Мама / 2 РОЗДІЛ / тема 1 Художня культура як духовне явище / Художня культура – духовне явище. Художня культура – народна і професійна, їх взаємодія. Збереження національної культурної спадщини
..docАвтор:
Марченко Н.М.,
вчитель мистецьких дисциплін
Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2
9 клас
Художня культура як духовне явище
Урок №17
Тема: Художня культура – духовне явище. Художня культура – народна і професійна, їх взаємодія. Збереження національної культурної спадщини.
Мета: дати поняття про художню культуру як духовне явище, вчити порівнювати зразки народної та професійної культури, знаходити ознаки взаємодії; сприяти формуванню художнього смаку і естетичному розвитку особистості.
Обладнання: матеріали, які висвітлюють художню творчість народних та професійних митців (художників, скульпторів, музикантів, виконавців).
Тип уроку: вивчення нового матеріалу (з творчим підходом).
Хід уроку
-
Організаційна частина.
-
Повторення визначень, що стосуються поняття культура.
-
Подача нового матеріалу.
Духовна культура – одна із сторін загальної культури людства, вона протиставляється матеріальній культурі (але вони тісно пов’язані між собою). Духовною культурою є явища, пов’язані із свідомістю, інтелектуальною, а також емоціонально-психологічною діяльністю людини – це мова, звичаї, вірування, знання, мистецтво
Художня культура – одна із спеціалізованих сфер культури, що функціонально вирішує завдання інтелектуально – чуттєвого відображення дійсності в художніх образах, а також різні аспекти забезпечення цієї діяльності.
Художня культура – складне багатошарове явище, вона об’єднує:
-
усі види мистецтва;
-
сам процес художньої творчості; його результати;
-
систему заходів із створення, збереження і розповсюдження художніх цінностей;
-
виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії.
Художня картина світу – це створений мистецтвом образ дійсності.
Художній образ – це естетична категорія, в якій відбита об’єктивна дійсність через специфічні закони мистецтва й художньої творчості. Художній образ існує і функціонує як форма активної діяльності розуму людини.
В основі мистецьких творів лежить певна ідея, кордон між художнім і реальним світом завжди був рухливим – ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва.
Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному просторі. Митець надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, запрошує його до співпраці, той же, в свою чергу, порівнюючи художній твір з дійсністю, намагається відтворити образ, що виникає в уяві митця. Істина для нього – те, як він зрозумів твір, а не те, що відобразив художник.
Художня культура є активним творчим феноменом, що обумовлений як художньою картиною світу конкретної епохи, так і внутрішніми художніми процесами. Митець є тим ланцюгом, який пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства.
Справжнє розуміння мистецьких творів потребує залучення до художнього сприйняття всього масиву знань щодо історичної епохи, засобів художнього мислення автора і його прийомів тлумачення світу, особливостей мови виду та жанру мистецтва, до якого належить твір – все це обумовлює рівень культури сприйняття художнього твору.
Для розгляду учням пропонується три картини (можливе застосування і більшої кількості прикладів) одного виду (живопис), жанру (портрет) але абсолютно різних за художнім почерком художників наприклад:
-
Ян Матейко «Портрет дружини в весільному вбранні»;
-
Сальвадор Далі «Сферична»;
-
Анрі Руссо «Портрет жінки».
(Учні висловлюють власні думки щодо картин, визначають професійне і аматорське виконання, мотивуючи свою думку).
Таких способів визначення можна застосувати декілька – змінюючи вид, жанр, імена художників (наприклад: натюрморти Сальвадор Далі – «Туристичний натюрморт», Катерина Білокур – «Сніданок хлібороба, Ян Давідс де Хем «Десерт»)
Як висновок, учні роблять спробу визначити професійне і народне мистецтво та різницю між ними.
В структурі культури виділяють поняття
Народна культура – вона створюється анонімними творцями, що не мають професійної підготовки. Народ виступає як суб’єкт культури, він бере участь у самому процесі художньої творчості, є її творцем. Одночасно він є кінцевим адресатом і споживачем своєї культури. У зв’язку з цим основною умовою народної культури є доступність її сприйняття народом, співзвучність з його інтересами і світоглядом.
В основі народної культури лежать традиції, що відіграють роль генетичної пам’яті людей. Народна культура завжди відображає психологічно-етнонаціональні особливості країни або окремих її регіонів. Яскравим прикладом є міфи, легенди, сказання, епос, казки, пісні, танці, архітектура і живопис дерев’яних церков та ін.
Професійна культура створюється людьми, які пройшли відповідну підготовку, мають освіту за фахом, який відповідає процесам їхньої творчості.
Було б хибним вважати, що між народною і професійною культурою не існує зв’язку: народна культура не проти стоїть загально художнім процесам розвитку. Народна культура засвоює не всю систему художніх форм професійної культури, а лише окремі її елементи, трансформуючи їх і поєднуючи з традиційними художніми прийомами.
Водночас народна культура живить своїми цілющими силами професійну культуру.
Далі продовжується перегляд фотоматеріалів (слайдів, відеозаписів) із зразками творчості народних та професійних виконавців; прослухуються пісні в народному та професійному виконанні (бажано один і той же твір). Учні визначають спільні і відмінні риси, характер взаємодії між народною і професійною культурою.
Домашнє завдання: підготуватись до семінарського заняття – «Культура і її роль у суспільстві».
Орієнтовні завдання:
«Взаємодія народного і професійного мистецтва»;
«Народна культура – підґрунтя розвитку національної культури».
Матеріали можуть бути як загального характеру, так і стосовно окремих конкретних митців.
-
Підсумок уроку.
Запитання
-
Поясніть своїми словами поняття «духовна культура» та «художня культура».
-
Структура художньої культури.
1. |
2. |
3. |
4. |
-
Дайте визначення поняттю «художній образ».
-
Заповніть таблицю.
Ознаки й характерні риси професійного мистецтва |
Ознаки й характерні риси народного мистецтва |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Перелік використаної літератури
-
Антофійчук В.І. Культурологія: Корот. термін. словник / Чернівец. нац.. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці: Рута, 2002. – 151 с.
-
Борзова Е.П. История мировой культуры = The history of word culture: Учебн. пособ. Для студ. Вузов искусств и культуры / Е.П. Борзова; Санкт-Петербургский университет культуры и искусств. – СПб.: Лань, 2001. – 672 с.
-
Герчанівська П.Е. Культурологія: Навчальний посібник для дистанційного навчання. – К.: ун-т «Україна», 2005. – 260 с.
-
Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2002. – 280 с.
-
Дитяча енциклопедія Архітектура / Н.Ю.Безпалова. – Харків: Фоліо, 2002. – 317 с.
-
Історія світової культури: Підруч. для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 464 с.
-
Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спецвузів / Л.Т.Левчук, В.С.Грищенко, В.В.Єфименко. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.
-
Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спец. вищ. навч. закладів. – Вид четверте, стереотипне / Л.Т.Левчук, В. І. Панченко, О.В.Шинкаренко. – К.: Либідь, 2003. – 366 с.
-
Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2003. – 508 с.
-
Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: Навч. пос. для студ. вищ. навч. закладів І-ІV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М.Пічі. – Львів: «Магнолія плюс», 2003. – 235 с.
-
Людина і культура в умовах глобалізації: Зб. наук. ст. / В.С.Лук’янець та ін. – К.: Парапан, 2003. – 397 с.
-
Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Пос. для вчителів / Л.М.Масол, О.В.Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, О.В.Калініченко, І.В.Руденко. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.
-
Поліуарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. пос. – 4-е.,випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 359 с.
-
Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. – изд. в 2 т. / В.Д.Синюков. – М.: «Советская энциклопедия», 1986. – 448, 432 с.
-
Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993. – 390 с.
-
Українська та зарубіжна культура: Навч. пос. для студ. ВНЗ / М.М.Закович, І.Я.Зязюн, О.М.Семашко; за ред. М.М.Заковича. – 2-е вид., випр. – К.: Знання, 2001. – 550 с.
-
Художня культура світу: Європейський культурний регіон: Навч. пос. / Н.Є.Миропольська, Е.В.Бєлкіна, Л.М.Масол, О.І.Оніщенко. – К.: Вища шк., 2001. – 191 с.