Зміст

Вступ …………………………………………….……………………………….2

1. Розділ. Підготовка і ведення ділових переговорів …………...…4

   1. Переговори, функції та класифікація …………….………………..4

   2. Мета ділових переговорів та підготовка до них…………….…….6

   3. Рекомендації щодо ведення переговорів та тактичні прийоми…14

2 Розділ. Організація роботи пожежно- рятувальних підрозділів міста………………………………………………………………………………23

2.1. Застосування методу сітьового планування в практичній діяльності підрозділу……………………….………………………………………………..23

2.2. Визначення необхідної кількості ДПРЧ в місті……………………28

Висновки………….…………………………………………………………….37

Список використаних джерел………………………….……………………...38

Вступ

В сучасних умовах управління визнається однією з найважливіших сфер життя певної організації, яка здатна багатократно підвищити її ефективність. Управління являє собою діяльність, що організовується і здійснюється для досягнення певних цілей.

Метою управління є організація спільної діяльності людей, їх окремих груп та організацій, забезпечення координації взаємодії між ними, а його суттю - здійснення керуючого впливу на відповідні об'єкти, а також формування у майбутнього фахівця системи поглядів в галузі державного управління, яка дозволить забезпечити ефективне функціонування соціальних систем управління у сфері цивільного захисту.

Одним з найважливіших завдань,яке постає перед кожним керівником є забезпечення ефективності використання головного виду ресурсів ДСНС, тобто особового складу.

Найголовніші вміння, які повинні бути у будь - якого керівника - це так звана "управлінська тріада". Треба відзначити, що найчастіше ці найпростіші управлінські уміння є дуже складними не тільки для початківців управлінців, але й для управлінців зі стажем.

Керівник повинен вміти організовувати і проводити наради і ділові зустрічі (переговори) з тим, щоб досягти максимального ефекту для власної діяльності: усі питання повинні бути чітко сформульовані і по них заздалегідь підготовлені варіантні рішення.

Щоденно кожний з нас про щось домовляється. Але багато людей ведуть переговори навіть не маючи уяви про це. Переговори — це взаємозв'язок, призначений для досягнення угоди шляхом ділового спілкування, коли обидві сторони мають як спільні, так і протилежні інтереси.

Переговори – це ділове взаємне спілкування з метою досягнення спільного рішення. Протягом усього нашого життя ми ведемо переговори, обмінюємося зобов'язаннями й обіцянками. Усякий раз, коли двом людям потрібно прийти до згоди, вони повинні вести переговори. Ототожнення ділових переговорів із звичайним тематичним діалогом невірне і здатне привести не тільки до їх спрощеного сприйняття, але і такому ж спрощеному до них відношенню. Насправді грамотне проведення переговорів є свого роду мистецтвом, яке містить в собі риторику, психологію, логіку і етикет.

Переговори протікають у вигляді ділової бесіди з питань, що представляють інтерес для обох сторін, і служать налагодженню зв'язків.

У процессі переговорів люди хочуть:

- домогтися взаємної домовленості по питанню, в якому як правило зіштовхуються інтереси;

- гідно витримати конфронтацію, що неминуче виникає через суперечливі інтереси не руйнуючи при цьому відносини.

Щоб досягти цього треба вміти:

- Вирішити проблему;

- Налагодити міжособистісну взаємодію;

- Керувати емоціями.

Під час переговорів можуть зійтися люди, що мають різний досвід ведення переговорів. Вони можуть мати різний темперамент і різну фахову освіту. Відповідно до цієї великої розмаїтості відрізняється і сам хід переговорів. Вони можуть протікати легко чи напружено, співробітники можуть домовитися між собою без зусиль чи на превелику силу або взагалі не дійти згоди, саме тому керівник має володіти технікою ведення переговорів.

Розділ 1: Підготовка і ведення ділових переговорів.

1. Переговори, функції та класифікація

Переговори — це засіб, взаємозв'язок між людьми, призначені для досягнення угоди, коли обидві сторони мають співпадаючі або протилежні інтереси. Переговори призначені для того, щоб за допомогою взаємного обміну думками (у формі різних пропозицій відносно рішення поставленої на обговорення проблеми) одержати угоду, що відповідає інтересам обох сторін і досягти результатів, які задовольняють усіх його учасників. Переговори виконують такі функції:

1) інформаційно-комунікативна функція: характерна для попередніх переговорів, в процесі яких відбувається взаємна «розвідка», обмін поглядами, інформацією, налагодження зв'язків і відносин;

2) досягнення домовленостей — функція переговорів, проведених в умовах, коли необхідна інформація отримана, позиції сторін визначені і є необхідним аналіз протиріч для досягнення погоджених рішень і підписання договору про спільну діяльність;

3) регулювання, контроль, координація дій - ці функції характерні для переговорів, що здійснюються в процесі спільної роботи, коли є необхідним контроль за виконанням досягнутих угод, подальше підвищення ефективності спільної діяльності.

Класифікація переговорів:

1. У залежності від середовища:

а) зовнішні (з іншими державами, підприємствами і т. д.);

б) внутрішні (між підрозділами, між адміністрацією і профспілковим комітетом). 2. За кількістю учасників:

а) двосторонні;

б) багатосторонні (як правило, відрізняються більшою тривалістю і складністю узгодження варіантів рішень і т. д.).

3. За повторюваністю:

а) разові переговори (проводяться, якщо проблеми носять разовий характер, якщо вони легко і швидко вирішуються);

б) постійні переговори, з визначеними перервами (проводяться, якщо виникають все нові і нові проблеми (такі переговори більш характерні для політичних діячів).

4. За умовами проведення:

а) переговори, що проводяться в умовах конфлікту або кризи відносин (більш характерні для внутрішніх переговорів);

б) переговори, що ведуться в межах співробітництва (більш характерні для зовнішніх переговорів).

5. У залежності від цілей:

а) переговори, що спрямовані на встановлення відносин;

б) переговори, що спрямовані на продовження існуючих відносин;

в) переговори, що спрямовані на нормалізацію несприятливих відносин;

г) переговори, що спрямовані на зміну характеру відносин і додання їм нового, більш високого рівня;

д) переговори, що спрямовані на одержання додаткових, побічних результатів.

6. За змістом:

а) політичні переговори (про загальні підходи);

б) економічні переговори (про фінанси, ціни, оплату і т. д.);

в) технічні переговори;

г) особисті переговори.

7. За характером:

а) офіційні переговори (їх задачею є підписання відповідних документів, що мають юридичну силу);

б) неофіційні (без підписання відповідних юридичних документів).