Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ЕКОНОМІКА І ПЛАНУВАННЯ конспект лекцій для студентів (оленич)

.pdf
Скачиваний:
40
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
613.9 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра економіки, обліку і аудиту

ЕКОНОМІКА І ПЛАНУВАННЯ

конспект лекцій для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

за напрямом підготовки 6.051602 «Технологія виробів легкої промисловості» спеціальності «Конструювання та технологія взуття та шкіргалантерейних виробів»

Київ - 2012

Лекція 1. Методологічні та організаційні основи планування

Планування є важливою частиною господарської практики. Багаторічний досвід закордонних та українських підприємств довів, що недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму частіше за все приводить до значних економічних втрат. Таким чином, першою і основною стадією управління любим видом діяльності завжди є процес встановлення цілі і пошук способів її виконання. Саме до цієї стадії встановлення цілі можна віднести передбачення, прогнозування, планування. Кінцевим результатом цієї стадії є побудування ідеальної моделі ходу виробничого процесу, що направлений на досягнення головної цілі підприємства.

Планування виробничо-господарської діяльності підприємств є однією з основних функцій управління виробництвом, однією з умов ефективного господарювання.

Планування служить основою для прийняття управлінських рішень та представляє собою управлінську діяльність, яка передбачає визначення цілей і задач управління виробництвом, а також визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених цілей.

Планування як складова економічної науки представляє собою систему упорядкованих знань о сутності методології принципів організації, розробки та забезпечення, виконання планів економічного та соціального розвитку.

Планування в межах окремих підприємств повинно розглядатися як системний підхід в рішенні основної задачі - підвищення ефективності виробництва.

Ця основна задача конкретизується в таких напрямках:

-обґрунтування збалансованого обсягу виробництва різної продукції;

-вибір найбільш доцільної технології виробництва;

-

обґрунтування

форм спеціалізації і кооперування, вигідних

підприємству;

 

-

вибір найбільш доцільного варіанту озброєння підприємства

устаткуванням;

 

-обґрунтування ефективності інвестиційних проектів по реконструкції, модернізації виробництва та оновленню продукції;

-підготовка та обґрунтування рішень відносно асортименту і обсягів виробництва з врахуванням обмежень на ресурси;

-виявлення та кількісна оцінка можливих ресурсів;

-обґрунтування доцільного співвідношення постійних та змінних витрат в собівартості продукції, цін;

-розробка нових та коригування діючих норм і нормативів;

-виявлення впливу внутрішніх кількісних факторів на забезпечення беззбитковості, прибутковості, самофінансування;

-техніко-економічне обґрунтування, складання перспективних та поточних планів;

- організація обліку і контролю за виконанням намічених планів. Розробка планів базується на відповідних принципах, до яких відносяться:

-принцип єдності (припускає, що планування на підприємстві має системний характер, тобто вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, тенденції, зміни й зворотні зв’язки в його системі;

-принцип координації (планування в кожному підрозділі підприємства повинно бути пов’язано з загальним планом підприємства);

-принцип інтеграції (припускає, що на підприємстві існує різноманітність підсистем планування, які пов’язані між собою);

-принцип безперервності (процес планування повинен здійснюватися постійно, у рамках встановленого циклу);

-принцип гнучкості (взаємозалежний із принципом безперервності в наданні плану і процесу планування властивості змінювати свою спрямованість у зв’язку з виникненням непередбачених обставин);

-принцип участі (означає, що кожен працівник підприємства стає учасником планової діяльності незалежно від посади і які він виконує функції)

-принцип оптимальності використання застосовуваних ресурсів

(використання ресурсів підприємства повинне орієнтуватися на потреби, умови і кон’юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва , впровадження досягнень НТП та інш.)

-принцип збалансованості планів – це необхідне й досягнуте кількісне співвідношення між взаємозалежними розділами і показниками планів.

Для визначення ступеня обґрунтованості різноманітних показників застосовуються спеціальні методи планування:

-аналітичний метод – передбачає вивчення певних процесів, визначена відхилення від нормалей, оцінка планів, розробка заходів по корегуванні, аналіз, результати аналізу);

- балансовий метод – забезпечує узгодження потреб їз необхідними ресурсами. Його сутність зводиться до розробки спеціальних таблиць – балансів, в одній частині яких показують усі напрямки витрати ресурсів відповідно до потреб, а в іншій – джерела знаходження цих ресурсів. Баланси на підприємстві розробляються для різних видів ресурсів ( матеріальних, трудових, фінансових);

-матричний метод - дальший розвиток балансового методу і є побудовою моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами і показниками;

-економіко-математичне моделювання – дозволяє розробити не один, а

декілька варіантів плану. При цьому показники найважливіших його розділів повинні бути оптимізовані за допомогою спеціальних економіко - математичних моделей;

-факторний метод планування – планові значення показників визначаються на основі впливу найважливіших факторів, які обумовлюють зміни цих показників.

-нормативний метод - забезпечує планування основних розділів плану підприємства на базі технічно обґрунтованих норм і нормативів.

Організація планування передбачає сукупність мір та дій всіх учасників процесу планування, координацію планових робіт в просторі та часі з метою

забезпечення оптимальних строків складання системи планів і кожного плану окремо, виконуючи технологію планування.

Складання планування - це науково-технічний, виробничий і соціальноекономічний процес. Методи планування передбачають управління цим складним процесом. Для підприємств, діючих в умовах динамічного середовища, роль планування стає дуже важливою і повинна розглядатися з позиції загальної системи. Планування з використанням системної методології, повинно включати ряд етапів, а саме:

1. Загальний аналіз фінансово-економічного стану та необхідність плану.

2.Формування цілей та задач на плановий період.

3.Оцінка власних фінансово-економічних можливостей.

4.Оцінка та врахування зовнішніх факторів.

5.Вибір альтернатив, шляхів досягнення цілі.

6.Оцінка плану, оптимізація та вибір найкращого рішення.

7.Реалізація планових рішень.

8.Використання зворотного зв'язку та управління (встановлення відхилень, аналіз, коригування).

При цьому виділяють різні аспекти планово-економічної роботи: економічний, методичний, організаційний, технологічний.

-Економічний аспект дозволяє врахувати різні економічні фактори, які впливають на розробку та реалізацію прийнятих рішень.

-Методичний - встановлює конкретні способи, методи, прийоми розрахунків і показників.

-Організаційний - передбачає порядок складання плану, встановлення можливостей власних служб прийняти рішення та виконувати їх.

-Технологічний - передбачає організаційні схеми прийняття рішень, процес їх формування.

Розглядаючи питання розробки та доведення поточного планів до внутрішніх підрозділів слід пам'ятати, що організація та характер цієї роботи залежить від організаційної структури підприємства рівня централізації управління, самостійності підрозділів. Відповідно будується структура та робота планових органів. При цьому можна виділити органи із централізованими функціями планування і децентралізованими.

На підприємствах з централізованими функціями планування діє служба планово-економічна, яка займається розробкою планів і контролем їхнього виконання.

Лекція 2. Техніко-економічне планування підприємств

У плануванні виділяють три основні концепції

1.Формальне планування - опирається на кількісні моделі, які вважаються точним відображенням проблем.

2.Інкрементальне планування - ґрунтується на досвіді, інтуїції. Частіш за все використовується, коли неповні дані, нема методів рішень проблеми.

3.Системне планування - це процес, що дозволяє враховувати невизначеність майбутнього, опираючись на сьогоднішні умови та дії, зв'язок з зовнішнім середовищем.

Складання планування - це науково-технічний, виробничий і соціальноекономічний процес. Методи планування передбачають управління цим складним процесом. Для підприємств, діючих в умовах динамічного середовища, роль планування стає дуже важливою і повинна розглядатися з позиції загальної системи/

До недавнього часу планування будувалось на базі методичних вказівок, директивних показників, які регламентували порядок і термін складання плану. Якраз ці інструменти забезпечували методичну сутність роботи над проектом плану, взаємозв'язок показників, але вони не відповідали вимогам підвищення ефективності виробництва.

Після встановлення загальної задачі плану починається його структурна конкретизація (структуризація) по підрозділах, тобто встановлення більш конкретних видів робіт, термінів виконання, необхідних ресурсів.

Для складання плану спеціалістами по плануванню необхідна зовнішня інформація, що характеризує прогнозні і маркетингові дані, і внутрішня (наявність і структура виробничих потужностей; кадри та їх склад; фінанси та їх стан; наявність і потреба в обігових засобах; готовність і структура науковотехнічних розробок та ін.).

Система планування відтворює різні економічні процеси як на самому підприємстві, так і зовні. Сукупність взаємопересічних планів може дати системне уявлення про події та явища.

Практика господарювання в "доринковий" період, розвиток виробних сил та відносин сформували систему планування, яка включила:

1.Прогнозування.

2.Концепції розвитку економіки.

3.Основні напрямки розвитку.

4.Комплексні програми.

5.Цільові комплексні програми.

6.Перспективні п'ятирічні плани.

7.Річні поточні плани.

8.Оперативно - календарні плани.

Дамо коротку характеристику названих елементів системи.

Економічний прогноз визначає та дає оцінку вірогідних основних цілей та напрямків розвитку. Прогноз носить варіантний характер, його дія не обмежена плановим періодом.

Концепція розвитку передбачають встановлення основних пріоритетів і цілей розвитку на 15 років (структурні зміни в економіці, соціальні проблеми, напрямки НТП, інвестиції та ін.).

Через кожні 5 років вона уточнюється і доопрацьовується і є обґрунтуванням основних напрямків розвитку на відповідний період.

Впроцесі складання концепції відбувається вибір та обґрунтування найбільш перспективних напрямків розвитку економіки, науки і техніки, соціального розвитку і на цій основі встановлюється перелік і склад цільових комплексних програм.

Основною формою реалізації цілей і задач виступає перспективний (п'ятирічний) план економічного і соціального розвитку. Його призначення - забезпечення взаємної всебічної ув'язки рішень стратегічних і тактичних задач, розукрупнення довгострокових планових розробок.

Зростання значення перспективного планування визначило прогноз, основні напрямки розвитку, п'ятирічний план як складові перспективного планування.

Врічних (поточних) планах уточнюється і конкретизуються перспективні плани. В річному плані знаходять своє відображення функціональні питання виробничо-господарської та фінансової діяльності в їх взаємозв'язку.

Оперативно - календарний план є конкретизацією річного плану в межах відносно коротких планових періодів (квартал, місяць, декада, неділя, доба, робочий день, зміна, година).

Цей вид планування забезпечує доведення планового завдання до структурних підрозділів, цехів, дільниць, робочих місць. В процесі оперативного планування уточнюються обсяги і асортимент випуску, встановлюється система календарних графіків виготовлення продукції у відповідні періоди часу.

Розробка оперативних планів не змінює (частіш за все!) встановленого значення і виступає важливим засобом управління і регулювання виробництва.

Відповідно до розглянутої системи планування, визначаються наступні види планів:

-стратегічний план – довгостроковий план на 5-10-15 років, у якому формуються основні цілі підприємства на перспективу, конкретні завдання, пов’язані за часом до ресурсів, загальна стратегія досягнення поставлених цілей.

-поточні плани – плани, в яких пов’язуються всі напрямки діяльності підприємства і робота всіх функціональних підрозділів на поточний фінансовий рік. Поточне планування охоплює річний період і є сукупністю планів по різних видах діяльності підприємства. Поточний план розглядається як етап реалізації стратегічного плану.

-оперативні плани - детальні плани, присвячені вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Мають вузку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризується значною різноманітністю прийомів і методів.

-інвестиційні проекти плани капітальних вкладень, спрямованих на створення нових виробничих потужностей, мають довгостроковий характер.

- бізнес – план – план створення нової фірми, план розвитку підприємства, виходу на ринок із новою продукцією, реконструкції підприємства і т.п.

Конкретні значення планового завдання знаходять свій вираз в формі показників, які виступають важливою частиною планування, їх значення полягає

втому, що вони характеризують кількісну та якісну сторони розвитку підприємства, структуру та адресність плану, динаміку роботи.

Всі показники по формі, призначенню та змісту можна поділити на: - кількісні і якісні; - натуральні, умовні, вартісні;

- розрахункові та затверджувані (директивні, контрольні); - ліміти, норми й нормативи, нормалі.

Кількісні - характеризують обсяг робіт, ресурсів необхідних для роботи; якісні - ефективність роботи, використання ресурсів.

Натуральні - характеризують натурально-речову основу виробництва, встановлюють основні фізичні властивості продукції, її призначення.

Умовні - характеризують обсяг виробництва та всі похідні показники, вимірником яких є умовно прийняті значення.

Розрахункові - ті що, встановлюються самостійно як для підприємства, так і для його підрозділів; мають інформаційний, аналітичний характер.

Затверджувальні (контрольні) - показують плановий рівень ефективності виробництва, є орієнтиром для підприємства в рішенні задач забезпечення стійкого, стабільного фінансово-економічного стану підприємства. Контрольні показники дають можливість розробки багатоваріантних планів, не носять строго обов'язкового характеру на відміну від директивних.

Кількість показників, їх зміст та перелік залежать від особливостей організаційної структури, кількості технологічно-завершених переходів. Планування роботи виробничих підрозділів відбувається встановленням відповідних показників на рік, квартал, місяць, декаду, добу, зміну.

Вільні ринкові відносини мають в своїй основі взаємодію чинних законів та нормативів, необхідних вимог та показників, які враховують вигоду виробників та споживачів товарів.

Точність та обґрунтованість рішень, які приймаються на відповідних рівнях управління, залежать від обґрунтованості лімітів, норм та нормативів.

Ліміти є кількісним значенням обмежень обсягів використання ресурсів. Поняття та визначення норм та нормативів, які широко використовуються

втеорії та практиці внутрішньовиробничого планування, необхідно привести у відповідність із законами, категоріями, механізмами, які діють в умовах ринкових відносин. Вони повинні виступати в якості важливих плановоекономічних орієнтирів для досягнення високих кінцевих результатів та зниження витрат на кожному робочому місці, у виробничому підрозділі, підприємстві.

Виходячи із наведених вимог, найбільш прийнятими можна вважати такі визначення даних понять:

Норма - це науково обґрунтована величини витрат відповідних ресурсів при конкретних виробничо-технічних умовах на одиницю продукції або обсяг робіт. Норми мають конкретне галузеве, внутрішньовиробниче призначення.

Вони складаються для відповідних умов робочого місця або певного типу виробництва. Норми опрацьовуються на короткостроковий період з урахуванням взаємодії конкретних виробничо-технічних, організаційно-економічних, соціально-трудових та інших факторів.

Норматив - це загальна міра витрат та використання різних виробничих ресурсів.

Нормалі – нормативно описова характеристика процесу, явища. Нормативи належать до показників, які відносно характеризують

використання ресурсів, або визначають величину параметрів, від яких залежать планові завдання.

У сукупності система економічних, фінансових, технічних та інших норм та нормативів складають нормативну базу планування.

План економічного і соціального розвитку виробничого підприємства, як і кожного суб'єкта господарювання, є комплекс планово-економічних розрахунків, які визначають програму дії керівництва та трудового колективу у виробничотехнічній, фінансово-економічній, комерційній та соціальній сферах з метою отримання прибутку при умові раціонального використання матеріальних, фінансових, трудових та природних ресурсів.

У сучасних умовах структура плану економічного та соціального розвитку підприємства, як поточного плану, залежить від специфіки підприємства та його галузевої належності, стану економіки, ринкової кон'юнктури, культури та методів управління та ін.

Основним завданням поточного плану у загальній системі планування є чітке визначення намічених цілей, необхідних для цього засобів та ресурсів.

Згідно з Типовою методикою розробки поточного плану, а також відносно до вимог часу, в розширеному варіанті поточний план може складатися за такими напрямами:

1.Показники економічної ефективності виробництва або підприємства.

2.Виробництво та збут продукції.

3.Матеріально-технічне забезпечення.

4.Персонал і оплата праці.

5.Витрати виробництва, прибутки і рентабельність виробництва.

6.Інновації (технічний та організаційний розвиток виробництва).

7.Інвестиції та капітальне будівництво.

8.Охорона праці та раціональне використання природних ресурсів.

9.Соціальний розвиток колективу.

10.Фонди спеціального призначення.

11.Зовнішньоекономічна діяльність.

12.Фінансове планування.

Формування поточного плану здійснюється на основі прогнозу, визначеної стратегії та замовлень підприємству на плановий період.

Тема 3. Бізнес-план підприємства

Виробнича діяльність будь-якої підприємницької діяльності починається з планування. І якщо раніше плани носили нормативний характер, або робітники не були зацікавлені в них, то бізнесмен, організатор справи не може бути безучасним до свого підприємства. Він повинен знати слабкі та сильні сторони підприємства та вміти спланувати його роботу.

Цінність бізнес-планування визначається тим, що він:

-дає можливість визначити життєдіяльність підприємства в умовах конкуренції;

-має орієнтири відповідно до яких бізнесмен буде діяти на етапі становлення та розвитку підприємства;

-прогнозує процеси розвитку підприємства;

-конкретизує шляхи досягнення цілей та подолання перешкод;

-є фактором, що стимулює інтереси потенційних інвесторів; Ступінь деталізації бізнес-плану залежить від характеристики підприємства:

відноситься воно до сфери послуг або до виробничої сфери. .

Правильно складений бізнес-план врешті відповідає на головне питання - чи варто взагалі вкладати гроші в цю справу і чи принесе вона прибуток.

Внайбільш загальному вигляді бізнес-план являє собою ряд прогнозних планів, об’єднаних в окремі розділи.

1)Загальні відомості по проекту - резюме. Резюме складається наприкінці роботи, коли завершені всі інші розділи плану і отримана повна ясність по всіх основних питаннях майбутнього плану.

Врезюме відображаються:

-назва, місцезнаходження підприємства;

-умови збереження життєдіяльності підприємства;

-орієнтири подальшого розвитку підприємства;

-реструктуризація і погашення боргів підприємства;

-можливі джерела надходження підприємства;

-соціальні наслідки приватизації;.

2) Опис товару і послуг, які пропонуються до виробництва і реалізації, В даному розділі необхідно чітко відповісти на такі питання:

-які потреби покликаний задовольняти товар чи послуги?

-які особливості товару, як буде споживач відрізняти даний товар від товару конкурентів і чому віддавати йому перевагу?

-як довго даний товар буде новинкою на ринку?

-якими патентами захищені особливості товару або технології?

Вданому розділі бізнес-плану повинна міститися приблизна оцінка тієї ціни, за якою буде продаватися товар і тих затрат, які вимагає його виробництво.

Визначаючи орієнтовану ціну на продукцію майбутнього виробництва, необхідно, в першу чергу, спиратися на проведені маркетингові дослідження і характер ринку, а вже потім слідкувати, щоб собівартість забезпечувала отримання визначеного рівня прибутку.

3) Оцінка ринку збуту товару.

Першим етапом в проведенні даної роботи є оцінка потенційної місткості ринку даного товару. Потенційна місткість ринку - це загальна вартість товарів, які покупці даного регіону можуть купити за означений період часу.

Другим етапом є оцінка потенційної суми продажу, тобто частки ринку, на яку може сподіватися фірма в принципі за найбільш сприятливого збігу обставин, максимальних витратах на рекламу тощо.

І нарешті, на третьому етапі проводиться оцінка реальної суми продажу. При розробці даного розділу плану необхідно мати інформацію про товари,

їх якість, приблизні ціни і умови їх продажу конкурентам тощо.

4) Оцінка продукції і поведінки конкурентів має на меті позбавити підприємця від спокуси “покращити дійсність”. Неврахування фактора “ конкурент і конкуренція” може призвести до значних втрат у підприємця при здійсненні свого проекту.

В цьому розділі необхідно зробити прогноз відносно можливих дій конкурентів після того, як даний товар з’явиться на ринку і як це вплине на обсяг реального продажу фірми. При цьому бажано перелічити контрдії фірми , їх вартість, зміни обсягу продажу і прибутку тощо.

5) План маркетингу являє собою короткий вигляд таких основних питань:

-схема поширення товару;

-ціноутворення;

-реклама;

-методи стимулювання продажу;

-організація післяпродажного обслуговування;

-формування громадської думки про фірму, товар тощо;

6) План виробництва має на меті довести можливість організувати виробництво такої кількості товарів, яка забезпечить рівень продажу, що планується.

При складанні бізнес-плану треба відповісти на такі питання:

-де буде виробляться товар?

-які для цього потрібні потужності?

-джерела надходження сировини, матеріалів, комплектуючих?

-яка репутація постачальника ресурсів?

-яке обладнання необхідне і в якої кількості?

-яка величина затрат на виробництво?

Розділи даного плану повинні супроводжуватись необхідними розрахунками.

7)План по кадрах пояснює, з ким планується організувати справу і як буде організована робота персоналу. Відправним пунктом при розробці даного плану повинні бути кваліфікаційні вимоги, тобто необхідно визначити, які саме фахівці потрібні для успішного ведення справи, яким повинен бути фонд оплати праці тощо. Складовою частиною плану є регламентація питань оплати праці керівного складу і його стимулювання.

8)Юридичний план регламентує питання власності і форму організації підприємницької діяльності. В даному розділі фіксуються особливості прийнятої форми організації справи, її плюси та мінуси. При цьому слід обґрунтувати причини вибору тієї чи іншої форми власності і організації справи, показати її переваги тощо.