shpori_42-74

42. ЦР, І і ІІ універсали. І універсал – червень 1917, відповідь УЦРТ Тимч. уряду на його негативне ставлення до автономної Укр. УМОВИ: Проголошення автономії Укр в складі Росії; Джерелом влади є укр народ; Упр має здійснювати всенародні укр збори (сейми або парламент); Укр збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території Укр; Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, що проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій. ІІ універсал - 3 липня (16 – за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. УМОВИ: ЦР має поповнитися представниками від інших народів, які живуть на Укр; Поповнена ЦР утв Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд; ЦР починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов’язується не здійснювати автономії України;Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.	43. ІІІ універсал. Міждерж. віднос.  ІІІ Універсал  7 листопада(20 - за новим стилем) 1917 -проголосив Українську Народну Республіку  (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова , друку, віровизнання , зборів, союзів, страйків , недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, як також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня  1918  днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня  1918 .	44. Берестейський договір Укладений між УНР та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною, Болгарією. Це перший міжнар.-правовий акт, який визначав УНР суб’єктом міжнар. права. Умови договору передбачали припинення воєн. дій, визначали зх. кордони України, встановлювали дипломатичні й консульські відносини, обумовлювали принципи торг.зносин, обміну військовополонених і цивільних інтернованих. Обсяг експорту Україною «надлишків» с.-г. продукції був встановлений згодом – 23 квіт. 1918.Внаслідок укладення цього миру Україна формально набувала статусу незалежної нейтральної д-ви, а фактично ставала житницею центр.д-в Європи.
45. Переворот Скоропадського Причини: криза соц.. політики УЦР і неприйнятність цієї політики поміщиками і промисловцями; авторитету УЦР серед широких верств населення в умовах окупації; УЦР розбіжностями між українськими партіями в самій Центральній Раді. Суть перевороту:шляхомзміни демократичної парламентської форми державного правління на авторитарну, ств нову модель української держави, яка була б здатна зупинити радикалізацію, дезорганізацію та деградацію суспільства, стала б творцем і гарантом стабільного ладу, що ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні правових норм.Внутрішня політика: сформував новий уряд - Раду міністрі; був налагоджений дієздатний адміністративний апарат; здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, представників інших лівих партій. Зовнішня політика: боротьба за міжнародне визнання Української держави; союз із Німеччиною; підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.); дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину; встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню. Основні причини падіння гетьманату: відсутність численної дієздатної регулярної української армії;посилення впливу в Українській державі російських консервативних кіл;відновлення в державі поміщицького землеволодіння;вузька соціальна база гетьманату;підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади; поразка Німеччини та її союзників у Першій світовій війні.	46. Падіння гетьманщини, Директорія УНР, поразки, Петлюра Причини падіння: згортання революційних завоювань в звязку з падінням самодержавства, втрата окупаційних функцій, нездатність гетьмана оператися на війська Антанти, конформація гетьмана майже зусіма укр.політ. партіями, неможливість знайти для гетьмана спільну мову з російськими білогвардійцями. ДИРЕКТОРІЯ: була утв лівими укр. партіями. Осн причини утв: невдоволення внутр політики гетьманського режиму, який діяв в інтересах великих власників, бажання лівих партій відновити УНР, розуміння неминучої поразки в ході І св. Війни Німеччини, яка убла осн союзником гетьмана Скоропадського. ВН.ПОЛІТИКА: відновила чинність законів УНР, призначено уряд під головування В.Чеховського, вища законодавча влада передавался Трудовому Конгресові. ЗОВН. ПОЛІТИКА: вдалося розшири міжнародні зв’язки УНР. ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ ДИР: укр. Опинилася в замкненому колі фронтів, воювала одразу проти багатьох ворожих держав, жодна з яких не визнавала незалежність укр., відсутність міжнародної підтримки, внутрішні незгоди серед членів дир., розвал укр. Армії.	47. Утворення ЗУНР, УГА Утворення ЗУНР. 13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий Основний Закон, відповідно до якого за створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР було обрано Є. Петрушевича, главою уряду - Державного секретаріату - К. Левицький. УГА: Збройні сили ЗУНР. Процес творення Галицької армії (назву Українська галицька армія ця структура отримала після вимушеного об'єднання з Добровольчою армією ген. А.Денікіна 6.11.1919; остаточно з 17.11.1919) розпочався відразу після Листопадового повстання 1918 у Львові. Початок українсько-польської війни 1918-19 змусив уряд ЗУНР приділити особливу увагу розбудові власних Збройних сил. 13.11.1918 Українська Національна Рада ЗУНР ЗО-УНР 1918-19 видала закон про загальну військову службу громадян ЗУНР. Відповідно до цього закону Державний секретаріат військових справ 15.11.1918 проголосив загальну мобілізацію чоловічого українського населення віком від 18 до 35 років та встановив військово-територіальний поділ держави. Особи інших національностей мобілізації не підлягали, але до армії зголосилося багато німців і євреїв, здебільшого лікарів. Територію ЗУНР було поділено на три військові області: Львів, Тернопіль, Станіслав, на чолі кожної стояв військовий командант.
48. Варшавський і Ризький договір ВАРШАВСЬКИЙ:міждержавна угода Польщі і Української Народної Республіки, за якою: Польський уряд визнавав право Української Народної Республіки на незалежне існування. Польща визнає за УНР територію до кордонів 1772 року.Польський уряд зобов'язується не укладати жадних міжнародніх угод, шкідливих для УНР. Те саме зобов'язується УНР. Національно-культурні права забезпечуються для обох національностей. Аграрна реформа в Україні буде розв'язана конституантою.Укладається військова конвенція. РИЗЬКИЙ: 18-го березня 1921 року в Ризі підписано мировий договір між Польщею та советською Росією. :::Польща визнала Українську Советську Соціялістичну Республіку. Правобережна Україна була поділена: Холмщина, Підляшшя, Західня Волинь та Західне Полісся дісталися Польщі, Східня Волинь — советській Росії.У Ризькому договорі обумовлено заборону перебувати на території Польщі антибольшевицьким організаціям. Таким чином Директорія, уряд УНР і всі їх організації втратили право легального існування в Польщі. Вони продовжували свою діяльність нелегально.	49. Уроки революції 1917-20 рр Перший: всесвітньо-історична перемога над фашизмом. Перемога врятувала світову цивілізацію, зруйнувала претензії Німеччини на світове панування. Другий: Друга світова війна була найжорстокішою і найкровопролитнішою в історії людства. Десятки мільйонів людей були поранені, стали інвалідами. Війна спустошила цілі країни, перетворила в руїни багато міст і сіл. Третій: війна показала здатність демократичних сил Землі згуртуватися перед загальною смертельною небезпекою. У ході війни було створено антигітлерівську коаліцію, до якої на початку 1942 р. входило 25 держав, а наприкінці війни - 56. Четвертий: Друга світова війна стала одним із переломних етапів історії сучасного світу. Іншими словами, перемога намітила основні тенденції післявоєнного розвитку Пятий: в ході Другої світової війни почався розпад колоніальної системи. Багато колоніальних проголосили себе незалежними. Шостий: одним із найважливіших підсумків війни, що торкається України, стало завершення возз'єднання українських земель. Сьоме: колабораціонізм як міжнародне явище. Всього, за деякими підрахунками, в німецьких збройних силах служило до 1 млн радянських громадян, в основному з військовополонених.	50. Політика 20-х років ХХ ст. Сутність непу. X з'їзд РКП(б) затвердив резолюцію «Про заміну розкладки натуральним податком». Основними заходами непу стали:заміна продрозкладки продподатком; бідні селяни взагалі звільнялися від податку;після виплати податку селяни здобували право вільно розпоряджатися плодами своєї праці, продавати їх; передача дрібних і середніх підприємств приватним власникам; відродження торгівлі і товарно-грошових відносин, дозвіл на приватну торгівлю;ліквідація безплатних послуг; децентралізація системи управління:розвиток підприємництва. В умовах встановлення тоталітарного режиму неп був приречений: нова економічна політика базувалася на двох несумісних елементах: відносинах в економіці, плюралізмі форм власності та господарського укладу; монополії більшовиків на владу, жорсткій адміністративно-командній системі в політичній організації суспільства. Метою більшовиків при запровадженні непу було не надання економічної свободи громадянам. Вони прагнули використати активність населення для зміцнення економічного фундаменту свого політичного режиму і центральної влади. Неп передбачав активізацію зовнішньополітичної й зовнішньоекономічної діяльності, посилення контактів із зовнішнім світом, а політичним курсом більшовицького режиму було побудова соціалізму в одній окремо взятій країні.
51. Українізація, культурне життя Українізація - це політика в національно-культурній сфері, яка здійснювалася радянським керівництвом в Україні у 20-ті рр. Українізація передбачала задоволення певних національних вимог українського народу:висування українців на керівні посади;запровадження української мови в державні та культурні установи, пресу, навчальні заклади; розвиток національної за формою й радянської за змістом культури;створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні.Причини згортання:почала виходити за дозволені центром рамки; вона охопила все суспільно-культурне життя республіки; зростав прошарок української інтелігенції, якій режим Сталіна не довіряв і бачив у ній ідейного конкурента партії; українізація сприяла зростанню національної свідомості українців стимулювала націонал-комуністичні настрої.	52. Утворення СРСР, наслідки входження УРСР Українська СРсР на початку 1920-х pp. була формально незалежною державою відповідно до Конституції 1919 р. Офіційна самостійність України була поступкою більшовиків українському національному рухові. Без української революції та національної держави 1917-1919 pp. не було б і радянської української держави. Але більшість керівників РКП(б) розглядали незалежність УСРР як засіб розв'язання тимчасових політичних завдань. У перспективі передбачалося злиття всіх радянських республік в одну державу.Договір між УСРР і РСФРР. «Договірна федерація». Наприкінці 1917 - на початку 1918 pp. Російська імперія розпалася на 13 держав, у тому числі на шість радянських і дві народні республіки. При утворенні національних радянських республік, зокрема й УСРР, наголошувалося не на їхній самостійності, а на тісному зв'язку з Російською Федерацією. Між радянськими республіками, які вважалися формально незалежними державами, налагодилися тісні економічні та військові зв'язки, вони мали однакову політичну структуру, у якій провідну роль відігравала одна більшовицька партія.Договір лише підтвердив ті міжреспубліканські відносини, які склалися в умовах «воєнного комунізму». Характерно, що об'єднані наркомати (народні комісаріати) входили до складу Раднаркому РСФРР і мали уповноважених при Раднаркомі УСРР на правах народних комісарів. За УСРР залишилося право на окремі війкові формування. Це означало, що керівництво найважливішимисферами життя України здійснювалися з Москви.	53. Індустріалізація 30-ті роки ХХ ст. Інд в країні йшла з 1925 р. РИСИ: (форс) вивела Україну на якісно новий рівень пром.розвитку.; зміни­лась структура народн госп.; у ва­ловій продукції пром. починає домінувати в-тво засобів в-тва, дрібна пром витісняється великою індустр.; індустріалізація сприяла урбанізації республіки Проте форсована інд стимулювала по­яву цілого ряду негативних і довготривалих тенденцій у народному господарстві України. Домінуюче стано­вище в-цтва засобів в-цтва порівняно з в-цтвом предметів спо­живання в умовах ліквідації ринкових зв'язків вело до відриву підприємств в-цтва засобів в-цтва від споживача. Тобото метою радянського уряду було створити мілітари­зовану економіку і перевести на рейки соціалізму про­мисловість СРСР.
54. Тоталітаризм Що в переклад з італ. означає «охоплюючий все в цілому», одна з форм політ режиму, що характ повним контролем держави над всіма сферами життя і окремо взятої людини. РИСИ: ліквідація багатопартійності і демократичних інститутів влади, одержавлення економіки, агресивний характер зовнішніх сил, політ використання примусової праці, ігнорування прав людини, ідеологічна обробка населення. ДУХ.СФЕРА: ідеологізація освіти, встановлення жорсткої цензури, контроль над ЗМІ, партійний контроль над діяльність інтелігенції. ЕКОН: одержавл всіх форм власн, жорстка трудова дисципліна, утв ком-адм системи управління. ПОЛІТ.СФЕРА: утв унітарної держави, форм парт і держ апарату	55. Колективізація, голодомор 32р Колект— це відчуження селян від влас­ності, яке створювало екон фундамент під то­талітрадянським режимом. Вона проводилась для того, щоб забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом, тобто полегшити викачування селянсь­ких ресурсів у державний бюджет. У такий спосіб держава позбувалася проблем з хлібозаготівлями. Політикою збільшення податків влада прискорила колект. «Одноосіб» об­кладалися колосальними податками, тоді як колгосп­ники мали податкові пільги. До осені 1931 р. питома вага колгоспних дворів серед усіх селянських госпо­дарств дорівнювала 67%. До кінця 1932 р. в Україні було колективізовано майже 70% господарств, які охоп­лювали понад 80% посівних площ.	56. Зх.укр землі 20-30р Політична сфера: відсутність органів самоврядування; українським представникам обіймати адміністративні посади в державі, керівні посади в армії; обмеження політичних прав українців.Економічна сфера: колоніальний характер економіки; становище іноземного капіталу; переважання аграрного сектора; екстенсивний характер сільського господарства; малоземелля та безземелля селян; міграція та еміграція населення як результат безземелля та безробіття; розвиток кооперативного руху.Національне життя: асиміляція українського населення; у сфері освіти та культури; національне гноблення українського населення.
57. Війна 1941-42, фашиський рейх 22 червня 1941 р. війська фашистської Німеччини та її союзників здійснили напад на СРСР. За детально розробленим планом "Барбаросса" Німеччина та її союзники зосередили 190 дивізій чисельністю 5,5 млн. чол. їм протистояло угруповання радянських військ, яке налічувало 170 дивізій і 2 бригади (2,9 млн. чол.). Німецький план був розрахований на швидке просування війська до найважливіших політичних та економічних центрів, оточення і розгром радянських час тин у прикордонних боях. На Україну було спрямовано наступ групи армій "Південь", до якої входили також румунські та угорські війська. їм протистояли війська Київського Особливого та Одеського військового округів. центру. Обидві операції виявилися невдалими. Наступ радянських військ з Барвінківського виступу на Харків якраз прийшовся на район зосередження німецьких військ, що збиралися розпочати літній наступ на південній ділянці радянсько-німецького фронту. Наступаючі радянські частини були оточені і розгромлені. У полон потрапило 227 тис. радянських солдат, було знищено велику кількість бойової техніки. військами.	58. Партизанські рухи, ОУН ЛИСТОК 61. Труднощі відбудови господарства, голодомор 46-47 Відбудова та розвиток господарства в повоєнні роки відбувалися в умовах, коли переважна більшість укр. Земель опинилися у межах однієї держави. під час ІІ війни руйн: 1)нацисти, як і більшовики у 41 р , вдавалися до тактики «спаленої землі», тобто знищували за собою все що б міг використати противник. Як наслідок, збитки становили понад 40% нац. багатства.2)внаслідок війни і колекктивної системи госп.повністю деградувало. Хронічно не вистачало техніки, тяглової худоби, робочих рук. Вироблена колгоспами продукція фактично вилучалась державою методом продрозкладки. 3)катарстофу відбуд сільгосп довершила посуха, яка знищила врожаї у півд обл. І як наслідок, почався голод 46-47, який охопив значну територію. За підрахунками загинуло понад млн. осіб. Було людоїдство. СРСР мав достатні резерви для забезпечення людей зерном. Однак добірну пшеницю вивозили за кордон, а власне населення кинули на голод. Найв.висновок 46-47: коли б не поспішне форсування продовольчих та інших ресурсів для забезпечення скачування карткової системи, реформ грошей та цін,	59. Визволення від фашизму У ході загального контрнаступу Червоної армії з кінця грудня 1942 р. почалося звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнєцова, які 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села Півнівка Меловського району на Луганщині. Цього ж дня були визволенні й деякі інші населені пункти Меловського району. Відповідно до плану Ставки на початку 1943 р. потужний наступ радянських військ почався в напрямкуДонбасу й Харкова. Червоній армії вдалося визволити ряд північно-східних районів Донбасу й м. Харків, однак супротивник завдав потужних контрударів і повернув під свій контроль ряд цих територій. Але, незважаючи на невдачі, стратегічна ініціатива залишалася на боці Червоної армії.
60. Геополітичні наслідки ІІ війни По-перше із списку великих держав випали Німеччина, Італія, та Японія, а Франція і значною мірою Велика Британія ослабили свої позиції. Якщо Німеччина (і Італія) потерпіла поразку у війні, то Франція та Британія були виснажені війною, їх економіка була підірвана, а борги були велетенськими.  По-друге на світову арену рішуче вийшли США, які зазнали незначних втрат від війни, зате їх економіка процвітала протягом всієї війни завдяки військовим поставкам. На кінець війни США були найбагатшою і найсильнішою як в економічному так і у військовому плані країною (до 1949р. США мали монополію на ядерну зброю). Окрім того США відмовились від доктрини Монро, що відкривало їм шлях до того аби стати світовим центром сили.	голоду можна було б уникнути, а відповідні реформи провести роком пізніше. Саме в цьому проявилася деформація соц. Спрямованості держави. По-третє суттєво збільшилась роль СРСР, який незважаючи на виснаженість війною був переможцем у війні і під його окупацією на кінець війни знаходилося значна частина Європи. Окрім того СРСР у 1949 р. створив власну ядерну зброю. В наслідок цього утворилося два полюси сили навколо яких групувалися інші держави.Другим аспектом повоєнних змін став крах колоніальної системи. Це сталося в результаті поразок метрополій у війні, або сильного їх послаблення. Утворилася маса нових незалежних держав, які сформували у рамках біполярної систему третій міні-полюс сили – рух неприєднання.	62. Десталінізація У липні 1956 р. опубліковано постанову ЦК КПРС „Про подолання культу особи і його наслідків”. Складові десталінізації: Ліквідація системи ГУЛАГу, припинення масових репресій; Амністія. Реабілітація незаконно засуджених; Реформа силових відомстві; Послаблення ідеологічного тиску. Тимчасове припинення кампанії проти «українського буржуазного націоналізму»; Децентралізація управління. Послаблення командно-адміністративної системи; Розширення прав і повноважень союзних республік. Зростання частки українців у партійному і державному апараті. Зростання впливу української партійно-державної еліти в союзному керівництві.Причини обмеженості десталінізації:Реабілітація не поширювалася на засуджених за «контрреволюційну діяльність», не ставилася під сумнів законність депортації періоду колективізації Демократизація саботувалася партапаратом; Боротьба з бюрократією була схожа швидше на «кавалерійську атаку», аніж на добре продуману політику;Замість культу особи Сталіна нав'язувався новий культ — М. Хрущова.
63. Реформи Хрущова ПРОМ.СИСТЕМА УПР: було скорочено фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурами активну соц. Політику; змістилися акценти в розвитку оборонного потенціалу; щоб не починати ств нових галузей «з нуля», було вирішено закуповувати новітню техніку за кордоном; впр технічні нововведення. СІЛЬГОСП: реорганізація упрвл колгосп системою на територіальному лвл; освоєння цілинних земель; осн ідея складалась в «індустріалізації» сільгосп: перетв колгоспів в великі госп зі своїю маш-тракт базою, а селян – у робочих радгоспів. Н-ПОЗ: зростання економіки в середині 50-х; вихід з екон кризи; поява нових галузей промисловості. Н-НЕГ: семирічний план (59-65) не виконано-постійно знижувались темпи пром. Розвитку, в скуртному становищі перебували колгоспи, знизився рівень життя населення.	64. Реформи Брежнєва-Косигіна СІЛЬГОСП: березень 1965р- збільшення капітальних вкладень у сільгосп; розвиток матеріальної і соц. Бази села; зменшення планів обовяз постачання осн видів сільгосп продукції; підвищення закупівельних цін на сільгосп продукцію; уведення надбавок до цін на надпланову продукцію; уведення гарантованої оплати праці колгоспників; скасування обмежень стосовно особистих підсобних госп. ПОЗ: оживилося сільгосп в-цтво, збільшилися постачання продовольства в міста, у селах зявилося більше техніки. НЕГ: зберег ценрт планування і регламентація сільгосп в-цтва; не діяли економ стимули для підвищення продукт праці та якості продукції; продовж адміністр і некомпетентне втруч партійного кер-цтва у справи колгоспів і радгоспів. ПРОМ: вересень 65 р – оцінка діяльності пром. Підпр. Була повинна була здійсн не за валовими показниками зробл продукції, а за її реалізацією; скорочення планових показників, зміцнення госпрозрахунку, підвищення самостійності, збереження в розпорядженні підпр більшої частини прибутку; ліквідація раднаргоспів і здійсн переходу від терит системи к-цтва до галузевої; посилення екон стим і підв матеріл зацікавленості трудових колективів.	65. Неосталінізм, дисидентство 60р НЕОСТ-період застою в СРСР, який характ відновленням всієї екон, політ, реперсивної системи, культу особи, з деякими врахуваннями сучасного розвитку. ДИСИД-виступ проти існуючого держ ладу, протистояння оф ідеології і політиці. Три течії: правозахисна, релігійна, нац.орієнтована – але характерна риса усіх тр була боротьба за нац. інтереси укр.народу. РОЗБ.ПОГЛ: одні прагнули здобути нац. права та громадянські свободи, інші закликали до впроведення в СРСР реформ й виступали проти репресій на Україні.Вони відкрито засуджували шовінізм, імперську політику та форсовану русифікацію. ПРИДУШЕННЯ: на поч. брежнєвського періоду поктилася хвиля арештів. переслідувань з політ мотивів зазнали сотні діячів укр. культури: у 1966 відбулися політ процеси над 20 заарештованими; 1970 почалася нова хвиля, яка набрала особливої сили в 1972 р…Ост придушили в 80-х рр..
66. Перебудова Горбачова З квітня 1985 р. радянську тоталітарну систему рятує нове партійне керівництво на чолі з М. Горбачовим, який заявляє про реформи і курс на прискорення соціально-економічного розвитку. Розпочатий у цей час процес оновлення пізніше дістав назву "перебудова", хоча її суть, зміст, мета так і не були однозначно визначені. Приступаючи до чергових реформ, керівництво КПРС вважало, що достатньо лише виправити окремі негативні риси радянської системи, і "соціалізм з людським обличчям" матиме майбутнє. Процес перебудови пройшов декілька етапів з квітня 1985 по серпень 1991 року:I етап – квітень 1985 – січень 1987 року, час визрівання політичного курсу перебудови. II етап – січень 1987 – літо 1988 р. – усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соцільної бази. III етап – літо 1988 – травень 1989 рр. – переміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз. IV етап – травень 1989 – лютий 1990 рр. – розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння. V етап – лютий – грудень 1990 р. – поступовий відхід політичного керівництва СРСР від формальних, “революційних” перетворень і одночасно радикалізація народних мас. VI етап – грудень 1990 – серпень 1991 рр. – загострення економічної і політичної кризи в СРСР, намагання консервативних сил врятувати імперію; кінець перебудові, перемога демократичних сил.	69. Багатопартійність та плюралізм У житті сучасного суспільства значну роль відіграють політичні партії. Наявність партій - атрибут кожної розвинутої політичної системи.Формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х - початку 90-х pp: Багатопартійність - наявність у суспільстві, державі двох-трьох і більше офіційно зареєстрованих політичних партій і рухів, що ведуть боротьбу за владу. Основними передумовамиформування багатопартійності в Україні були:історичний досвід багатопартійності в Україні;розширення демократизації суспільного життя, гласність;виникнення і розвиток в Україні дисидентства; нездатність КПРС виконувати керівну роль у суспільстві, яку вона собі привласнила.Основними етапами формування багатопартійності в України були:перший етап (1988-1989 pp.) - виникнення неформальних організацій, утворення легальної організованої опозиції; активізація діяльності Української Гельсінської спілки, вихід на політичну арену Народного руху України; розмежування та диференціація всередині правлячої КПРС, організаційна консолідація Демократичної платформи;другий етап (1990-1991 pp.)- почалося створення багатьох партій, їхній поділ на центристські та радикальні; поява парламентської опозиції; ініціювання представниками демократичного блоку важливих державних рішень, серед яких найголовніше - Декларація про державний суверенітет України;третій етап (почався на зламі 1991-1992 pp.)- його відмітною характеристикою стало партійне будівництво в умовах повної державної незалежності; розширення спектра багатопартійності: на початок 2005 р. в Україні було зареєстровано 127 політичних партій; зміцнення зв'язків партій з впливовими бізнесовими та юридичними колами.