Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

реферат3

.doc
Скачиваний:
76
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
72.7 Кб
Скачать

13

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Кафедра сучасних європейських мов

Реферат

на тему: "Слова іншомовного походження у діловому мовленні "

Виконала:

студентка групи МЗД-22д

Антохова Т.В.

Перевірив викладач:

Смагло Н.С.

Вінниця-2011

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Джерела слів іншомовного походження…….………………………..4

2. Особливості вживання іншомовних слів……………………………..7

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Запозичення слів з інших мов — природний і закономірний процес, характерний для будь-якої розвиненої мови. Іншомовні слова входили до словникового складу української мови протягом усієї її історії під час економічних, політичних та культурних контактів між українським та іншими народами. Слова запозичувались різними шляхами в усному спілкуванні й через писемні джерела, причому як безпосередньо, так і через посередництво інших мов (наприклад, велика кількість латинських за походженням слів запозичена грецькою, французькою, німецькою, англійською, польською та іншими західноєвропейськими мовами, а від них латинізми проникали в українську мову вже в Х—XI ст. і особливо активно — в XV—XVI ст.).

Помітно збільшилася кількість запозичень в українській мові в період становлення України як незалежної держави, утворення нових політичних інституцій, економічних змін і широкого розвитку міжнародних контактів і взаємозв'язків. Активізація функціонування іншомовних слів в державній мові України сьогодення вимагає копіткої роботи з правильного і доцільного використання іншомовних слів у писемній і усній мові громадян України. У першу чергу треба, щоб часто вживані в сучасній українській літературній мові іншомовні слова перейшли з пасивного до активного словникового запасу людей. Засвоєння значень запозичених слів розширює кругозір людини, вводить її у світ інших мов, допомагає краще орієнтуватися в сучасному житті.

1. Джерела слів іншомовного походження

Українська мова належить до східнослов'янської підгрупи слов'янських мов, що входять до індоєвропейської мовної родини. Лексика сучасної української мови складається з питомих слів та запозичених з інших мов. До складу питомої, або успадкованої лексики відносяться слова, спільні для всіх індоєвропейських мов (германських, романських, кельтських, індійських, балтійських та ін.): мати, брат; бик, вовк; брати, везти тощо; слова, наявні в усіх слов'янських мовах (українській, білоруській, російській, польській, чеській, словацькій, верхньолужицькій, нижньолужицькій, болгарській, македонській, сербсько-хорватській, словенській): ліс, липа, сосна, мак, просо; ворона, соловей; квас, сир; кувати, знати; весна, зима; великий, німий; спільносхіднослов'янські слова (наявні в українській, білоруській та російській мовах): сизий, темний; бродити, кип'ятити; дядько, падчерка, племінник; снігур, гадюка, кішка; сьогодні, після); власне українські слова, що виникли в період самостійного існування нашої мови.

Власне українська лексика є найчисленнішим розрядом, бо сюди належать не лише слова, яких немає в інших мовах (типу віхола, достеменний, линути, людина, мрія, нісенітниця, ремствувати, хист), а й велика кількість утворень від спільних з іншими мовами коренів. Наприклад, від слова спільноіндоєвропейського кореня жінка на українському ґрунті виник збірний іменник жіноцтво. Одним із похідних від запозиченого з грецької мови грамота є власне український іменник грамотій. Від спільних для всіх слов'янських мов коренів утворено власне українські прислівники вистрибом, нишком, наздогад, удосвіта, позаторік ї подібні [4].

Джерелом поповнення лексики сучасної української мови, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики. Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном, юрист, суфікс, академія, буква, м'ята та ін. Від основ таких слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотворчих засобів. Наприклад: агроном — агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз — гарбузиння, гарбузовий. Інші запозичені слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних. Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет і т. д.

До складу української лексики входить багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів російської мови. Наприклад: укр. втілення — відповідно до рос. воплощение; укр. відродження — відповідно до рос. воз-рождение і т. д.

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження — грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил; назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур 'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж [1].

З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства — політичних, економічних та культурних — і водночас збагачували словниковий склад нашої мови [5].

  1. Особливості вживання іншомовних слів

Слід бути обережними й уважними під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання —недоречне. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використовувати в окремій ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Це лексика з фінансової сфери обслуговування: банк, фінанси, бюджет, факсиміле, авізо, кредит, дебет; поштово-телеграфного зв'язку: телеграф, телефон, бандероль, телеграма, бланк, шифр, номер, серія тощо [5].

Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій:

а) не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

б) вживання іншомовного слова в діловодстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;

в) не слід користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства [1].

Подаємо ряд слів іншомовного походження, що часто вживаються у діловому мовленні і, на жаль, не завжди доречно. Зверніть увагу на їх українські відповідники: анархія — безладдя, безвладдя; апелювати — звертатися; аргумент — підстава, доказ; брокер — посередник; валюта — грошова одиниця в країні; генеральний — загальний, головний; дебати — обговорення; дефект — недолік, вада, ґандж; домінувати — переважати; екстраординарний — особливий; конвенція — угода, договір; координувати — погоджувати; лімітувати — обмежувати; прерогатива — перевага; пріоритет — першість; реєструвати — записувати; репродукувати — відтворювати; симптом — ознака; фіксувати — записувати; цейтнот — нестача часу; шеф — голова, керівник [2].

Біля 10 відсотків слів української мови - це слова іноземного походження, які "прописалися" в українській мові або прямо, або через мову - посередницю у різні часи.

Іншомовні слова в офіційно-діловому стилі повинні вживатися в тому разі, якщо немає відповідника в українській мові. До інтернаціоналізмів належать фінансові терміни, лексика бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв’язків, діловодства, зовнішньої торгівлі. Наприклад: акцент, дебет, гриф, кредит, маркетинг, бандероль, біржа, тощо.

Інтернаціоналізми — це слова, що вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та фонетико-морфологічної будови, переважають у сфері понять із галузі науки, політики, як правило, не мають відповідників у мові поширення: бібліотека, музика, театр, еволюція, радіо, телефон, лірика, каталіз, синтагма, синус; інтернаціоналізми: біо-, мікро-, полі-; назви античних реалій: агора «майдан, де відбувалися народні збори в Давній Греції»; герусія «рада старійших у давньогрецьких містах»; хітон «одяг у давніх греків». Лексичними інтернаціоналізмами, як правило, є також слова, створені на основі грецьких та латинських коренів: відеотелефон, космодром. гідропоніка, біоніка. Чужі слова та вислови, а також окремі морфеми входили в систему української лексики протягом усієї її історії в зв'язку з економічними, політичними, географічними, культурними контактами нашого народу з іншими народами. Найдавніші запозичення йшли в мову усним шляхом унаслідок безпосереднього контактування; пізніші засвоювалися як усно, так і через літературні джерела, прямо і через посередництво інших мов. При засвоюванні українською мовою слова іншомовного походження підпорядковуються її графічній, звуковій та граматичній системі. Ознака графічного освоєння чужих слів — написання їх літерами української абетки: дебет «ліва сторона бухгалтерського рахунку» — лат. Debet [3].

До міжнародних належать фінансові терміни, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет). При використанні іншомовних слів слід пам'ятати:

1) вживати іншомовне слово в тому разі, коли немає в українській мові відповідника (франко-борт, акцепт, кредит, баланс);

2) запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення. Наприклад: Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються фінансові витрати. У цьому реченні половина слів - запозичені, а слово лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт - це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;

3) не вживати в одному тексті власне українське слово й іншомовне (координувати - погоджувати, екстраординарний - особливий, фіксувати - записувати, лімітувати — обмежувати, прерогатива - перевага, симптом - ознака);

4) при виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс - обслуговування: сервіс — це будь-яке обслуговування, а обслуговування - побутових потреб населення).

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному мовленні диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.

ВИСНОВКИ

У сучасній українській мові вживаються слова, засвоєні з інших мов. Вони вливалися до складу української мови з різних джерел. Це, зокрема, економічні, політичні та культурні взаємозв'язки українського народу з народами Заходу й Сходу, внаслідок чого українська мова перейняла значну кількість слів. Запозичуючи їх, підпорядкувала своїм законам фонетики і граматики, пристосувала до правил українського словотвору семантичних систем.

Контактуючи з різними мовами, українська так чи інакше запозичує нові слова як загальновживані, так і спеціальні. Тому нерідко постає проблема точного перекладу і пошуку національного.

Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення, їх слід вживати в разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання.

Діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки документів і на те, що було створене в інших мовах. Тому в діловому мовленні чимало запозичень. Одні іншомовні слова функціонують поряд із своїми українськими відповідниками, а інші є словами міжнаціонального спілкування, тобто інтернаціоналізмами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Потелло Н. Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.— 132 с.— Бібліогр.: с. 129.

  2. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1996 – 496с.

  3. Зубков М.Г. Сучасне українське ділове мовлення. - Харків, 2001.

  4. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери. - К., 1998.

  5. Російсько-український і українсько-російський словник: Відмінна лексика. - К.,1995.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]