Тема 2.5 Історія розвитку бухгалтерського обліку в Україні
План до вивчення теми
Зародження української держави та обліку на її території.
Розвиток обліку в Україні в кінці ХV-ХІХ ст.
Бухгалтерський облік в Україні в ХХ-ХХІ ст.
Формування та розвиток української бухгалтерської школи.
Питання для самостійного опрацювання
Створення та розвиток друкованих видань з бухгалтерського обліку в Україні.
Професія бухгалтера в Україні (права, обов’язки та відповідальність бухгалтера).
1. Зародження української держави та обліку на її території
Київська Україна-Русь як держава, виникла в ІХ столітті, у 882 р. На території цієї держави близько півтора століття використовувались примітивні прийоми обліку, пов’язані зі збором данини та обліком торгових оборотів.
Недоторканість приватної земельної власності закріпив збірник законів України-Русі “Руська Правда” Я. Мудрого (середина ХІ ст.). власність князя і держави ототожнювалась, розмір данини та податків не регламентувались, тобто все було в руках князя. Таке юридично закріплене господарювання здійснювало певний вплив на формування обліку в майбутньому, адже діяв принцип: держава є власником всього, або майже всього майна, що знаходилось в країні, що і зумовило необхідність створення єдиного органу, який би регламентував порядок ведення облікових записів, підпорядковувавши їх вертикальним правовим відносинам. Народ віддавав все державі в особі князя. Тому найвищу урядову посаду при княжому дворі займав дворецький. Основним його завданням був догляд за княжим двором і всім княжим майном. Ведення обліку в ті часи знаходилось безпосередньо в підпорядкуванні печатника. Він був начальником княжої канцелярії (канцелярем) та укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печать.
Записи у той час робили на пергаменті (тонкій шкірі); писали чорнилом, виготовленим з дубової або вільхової кори, вишневого клею, борщу, квасного меду. Знаряддям письма було гусяче перо. Вже тоді писали українською мовою, а з іноземними купцями листувались грецькою та латинською мовами.
Поштовхом у розвитку культури, освіти і облікової науки в Київській державі стало християнство. Так, ідеї української бухгалтерії зародились в монастирях під впливом візантійської наукової думки. Відповідна підготовка людей, які займались обліком та іншою писарською роботою, здійснювалась в монастирях. Там була сконцентрована вся наукова думка, відкривались школи, навчались веденню обліку і записів.
Облік в монастирях був організований за принципом камеральної форми. Об’єктами обліку була готівка, доходи, видатки, а також дебіторська і кредиторська заборгованість. У цей період в Україні переважала проста бухгалтерія, хоча почали з’являтись паростки застосування подвійного запису.
Комірниками при княжому дворі були стольник і ключник. Комірники несли матеріальну і кримінальну відповідальність за збереження довірених їм цінностей.
У монастирях був свій порядок розподілу облікових обов’язків: управителем був келійник, йому підпорядковувались казначей і старці. Казначей відповідав за зберігання грошей, вів їх облік. Старці несли адміністративну та матеріальну відповідальність за ведення разових робіт і виданих їм під звіт матеріальних цінностей.
Виборні цілувальники виконували роль матеріально відповідальних осіб.
Свої корективи в економічні відносини того часу і, відповідно, в облік вніс період татаро-монгольського іга, який призвів до занепаду Київської держави і перенесення центру східнослов’янської культури на Галицько-Волинське князівство. Татари нав’язали свої облікові правила, докорінно змінили податкову політику, запровадили подушне оподаткування.
В цей період в державі формувався принцип: кожна людина – об’єкт обліку, вона є підзвітною владі.