Автор:
Марченко Н.М.,
вчитель мистецьких дисциплін
Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2
9 Клас Художня культура і світ людини Урок №19
Тема: Семінар «Культура і її роль у суспільстві».
Мета: систематизувати й узагальнювати вивчений матеріал; вчити висловлювати власну думку щодо мистецьких творів та проявів культури в сучасному світі; сприяти розвитку інтересу до вивчення культурної і мистецької спадщини людства.
Обладнання: DVD-програвач, магнітофон.
Тип уроку: семінар.
Хід уроку
Організаційна частина.
Виступи учнів.
Теми для виступів були обрані й обговорені з вчителем заздалегідь. Учень починає розповідь за планом:
До якого виду мистецтва належить обраний ним твір.
Обґрунтування вибору саме цього мистецького твору.
Демонстрація чи прослуховування фрагменту твору.
Коротка історія створення.
Оцінка критики даного твору.
Власний відгук і враження від твору, ставлення до автора твору.
Підсумок уроку.
Висновки: незважаючи на різні смаки й уподобання людей, кожний мистецький твір цікавий, адже він створений під впливом емоцій, вражень і покликаний знайти відгук в серцях людей. Кожна картина, кожна пісня, фільм чи вистава знаходить бодай кількох своїх шанувальників, а значить створена вона була недаремно. Всі види мистецтва мають право на існування.
Тема 3. Художні напрямки та стилі. Урок №20
Тема: Періодизація розвитку художньої культури. Поняття «стиль епохи», «національний стиль», « індивідуальний стиль митця».
Мета: вчити орієнтуватись в періодах історії культури, дати поняття про історичні епохи; ознайомити з видами періодизації культури; визначити, що таке «стиль»; сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості.
Обладнання:таблиці різних видів періодизації історії культури, зразки творчості художників з власним стилем, який легко впізнається (С.Далі, А.Модільяні, М.Приймаченко та ін.), твори мистецької спадщини різних національностей.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними
завданнями.
Хід уроку
Організаційна частина.
Лекція.
Спроби періодизувати розвиток людської культури існують протягом всієї історії людства. Існує чимало варіантів періодизації, які давно й активно працюють в науці: це класифікації, які виникли в різних галузях – вони торкаються якихось особливих сторін культурно – історичного процесу, взаємно доповнюють одна одну і дають змогу всебічно аналізувати культурну еволюцію.
Екскурс в історичне минуле
Давньогрецький письменник Гесіодв свій час поділив всю історію людства на п’ять віків: 1) золотий, 2) срібний, 3) мідний, 4) героїчний, 5) залізний. З його точки зору, еволюція відбувалась у зворотному порядку.
В міру того, як культурні досягнення ставали значнішими, суспільство стали усвідомлювати значення культурних надбань і погляд на розвиток людства оформився в концепцію, побудовану на принципі прямої еволюції.
Римський філософ і поет Лукрецій Карв поемі «Про природу речей» висунув здогадки про найважливіші прояви людської культури:
1) використання каменю й металу для виготовлення знарядь праці;
2) походження мови; 3) поява права і релігії.
В Середньовіччі панував релігійний світогляд, єдиним джерелом про походження людства, його історію і культуру був біблійний міф.
З початком наукового вивчення історії стали можливі нові підходи до періодизації культури.
Шотландський філософ А.Фергюссонвиділив три епохи: 1) дикість, 2) варварство, 3) цивілізація.
Датський вчений К.Томпсон ввів поняття трьох віків: кам’яного, бронзового, залізного.
Геологічна періодизація розбиває існування життя на чотири ери: архейську, палеозойську, мезозойську, кайнозойську – час виникнення людини.
К.Маркс обґрунтував принципи періодизації історичного процесу в залежності від рівня розвитку виробничих сил:
первіснообщинний;
рабовласницький;
феодальний;
капіталістичний;
комуністичний.
Англійський вчений Г.Чайдлвисловив десять ознак цивілізації: поява міст, поява в містах громадської архітектури, поява податків, розвиток торгівлі, виділення ремесла, поява писемності, зачатки науки, розвиток мистецтва, поява привілейованих класів, держава.
Англійський філософ А.Тойнбі поділяє історію людства за релігійною залежністю і вважає, що до нашого часу збереглися лише п’ять діючих цивілізацій: західна, ісламська, китайська, індійська і православна.
Культурно – історичний поділ на епохи базується на систематизації періодів за найбільш загальними ознаками і якостями. Розвиток загальнолюдської культури розглядається як єдиний процес, в якому один її тип змінює інший послідовно у часовій перспективі.