Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
28
Добавлен:
04.02.2016
Размер:
124.42 Кб
Скачать

Автор:

Марченко Н.М.,

вчитель мистецьких дисциплін

Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2

9 Клас Художня культура і світ людини Урок №27

Тема: Імпресіонізм.

Мета: ознайомити з особливостями мистецької течії імпресіонізму, вчити розуміти мистецькі твори художників-імпресіоністів, спонукати до власних творчих пошуків.

Обладнання: репродукції картин художників-імпресіоністів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними завданнями.

Хід уроку

  1. Організаційна частина.

  2. Лекція.

Безпосередньо історія імпресіонізму охоплює лише 12 років: від першої виставки 1874 р. до восьмої, останньої в 1886 р.

Все почалося з того, що в 1863 р. художники, яких офіційне журі не прийняло на чергову виставку «Салонів» (там виставляли картини відомі художники, потрапити на виставку «Салонів» можна було лише отримавши схвальну оцінку журі, яке завжди надавало перевагу академічним роботам, нововведення не схвалювалися), організували свій власний «Салон знехтуваних». На цій виставці була представлена робота Едуарда Мане «Сніданок на траві», що спричинила грандіозний скандал. На картині у незвичайній живописній манері були зображені молоді чоловіки в парадних костюмах і оголені жінки, що вели дружню бесіду – ця тема раніше вже звучала в мистецтві в творчості художників Відродження. Е.Мане більше цікавили проблеми передачі повітряного простору та гра сонячного світла, він зовсім не прагнув скандальної слави, але й відступати від нових вдалих художніх рішень не став. Навколо нього об’єднуються молоді прогресивно налаштовані художники: Клод Моне, Огюст Ренуар, Каміль Піссаро, Едгар Дега, Альфред Сіслей, Берта Морізо, Анрі Тулуз-Лотрек, Поль Сезанн, Жорж Сьора, поль Сіньяк та інші. Ці молоді талановиті художники не визнавали офіційних канонів в мистецтві, жадали знайти нові, свіжі форми, особистісне вирішення живописних завдань, індивідуальний почерк.

Секрет художнього методу імпресіоністів полягає в прагненні передати безпосередньо враження від того середовища, що їх оточувало. Власне і сама назва мистецької течії пішла від картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» (іmpression в перекладі означає «враження»). Ці враження художники втілювали в картинах, створюючи засобами живопису ілюзію світла та повітря. Вони розклали основні кольори спектра і почали писати чистим кольором, не змішуючи його на палітрі, використовуючи оптичне сприйняття ока, що на певній відстані зливає окремі дрібні мазки в єдиний живописний образ.

Імпресіоністи писали свої картини лише на пленері (з натури), їх цікавило повсякденне життя: сучасне місто з його імпульсивним, різноманітним життям; пейзажі з їх швидкоплинністю, мінливістю й барвистістю. Вони володіли досконало технікою виконання етюду (найбільш вражає надзвичайна влучність спостережень, сміливість і несподіваність композиційних рішень.

Недолік художньої техніки імпресіоністів в тому, що в гонитві за враженнями, короткими та гострими, вони природно дійшли до того, що картину практично не можна було завершити: враження весь час змінювалися і зупинити цей процес було неможливо. В цьому дослідники вбачають слабке місце імпресіоністів.

Едуард Мане

Впродовж всього життя захоплювався видатними колористами, відрізнявся від інших імпресіоністів тим, що не відмовився від широкого мазка й узагальненої характеристики; зберіг синтетичність форми й цілісність характерів. Найцікавіші роботи: «Бар в Фолі-Бержер», «Аржантей».

Клод Моне

Саме в його творчості втілилося основне завдання – проблема світла та повітря. В його картинах предмети мовби розчиняються в світлоповітряному просторі, позбавляються матеріальності і перетворюються на гармонію кольорових плям. Він по кілька разів писав один і той самий мотив,спостерігаючи ефекти освітлення в різні часи доби. Так з’явилися його знамениті «Стоги сіна», «Руанські собори», «Скелі в Бель-Іль», «Тополі» («Руанських соборів» існує понад 20 версій).

Каміль Піссаро

Художник-самоучка, йому знадобилось 10 років, щоб оволодіти технікою імпресіоністів. Працював винятково у жанрі пейзажу, особливу увагу приділяв зображенням Парижу в різні пори доби, за різної погоди: «Сад Тюїльрі, туман», «Бульавр Монмартр», «Червоні дахи».

Альфред Сіслей

Англієць за походженням, але все життя прожив у Франції. Панівне місце в його творчості посідало небо, його пейзажі дуже тонкі й ліричні: «Повідь у Пор-Марлі», «Лісова галявина в Фонтенбло», «Берег Сени біля Буживаля».

Огюст Ренуар

Його композиції завжди глибоко продумані, в них немає випадкових елементів. Живописна техніка своєрідна – він застосовує лесировку (на полотно наносяться прозорі шари рідкої фарби, що змінює відтінки). Писав переважно жіночі моделі й побутові картини (в основному сцени відпочинку в міських кафе). Відомі роботи: «Дівчата за піаніно», «Дівчина з віялом», «Сніданок веслярів», «Парасольки».

Едгар Дега

Мабуть єдиний з імпресіоністів, хто мав незалежне фінансове становище від народження, одержав блискучу академічну освіту, З імпресіоністами його поєднувало бажання відображувати дійсність за допомогою нових художніх методів, але він не поділяв певною мірою всіх імпресіоністських концепцій: не розумів рабської залежності від пленера, відмовлявся ретельно стежити за змінами світла та мінливістю руху. В той же час був дуже вимогливим до себе, виявляв надзвичайну проникливість у переданні мінливості враження. Майстер надавав особливого значення лініям – його точні швидкі малюнки виконані впевнено, продумано. Найбільше цікавився темою театру, балету, Його знамениті танцівниці, ніби зіткані з повітря: «Блакитні танцівниці», «Танцівниці на репетиції», «Репетиція балету на сцені». Наприкінці життя майже втратив зір, тому працював у техніці пастелі.

Анрі Тулуз-Лотрек

З дитинства обожнював малювання і присвячував йому весь вільний час. Внаслідок хвороби кісток після перелому ноги на все життя залишився карликом, відчуття власної неповноцінності змушувало його звертатись до тем з життя паризької богеми і паризького «дна». Він був постійним відвідувачем паризьких кафе, де спостерігав за різними проявами людських характерів. Його роботи сповнені загостреного реалізму, прямі в своїй відвертості, часто доходять до гротеску і карикатури. Працював і в техніці літографії, плакату (особливо в останні роки життя). Художника найбільше цікавила людина, її поведінка в різних ситуаціях, причому, як позитивні, так і негативні сторони. Відомі твори: «Мулен-Руж», «Мулен де ла Галлет», «Портрет О.Уайльда», «Клоунесса».

Жорж Сьора, Поль Сіньяк

Імпресіоністичний метод був доведений до свого логічного завершення у їх творчості. Вони намагалися створити наукову теорію кольору, прикласти до мистецтва наукові відкриття в галузі оптики, створювали діаграми, намагаючись дрібними короткими мазками, доведеними до яскравих чистих за кольором крапок, ніколи не змішуючи їх на палітрі, передавати складний світлоповітряний простір. Їхній метод дістав назву «неоімпресіонізм» або «дивізіонізм» (розділення), чи «пуантилізм» (письмо крапками). Найкращі роботи цих майстрів: Ж.Сьора – «Недільна прогулянка на острові Гранд-Жатт», П.Сіньяк – «Дамба в Портрійо».

Поль Сезанн

Його творча манера настільки індивідуальна, що дуже відрізняється від імпресіоністів, але оскільки він також належав до художників, роботи яких не приймав «Салон», то виставляв свої картини разом з імпресіоністами. Все життя прагнув знайти власну манеру реалістичного виконання, через це мав багато труднощів, але не відступив від мети і згодом з’явилися прихильники. Його метод називають «постімпресіонізмом». Відомі твори: «Гора Сент Віктуар», «Будинок повішеного», «Натюрморт з персиками», «Гравці в карти».

З Франції імпресіонізм розповсюдився по всій Європі. Цей напрям справив великий вплив на формування нових течій в живописі.

Соседние файлы в папке тема 3 Художні напрями і стилі