Автор:

Марченко Н.М.,

вчитель мистецьких дисциплін

Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2

9 Клас Художня культура і світ людини Урок №28

Тема: Художні напрями мистецтва ХХ століття: від модернізму до постмодернізму.

Мета: Ознайомити з мистецькими напрямами ХХ ст., вчити розрізняти їх, сприяти вихованню естетичного смаку.

Обладнання: наочні матеріали, які висвітлюють мистецькі стилі ХХ ст.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними завданнями.

Хід уроку

1. Організаційна частина.

2. Лекція.

З середини 80-их років ХІХ ст. імпрессіонізм поступився місцем ще більш сміливим художнім напрямам.

В умовах бурхливого розвитку суспільства, зростання національної свідомості в кінці виник стиль модерн. Соціальна природа модерну корінилась ще в період романтизму, коли мав місце конфлікт між особистістю і суспільством. В мистецтві модерну провідними були ідеї індивідуалізму, в той же час воно розглядалось, як засіб соціальної перебудови суспільства. Ведуча роль належала архітектурі, хоча риси стилю спостерігались майже в усіх сферах життя. В архітектурі модерну широко використовувались нові винаходи: залізобетонні конструкції, металеві каркаси, для оздоблення охоче використовували як старі, так і нові декоративні засоби. Композиції будівель, як правило, асиметричні, провідну роль відіграє інтер’єр. Внутрішнє планування приміщень визначає зовнішній вигляд споруди. Модерн – це архітектура будинків, в яких насамперед живуть, а вже потім милуються ними ззовні. Архітектори періоду модерн широко використовують всілякі орнаменти, різнокольорові мозаїки, оздоблюють свої витвори невеликими вежами й колонами.

У різних країнах модерн має свої відмінності: він більш примхливий в Іспанії і строгий та суворий в Англії. Дуже популярним був в Росії: пам’ятками російського модерну є будови Казанського та Ярославського вокзалів у Москві. Багатий на зразки цього стилю і Київ, серед його пам’яток знаменитий Будинок з химерами архітектора В.Городецького.

На початку ХХ ст. модерн переходить в стадію конструктивізму, межа між цими напрямами досить умовна (будівлі конструктивізму сучасні конструкції використовують і для естетичного вигляду, тоді як модерну більше притаманні звернення до рис минулого).

Іспанський архітектор Антоніо Гауді – одна з найпомітніших постатей епохи модерну. Найвідоміший його витвір – церква Саграда Фамілія у Барселоні.

Модернізм

В ХХ ст. людство пережило кілька глобальних кризисів: дві світові війни, панування тоталітарних режимів в Німеччині, Італії, Іспанії, СРСР, а також велику кількість соціальних революцій. Великі зміни сталися в галузях науки й техніки, ритм життя дуже швидко прискорювався.

Все це не могло не вплинути на культуру й мистецтво, де виникла велика кількість нових шкіл і напрямків. Ці школи й напрями часто не визнавали одна одну, боролись, виникали й зникали, але при всьому цьому в них булла одна спільна риса: всі вони заперечували художні цінності минулого, стару мораль і встановлені форми суспільного життя.

Нові течії в мистецтві критики назвали поняттям модернізм, тобто щось нове, що разюче відрізняється від всього традиційного і звичного. Художники-модерністи займались пошуками власної неповторної художньої мови, при цьому їх уяву приваблювали теми з культури Азії, Африки і Америки, а також теми народної творчості. Все це використовувалось в якості засобів, за допомогою яких можна зрозуміти й відтворити світ сучасності.

Кубізм

Кубізм немов руйнував предмети на площині, зводячи їх форму до простих геометричних фігур чи розкладаючи їх на площини. Художники-кубісти прагнули проникнути за оболонку речей, зрозуміти їх потаємну сутність.

Художники-кубісти: П.Пікассо («Авіньонські дівчата» – картина, яка започаткувала напрям кубізму, «Герніка», «Скрипка й виноград»), Ж.Брак («Кларнет і пляшка рому на каміні»), Ф.Леже («Будівельники»), Д.Стюарт, К.Карра («Метафізична муза»).

П.Пікассо був під впливом кубістів лише на початку творчого шляху, пізніше він надавав перевагу традиційному мистецтву.

Ірраціоналізм, містицизм

Серед художників ХХ ст. було чимало прихильників містики й ірраціоналізму, наприклад Я.Торп «Три наречені»

Фовізм

Для фовізму характерні: підвищена світлість та прозорість, виразність кольору, організація художнього простору лише за допомогою кольору, відсутність традиційного світлотіньового моделювання, прагнення гармонізації виразних і декоративних властивостей кольору в єдиній композиції. До фовістів належали: А.Маттіс («Червоні риби», панно «Танець», «Музика»), А.Марке, Р.Дюфі.

Футуризм

Футуристи захоплювались можливостями сучасної науки й техніки, успіх прогресу людства вбачали в розвитку машинної цивілізації. Художники-футуристи: Дж.Балла («Ластівки»), І.Тангі («Невидимки»).

Авангардизм

В 20-30 роки ХХ ст. на зміну модернізму прийшов авангардизм. Авангардисти заперечували традиційні напрями й стилі, не визнавали вічних цінностей.

З рядів авангардистів вийшло чимало художників і теоретиків, які стали засновниками нових напрямів в сучасному образотворчому мистецтві, дизайні, скульптурі, літературі й музиці.

На початку ХХ ст., яке почалось з Першої світової війни, багатьом людям світ уявлявся жорстоким, абсурдним, сповненим безглуздих конфліктів. Відчуття трагізму історії, самотності й покину тості людини знайшли вираження в творчості С.Далі («Спокуса святого Антонія», «Іспанія», «Постійність пам’яті»), Р.Магритт («Криве дзеркало», «Подвійна таємниця»); творчість С.Далі й Р.Магритта відносять до напряму сюрреалізму.

Примітивізм

Видатний французький художник П.Гоген в пошуках спокою й гармонії покинув цивілізований світ і проживав на островах Тихого океану. Користуючись спрощеними і майже плоскими зображеннями предметів, він зображував природу, місцевих жителів («Таїтянки») – цей напрям в пізніше одержав назву примітивізм. До примітивістів належали: А.Руссо («Мавпи») у Франції, У.Альфред в Англії, Н.Гончаров в Росії («Московська вулиця»).

Супрематизм

Остання ступінь розриву з дійсністю – поява стилю супрематизм, його започаткував російський художник К.Малевич («Квадрат Малевича»). Він вважав, що квадрат є формою, в вищому розумінні вільною від будь-якого змісту.

Символізм

Для нього характерні казкові сюжети і вільна фантазія. В Росії та на Україні модернізм і символізм склались в так званий національно-романтичний напрям, що спирався на героїчне билинне минуле, народні казки й пісні. Представники: М.Реріх, В.Васнєцов.

Експресіонізм

Реалістичне мистецтво ХХ ст. часто використовувало досягнення і прийоми інших, нереалістичних художніх напрямів. Так, виразні засоби експресіонізму допомогли німецькій художниці К.Кольвіц гостро й однозначно виразити своє відношення до пригнічення, насильства, війни в графічних роботах «Повстання ткачів», «Селянська війна».

Абстракціонізм

Вже з 20 років ХХ ст. митців більше цікавив внутрішній світ людини, художники робили спроби передати кольором те, що неможливо побачити й відчути. З’являються твори, які відмовляються від реальних образів – абстракції. Абстрактний живопис бачив світ як накопичення кольорових плям і неоформлених контурів. Але навіть цей хаос мазків на полотні під дією таланту іноді перетворюється в гармонію. Представники: С.Френсіс («Блюз в синіх тонах»), В.Кандинський («Козаки»), Х.Франкенталер («Гори і море»), Р.Делоне («День поваги Блеріо»).

Екшн-пейнтинг

Джексон Поллок першим серед американських живописців застосував незвичну техніку: він розстилав полотно на землі, наносив на нього фарбу, а потім бив по полотну палицею, яку використовував замість пензля. Іноді він просто ходив по полотні, тримаючи в руках продірявлену банку з фарбою і поливаючи свій майбутній витвір. Твори: «Одне», «Номер 1А».

Дадаїзм

Авангардистська художня течія, виникла в Німеччині на початку ХХ ст. в середовищі анархічної інтелігенції. Дадаїсти заперечували всі концепції мистецтва, що існували раніше. В своїх картинах вони часто використовували нетрадиційні елементи, реальні предмети, іноді імітували наївне мистецтво первісної людини чи дитячі малюнки. Їх виставки провокували публічні скандали. Дадаїзм не мав загальної художньої або естетичної програми, це була квінтесенція бунту і протесту, що знайшли вираження у епатажних формах, які часто були за межами художності. Художники: Т.Тзар, Х.Балль, Р.Хюльзенбек.

В 60-ті роки ХХ ст. абстрактне мистецтво стало таким же загальновизнаним, як і традиційне, більше того – поділ на живопис, скульптуру і архітектуру став поступово зникати, художники роблять спроби змінити саме поняття «витвір мистецтва».(композиції з поєднанням різних матеріалів).

Не зважаючи на тріумфальне просування абстракціонізму європейськими і американськими країнами, багато художників віднеслись до нього досить стримано.

З завершенням періоду післявоєнної відбудови стало очевидним, що в Європі й США формується «суспільство споживача», яке засноване на купівлі-продажу, в якому насаджуються масові духовні цінності.

Масова культура

Доступність, вседозволеність у всіх жанрах надає безмежну свободу вибору. Розвиток засобів масової інформації демократизував культуру, відкрив до неї доступ масовій аудиторії, і в той же час зумовив проникнення в культуру суто комерційних інтересів.

Увага західноєвропейських і американських художників зосереджується на об’єктах сучасного світу, фотографіях і обкладинках популярних журналів – цей напрям одержав назву поп-арт. Реальний світ практично зникає з полотен художників.

Гіперреалізм

Цей напрям повертається до традиційних засобів образотворчого мистецтва, пародіюючи його: як модель береться фотографія, яку збільшують до розмірів великої картини. Щоб зробити копію, гіперреалісти використовують масштабну сітку і потім заповнюють кожен квадрат фарбою. В скульптурі гіперреалізм звернувся до виготовлення статуй-манекенів.

Термін «масова культура» підкреслює доступність, поширеність художніх та культурних цінностей, легкість їх сприйняття, яка не потребує особливого художньо-естетичного смаку. Масова культура доступна й зрозуміла людям різного віку, всім верствам населення незалежно від освіти, вона задовольняє попит сьогодення, реагує на будь-які нові події.

Складовою частиною сучасної масової культури є й мода. Її індустрія також має своїх майстрів та кумирів. Розрахована на первинний ступінь сприйняття й художнього мислення, масова культура базується на створенні ілюзій, мрій, міфів. Суттєвим завданням цих ілюзій є створення зразків поведінки й стилю життя. Цей ідеальний тип людини отримав термінологічне визначення «імідж» (образ). Людина свідомо отримує певний тип для наслідування, який частіше за все асоціюється з поняттям престиж.

Постмодернізм

Цей напрям розповсюджується на архітектуру й мистецтво другої половини 1970 – 1980-х років, він протиставляє себе модернізму. Відображає розчарування художньої інтелігенції в ідеалах, догмах та ідеях модернізму, у програмному елітаризмі, самоізоляції від навколишнього середовища, у заглиблюванні у внутрішній світ художника.

Постмодернізм був реакцією не лише на модернізм, але й на крайності контркультури 1960-их років, що поєднувала як критику буржуазного суспільства, так і закликала до саморуйнування мистецтва. Постмодернізм проголосив ідею повернення мистецтва у «межі мистецтва», пропагував повернення до традиційних художніх форм.

Яскраво виразив себе постмодернізм в архітектурі: колишні форми були поновлені і переосмислені, введені нові, нетрадиційні матеріали (Ле Корбюзьє, Л.Роє, Я.Бакем, П.Нерві, Й.Баншафт). Прагнення співвіднести архітектурні форми і методи будівництва з технічними можливостями сучасної індустрії започаткувало новий напрям – конструктивізм. Йому властива сувора функціональність архітектури, стандартизація, індустріалізація будівельних робіт.