2014_03_лютий_tezy круглого столу_KTM

Що ж до бюджету Канського кінофестивалю. На сьогодні він складає понад 20 мільйонів євро. Половина з цих грошей надходить з державних фондів через Національний центр кінематографії. Також кошти на проведення кінофестивалю виділяють з державного бюджету та від місцевих органів таких як: генеральної ради департаменту Приморських Альп та ради регіону Прованс- Альпи-Лазурний берег. Додаткове фінансування складається з надходжень від професійних спілок, різних установ і приватних компаній – офіційних партнерів фестивалю [12].

Але не все завжди було так гарно як зараз. Звісно були і тяжкі часи фестивалю. У 1948 і 1950 роках фестиваль не зміг відбутися через брак коштів на його проведення.

Список використаної літератури і джерел

1.Главные награды Каннского кинофестиваля : [Ред. ст.] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hostingkartinok.com/news/128/ (Дата звернення 13.01.2014)

2.Каннский кинофестиваль : [Ред. ст.] [Електронний ресурс ]. − Режим доступу :

11

http://ru.wikipedia.org/Каннский_кинофестиваль (Дата звернення 28.01.14).

3.Каннский кинофестиваль : [Ред. ст.] [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://forum.kinozal.tv/showthread.php?t=234198 (Дата звернення 12.01.2014)

4.Канны-2013: жюри объявило имена победителей

:[Ред. ст.] [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://www.spletnik.ru/kino/festival/42164-kanny-2013-zhyuri- obyavilo-imena-pobediteley.html (Дата звернення 23.01.2014)

5.Канны 2014: проект «Ателье» 2014 : [Ред. ст.] [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://kinote.info/articles/12252-kanny-2014-proekt-atele-2014

(Дата звернення 29.01.2014)

6.Кинофестиваль в Каннах : [Ред. ст.] [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://www.purepeople.ru/theme/kinofestival-v-kannah_t170/1

(Дата звернення 07.01.2014)

7.Міжнародний Канський кінофестиваль : [Ред. ст.] [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://ua.korrespondent.net/showbiz/cinema/1558999-

12

mizhnarodnij-kannskij-kinofestival-istoriya (Дата звернення 15.02.2014)

8.Міжнародний Каннський кінофестиваль. Історія

:[Ред. ст.] [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://ua.korrespondent.net/showbiz/cinema/1558999- mizhnarodnij-kannskij-kinofestival-istoriya (Дата звернення 16.02.2014)

9.Международный Каннский кинофестиваль : [Ред. ст.] [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://ria.ru/spravka/20130515/937278837.html (Дата звернення 13.02.2014)

10.Награды и премии / Каннский кинофестиваль : [Ред. ст.] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kinopoisk.ru/awards/cannes/ (Дата звернення 28.01.2014)

11.Ольга Слободчикова Первый среди равных : [Ред. ст.] [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://polit.ru/article/2011/05/10/obzor (Дата звернення 27.01.2014)

12.Festival de Cannes : [Ред. ст.] [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://www.festival-

13

cannes.com/ru/about/officialPartners.html (Дата звернення 01.02.2014)

Безручко Олександр Вікторович

Інститут телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету

«Чубасівські читання» як одна з форм розвитку української школи по вихованню молодих митців екрану

В Інституті телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету глибоко шанують пам’ять видатного українського кінорежисера-педагога, кінознавця, професора кафедри кіно-, телемистецтва Київського міжнародного університету, члена Національної спілки кінематографістів України Вадима Львовича Чубасова (6 серпня 1934 р., м. Київ – 24 листопада 2007 р., м. Київ), який був одним із засновників кафедри кіно-, телемистецтва, з якої власне і розпочався наш інститут.

Кожної осені на День Вчителя відбуваються вечора пам’яті Чубасова, на які збираються його друзі та учні

14

різних років. Колективом педагогів кафедри під керівництвом автора статті та близьких В.Л. Чубасова – дружини митця Тамари Володимирівни Щербатюк та його доньки Олени Вадимівни Чубасової – було випущено декілька томну колективну монографію «Вадим Чубасов: режисер, науковець, педагог», в яку увійшли не лише спогади друзів, колег та учнів, але й розширені матеріали круглого столу «Чубасівські читання», проведені на кафедрі кіно-, телемистецтва Інституту телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету.

Коротко нагадаємо життєвий, творчий і педагогічний шлях одного із фундаторів української школи телевізійної режисури В.Л. Чубасова.

Після закінчення з відзнакою Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого, Вадим Чубасов спочатку працював в театрі, проте потім вирішив спробувати свої сили в новому тоді виді мистецтва

– телебаченні.

На Київській студії телебачення Вадим Львович Чубасов зняв близько 200 телевізійних програм різних форм і жанрів, декілька фільмів і вистав. Основні з яких: «Сашко обирає дорогу» за М. Зарудним (1959), «Смолоскипи» за Г.

15

Полднєвим (1959), «Як робиться фільм» за К. Чапеком (1960), «Портрет» за П. Байдебурою (1960), «Мисливські усмішки» за творами Остапа Вишні (1960), «На колючому дроті» за творами О. Довженка (1963), «Врізьблені у пам’ятник письмена» за сонетами У. Шекспіра (1964), «Вантаж» за творами Я. Галана (1964), «Музикант» за М. Шпановим (1965) [7].

Завдяки зробленій Чубасовим літературній композиції «Слово про Кобзаря» (1961) його ім’я внесено до «Шевченківського словника» [6]. Отримала схвальні оцінки телевізійна вистава В. Чубасова «Перший день свята» (1965) за Н. Хікметом.

Секрет успіху молодого режисера на новому поприщі був в тому, що Чубасов міг працювати в різних видах і жанрах телемистецтва: тележурналах, репортажах, нарисах тощо.

Зрозуміти, чому була перервана кар’єра молодого талановитого режисера Вадима Чубасова, який, окрім іншого, півтора роки виконував обов’язки головного редактора літературно-драматичної редакції Українського телебачення, допоможуть розповіді Тамари Щербатюк на вечорах пам’яті Вадима Чубасова та стаття Тетяни

16

Панасьєвої під красномовною назвою «У його світі все називається своїми іменами» [6].

За тогочасними неписаними законами всі відповідальні посади на телебаченні, яке вважалося партією переднім краєм ідеологічної боротьби, повинні були обіймати члени або кандидати в члени КПУ. В. Чубасов не лише не поспішав стати комуністом, але й на одному партійному зібранні замість звичайного звіту про роботу очолюваної ним редакції, почав критикувати нав’язування молодому поету Дмитру Павличку віршів, які він повинен читати. Із молодим завзяттям романтика Вадим Чубасов протестував проти звільнення ведучого програми «Навчатися танцювати», моральний облік якого не сподобався комусь із «пильного» керівництва. Крім того, того вечора В. Чубасов насмілився підняти питання про загальну задушливу атмосферу, що панувала тоді на українському телебаченні. Зрозуміти мотиви виступу В.Л. Чубасова допоможе спогад В.П. Вітра: «Вадим Львович був людиною дуже вразливою, він був людиною, яка дуже боляче сприймала всяку нетактовність. При його вольових якостях, при його дуже вольовій натурі, він був дитиною, яка дуже ранилася» [1].

17

Хрущовська «відлига» закінчувалася, а тому наступного дня молодий правдошукач був звільнений з відповідальної посади, хоча, дякуючи Богу, що все ж таки це не були тридцяті роки, а тому Чубасова не заарештували, а навіть дозволили деякий час попрацювати в дитячій редакції.

Можна сказати, що Вадиму Чубасову пощастило зробити цей вчинок у період зміни епох, адже ще не настали часи брєжневського «застою», коли за такий виступ могли запроторити на примусове психіатричне лікування або вигнати з «вовчим квитком» без права займатись улюбленою професією.

Із-за бажання відстоювати правду постраждало багато талановитих митців. Не став винятком і Вадим Чубасов: молодому правдошукачу, незважаючи навіть на талант, диплом з відзнакою КДІТМ і трирічне навчання в аспірантурі ВДІКу, не дозволили повернутися на українське телебачення.

Відтоді В.Л. Чубасов присвятив своє життя вихованню молодих митців екрана на кінофакультеті своєї «альма матри».

18

На замовлення Державного комітету з радіомовлення та телебачення у 1969 році в Київському державному інституті театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого було вперше здійснено прийом на курс режисури телевізійного фільму [2].

Майстром курсу було призначено одногрупника В.Л.Чубасова з майстерні В.С. Довбищенка – М.П. Верхацького Родіона Родіоновича Єфименка (справжнє прізвище Юхименка), який після закінчення інституту 1957 року працював на Київській кіностудії художніх фільмів (1957–1958), Київській студії телебачення (1958–1965), з 1966-го – на Київській студії «Укртелефільм», де зняв «Місто, в якому ми живемо» (1959), «Свіччине весілля» (1961), «Сторінка життя» (1964, також автор сценарію, в основу якого покладено поему П. Тичини «Шевченко і Чернишевський», а також біографічні матеріали, записи в щоденнику, архівні матеріали), «Кобзар», «Тут жив Кобзар» (обидва – 1965-го), «Пізнай себе» (1971, «Гран-прі» Золота медаль, Варна, Болгарія, 1973), «Наталка Полтавка» (1978)

[3].

Р.Р. Єфименко запросив свого товариша В.Л. Чубасова, який щойно закінчив аспірантуру ВДІКу, бути другим.

19

До складу студентів цієї майстерні ввійшли студенти, які в подальшому уславили українське й російське телебачення і кінематограф: Володимир Бортко, Анатолій Борсюк, Микола Малецький, Борис Небієрідзе, Володимир Попков.

Розпочавши педагогічну діяльність у КДІТМ, Вадим Чубасов разом з Віктором Івченком і Володимиром Горпенком стояв у витоків створення 1970 року фестивалю, який спочатку був дводенним переглядом короткометражних художніх фільмів кінофакультету, а нині став фестивалем міжнародного рівня з красномовною назвою «Молодість».

За даними офіційного сайту Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. КарпенкаКарого, з 1975 року розпочався набір студентів за новою в Україні спеціалізацією «режисура телебачення» (денна форма навчання – уперше в Радянському Союзі). Художнім керівником першого набору майбутніх режисерів телебачення був доцент В.Л. Чубасов [5].

Випустивши 1974 року спільний курс з Р.Р. Єфименком, 1975 року В.Л. Чубасов набрав уперше в Радянському Союзі творчу майстерню стаціонарного

20