Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

88

.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
46.99 Кб
Скачать

Фінансове планування пов'язане з однієї сторони, з бажанням запобігти можливим помилкам у фінансовій діяльності, а з іншого для того, щоб використовувати всі можливості ( у рамках закону) для одержання прибутку. У цих цілях бажане враховувати наслідки інфляції, зміни ситуації на ринку, порушення договірних зобов'язань партнерами й навіть можливість зміни політичної ситуації.

Фінансове планування допомагає вчасно виконувати зобов'язання перед бюджетом, різними фондами, банками й іншими кредиторами, тим самим, захищаючи фірму від застосування до неї штрафних санкцій.

Фінансове планування являє собою процес розробки фінансових планів і планових показників по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами й збільшенню ефективності її діяльності на певному відрізку часу.

Фінансове планування втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних показників, дає можливість визначити наскільки перспективний той або інший проект, новий напрямок діяльності. Також фінансове планування є інструментом одержання інвестицій.

Основні завдання фінансового планування діяльності фірми:

  • контроль над фінансовим станом, платоспроможністю й кредитоспроможністю підприємства;

  • визначення шляхів вкладення капіталу, оцінка ефективності його використання;

  • забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної й фінансової діяльності;

  • виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутки за рахунок ощадливого використання коштів.

Методи планування - це конкретні способи й приймання планових розрахунків. Планування фінансових показників здійснюється за допомогою декількох методів. До них ставляться:

економічного аналізу;

нормативний;

балансових розрахунків;

грошових потоків;

метод багатоваріантності;

економіко-математичне моделювання.

Метод економічного аналізу дозволяє определитосновные закономірності, тенденції в русі натуральних і вартісних показників, внутрішні резерви підприємства. Цей метод застосовується при вивченні динаміки різних показників за певний період часу ( кілька місяців, років).

Утримування нормативного методу фінансового планування укладається в тому, що на основі заздалегідь установлених норм і нормативів визначається потребностпредприятия у фінансових ресурсах і джерелах їх утвору.

Такими нормативами є ставки податків і зборів, тарифи відрахувань у державні соціальні фонди, норми амортизаційних відрахувань, дисконтна ставка банківського відсотка і т.д.

Норми й нормативи бувають різні: федеральні, регіональні, місцеві, галузеві, нормативи самого підприємства.

Федеральні нормативи є обов'язковими для всієї території України. До них ставляться:

ставки федеральних податків;

норми амортизації по окремих групах основних коштів;

мінімальна місячна оплата праці;

тарифні ставки на державне пенсійне забезпечення й соціальне страхування;

нормативи відрахувань від чистого прибутку в резервні фонди акціонерних товариств і т.д.

Регіональні й місцеві нормативи діють в окремих суб'єктах Украиныи затверджуються й представницькими, і виконавчими органами влади. До них ставляться, як правило, ставки регіональних податків і зборів.

Галузеві нормативи застосовуються в рамках окремих галузей або по групах організаційно-правових форм підприємств ( малі підприємства, акціонерні товариства, підприємства з іноземними інвестиціями).

Нормативи підприємства розробляють самі господарюючі суб'єкти й використовують їх для контролю над ефективністю використання ресурсів і врегулювання внутрішньогосподарських процесів. До цих нормативів ставляться:

нормативи планової потреби в оборотних активах;

норми запасів матеріалів, заділів незавершеного проведення, запасів готової продукції на складі;

нормативи розподілу чистому прибутку на споживання, нагромадження й у резервні фонди й ряд інших.

Нормативний метод фінансового планування є одним з найбільш використовуваних. Тому актуальною проблемою кожного підприємства є розробка економічно обґрунтованих норм і нормативів для формування й використання грошових ресурсів і організація контролю над їхнім дотриманням усіма підрозділами підприємства.

Використання методу балансових розрахунків для визначення майбутньої потреби у фінансових коштах ґрунтується на прогнозі вступу коштів і витрат по основних статтях балансу на певну дату в перспективі. Балансовий метод застосовується при прогнозі вступів і виплат із грошових фондів, квартального плану доходів і видатків, платіжного календаря і т.д.

Метод грошових потоків носить універсальний характер при складань фінансових планів і допомагає при прогнозуванні строків і розмірів вступу необхідних фінансових ресурсів. Цей метод ґрунтується на очікуваних вступах коштів на певну дату й підстроюванні до цього всіх видатків і витрат. Метод грошових потоків дає більш повну інформацію, чому метод балансових розрахунків.

Метод багатоваріантності полягає в розробці декількох взаимозаменяющих варіантів планових розрахунків, для того, щоб вибрати з них оптимальний. При цьому критерії вибору можуть бути різними.

Утримування економіко-математичного моделювання у фінансовім плануванні укладається в тому, що воно дозволяє визначити кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками й факторами, що впливають на їхню величину. Цей взаємозв'язок виражається через економіко-математичну модель, яка являє собою точний математичний опис економічних процесів за допомогою графіків, таблиць, рівнянь і нерівностей. У модель включають тільки основоопределяющие фактори.

При використанні економіко-математичного моделювання слід мати у виді, що невеликий період дослідження (місяць, квартал) не дозволить виявити загальні закономірності. Також не можна брати й занадто великий період, тому що будь-які економічні закономірності нестабільні й можуть змінюватися протягом тривалого часу. На практиці доцільно використовувати для перспективного планування річні фінансові показники за минулі 3-5 років, а для поточного планування - квартальні дані за 1-2 року.

Ціль кожної фірми підібрати такі методи фінансового планування, щоб кінцевий результат виявлявся якнайближче до прогнозу.

Процес фінансового планування включає кілька етапів, таких як:

аналіз фінансової ситуації;

розробка загальної фінансової стратегії фірми;

складання поточних фінансових планів;

коректування, ув'язування й конкретизація фінансового плану;

здійснення оперативного фінансового планування;

виконання фінансового плану;

аналіз і контролвыполнения плану.

На першому етапі аналізуються фінансові показники діяльності підприємства за попередній період часу. Це робиться на основі бухгалтерського балансу, звіту про прибутки й збитки, звіту про рух коштів. Ці документи містять дані для аналізу й розрахунку фінансового стану підприємства, а також є основою для складання прогнозу цих документів. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. Підводить загальний підсумок, який дає можливість оцінити фінансові результати діяльності фірми й визначити проблеми, що коштують перед нею.

Другий етап - це розробка фінансової стратегії й фінансової політики по основних напрямках діяльності фірми. На цьому етапі складаються основні прогнозні документи, які ставляться до перспективного фінансового планування: прогноз звіту про прибутки й збитки; прогноз руху грошових коштів; прогноз бухгалтерського балансу. Ці документи включаються в структуру обґрунтований^-обґрунтованого-науково-обґрунтованого бізнес плану підприємства.

У процесі здійснення третього етапу уточнюються й конкретизуються основні показники прогнозних фінансових документів шляхом складання поточних фінансових планів.

На четвертому етапі відбувається стикування показників фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними й іншими планами й програмами, розроблювальними на підприємстві.

П'ятий етап - це здійснення оперативного фінансового планування шляхом розробки оперативних фінансових планів фірми.

Шостий етап передбачає здійснення поточної виробничої, комерційної й фінансової діяльності фірми, що визначає кінцеві фінансові результати діяльності в цілому.

Завершується процес фінансового планування на фірмі аналізом і контролем над виконанням фінансових планів. Даний етап укладається у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, зіставленні із запланованими показниками, виявленні заподій слідств відхилень від планових показників, у розробці заходів щодо усунення негативних явищ.

Важливо пам'ятати, що максимальної ефективності можна добитися тільки при послідовнім виконанні всіх етапів процесу фінансового планування, тому що вони взаємозалежні.

Фінансове планування на фірмі буває трьох видів і різниться по типу плану, що складається, і строку на який він розробляється. Фінансове планування буває: оперативн, що тече й перспективне (стратегічне).

Усі види фінансового планування на фірмі зв'язано один з одним і здійснюються в певній послідовності.

Фінансовий метод - можна визначити як засіб впливу фінансових відносин

на господарський процес.

Фінансові методи діють у двох напрямках:

O у напрямку управління рухом фінансових ресурсів;

O у напрямку ринкових, комерційних відносин, що пов’язані з вимірюванням

витрат та результатів, з матеріальним стимулюванням та відповідністю за

ефективне використання грошових фондів.

Ринковий зміст в фінансові методи вкладається не випадково. Це

обумовлено тим, що функції фінансів тісно пов’язані з комерційним

розрахунком, під яким розуміємо вимірювання в грошовій (вартісній) формі

витрат і результатів господарської діяльності.

Метою застосування комерційного розрахунку є отримання максимальних

доходів при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної

боротьби.

Реалізація вказаної мети вимагає вимірювання розмірів вкладеного у

виробничо-торгівельну діяльність капіталу з фінансовими результатами

цієї діяльності. При цьому необхідно розрахувати та порівняти

різноманітні варіанти вкладення капіталу за заздалегідь прийнятому

критерію відбору. (Максимізація доходу на 1 грн. Капіталу, мінімізація

грошових витрат та втрат).

В зарубіжній господарській практиці цей процес має назву INPUT - OUTPUT.

Дія фінансових методів знаходить прояв в утворенні та використанні

грошових фондів (планування, прогнозування, інвестування, оподаткування,

матеріальне стимулювання, страхування, оренда, лізинг, фондоутворення

тощо).

Фінансовий важіль уявляє з себе засіб дії фінансового методу.

До фінансових важелів належать: фінансові стимули та фінансові санкції.

Для зацікавлення суб'єктів господарювання в досягненні кращих

результатів використовуються фінансові стимули. До них належать:

O заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку;

O бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного

господарства (у т.ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе

значення для економіки);

O спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість

проведення прискореної амортизації).

У складі фінансових важелів важливе місце займають фінансові санкції як

особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити

матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за виконання

взятих зобов'язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно

зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені.

Штраф - це міра матеріального впливу на винних у порушенні

законодавства, угод або діючих правил. Застосовується, як правило, в

твердій грошовій сумі.

Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і

нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється у

відсотках від суми простроченого платежу.

Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його

відповідне правове забезпечення, яке представлене, передусім.

Конституцією України, численними законами, а також підзаконними

нормативно-правовими актами. Закони приймаються Верховною Радою України,

-----> Page:

ю Радою України,

є обов'язковими до виконання і мають вищу юридичну силу по відношенню до

інших нормативних актів. Велике значення в регламентації фінансових

відносин мають такі закони: "Про власність", "Про систему

оподаткування", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні",

Бюджетний кодекс України тощо.

Нормативне забезпечення утворюють нормативи, інструкції, норми, тарифні

ставки, методичні вказівки тощо. Підзаконні нормативно-правові акти

приймаються компетентними державними органами на підставі діючих

законів. До таких документів належать: Укази Президента України,

Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств,

міжнародні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України

тощо.

Інформаційне забезпечення складається з різного роду та виду

економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації.

До складу фінансової інформації належить повідомлення про стан

фінансової стійкості та платоспроможності партнерів та конкурентів, про

ціни, курси, дивіденди, проценти на товарному, фондовому, валютному

ринках тощо.

В залежності від особливостей окремих підрозділів суспільного

виробництва та на підставі виділення сфер фінансових відносин

розрізняють:

O фінансовий механізм підприємств та господарських організацій;

O страховий механізм;

O механізм функціонування державних фінансів.

В свою чергу кожна з цих сфер вміщує окремі структурні ланки.

Наприклад, механізм державних фінансів включає в себе бюджетний механізм

та механізм функціонування позабюджетних фондів.

У відповідності до територіального розподілу можна виділити фінансовий

механізм автономної республіки Крим, місцевих органів влади.

Якщо розглядати фінансовий механізм з точки зору його впливу на

суспільне відтворення виділяються його функціональні ланки: мобілізація

ресурсів; фінансування; стимулювання тощо.

Кожна сфера, кожна ланка фінансового механізму є складовою частиною

єдиного цілого. Вони взаємозв’язані та взаємозалежні. Разом з тим, сфери

і ланки функціонують відносно самостійно. Тому є необхідним постійне

узгодження, внутрішня ув’язка складових ланок фінансового механізму для

підвищення його дійовості.

Сфери і ланки фінансового механізму відрізняються ступенем складності та

розгалуження окремих елементів.

Наприклад, для бюджетного механізму є характерним різноманітність

податків, які надходять до бюджетів, а також різноманітність напрямків

використання коштів та методів фінансування.

На підприємствах, організаціях визначаються відношення між окремими

формами грошових накопичень, розподіляється прибуток, формуються та

використовуються фонди.

В страхових організаціях широко розвинута система резервних фондів.

Сполучення елементів фінансового механізму - форм, видів, методів

організації фінансових відносин утворює «конструкцію фінансового

механізму», яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів

кожного його елементу, тобто визначення ставок та норм стягнення, обсягу

фондів, рівня витрат тощо.

Кількісні параметри та різноманітні засоби їх отримання є найбільш

-----> Page:

Сукупність важелів становить систему управління фінансовим механізмом. За напрямом своєї дії вони поділяються на дві групи: стимули і санкції. Взагалі, у широкому розумінні стимули включають і санкції. Розмежування цих понять має на меті розрізнити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції — покарання. На практиці в ролі стимулів виступають різні пільги (в оподаткуванні, кредитуванні тощо), а санкції — це штрафи, пені та ін. Крім того, важелі керування фінан­совим механізмом поділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, порядок здійснення витрат, умови і принципи фінансування і кредитування.

Сутність та класифікація фінансових важелів впливу на соціально-економічний розвиток країни

 

Сучасний стан економіки нашої держави та її регіонів потребує активного державного втручання для виходу її з кризи, стабілізації та досягнення стійкого економічного зростання. Для реалізації цього завдання необхідно виважено й обґрунтовано підійти до вибору системи фінансових важелів впливу на національний та регіональний економічний розвиток.

Поняття “фінансового важеля” розглядається економістами в двох значеннях:

  1. 1)       як інструмент регулювання пропорцій власного та позикового капіталу з метою максимізації рентабельності власних коштів підприємства [2].

  2. 2)       як складову фінансового механізму.

В цій статті ми будемо зосереджувати увагу на понятті фінансового важеля як складової фінансового механізму.

У тлумачному словнику української мови подається таке визначення важеля:

  1. 1)       у прямому значенні “це найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служить для піднімання, відвантажування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу з допомогою меншої”;

  2. 2)       у переносному значенні “це засіб, яким можна надати дії, сприяти розвитку чого-небудь, або пожвавити, підсилити діяльність кого-, чого-небудь” [1].

Звідси можна зробити висновок, що поняття “фінансовий важіль” повинно володіти такими ознаками:

  1. 1)       метою використання фінансового важеля повинен бути вплив на певний процес, зокрема на економіку, яка постійно перебуває в процесі розвитку;

  2. 2)       дія фінансового важеля проявляється у певних змінах, що виникають протягом певного часового проміжку, який потрібен для того, щоб спрацював фінансовий механізм;

  1. 3)       використання важеля направлене на одержання стимулюючого (підсилюючого) або стримуючого ефекту на певні процеси відповідно до поставлених цілей. Окремо виділяти стабілізуючий ефект важеля, на нашу думку, не доцільно, так як він спрямований на запобігання відхиленню певного розвитку подій від “запланованої траєкторії”, що полягає в стимулюванні при спаді та стримуванні при зростанні.

  2. 4)       застосування фінансового важеля впливу повинно здійснюватися цілеспрямовано органами державної влади. Ця ознака фінансового важеля впливу відрізняє його від об’єктивно діючого фактора впливу, який носить об’єктивний характер. Наприклад, для стимулювання ощадного використання водних ресурсів важелем впливу буде збір за користування водними ресурсами, а фактором – дефіцит водних ресурсів.

  3. 5)       дія важеля реалізується опосередковано, через певний причинно-наслідковий зв'язок. Наприклад, зміна норми резервування впливає на пропозицію грошей, зміна пропозиції грошей впливає на процентну ставку, зміна процентної ставки впливає на інвестиції, рівень цін тощо.

Отже, фінансовий важіль можна трактувати як сукупність фінансових засобів, які використовує уряд шляхом використання наявних в нього інструментів для впливу на розвиток економіки, створюючи сприятливі для цього умови, відповідно до поставлених цілей і завдань фінансової політики.

Для кращого розуміння сутності фінансових важелів буде доцільно класифікувати їх за певними ознаками.

За складовими фінансової політики можна виділити такі види фінансових важелів:

  1. 1)       бюджетні;

  2. 2)       податкові;

  3. 3)       грошово-кредитні;

  4. 4)       валютні;

  5. 5)       амортизаційні;

  6. 6)       цінові;

  7. 7)       інвестиційні.

За силою впливу на економічні процеси фінансові важелі бувають:

  1. 1)       сильні, який чинять значний вплив і застосування яких дає високий результат,

  2. 2)       слабкі, наслідки від застосування яких не є очевидними і результати незначні.

За суб’єктами, що використовують фінансові важелі для реалізації фінансової політики, розрізняють такі:

  1. 1)                фінансові важелі центральних органів влади;

  2. 2)                фінансові важелі органів місцевого самоврядування.

За напрямком впливу фінансові важелі поділяються на:

  1. 1)                стимулюючі, що сприяють позитивним економічним процесам;

  2. 2)                стримуючі, що запобігають негативним явищам в економіці.

За рівнем впливу фінансові важелі слід поділяти на:

  1. 1)       важелі, метою застосування яких є вплив на економіку цілої держави;

  2. 2)       важелі, що використовуються для регулювання розвитку окремих галузей;

  3. 3)                важелі, якими чинять вплив на підприємства та окремих індивідів.

Дія фінансового важеля проявляється через певний період часу, що обумовлено його опосередкованим впливом, і залежно від цього можна виокремити такі види важелів як:

  1. 1)                важелі, що дають результат у довгостроковому періоді;

  2. 2)                важелі, дія яких проявляється в короткостроковому періоді.

Маючи на меті здійснити певний регулюючий вплив на економічні процеси в державі, влада повинна використовувати такі фінансові важелі, які б повністю відповідали поставленим цілям фінансової політики.

Невід`ємною частиною фінансової діяльності держави і господарюючих суб`єктів є фінансове прогнозування та планування. Прогнозування полягає в тому, щоб певними методами з використанням спеціального інструментарію кількісних оцінок обробити наявну на даний момент інформацію про фінанси, закономірності їх зміни, конкретні умови їх функціонування в даний момент і отримати уявлення про напрямки їх розвитку та стан в майбутньому. В умовах ринкової економіки прогнозування є науково-аналітичної стадією планування, дослідницькою основою для підготовки планових рішень і завдань плану. Головні функції фінансового прогнозування:

  • науковий аналіз соціальних, економічних і науково-технічних процесів і тенденцій, об`єктивних причинно-наслідкових зв`язків соціально-економічних явищ господарського розвитку в конкретно-історичних умовах, оцінка ситуації, що склалася і виявлення вузлових проблем господарського розвитку;

  • оцінка дії цих тенденцій в майбутньому і передбачення нових умов і проблем, що вимагають свого вирішення;

  • виявлення можливих альтернатив розвитку в перспективі, накопичення матеріалу для всебічно обгрунтованого вибору тієї чи іншої можливості розвитку і прийняття оптимального планового рішення, що забезпечує активний вплив на подальший розвиток фінансів.

Прогноз окреслює області та можливості, в рамках яких можуть бути поставлені реальні завдання і цілі, виявляє проблеми, які повинні стати об`єктом розробки в плані. У ньому розглядаються варіанти активного впливу на об`єктивні фактори майбутнього розвитку фінансів. Фінансовий прогноз - це таке дослідження перспективного розвитку, яке не обмежене прийнятим конкретним економічним і політичним рішенням, а тому має попередній, варіантний характер, горизонти його не обмежені рамками планованого періоду.

Розробка прогнозу і формування плану - взаємопов`язані стадії планової роботи, які, однак, мають специфіку. Різниця між ними полягає в тому, що план - відображення і втілення вже прийнятого господарсько-політичного рішення, а прогноз - пошук можливого реалістичного, економічно вірного рішення. План як підсумок всіх видів і етапів планової роботи повинен бути якісно однозначним, спрямованим на досягнення вже обраних цілей. Прогноз виявляє можливість різних варіантів розвитку, аналізує та обгрунтовує їх. У прогнозі можна розглянути різні принципи фінансової політики і поєднання об`єктивних і суб`єктивних, економічних і позаекономічних факторів. Він не ставить жодних обов`язкових завдань, але містить матеріал, необхідний для їх розробки. Прогнози можуть бути середньостроковими (5-10 років) і довгостроковими (більше 10 років). Однак конкретно часовий горизонт кожного приватного прогнозу визначається в залежності від характеру досліджуваного об`єкта; комплексні прогнози економічного розвитку розробляються відповідно до горизонтів і термінів розробки чергових планів соціально-економічного розвитку. Фінансове планування - це вид фінансової діяльності держави і господарюючих суб`єктів, орієнтованої на досягнення збалансованості між їх грошовими ресурсами та напрямками використання цих коштів. Слід зазначити, що в процесі фінансового планування визначаються не тільки, власне, фінансові пропорції, але і пропорції супутні - натурально-речові, трудові та ін. Фінансове планування є органічною частиною соціально-економічного планування. Оскільки плануються відносини, що виникають у всіх ланках фінансової системи, то можна говорити про систему фінансових планів: бюджетних, позабюджетних, страхових та ін. При цьому виділяються такі розрізи фінансових планів: загальнодержавний, галузеві, територіальні, фінансові плани окремих підприємств і організацій. Система фінансових планів побудована ієрархічно. Центральною ланкою системи є бюджетний план. Державні соціальні позабюджетні фонди також розробляють фінансові плани за своїми доходами і видатками. У плановому порядку мобілізуються і використовуються страхові фонди для відшкодування втрат та усунення ризиків різних учасників страхових відносин. Іншими словами, фінансові плани складаються на всіх рівнях фінансової системи і всіма суб`єктами фінансових відносин. Для практичної побудови фінансових планів використовується цілий набір методів планування, головними з яких є економічний аналіз, нормативний та балансовий методи. Економічний аналіз - це один з найважливіших інструментів отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень в галузі фінансів. Від якості економічного аналізу багато в чому залежить раціональність фінансових рішень, а отже, ефективність діяльності учасників фінансових відносин. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність названих учасників, а точніше, її вивчення з метою оцінки результатів і виявлення резервів вдосконалення їх діяльності. Метод економічного аналізу являє собою комплексне, взаємопов`язане вивчення різних сторін діяльності суб`єктів фінансових відносин на базі системи поточного обліку і звітності.

Поняття методу економічного аналізу конкретизується в наступних, найбільш часто використовуваних методологічних прийомах:

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]