Мама / 1 РОЗДІЛ / тема №3 Жанрова палітра музичного мистецтва / Інструментальні та музично-театральні жанри. Напрями музики масових жанрів

Автор:

Марченко Н.М.,

вчитель мистецьких дисциплін

Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2

9 клас

Жанрова палітра музичного мистецтва

Урок №7

Тема: Інструментальні та музично-театральні жанри. Напрями музики масових жанрів.

Мета: вивчити жанри музичного мистецтва, навчити їх та аналізувати; вчити толерантно вести дискусію з питань музичного мистецтва; характеризувати музичні стилі; формувати власні враження, отримані після прослуховування музичних творів; прослідкувати еволюцію музичних інструментів у відповідності з розвитком суспільства; розвивати естетичний смак.

Обладнання: зображення різних музичних інструментів, записи масових музичних жанрів, творів окремих композиторів.

Хід уроку

1. Організаційна частина.

2. Лекція вчителя.

Інструментальні музичні жанри

Сюїта – кілька танцювальних п’єс, не призначених безпосередньо для танцю, різноманітних за змістом та будовою. Ці п’єси виконуються одна за одною. Сюїти компонуються для виконання на одному інструменті або оркестру.

Соната – від латинського «звучати». Це музичний твір для одного або кількох інструментів, що складається з кількох (3-4) частин. Класичний тип сонати склався в кінці ХVІІІ ст. в творчості Й.Гайдна та В.А.Моцарта.

Симфонія – від грецького слова «співзвуччя»; твір для симфонічного оркестру з 4-5 частин, розташованих за принципом контрасту й об’єднаних однією ідеєю. Симфонія – вища форма інструментальної музики.

Концерт – віртуозне виконання твору для сколюючого інструменту (фортепіано, скрипки, флейти) з оркестровим супроводом. Концерт – це також публічне виконання музичних творів.

Течії й напрями всіх видів мистецтв справляють вплив і на розвиток музичної культури. Наприклад, європейська симфонічна й камерна музика, яка виникла в середні віки як супровід для богослужінь, починаючи з епохи Відродження відчула на собі вплив ідей гуманізму, бурхливі пори ви бароко, строгість класицизму, а також вплив реалізму, символізму, імпресіонізму. Музична творчість в значній мірі залежить від духовного життя суспільства.

Класика, вічна й мінлива

ХІХ-ХХ ст. Композиторів не задовольняють старі творчі методи й прийоми, бажання справити сильне враження на слухача призвело до того, що гармонічний початок втратив важливість. Оновлення музичної мови почалось ще в творчості Ричарда Вагнера (1813-1883) – він широко став застосовувати дисонанси – це придавало його музиці схвильоване напружене звучання. творчість Вагнера справила великий вплив на композиторів – експресіоністів Ріхарда Штрауса і Гюстава Мюллера, їх музика сповнена трагізму і психологічної глибини.

В другому десятиріччі ХХ ст. в музиці виникла «Нова віденська школа» яку очолили Арнольд Шенберг і Альбан Берг – вони використовували всі звуки в межах октави – це дозволило створити по-справжньому емоційні твори.

Музична культура ХХ ст. постійно зверталась до народної творчості (прославлені балети Стравінського «Жар-птиця», «Петрушка» – в них використані не лише слов’янські мотиви, а також нові напрямки популярної музики – блюз, рок, фанн, реп і ін. В російській музиці успішно поєднували класичну музику і нові течії С.Рахманінов, А.Скрябін, Д.Шостакович, С.Прокоф’єв.

(Учням дається можливість прослухати фрагменти творів названих композиторів).

Напрями музики масових жанрів

Джаз – виник на рубежі ХІХ і ХХ ст. в результаті злиття елементів двох музичних культур – європейської і африканської.

Рок-н-рол – стиль популярної музики виник в 50-ті роки ХХ ст. в США. Цей стиль сформувався з поєднання американського сільського фольклору (кантрі – ендвестерн) і негритянського музичного мистецтва (ритм – енд – блюз) Найвідоміший виконавець – Елвіс Преслі, він ввійшов в історію музики, як «король рок-н-ролу».

Рок-музика –сучасна музика, яка виникла з пісенно – танцювальних жанрів негритянського міського фольклору в США в 30 р. ХХ ст. Для рок музики характерне застосування електронної переробки і посилення звуку. Рок-музика відразу стала частиною молодіжної культури.

Рок-опера – в ній поєднуються різні жанри і напрямки (Ісус Христос – суперзірка).

Звучання нової епохи

Реп – ритмічна мелодеклагнація з фоновим електронним акомпанементом.

Техно – виникнення музичної течії пов’язане з бурхливим розвитком сучасних технологій обробки звуку «В техномузиці класичні мелодії набувають нового звучання завдяки накладенню ритму і використанню складних звукових ефектів.

Рейв – від англійського rave – нісенітниця, стиль, в якому жорсткий і швидкий ритм, віртуозні гітарні соло і комп’ютерні звукові ефекти створюють неповторну мелодію.

(Розповідь супроводжується відповідним звуковим оформленням).

Висновок: історія музики і музичних інструментів протягом століть була тісно пов’язана з розвитком техніки.

Прослідкуємо ще раз історичну вертикаль розвитку музичних жанрів та відповідних музичних інструментів:

1. Музика Стародавнього світу – інструменти й різновиди: (Арфа, кіфара, ліра) Музика залишається одноголосою.

2. Музичні напрямки і інструменти Середньовіччя (труба, флейта, бубон, барабан).

В ХІ ст. італійський музикант Гвідо д’Ареццо розробив спосіб запису нот на нотному стані, який складався з 4 горизонтальних паралельних ліній. Він же придумав і назви нот: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Так виникла мова музики з її трьома головними складовими: мелодією, ритмом і гармонією.

ХVІ-ХVІІ ст. смичкові музичні інструменти: найпопулярніший – скрипка, починаючи з ХVІ ст. скрипка розповсюдилась по всій Європі, в Італії виникли прославлені школи скрипічних майстрів: Гварнері, Аматі, Страдіварі.

Віолончель - великих розмірів смичковий інструмент.

Щипкові музичні інструменти: в ХVІ-ХVІІ ст. найрозповсюдженіший щипковий інструмент – лютня; грі на лютні навчали юнаків і дівчат із заможних сімей.

В ХVІ ст. на зміну лютні прийшла гітара.

Квартет ХVІ-ХVІІ ст. складався з лютні, флейти, віолончелі й клавесину.

VІІІ-ХІХ ст.

В 1709 р. італієць Бартоломео Крістофорс винайшов клавішний інструмент, який одержав назву «клавесин» з тихим і голосним звуком» – це було фортепіано. До кінця ХVІІІ ст. фортепіано повністю витіснило клавесин.

Перші духові інструменти (флейта, кларнет, гобой, фагот) були дерев’яні.

В 1845 р. А.Сакс винайшов саксофон – металевий духовий інструмент створений за тим же принципом, що й дерев’яні.

Пізніше в симфонічний оркестр увійшли мідні духові інструменти (труби, тромбони, валторни)

Найбільший духовний інструмент – орган. Для того, щоб він зазвучав, потрібно повітря накачати в спеціальні ємності, а потім воно виходить через дерев’яні і металеві труби. Орган має кілька рядів клавіш для рук і багато педалей, які переключають регістри звуку. Найвидатніші органні твори написані Й.С.Бахом.

ХХ ст.

В перші десятиріччя з’являються невидані раніше музичні інструменти: електрогітара – винайдена в США в 30-х роках; синтезатори звуку – вони самі по собі не є музичними інструментами, але при під’єднанні їх до традиційних інструментів змінюють їх звучання на тисячі ладів; електроорган – дозволяє одержувати незвичайні поєднання звуків і нові звукові ефекти.

3. Підсумок уроку.

Перелік використаної літератури

1. Антофійчук В.І. Культурологія: Корот. термін. словник / Чернівец. нац.. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці: Рута, 2002. – 151 с.

2. Борзова Е.П. История мировой культуры = The history of word culture: Учебн. пособ. Для студ. Вузов искусств и культуры / Е.П. Борзова; Санкт-Петербургский университет культуры и искусств. – СПб.: Лань, 2001. – 672 с.

3. Герчанівська П.Е. Культурологія: Навчальний посібник для дистанційного навчання. – К.: ун-т «Україна», 2005. – 260 с.

4. Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2002. – 280 с.

5. Дитяча енциклопедія Архітектура / Н.Ю.Безпалова. – Харків: Фоліо, 2002. – 317 с.

6. Історія світової культури: Підруч. для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 464 с.

7. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спецвузів / Л.Т.Левчук, В.С.Грищенко, В.В.Єфименко. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.

8. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спец. вищ. навч. закладів. – Вид четверте, стереотипне / Л.Т.Левчук, В. І. Панченко, О.В.Шинкаренко. – К.: Либідь, 2003. – 366 с.

9. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2003. – 508 с.

10. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: Навч. пос. для студ. вищ. навч. закладів І-ІV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М.Пічі. – Львів: «Магнолія плюс», 2003. – 235 с.

11. Людина і культура в умовах глобалізації: Зб. наук. ст. / В.С.Лук’янець та ін. – К.: Парапан, 2003. – 397 с.

12. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Пос. для вчителів / Л.М.Масол, О.В.Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, О.В.Калініченко, І.В.Руденко. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.

13. Поліуарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. пос. – 4-е.,випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 359 с.

14. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. – изд. в 2 т. / В.Д.Синюков. – М.: «Советская энциклопедия», 1986. – 448, 432 с.

15. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993. – 390 с.

16. Українська та зарубіжна культура: Навч. пос. для студ. ВНЗ / М.М.Закович, І.Я.Зязюн, О.М.Семашко; за ред. М.М.Заковича. – 2-е вид., випр. – К.: Знання, 2001. – 550 с.

17. Художня культура світу: Європейський культурний регіон: Навч. пос. / Н.Є.Миропольська, Е.В.Бєлкіна, Л.М.Масол, О.І.Оніщенко. – К.: Вища шк., 2001. – 191 с.

4