Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
5
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
95.74 Кб
Скачать

229

М аркетингова політика комунікацій

Розділ 14

ФРАНЧАЙЗИНГ

Загальні відомості

Досвід економічно розвинених країн доводить перекон­ливу ефективність франчайзингу (варто згадати хоча б таку широко відому торгову марку, як McDonald’s). Франчайзинг — це форма організації бізнесу зі створенням розгалуженої мережі однорідних підприємств. Особливо ефективна така форма для малого та середнього бізнесу у таких сферах, як автомобільна промисловість та послуги, ресторани швидкого обслуговування, роз­дрібна торгівля, продуктові намети, послуги у сфері домашнього господарства, послуги, пов’язані з ремонтом квартир, відпочинком і розвагами тощо.

Однорідні підприємства, охоплені мережею, мають єдину для всіх марку, яка об’єднує багатьох підприємців, котрі дотримуються однакового стилю, форм і методів продажу товарів, однакових умов надання послуг. Однією з найважливіших умов є застосування єдиних цін, які встановлюються та регулюються здебіль­шого централізовано.

Франчайзинг — це система розподілення та комунікацій, яка за умови дотримання певних етичних норм приносить значну вигоду як фірмі — франчайзеру, що передала право на використання своєї торгової марки, фірмі або окремій особі — франчайзі, які отримали право використовувати марку певної торгової фір­ми, а також кінцевому споживачеві товару або послуги, що пропонуються даною фірмою (франчайзером).

Франчайзинг як форма комунікації та задоволення стандартних послуг виник ще у ХVI ст. Так, баронам надавалося право збирати податки на певній території за певні послуги, а громадяни міста одержували дозвіл (франшизу) продавати свої товари на ринках і ярмарках на території міста. На той час франшиза визначалась як місце, де дозволено торгівлю. Ці елементи прав (привілеїв) застосовувалися на певних територіях протягом кількох століть.

Справжній бум у франчайзингу почався у 50-х роках ХХ ст. Він перетворюється на систему комунікацій і метод комерційної діяльності, за якого франчайзер отримує винагороду від швидкого зростання за обмеженого ризику, а франчайзі — від того, що він є частиною перевіреної комерційної системи, яка має бездоганну репутацію. Тобто відбувається продаж певного іміджу франчайзера, який за це отримує гроші. Однією з причин такого розквіту франчайзингу стала зростаюча роль сфери обслуговування, що формувалася й досягла неабияких успіхів саме завдяки франчайзингу. З іншого боку, уряди країн, що розвивалися, стимулювали підприємництво та розвиток малого бізнесу, а банківська система була згодна підтримувати фінансово такий перспективний напрям підприємницької діяльності.

Франшиза, видана однією особою іншій, мала такі особливості:

  • давала дозвіл або зобов’язувала цю особу (франчайзі) займатися протягом терміну дії франшизи певним бізнесом, використовуючи специфічне найменування, що належало або асоціювалося із франчайзером;

  • давала право франчайзеру протягом усього терміну дії франшизи здійснювати контроль за якістю ведення бізнесу, який був предметом франчайзингової угоди;

  • зобов’язувала франчайзера надавати франчайзі допомогу у веденні бізнесу, який був предметом франшизи (щодо організації підприємства франчайзі, навчання персоналу, управління продажем товарів або наданням послуг тощо);

  • зобов’язувала франчайзі регулярно протягом усього терміну дії франшизи виплачувати франчайзеру певні грошові суми в оплату франшизи та товарів, послуг, які надавалися франчайзером франчайзі;

  • не була звичайною угодою між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами, або між дочірніми компаніями однієї холдингової компанії, або між приватною особою та компанією, що контролюється цією особою.

Таким чином, у франшизі обов’язково наявні дві сторони — франчайзер і франчайзі. Франчайзер — це організатор справи, власник генеральної ліцензії, власник ноу-хау, головний консультант та оптовий постачальник необхідних продуктів, сировини, матеріалів, обладнання, технології для ведення бізнесу.

Франчайзі — підприємець, менеджер, поточна діяльність якого є повністю самостійною, проте підприємство його функціонує не як окремий суб’єкт правовідносин, а як складова єдиного комплексу, створеного франчайзером, котрий є власником нематеріальних активів підприємства, що належить франчайзі.

Отже, франчайзинг — це система розподілу, яка забезпечує значну вигоду як фірмі (франчайзеру), котра передала право на використання своєї торгової марки і технології, так і фірмі, яка отримала право використовувати марку і технологію іншої фірми (франчайзі). Задоволеним є й кінцевий споживач продукту або послуги: залишаючись клієнтом давно знайомої йому невеличкої фірми в якомусь провінційному містечку, він отримує можливість користуватися всіма перевагами іміджу великої фірми та продуктами, виготовленими за новітніми технологіями.

Отже, франчайзинг є одним з найефективніших заходів з па-блік рилейшнз, оскільки популярність торгової марки відразу ж дає користь у вигляді дивідендів за право користування маркою (брендом). Згідно з контрактом франчайзі має право або навіть зобо­в’язаний використовувати торгову марку франчайзера. Здебільшого це — найбільш приваблива умова для франчайзі, який розуміє, що відоме ім’я може залучити до нього чимало нових клієнтів.

Для того щоб запобігти погіршанню своєї власної репутації, протягом усього терміну дії франшизи франчайзер ретельно контролює якість товарів (послуг) і умови ведення комерційної діяльності.

Франчайзі регулярно оплачують право використовувати торгову марку франчайзера і, зрозуміло, всі товари та послуги, які він надає.

Фахівці розробили таку класифікацію франшиз:

  • виробник—роздрібний продавець. Виробник — франчайзер, а роздрібний торговець, що продає товари безпосередньо споживачеві, — франчайзі;

  • виробник—оптовий продавець. Найпоказовіший приклад фран­шизи такого типу — це компанії безалкогольних напоїв, які продають ліцензії на виробництво напоїв незалежним виробникам;

  • оптовик—роздрібний продавець. Останнім може бути кооператив незалежних продавців, який і є в цьому разі франчайзером: усі роздрібні продавці, які входять до кооперативу, згідно з контрактом зобов’язані купувати товари через кооператив. Або це може бути незалежний оптовий продавець, що продає свій товар окремим роздрібним продавцям;

  • ліцензіар—роздрібний продавець. Франчайзер, який не обо­в’язково має бути виробником, може бути власником торгової марки, торгового імені, які продаються франчайзі. При цьому бізнес кожного франчайзі функціонує на основі схеми, розробленої франчайзером. Існує безліч прикладів франшиз цього типу — від мережі ресторанів швидкого обслуговування до послуг у сфері побуту.

Отже, франшиза — це передусім контракт на ведення бізнесу. А здійснення контролю за кожною торговою точкою з боку франчай­зера гарантує, що будь-яке комерційне підприємство, яке має його ім’я, відповідатиме стандартам франчайзера. Крім того, діє значна кількість франшиз, переважно на торгівлю з прилавків-фургонів, які не потребують початкових інвестицій і не зобов’язують франчайзі вкладати власний капітал у підприємницьку діяльність.

Фахівцями розроблено таку класифікацію франшиз залежно від розміру первинних капіталовкладень:

франшиза—робоче місце, тобто робоча франшиза, — франчайзер створює добре обладнане робоче місце для підприємця. Основні інвестиції — придбання прилавка-фургона та іншого недорогого та нескладного торгового обладнання;

франшиза—підприємство, тобто комерційна франшиза, — значно більші за розмірами інвестиції, наявність робочих приміщень, додатковий найманий персонал;

інвестиційна франшиза, тобто франшиза, яка потребує значних капіталовкладень, основна мета якої — повернення первинної суми інвестицій у франчайзинг (така франшиза має багато спільного із лізингом).

Франчайзинг відбувся як сучасний засіб маркетингових комунікацій завдяки унікальності схеми комунікацій у процесі залучення як торгових посередників до бізнесу франчайзера, так і потенційних споживачів, які можуть бути впевнені у стандартному наданні послуг з боку франчайзі. Завдяки франчайзингу було реалізовано значні нововведення у сфері маркетингу, створено нові програми маркетингу та системи організації продажу товарів та надання послуг у певних галузях економіки.

Маркетингові комунікації з франчайзингу

Франшиза, з погляду фахівців, є багатообіцяючим методом поєднання ефекту масштабу франчайзера із гнучкістю франчайзі, який максимально інтенсивно може використати всі переваги місцевого ринку.

Із одного боку, фахівці вбачають у торговій точці франчайзі форму незалежного малого підприємства, що набуло значного поширення в економічно розвинених країнах. Основна особливість — незалежність оперативного виконання певних функціональних обов’язків, визначених франшизою.

З погляду маркетингу франчайзинг — це партнерство, а франчайзі — основні учасники франшизи. Процвітаюча франчайзингова компанія повинна набирати людей (франчайзі), які не тільки мають достатні фінансові можливості (що, як вже зазначалося, не завжди є передумовою укладання франшизи), а й із здібностями бізнесмена, енергією, ентузіазмом, аби з максимальною ефектив­ністю використовувати всі вигоди франчайзингу.

Франшизу краще отримати, ніж працювати надалі згідно з умовами найму із франчайзером. Тому важливо визначити, якого типу люди стають успішними франчайзі.

Багато хто з людей у франчайзингу визнають, що гроші для них не є головним мотивом бізнесу. Значна кількість франчайзі мали б більше грошей, займаючись іншою справою, особливо якщо взяти до уваги зусилля, що витрачаються, та ризик, пов’язаний із веденням власного або самостійного бізнесу. Уважається, що основна винагорода, отримувана франчайзером, — це переваги самої справи, яка є цікавою для даного бізнесмена, та відчуття особистого задоволення від результатів своїх трудових зусиль.

До маркетингових особливостей франчайзингу слід віднес­ти таке:

  • наявність самостійності та автономності, тобто задоволення, яке отримує людина від можливості самому розподіляти свій час та свої зусилля на ведення бізнесу, а не перебувати під наглядом і контролем інших людей (може навіть менш кваліфікованих і завзятих, не кажучи вже про моральні якості);

  • можливість реалізувати себе. Дуже часто труд найманого працівника зведений до виконання надто вузького кола завдань, наслідок — робота стає одноманітною та нудною. Заняття індивідуальною трудовою діяльністю у рамках франчайзингу накладає значну кількість функціональних обов’язків, що може призвести до стресів і перевтоми, але нудьгувати франчайзі не доводиться;

  • можливість набирати (та вибирати самостійно) людей для ведення справи. Ця свобода вибору дає змогу мати поруч із собою саме таких людей, які потрібні для справи, а не тих, яких обрало керівництво;

  • статус «сам собі хазяїн». Не можна не погодитися з тим, що повною мірою розпоряджатися собою не в змозі ніхто, але як власник бізнесу (хоча і в якості франчайзі) можна наблизитися до статусу хазяїна власної фірми (у перспективі), а також виконувати роль бізнесмена, що є престижним у сучасному співтоваристві;

  • отримання соціального задоволення від свого статусу бізне­сової людини, або краще сказати — людини бізнесу. Спілкування зі значною кількістю людей, різними установами та підприєм- ствами (як діловими партнерами, так і владними структурами) підвищує рівень самоствердження франчайзера і франчайзі, робить їхнє життя змістовнішим і цікавішим.

Більшість франшиз, що розвиваються, мають багато спільного зі звичайними малими підприємствами, бо серед їхнього персоналу є лише кілька людей, які відіграють важливу роль у діяльності підприємства та суміщують різні функції. Усі інші — здебільшого здібні та віддані справі франчайзингу люди, але мало хто — справжні фахівці з маркетингових комунікацій. Деяким франчайзі може здаватися, що вони спроможні вирішувати окремі питання, виходячи з власного досвіду, власної думки про закони ринку та за власною інтуїцією. Але цього замало, бо сучасний маркетинг — це система знань, що їх треба опановувати постійно, оскільки маркетингові відносини на ринках продажу товарів і послуг повсякчас змінюються під впливом різних чинників, демографічного і психографічного характеру споживчої аудиторії не тільки у цілому в країні, а й у кожному окремому регіоні.

Проведені дослідження показали, що значна кількість професійних франчайзингових підприємств задовольняють не більш як 4 % загальної кількості запитів на продаж франшизи. Одна з причин такого явища — те, що індивідуальна трудова діяльність є принадною для багатьох людей, які мріють почати працювати у власному бізнесі, але для цього їм бракує досвіду та грошей. Вони виписують журнали, відвідують семінари, виставки, стають членами різноманітних клубів за інтересами і в такий спосіб відчувають себе співучасниками бізнесової діяльності.

Іншою причиною є те, що ті, хто прагнуть займатися індивідуальною трудовою діяльністю, дуже часто навіть не уявляють, що ж це таке у реальному житті. Найбільше їм подобається самостійність і заробляння грошей. Їм здається, що підприємець діє за принципами: «що хочу, те й роблю», «ніхто не стоїть над душею», «так добре відвідати сауну вдень, коли майже нікого нема» тощо.

Крім того, часто вважають, що фінансові питання не є серйозною проблемою, оскільки для цього існують бухгалтери. Більшості з людей ніколи не доводилося брати кредит у банку та надавати бізнес-план (персонально обґрунтовувати прийняті рішення та окремі нюанси у розрахунках). А франчайзинг, як усяка комер­ційна діяльність, вимагає певних знань і вмінь маркетингового та фінансового спрямування, не говорячи вже про знання з управління персоналом.

Тому тестування майбутніх франчайзі з основних питань бізнесу має доповнюватися психологічними тестами. Це може бути так зване дослідження «точки контролю» для визначення вну- трішнього самоконтролю претендента на фрачайзі.

Однією з причин, з якої люди стають франчайзі, є те, що попередня їхня робота не розвинула в них риси підприємця. Це відбувається тому, що на великих підприємствах вузька спеціалізація не сприяє набуттю досвіду самостійного прийняття рішень. Фран­шиза має надолужити цю ваду, пропонуючи перевірену схему організації бізнесу та безперервне (кожного дня комерційної оперативної діяльності) навчання прийняттю рішень. У такої людини раніше не було власних коштів для відкриття бізнесу, не було навичок оперативної роботи, не було підприємницького досвіду. Все це енергійна та підприємлива людина отримує, використовуючи франчайзинг. Набувши досвіду, така людина з більшою вірогідністю зможе почати власний бізнес.

Крім того, потенційний франчайзі має розуміти, що не існує бізнесу без ризику. Фахівці вважають, що серед звичайних незалежних малих підприємств рівень невдач значно вищий, але серед франчайзі такий ризик теж є. Окрім переваг вже перевіреної системи організації та управління комерційним підприємством, є ще причини, чому у разі використання франчайзингу ризик зменшується. Так, значна кількість малих підприємств закривається через брак коштів. Але у разі франшизи відомого франчайзера цього не може статися, оскільки за потреби такий франчайзер може легко отримати кредит, навіть на пільгових умовах.

Іще одна причина банкрутства малих підприємств — відсутність системи фінансового та управлінського контролю. Ціни та собівартість для таких підприємців є поняттями, що визначаються досвідом та інтуїцією дрібних підприємців. Тому вони хочуть отримати все та відразу. Але у франчайзингу система ціноутворення — складова загальної схеми організації бізнесу.

Крім того, франчайзер як гарний господар і комерсант повинен ретельно добирати франчайзі, який теж має сам себе спитати, чи зможе він стати ефективним менеджером. Франчайзинг є достатньо захищеною формою бізнесу, але для успіху у цій справі необхідно багато й тяжко працювати і любити цю роботу. Фран­чайзі має бути людиною, здатною із задоволенням робити на себе, давати роботу іншим, ефективно керувати ними та працювати у злагоді з франчайзером.

Попередній досвід роботи у сфері діяльності, подібній до сфери діяльності франшизи, дуже часто вважається франчайзерами небажаним. Менеджери франчайзера, які відповідають за набір франчайзі, визнають за краще наймати людей, які ще не набули негативного досвіду роботи, щоб почати працювати з ними з «чистого аркуша». Проте американські фахівці довели зворотний ефект — франчайзі з попереднім досвідом роботи працюють ефективніше. Дослідження виявили й взаємозв’язок між рівнем доходу від попередньої діяльності та успіхами франчайзі.

Аналіз підприємств, які мали тенденцію до розширення своєї діяльності, виявив значні переваги франчайзингу проти інших традиційних форм розширення бізнесу.

Висновки були такі:

по-перше, франчайзинг дає змогу збільшити кількість торгових точок швидше та з меншими капітальними вкладеннями. Додатковий капітал, необхідний для відкриття нової торгової точки, найчастіше вноситься франчайзі, а це зменшує фінансові витрати франчайзера;

по-друге, франчайзинг має значно більші можливості для проникнення на ринок, і часто фахівці визнають, що франчайзинг — найефективніший та найбезпечніший метод виходу на нові ринки, де знання місцевих особливостей та навиків обслуговування з використанням місцевих традицій відіграють визначальну роль у забезпеченні рентабельності бізнесу та його перспектив;

по-третє, франчайзі більш заінтересовані в успіху, ніж наймані працівники, внаслідок чого обсяги продажу товарів та надання послуг їхніми торговими точками значно більші від обсягів продажу найманими менеджерами;

по-четверте, франчайзинг дає змогу зберегти на попередньому рівні або знизити накладні витрати як у франчайзі, так і у франчайзера. Франчайзі сам набирає своїх працівників, сам може виконувати значну кількість різнопланових функціональних обо­в’язків без залучення додаткових працівників (у роботі йому допомагають усі близькі та родичі), а франчайзер менше витрачає сил на менеджмент торгових точок, які працюють на принципі франчайзингу. Усе це оптимізує рівень загальних витрат, у тому числі накладних.

Отже, з погляду маркетингу — щоб даний бізнес був процвітаючим як франшиза, він має бути процвітаючим сам по собі.

Крім того, управління будь-яким бізнесом вимагає вміння та спеціальних знань про цей бізнес. Це може бути виробництво товарів, купівля-продаж, роботи з оформлення бухгалтерської документації, комерція, інжиніринг, маркетинг (окремі функціональні операції) тощо. Тому сам франчайзер має успішно вести свій бізнес, перш ніж розглянути можливість застосування франчайзингу.

Велике значення мають навики франчайзера щодо маркетингових комунікацій з франчайзі (тобто визначення території, де франчайзі працюватиме та обслуговуватиме потенційних споживачів). А це вимагає від франчайзера знання: основ маркетингового аналізу, товарної та цінової політики у даному регіоні, взаємовідносин із франчайзі, між франчайзі та потенційними споживачами, а також методів визначення ефективності каналів розподілу, зон обслуговування франшизою певної території, форм і методів стимулювання франшизи тощо. Франчайзер має знати це сам і навчати основам ефективного менеджменту франчайзі; він повинен контролювати діяльність франчайзі, перенавчати й підтримувати його.

Щодо маркетингової діяльності як такої, то франчайзер має визначитися з такими загальними для нього та франчайзі питаннями: корпоративний імідж, просування товарів і послуг, паблік рилейшнз, контакти з пресою, рекламні матеріали, специфікації, меню, торговий знак, реклама тощо. Усе це має стати загальним і взаємоефективним. Використання бренда франчайзера робить франчайзі заручником ефективності діяльності франчайзера.

Фахівці визначили повний перелік послуг, які надає франчайзер франчайзі за купівлі франшизи:

  • оцінка та відбір місця розташування торгової точки для франчайзингу;

  • допомога у переговорах про лізингові угоди, тобто сублізинг;

  • допомога за вибору необхідних транспортних засобів, фінансування або лізинг;

  • комплекс предметів корпоративної ідентифікації;

  • зовнішнє оформлення та дизайн;

  • консультації та допомога у відкритті торгової точки;

  • паблік рилейшнз і відносини із пресою та владними структурами;

  • навчання персоналу;

  • навчання бухгалтерському обліку та адмініструванню;

  • керівництво менеджментом торгової точки;

  • навчальні посібники, інструкції та матеріали;

  • команда підтримки для «запуску» бізнесу;

  • фінансова угода з банківською системою;

  • технічна та правова підтримка.

Джерелами доходу франчайзера є:

  • дохід від торгових точок, що належать франчайзеру;

  • націнка на першу поставку матеріалів, сировини тощо;

  • націнка на поточні поставки товарів;

  • знижки та комісійні від постачальників;

  • вступний внесок франчайзі;

  • премія за вибір приміщення та торгового обладнання;

  • дохід від орендних платежів (оренда та суборенда);

  • дохід від лізингу обладнання та транспортних засобів;

  • відсоток за кредит франчайзі;

  • маркетинговий внесок;

  • плата за надані управлінські послуги (або інші послуги) у формі:

а) відсотка від продажу товарів і послуг, здійснюваних на торговій точці;

б) відсотка від прибутку;

в) фіксованої щомісячної платні.

Загальна концепція маркетингової політики комунікацій у фран­чайзингу — це концепція чесних відносин між франчайзером і франчайзі, за яких обидві сторони отримують вигоду від взаємних комерційних зусиль.

Суми грошових надходжень франчайзера використовуються для фінансування:

  • персоналу груп підтримки як безпосередньо франчайзі, так і в головному офісі;

  • поточних маркетингових заходів, паблік рилейшнз, заходів зі стимулювання продажу товарів і послуг тощо;

  • витрат на накладні витрати франчайзера;

  • дослідження, SWOT-аналізу та розвитку бізнесу;

  • прибутку франчайзера;

  • поточного навчання франчайзі та його персоналу, а також персоналу головного офісу.

Укладання франшизи, її переваги та вади

Франчайзинговий контракт — один з найважливіших елементів франшизи. Він зводить у єдиному документі умови, за яких франчайзер надає, а франчайзі згоден отримувати та оплачувати послуги, визначені франшизою.

Угода з франчайзингу починається з визначення сторін — франчайзера та франчайзі. Далі наводяться визначення деяких термінів, використовуваних в угоді, а саме торгової марки та «ноу-хау».

Маркою є ім’я, за яким франчайзер відомий у бізнесових колах і серед цільової аудиторії і на використання якого франчайзі буде видано ліцензію. Тому франчайзі ще називають ліцензіаром.

«Ноу-хау» — це системи та методи франчайзера, які він зобов’язується надати франчайзі на період дії укладеної угоди між франчайзером і франчайзі.

У контракті вказується місце знаходження торгової точки та наводиться перелік робочих приміщень франшизи. Зазвичай терміни, на які укладається орендний договір та франчайзингова угода, збігаються.

Наводяться також визначення таких термінів: умови, комерційна діяльність, поточне винагородження, фінансовий рік, вступний внесок, мінімальний комплекс обладнання та матеріалів, дата внесення платежів тощо.

Контракт має такі розділи:

  • сторони, термінологія та фінансове визначення конкретних напрямів діяльності у франчайзингу, що мають стандартний характер;

  • права сторін;

  • стандартні умови франшизи.

Стандартними умовами передбачено: визначення права власності, використання торгової марки, обов’язки франчайзі та франчайзера, збереження комерційної таємниці, повноваження сторін, організацію бухгалтерського обліку, захист авторських прав, про­цедури по закінченню строку дії угоди або в разі припинення контракту, апріорні обов’язки тощо.

Щодо товарної марки франчайзера франчайзі зобов’язаний:

  • постійно захищати та поглиблювати добру репутацію, пов’я­зану з торговою маркою, яка має високу цінність;

  • підтримувати будь-яку додаткову добру репутацію, яка створена франчайзі для торгової марки або дозволеного найменування торгової точки;

  • використовувати марку, «ноу-хау» та дозволене найменування тільки у бізнесових справах;

  • ніяким чином не використовувати марку, «ноу-хау» та найменування після закінчення строку дії угоди або після дострокового припинення угоди;

  • не використовувати марку або інші похідні від неї назви власної компанії франчайзі (якщо така існує).

Комерційна таємниця полягає у тому, щоб ніколи, як протягом терміну дії угоди, так і після її закінчення:

  • не передавати третім особам будь-яку інформацію, пов’я­зану зі бізнесом франчайзера, «ноу-хау», особливо ту, що містить­ся у нормативних документах з ведення комерційної діяльності з використанням прийомів франчайзера;

  • не робити ніяких копій будь-яких розділів цих нормативних документів та інструкцій.

Переваги франчайзингових угод полягають у такому:

  • франчайзер набирає для роботи на торгових точках людей — франчайзі з достатніми фінансовими можливостями, з певними здібностями у комерційній діяльності, енергією, ентузіазмом, аби з максимальною ефективністю використовувати надані можливості щодо застосування завдяки франчайзингу передових методів діяльності («ноу-хау» франчайзера), та розміщує їх у такому регіоні, де ринковий потенціал є достатнім для комерції;

  • франчайзер забезпечує повне та якісне навчання з усіх аспектів даного бізнесу, тому франчайзі має впевненість у своїй спроможності продавати та надавати послуги, а також керувати орендованим підприємством на основі франшизи;

  • франчайзер постійно цікавиться справами кожного франчайзі за допомогою двосторонніх комунікацій, спостерігає за діяльністю фран­чайзі та підтримує його, аби забезпечити ефективне використання ринкового потенціалу та зростання рентабельності торгової точки;

  • франчайзер проводить регулярне навчання з усіх аспектів ведення бізнесу, організує індивідуальні заняття, семінари, конференції, симпозіуми;

  • діяльність франчайзі на торговій точці забезпечується своєчасними та адекватними поставками товарів, обладнання, рекламних матеріалів та усім необхідним відповідно до франшизи;

  • у франчайзингу використовуються допомога висококваліфікованих консультантів з маркетингу, фінансів, ділового адміні- стрування, технологічних процесів, що гарантує постійне зростання компетентності та професіоналізму всього персоналу франчайзин­гового підприємства (головного та його торгових точок);

  • створюються умови для реагування на зміни у потребах ринку та його сегментів, технічні новації та розвиток франчайзингу, для розроблення нових модифікованих програм удосконалення системи даного напряму діяльності у франчайзингу;

  • застосування системи та методів франчайзингу дає змогу безперервно розширювати мережу розподілу товарів і послуг серед потенційних клієнтів. Відбувається проникнення на нові ринки з поширенням корпоративного імені та забезпеченням нових перспек­тив як для тих, хто вже працює у цьому бізнесі, так і для новачків;

  • у франчайзингу частина доходу витрачається на просування товару та послуги на ринку, на захист торгової марки фірми, її методів і систем, що забезпечує фінансову спроможність франчайзингової ді- яльності з надання певних товарів і послуг потенційним споживачам.

Соседние файлы в папке verstka