, взаємозв'язки і взаємозалежності.

Соціально-психологічний простір безпосередньо впливає на діяльність людей. Він опосередкований предметним, фізичним середовищем, матеріалізованим простором спільності, її системними властивостями (цілісність, структурність, функціональна однорідність та ін.).

Соціально-психологічна реальність — якісно нове утворення, яке виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і в якому важливими є закономірності й механізми взаємозв'язку соціального та психічного, їх взаємодія, взаємозалежність і взаємовплив.

Зміст цієї реальності полягає у психічному відображенні соціальних явищ, в існуванні та регуляції соціального через суб'єктивне, у сприйнятті людиною соціальних відносин і соціальних спільностей.

Предмет соціальної психології: психічне (соціальна психіка) як суб'єктивне відображення об'єктивного, соціального й одночасно як ціннісне ставлення до нього, як регулятор соціального прогресу (М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко).

Соціальна психіка - це сукупність поглядів, намірів, почуттів, думок як показників готовності особистості до дій; соціальна система, яка виникла в процесі спілкування, взаємодії між людьми.

Її головні функції:

1. приводить поведінку особистості у відповідність з вимогами конкретної спільності;

2. є не носієм «істини» (як у науковій інформації), або «норм цінності» (як у моралі), а схваленням (несхваленням), прийняттям (неприйняттям) групою певної дії особистості;

3. це вияв довіри (недовіри) до суб'єкта як носія чи споживача інформації (Р. Самсонов, В. Вічев).

Соціально-психологічна реальність як предмет соціальної психології виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і разом з тим не є їх простим поєднанням, а якісно новим утворенням. Це своєрідний горизонт, який визначає межі орієнтації людини в навколишній дійсності, тобто кожне соціальне явище має свій власний зміст, що відбивається через психологічні особливості конкретних осіб та соціальних груп.

Основу соціально-психологічної реальності становить соціально-психологічне відображення: 1) здійснюється не лише у формі суб'єкт-об'єктних відносин, а суб'єкт-суб'єктних, коли кожний з учасників взаємодії сприймає іншого як суб'єкта і дія одного зумовлює відповідну реакцію іншого; 2) викликається появою якісного нового утворення — групового об'єкта діяльності (групи, колективу, соціальної спільноти).

Як наслідок, соціально-психологічні явища мають форму об'єктивних образів, переживань, станів.

Основні прояви соціально-психологічної реальності:

1. мінливі психічні групові утворення як відображення певних соціальних ситуацій в конкретних історичних умовах (соціальний настрій, соціальна думка, революційність мас, соціальний патріотизм, соціальний оптимізм чи песимізм);

2. стійкі масові явища психіки (чутки, плітки, мода, паніка тощо), які виникають тільки в масах людей через механізми психологічного зараження, наслідування, навіювання;

3. стабільні психічні утворення, які характеризують соціальний зміст груп (нація, клас, бригада);

4) соціальність поведінки особистості в кожній групі.

Соціально-психологічні явища — феномени, що виникають у результаті взаємодії суб'єктів комунікативного процесу (окремих індивідів і спільностей) у певних умовах, відтворюють соціально-психологічну реальність, спонукають і регулюють поведінку людей, сприяють організації різних форм діяльності та спілкування, здійснюють обмін інформацією і переживаннями.