Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Мама / 2 РОЗДІЛ / тема 1 Художня культура як духовне явище / Художня культура – духовне явище. Художня культура – народна і професійна, їх взаємодія. Збереження національної культурної спадщини

..doc
Скачиваний:
24
Добавлен:
04.02.2016
Размер:
113.66 Кб
Скачать

Автор:

Марченко Н.М.,

вчитель мистецьких дисциплін

Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2

9 клас

Художня культура як духовне явище

Урок №17

Тема: Художня культура – духовне явище. Художня культура – народна і професійна, їх взаємодія. Збереження національної культурної спадщини.

Мета: дати поняття про художню культуру як духовне явище, вчити порівнювати зразки народної та професійної культури, знаходити ознаки взаємодії; сприяти формуванню художнього смаку і естетичному розвитку особистості.

Обладнання: матеріали, які висвітлюють художню творчість народних та професійних митців (художників, скульпторів, музикантів, виконавців).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу (з творчим підходом).

Хід уроку

  1. Організаційна частина.

  2. Повторення визначень, що стосуються поняття культура.

  3. Подача нового матеріалу.

Духовна культура – одна із сторін загальної культури людства, вона протиставляється матеріальній культурі (але вони тісно пов’язані між собою). Духовною культурою є явища, пов’язані із свідомістю, інтелектуальною, а також емоціонально-психологічною діяльністю людини – це мова, звичаї, вірування, знання, мистецтво

Художня культура – одна із спеціалізованих сфер культури, що функціонально вирішує завдання інтелектуально – чуттєвого відображення дійсності в художніх образах, а також різні аспекти забезпечення цієї діяльності.

Художня культура – складне багатошарове явище, вона об’єднує:

  1. усі види мистецтва;

  2. сам процес художньої творчості; його результати;

  3. систему заходів із створення, збереження і розповсюдження художніх цінностей;

  4. виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії.

Художня картина світу – це створений мистецтвом образ дійсності.

Художній образ – це естетична категорія, в якій відбита об’єктивна дійсність через специфічні закони мистецтва й художньої творчості. Художній образ існує і функціонує як форма активної діяльності розуму людини.

В основі мистецьких творів лежить певна ідея, кордон між художнім і реальним світом завжди був рухливим – ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва.

Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному просторі. Митець надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, запрошує його до співпраці, той же, в свою чергу, порівнюючи художній твір з дійсністю, намагається відтворити образ, що виникає в уяві митця. Істина для нього – те, як він зрозумів твір, а не те, що відобразив художник.

Художня культура є активним творчим феноменом, що обумовлений як художньою картиною світу конкретної епохи, так і внутрішніми художніми процесами. Митець є тим ланцюгом, який пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства.

Справжнє розуміння мистецьких творів потребує залучення до художнього сприйняття всього масиву знань щодо історичної епохи, засобів художнього мислення автора і його прийомів тлумачення світу, особливостей мови виду та жанру мистецтва, до якого належить твір – все це обумовлює рівень культури сприйняття художнього твору.

Для розгляду учням пропонується три картини (можливе застосування і більшої кількості прикладів) одного виду (живопис), жанру (портрет) але абсолютно різних за художнім почерком художників наприклад:

  1. Ян Матейко «Портрет дружини в весільному вбранні»;

  2. Сальвадор Далі «Сферична»;

  3. Анрі Руссо «Портрет жінки».

(Учні висловлюють власні думки щодо картин, визначають професійне і аматорське виконання, мотивуючи свою думку).

Таких способів визначення можна застосувати декілька – змінюючи вид, жанр, імена художників (наприклад: натюрморти Сальвадор Далі – «Туристичний натюрморт», Катерина Білокур – «Сніданок хлібороба, Ян Давідс де Хем «Десерт»)

Як висновок, учні роблять спробу визначити професійне і народне мистецтво та різницю між ними.

В структурі культури виділяють поняття

Народна культура – вона створюється анонімними творцями, що не мають професійної підготовки. Народ виступає як суб’єкт культури, він бере участь у самому процесі художньої творчості, є її творцем. Одночасно він є кінцевим адресатом і споживачем своєї культури. У зв’язку з цим основною умовою народної культури є доступність її сприйняття народом, співзвучність з його інтересами і світоглядом.

В основі народної культури лежать традиції, що відіграють роль генетичної пам’яті людей. Народна культура завжди відображає психологічно-етнонаціональні особливості країни або окремих її регіонів. Яскравим прикладом є міфи, легенди, сказання, епос, казки, пісні, танці, архітектура і живопис дерев’яних церков та ін.

Професійна культура створюється людьми, які пройшли відповідну підготовку, мають освіту за фахом, який відповідає процесам їхньої творчості.

Було б хибним вважати, що між народною і професійною культурою не існує зв’язку: народна культура не проти стоїть загально художнім процесам розвитку. Народна культура засвоює не всю систему художніх форм професійної культури, а лише окремі її елементи, трансформуючи їх і поєднуючи з традиційними художніми прийомами.

Водночас народна культура живить своїми цілющими силами професійну культуру.

Далі продовжується перегляд фотоматеріалів (слайдів, відеозаписів) із зразками творчості народних та професійних виконавців; прослухуються пісні в народному та професійному виконанні (бажано один і той же твір). Учні визначають спільні і відмінні риси, характер взаємодії між народною і професійною культурою.

Домашнє завдання: підготуватись до семінарського заняття – «Культура і її роль у суспільстві».

Орієнтовні завдання:

«Взаємодія народного і професійного мистецтва»;

«Народна культура – підґрунтя розвитку національної культури».

Матеріали можуть бути як загального характеру, так і стосовно окремих конкретних митців.

  1. Підсумок уроку.

Запитання

    1. Поясніть своїми словами поняття «духовна культура» та «художня культура».

    2. Структура художньої культури.

1.

2.

3.

4.

    1. Дайте визначення поняттю «художній образ».

    2. Заповніть таблицю.

Ознаки й характерні риси професійного мистецтва

Ознаки й характерні риси народного мистецтва

Перелік використаної літератури

  1. Антофійчук В.І. Культурологія: Корот. термін. словник / Чернівец. нац.. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці: Рута, 2002. – 151 с.

  2. Борзова Е.П. История мировой культуры = The history of word culture: Учебн. пособ. Для студ. Вузов искусств и культуры / Е.П. Борзова; Санкт-Петербургский университет культуры и искусств. – СПб.: Лань, 2001. – 672 с.

  3. Герчанівська П.Е. Культурологія: Навчальний посібник для дистанційного навчання. – К.: ун-т «Україна», 2005. – 260 с.

  4. Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2002. – 280 с.

  5. Дитяча енциклопедія Архітектура / Н.Ю.Безпалова. – Харків: Фоліо, 2002. – 317 с.

  6. Історія світової культури: Підруч. для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 464 с.

  7. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спецвузів / Л.Т.Левчук, В.С.Грищенко, В.В.Єфименко. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.

  8. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спец. вищ. навч. закладів. – Вид четверте, стереотипне / Л.Т.Левчук, В. І. Панченко, О.В.Шинкаренко. – К.: Либідь, 2003. – 366 с.

  9. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2003. – 508 с.

  10. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: Навч. пос. для студ. вищ. навч. закладів І-ІV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М.Пічі. – Львів: «Магнолія плюс», 2003. – 235 с.

  11. Людина і культура в умовах глобалізації: Зб. наук. ст. / В.С.Лук’янець та ін. – К.: Парапан, 2003. – 397 с.

  12. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Пос. для вчителів / Л.М.Масол, О.В.Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, О.В.Калініченко, І.В.Руденко. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.

  13. Поліуарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. пос. – 4-е.,випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 359 с.

  14. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. – изд. в 2 т. / В.Д.Синюков. – М.: «Советская энциклопедия», 1986. – 448, 432 с.

  15. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993. – 390 с.

  16. Українська та зарубіжна культура: Навч. пос. для студ. ВНЗ / М.М.Закович, І.Я.Зязюн, О.М.Семашко; за ред. М.М.Заковича. – 2-е вид., випр. – К.: Знання, 2001. – 550 с.

  17. Художня культура світу: Європейський культурний регіон: Навч. пос. / Н.Є.Миропольська, Е.В.Бєлкіна, Л.М.Масол, О.І.Оніщенко. – К.: Вища шк., 2001. – 191 с.

4