2014_03_лютий_tezy круглого столу_KTM
.pdfЯкщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні – негативні.
На будь-якого глядача впливає чинник ідентифікації «Я» з героєм фільму, в усьому подібним залученій в процес співтворчості людині. Вона несвідомо знаходить в персонажі те, що потребує компенсації на свідомому рівні.
Фільм – це відбиття особливостей сучасності, якщо він відповідає на запит, то задовольняє смак мас. Участь у перегляді стрічки створює безпечний простір і цим надає можливість реагування травматичного досвіду.
Можна зробити висновок, що емоції – це особливий клас суб'єктивних психологічних станів, які відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємне й неприємне, відношення людини до світу, людей, процес і результати її практичної діяльності. Завдяки емоціям, люди можуть бути більш сприйнятливішими до впливу аудіовізуальних мистецтв. Адже емоції – це психічне відображення у формі переживання життєвого сенсу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації.
Народжене в атмосфері наукового і технічного
91
прогресу, кіно показувало ілюзію як справжню реальність, але асоціювалося з її антиподом-сновидінням. Здатність показувати «межу ілюзорного і реального» кінематограф знайшов завдяки монтажу, а виникнення звукового кіно надавало стрічці більшого ефекту впливу.
Детальніше розібравши інформацію, можна зазначити, що навіть якщо розглядати фільми, які негативно впливають на глядацьку свідомість, лише як соціально шкідливу інформацію, у такому разі можна припускати, що перегляд цих фільмів впливає на різних людей по різному. Кожна людина – особистість, яка має властивості, за допомогою своєї структури мозку, підпадати, чи навпаки відштовхувати психологічний вплив кінематографу. Отже, робити однозначні висновки, щодо характеру й знаку такого впливу, навряд чи доречно.
Вчені проводили дослідження, як різні жанри кіно впливають на організм людини. Виявилося, що перегляд бойовиків і трилерів зі сценами жорстокості і насильства погіршують циркуляцію крові глядача, тобто згубно впливають на його здоров’я. Вони «підживлюють» агресію, яка через свідомість проникає на підсвідомий рівень і провокуватиме прояви агресивної поведінки.
92
Лєбєдєв Ярослав Олексійович
Інститут телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету
Значення танців в кінематографі
Кінематограф завжди переплітається з іншим видами мистецтвами, і танці не виняток. Не секрет, що танці вже давно і тісно пов'язані зі світовим кінематографом, але найтісніше з американським.
Кінематограф багато десятиліть підносить глядачам оригінальні танцювальні рухи, номери і навіть трюки. Іноді танок навіть лягає в основу картини, стаючи основою для сюжету.
В якості прикладу наведемо легендарний мюзикл початку 50-х років «Ті, що співають під дощем» (реж. Стенлі Донена і Джина Келлі).
Цей мюзикл став своєрідним гімном танцюючою молоді не тільки США, але і всього світу. Запальні танці Космо Брауна і надзвичайні нові для того часу руху і трюки Дона Локвуда стали вже класикою.
93
Розважальний жанр в кіно взагалі припускає танці, проте більше хотілося б сказати про фільми, які не є саме музичними.
Серед них, звичайно, в першу чергу, виділяються комедії. Наприклад відомі круті танці у фільмі «Маска» з неперевершеним Джимом Керрі.
Але, новим явищем у світовому кінематографі стали фільми культового режисера Квентіна Тарантіно. У його картинах завжди запам'ятовуються не тільки криваві епізоди, а й якісно поставлені танцювальні номери.
Після Тарантіно тільки циніки і ханжі можуть сказати, що чоловіки не дивляться кіно, де присутні танці. Досить дивні почуття викликає танок містера Блондина в художньому фільмі «Скажені пси».
Майкл Медсен чудово станцював навколо пов'язаного вмираючого поліцейського під пісню Боба Ділана «Stuck In The Middle With You». У цьому номері смерті є щось жахливо відразливе і одночасно зачаровує.
Танок з картини «Кримінальне чтиво» Тарантіно став шедевром. Мова, йде про епізод, де персонаж Джона Траволти танцює з героїнею Уми Турман.
94
Правда, як ми пам'ятаємо, приз за перше місце в тому конкурсі танців вони все-таки не виграли, а вкрали, як і належить гангстерам.
Або танок сліпого полковника у картині «Запах жінки» (реж. Мартін Брест) надовго запам'ятається всім без винятку. Герой Аль Пачіно діє згідно своїм інстинктам, чітко, пластично і красиво.
Нагадаємо, що картина «Брудні танці» стала, напевно, найвідомішою стрічкою, присвяченою виключно танцям – якраз це мистецтво і лягло в основу сюжету фільму.
Це, втім, стосується і шалено популярних на сьогоднішній день, але менш видатні картини «Вуличні танці», «Крок вперед», «Дансер», «Вуличні танці 3D» і т.д.
Таким чином, танці все ще не йдуть з екрану екранів наших кінотеатрів, будучи присутнім в найрізноманітніших фільмах. Це говорить про немеркнучої популярності цього виду мистецтв.
95
Лимар Людмила Дмитрівна
Інститут телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету
Втрата морального орієнтира у творчому пошуку сучасного мистецтва кіно й театру на прикладі показу позитивного героя в театрі й кінематографі.
Сьогодні все частіше й частіше в засобах масової інформації й у багатьох дискусіях на радіо й телебаченні виникає тема про позитивного героя або взагалі про те, чи потрібний нам сьогодні позитивний герой. У тому чи іншому вигляді теми романтичного героя виникають у багатьох критичних статтях про театральні спектаклі й сучасне кіно. Коли критики прагнуть як можна точніше визначити типові риси того чи іншого актора.
Сучасне мистецтво кіно й театру у двадцять першім столітті зробило у своєму розвитку поворот убік принципової дегероїзації життя, персонажів сценаріїв і п'єс.
І раптом з'являється документальна п'єса Олени Греминой «Двоє у твоєму будинку», яку поставив режисер Михайло Вигарів у Театрі doc. Це історія про те, як
96
білоруський поет і дисидент Володимир Некляев, чекаючи суду, провів кілька тижнів під домашнім арештом – і яке це катування виявилось і для нього, і для дружини, і для самих «охоронців», які по черзі чергували цілодобово в його квартирі. І от ця гірка, чесна, іронічна історія – насамперед про Героя. Некляев тут – не просто «документальний персонаж». Він тут – «документований герой». Людина, яка усвідомлено выбрала шлях і вперто йде по ньому з усією готовністю принести необхідні жертви в ім'я вибору. Цей вибір пов'язаний не стільки з ідеями, скільки з властивостями душі й характеру. Властива природа цієї людини змушує його робити певний вибір та йти за ним.
Нерідко під визначенням «герой» розуміють просто персонажів тієї чи іншої історії на екрані або на сцені. Але в даному контексті йдеться саме про героя який зміг подолати якісь власні недоліки. Адже героїчне починається в людині із внутрішнього подолання себе, з переробки себе.
Але тут виникає питання. Адже подолання слабкості і подолання зовнішніх обставин і чужої волі може бути спрямоване й на досягнення корисливих, егоїстичних цілей, на задоволення особистих амбіцій. І тоді перед нами виникає образ анти-героя, тобто «негативного героя», який
97
несе в собі руйнівний заряд. Позитивний герой теж відштовхується від своєї природи, від її подолання і його зусилля також спрямовані зовні, на навколишній світ і на оточуючих його людей. Але ці зусилля – творчі. У будьякому випадку, герой позитивний упевнений у творчості своїх зусиль, у тому, що вони – «у порятунок» чогось або когось.
Поведінкові установки позитивного героя стоять на визнаних і традиційних етичних і моральних підставах. Слідування їм і їх захист – от чому присвячує власні ідеї й учинки позитивний герой. А от саме герой негативний явно або таємно («інтриганськи») виступає саме проти традиційних етичних і моральних принципів. Крім того, анти-герой стверджує, що ці «традиційні» етичні, моральні, духовні принципи – не більш ніж умовність, і вони або вже застаріли, або споконвічно не несуть у собі ніякого раціонального змісту – і навіть заважають прогресу!
Приземлено-раціональний підхід до духовних і моральних норм і догм – загальна властивість анти-героїв. Анти-герой може в чомусь ламати й долати себе, він може приносити певні жертви і йти на тимчасові поступки, але однаково він зрештою повинен «придбати». Його втрати
98
повинні бути несуттєві порівняно із придбаннями, з кінцевою вигодою.
Поведінка позитивного героя – жертовно споконвічно, за природою. Він поліпшує світ, рятує когось, протистоїть «шкідливим ідеям», і тому його «вигода» - це чийсь порятунок, це ствердження справедливості, і т.д.
«Якщо мистецтво срібного століття й епохи модерну відроджувало інтерес до джерел культур і цивілізацій, зверталося до початкових релігійних містерій і обрядів ( тобто не брало під сумнів традицію моральних принципів, а шукало їхні підстави в історії), тоді як пост-модерн і «нова естетика» саме намагаються «модернізувати» або переосмислювати етичні норми й традиції (а по суті – відкинути їх). І, наприклад, нинішні «нова драма» або «актуальне мистецтво» ніколи не звертаються до містеріальних, епічних, обрядових і тому подібних форм художньої творчості й художнього мислення: ці форми «тягнуть» за собою із глибин культурної й духовної традиції народу ті моральні й етичні норми, які «заважають» «актуальному мистецтву» без шор розглядати й відбивати нинішнє життя».
99
Коли ми згадуємо про кризу позитивного героя в сучасному театрі й кіно, не можна не звернути уваги на те, що саме кращі твори сучасного мистецтва, сучасної літератури й театральної драми дуже близькі тим напрямкам, які колись називалися «революційним романтизмом», «критичним романтизмом», «критичним реалізмом». Кращі твори нового мистецтва, звертаючи наш погляд на виразки суспільства й на виразки людської душі, волають до почуття справедливості, до терпимості, до взаєморозуміння, тобто до того, що засноване на «традиційних» духовно-моральних цінностях.
Візьмемо для прикладу п'єсу дуже молодого драматурга Ярослави Пулинович «Наталчина мрія». П'єса нині поставлена в дуже багатьох театрах Росії, близького й далекого зарубіжжя. У Києві вона йде на декількох сценах і, зокрема, у навчальному театрі Кіму «Ковчег». Спектакль із великим інтересом сприймається глядачем будь-якого віку, незважаючи на те що в центрі твору історія першої любові 16-річної вихованки дитячого будинку.
Це спектакль – сповідь молодої дівчини, майже дівчинки, про власне життя. Їй загрожує тюремне ув'язнення за хуліганські дії. Вона вперше закохалась і
100