4 Асортимент і особливості проектування жіночого одягу зі шкіри

Асортимент жіночого одягу зі шкіри: пальта, півпальта, плащі, куртки, костюми, жакети, жилети, штани, комбінезони, спідниці, блузони, сукні, сарафани, шорти, корсетні вироби. Для виготовлення жіночого одягу використовують шкіру товщиною 0,6-1,2 мм, площею 60-100 дм².

Сучасні вироби зі шкіри можуть бути представлені всіма відомими формами та силуетами в залежності від призначення та стильового рішення (прилеглий, напівприлеглий, прямий, трапецієвидний). Вироби зі шкіри відрізняються від швейних виробів величинами прибавок на вільне облягання, які залежать від пластичних властивостей шкіри (табл. А.2, додаток А).

Членування форми та конструктивний устрій виробів зі шкіри залежить від площі шкіри. Форма членується горизонтальними, вертикальними та діагональними лініями: кокетками, підрізами, рельєфами.

Формоутворення за допомогою виточок традиційно не використовується. Моделювання виробів зі шкіри виконується з врахуванням тенденцій напрямку моди. Сучасні шкіри для одягу мають велику різноманітність: м’які, тонкі або грубі шкіри з блискучою поверхнею, лаковані, глянцеві, тиснені, з напиленням у вигляді бризок, особливо модними є шкіри з поверхнею, що нагадує луску екзотичних риб, а також з перфорацією.

При побудові креслень конструкцій та моделюванні виробів зі шкіри потрібно враховувати нездатність шкір до призбирування та посадки (за винятком дуже м’яких шовковистих шкір). Всі зрізи повинні бути співрозмірними, найбільшу складність являє собою вузол “пройма-окат” вшивного покрою рукава. При зменшенні величини норми посадки на 1 см оката рукава з 0,1 см до 0,025 см відносно довжини пройми необхідно змінювати конфігурацію пройми, параметри рукава та конструкцію рукава, вводячи допоміжні членування [11].

Шкіри для виготовлення виробу підбирають однорідними по виду, кольору, відтінку, товщині, щільності, чистоті лицевої поверхні, малюнку. Перед розкроєм перевіряють кількість шкір і їх площу, уважно їх оглядають, відмічають дефекти лицевої і бахтармяної сторін, окремо виділяють пороки, недопустимі у виробах, але допустимі в менш відповідальних місцях на невидимих ділянках виробу.

Дефекти відмічають на лицевій стороні шкіри, щоб при розкрої не допустити їх потрапляння на видимі ділянки деталей виробу. Шкіру, яка має зморшки, складки, м’яту і нерівну поверхню перед розкроюванням необхідно прасувати утюгом з бахтармяної сторони. Температура праски не повинна бути більше 80⁰С.

При розкроюванні необхідно враховувати ступінь зношування кожної деталі, це дозволить правильно розмістити їх на шкірі. Розкладання і обведення крейдою виробів проводиться на кожній шкірі окремо з урахуванням її топографічних ділянок і подовження в залежності від технічних і експлуатаційних вимог до деталей одягу. При обведенні крейдою потрібно слідкувати за тим, щоб парні деталі виробів, розміщені на різних шкірах, були однорідними (по відтінку, товщині і подовженню) і викроєні в одному напрямку із однакових ділянок шкіри. На шкірах з ворсовою поверхнею, або малюнком деталі виробу повинні розташовуватися в одному напрямку. Всі основні деталі розкроюють із більш щільних чепрачних частин шкіри. Такі деталі, як нижній комір, нижня частина підборту та манжета, можуть бути розкроєні без додержування напрямку ворсу або малюнка з різних ділянок шкіри.